"13" серпня 2008 р.
10:45
Справа № 10/534/08
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Горобченко Д.М.,
при секретарі Сербіні К.Л.,
за участю представників сторін:
з участю представників сторін:
Від позивача: Арбатський О.В., довіреність № б/н від 12.06.08р.,
Від відповідача: Ширяєва Г.М.., довіреність № 19782/07 від 18.06.2008р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 10/534/08
за позовом приватного підприємства “ТВС -Плюс», 54036, м.Миколаїв, вул. Миколаївська, 34-б, кв. 116,
до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Миколаєва, 54018, м.Миколаїв, вул. Миколаївська, 17,
про визнання неправомірним рішення № 330 від 07.04.2008р.,-
Приватним підприємством “ТВС -Плюс» (надалі - позивача) пред?явлено позов до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Миколаєва (надалі- відповідач), про визнання неправомірним рішення № 330 від 07.04.2008р.
Частиною 1 статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003р.(далі - Закон № 1058) передбачено, що Закон регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших
нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до пункту 2 статті 5 Закону № 1058 коло платників страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками визначається виключно цим Законом.
Згідно зі статтями 14 та 15 Закону № 1058 страхувальниками та відповідно платниками страхових внесків до Пенсійного фонду України є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством або за договорами цивільно-правового характеру.
Статтею 20 Закону України № 1058 та пунктом 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за № 64/8663 ( далі - Інструкція № 21-1) передбачено, що страхові внески обчислюються платниками щомісячно на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу). Нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати(доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Базовим звітним періодом є календарний місяць.
Підпунктом 11.11 пункту 11 Інструкції № 21-1 передбачено, що платники страхових внесків щомісячно складають у двох примірниках розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у якому зазначають самостійно обчислені суми страхових внесків і подають ці розрахунки органу Пенсійного фонду України не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Відповідно до пункту 6 статті 18 Закону № 1058 не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Платники єдиного податку - юридичні особи сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у порядку та на умовах, визначеним спеціальним законодавством з питань справляння таких внесків, а саме Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Тому, всі платники єдиного та фіксованого податків як юридичні, так і фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, сплачують внески на загальних підставах від фактичних витрат на оплату праці, і сплата здійснюється в повному обсязі нарахованих внесків.
Стаття 40 Закону № 1058 передбачає, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. Статтею 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Таким чином, не сплачуючи до Пенсійного фонду страхові внески у повному обсязі, приватне підприємство "ТВС - Плюс" позбавляє своїх працівників права на отримання пенсії за фактично відпрацьований час.
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону № 1058 встановлено, що страхові внески, що перераховуються до солідарної системи (крім страхових внесків, що перераховуються особами, зазначеними в пунктах 3 і 4 статті 11 та у статті 12 цього Закону, а також страхових внесків, сплачуваних за осіб, зазначених у пунктах 8, 13, 14 статті 11 цього Закону), сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для відповідних платників збору.
Посилання позивача на Указ Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" № 727/98 від 03.07.98 не можна визнати в якості підстав щодо незастосування положень, передбачених Законом № 1058. Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" являє собою нормативний акт, який за юридичною силою є нижчим чим Закон, тобто Закон має пріоритет перед зазначеним Указом. Ця обставина підтверджується також і пунктом 15 Прикінцевих положень Закону, згідно з яким до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно - правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених Законом № 1058, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з частиною 4 статті 18 Закону № 1058, страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини , на яких ґрунтуються вимоги та заперечення.
Таким чином, в задоволенні позовних вимог приватного підприємства “ТВС -Плюс» про визнання неправомірним рішення № 330 від 07.04.2008р з Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Миколаєва, слід відмовити в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 117, 118, 161-163 КАС України, господарський суд, -
1. В задоволенні позовних вимог приватного підприємства “ТВС -Плюс» до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Миколаєва про визнання неправомірним рішення № 330 від 07.04.2008р. -відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня її проголошення, якщо не подано заяву про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду скарги.
Постанову може бути оскаржено в порядку, встановленому ст. 186 КАС України.
Суддя
Д.М.Горобченко