11.09.08
Справа №АС8/407-08.
За позовом: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Охтирка Сумської області
до відповідача: дочірнього підприємства “Сумський облавтодор» ВАТ “Автомобільні дороги України», м. Суми
про стягнення 59 782 грн. 77 коп.
СУДДЯ Миропольський С.О.
Представники сторін:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
За участю секретаря судового засідання Міщенко Т.М.
Суть спору: Суть спору: позивач просить суд стягнути в порядку зворотної вимоги (регресу) з дочірнього підприємства “Сумський облавтодор» на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Охтирка кошти в сумі 59782 грн. 77 коп.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином про причини неявки не повідомив, тому відповідно до ст. 128 КАС України справа розглядається за наявними в ній доказами.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
17 квітня 2004р. на автодорозі Суми-Полтава-Олександрія, при виїзді на головну дорогу автомобіля ГАЗ САЗ 3507, державний номер 62-81 СУН, який належить ДП “Сумський облавтодор», під керуванням водія Бобаля Є.Є., сталося зіткнення з автомобілем DAEWOO Leganza, державний номер 100-16 СВ, за кермом якої знаходився водій Тростянецької районної державної адміністрації Г.Д. Дудник. Внаслідок зіткнення, останній помер від отримання значних тілесних ушкоджень.
У зв'язку з тим, що ДТП сталося під час виконання Дудником Г.Д. та Бобалем Є.Є. своїх службових обов'язків, наказом Територіального управління Держнаглядохоронпраці України по Сумській області № 34-НВ від 20.04.2005р., було призначено комісію із спеціального розслідування вказаного нещасного випадку.
За результатами проведеного розслідування комісією було складено акт від 17.08.2004р. та акт № 1 про нещасний випадок від 17.08.2005р., на підставі якого, за зверненням дружини потерпілого Дудника Г.Д. до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Охтирка Сумської області, позивачем, відповідно до ст.ст. 21, 28, 33, п. 7-9 ст. 34 Закону України “Про загальнообов'язкове держане соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-ХІV від 23.09.1999р., було винесено постанову № 300/04 від 10.09.2004р. “Про призначення страхової виплати у разі смерті потерпілого Дудник Г.Д.» в розмірі 32416 грн. 20 коп., постанову № 265/05 від 31.03.2005р. “Про призначення перерахованої щомісячної страхової виплати у разі смерті потерпілого станом на 1 березня» в розмірі 334 грн. 43 коп., у березні 2007 року після перерахунку сума страхових виплат склала 475 грн. 94 коп., а з березня 2008 року 535 грн. 43 коп.
Позивач зазначає, що за період з 17.04.2004р. по 01.07.2008р., сім'ї потерпілого в особі Дудник Н.О, було проведено виплат на загальну суму 59782 грн. 77 коп., які позивач просить суд стягнути з відповідача в порядку зворотної вимоги (регресу), згідно ст.ст. 1172, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, посилаючись на те, що винні особи - Бобаль Є.Є., Коноз О.М., Євтєєв А.Б., перебували у трудових відносинах з ДП “Сумський облавтодор».
Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. (ст. 1187 ЦК України).
Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухово- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. (ст. 1187 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» 1105-ХІV від 23.09.1999р., дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в господарствах, у фізичних осіб та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.
У разі настання страхового випадку, Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та у повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачувати йому або особам, які перебували на його утриманні. (ст. 21 Закону).
Страховими виплатами є грошові суми, які Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Шкода відшкодовується чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно.(ст. 1200 ЦК України).
Суд, розглянувши матеріали справи та враховуючи вищевикладені обставини, дійшов висновку, що позивачем відповідно до вимог діючого законодавства було відшкодовано сім'ї потерпілого в особі дружини Дудник Н.О., яка досягла пенсійного віку, шкоду, завдану його смертю, і правомірною є вимога позивача про стягнення перерахованих виплат на підставі Акту №1 про нещасний випадок, оскільки дійсно шкоду було завдано джерелом підвищеної небезпеки та учасники дорожньо-транспортної пригоди перебували у трудових відносинах з юридичними особами.
Відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення(ст. 1188 ЦК України).
Відповідно до ст. 1193 ч. 2, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а вразі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
На підставі вищевикладеного, суд, враховуючи обставини справи, дійшов висновку, що стягненню з відповідача в регресному порядку підлягає 59 782 грн. 77 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з дочірнього підприємства “Сумський облавтодор» відкритого акціонерного товариства “Автомобільні дороги України» (40002, м. Суми, вул. Роменська, 79, корп. 2, код 31931024) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Охтирка (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Чкалова, 29, код 24016448) 59782 грн. 77 коп.
Згідно ст. 186 КАС України заява про апеляційне оскарження постанови подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення (з дня складення постанови в повному обсязі). Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Згідно ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання, апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.