Запорізької області
25.07.08 Справа № 1/29/08
Суддя О.І. Немченко
за позовом: закритого акціонерного товариства “Запоріжметаллооптторг”, с. Люцерна, Вільнянський район, Запорізька область
до відповідача: Оріхівської виправної колонії № 88, с. Мала Токмачка, Оріхівський район, Запорізька область
про стягнення 13 680,21 грн.
Суддя Немченко О.І.
Представники сторін:
від позивача: Кузнецов А.О., дов. № 1/41 від 17.11.2006 р.
від відповідача: Долгошей П.С., дор. від 01.01.2008 р.;
09.07.2008 р. в господарський суд Запорізької області звернулось закрите акціонерне товариство “Запоріжметаллооптторг”, с. Люцерна, Вільнянський район, Запорізька область з позовом до Оріхівської виправної колонії № 88, с. Мала Токмачка, Оріхівський район, Запорізька область про стягнення 9 813,08 грн. основного боргу, 3 482,80 грн. втрат від інфляції та 384,33 грн. 3% річних, на підставі видаткової накладної № П6291 від 28.11.2005 р. та ст.ст. 536, 625 Цивільного кодексу України і ст. 193 Господарського кодексу України.
10.07.2008 р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 25.07.2008 р. Судове засідання закінчено 25.07.2008 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, заявлені в позовній заяві та просить суд стягнути з відповідача 9 813,08 грн. основного боргу, 3 482,80 грн. втрат від інфляції та 384,33 грн. 3% річних, на підставах викладених в позовній заяві.
Відповідач в судовому засіданні надав суду відзив, в якому позовні вимоги позивача визнає в повному обсязі. Просить суд з огляду на важке фінансове становище на підприємстві зменшити суму штрафних санкцій.
Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд, -
28.11.2005 р. позивач поставив відповідачу металеву продукцію (квадрат 16 мм - 5 тон) на загальну суму з ПДВ 13 113,08 грн., що підтверджується видатковою накладною № П6291 від 28.11.2005 р.
Факт отримання відповідачем товару підтверджується довіреністю серії ЯЛЗ № 464700 від 28.11.2005 р.
Як свідчить гарантійний лист, який відповідач надіслав позивачеві з проханням відпустити зазначену металеву продукцію, відповідач зобов'язався оплатити даний квадрат до 01.12.2005 р.
Позивач направив відповідачу претензію № 3/316 від 16.10.2006 р. у якій просить відповідача сплатити отриманий ним товар а також пеню у розмірі 1 884,06 грн. Відповідач у своєму листі № 12-8241 від 07.11.2006 р. погоджується з вимогами позивача в повному обсязі, але у зв'язку зі складним фінансовим становищем просить позивача надати йому можливість сплачувати борг частками. Позивач у своєму листі № 3/380 від 30.11.2006 р. надає відповідачу можливість до травня 2007 р. сплачувати борг рівними частками в розмірі 2 362,60 грн. до 28 числа кожного місяця, фактично надаючи відповідачу розстрочку.
Відповідачем була здійснена оплата за отриману продукцію 01.02.2006 р. в розмірі 1 000,00 грн., 27.10.2006 р. в розмірі 300,00 грн., 29.10.2007 р. в розмірі 1 000,00 грн. та 28.02.2008 р. в розмірі 1 000,00 грн.
Таким чином, відповідач має перед позивачем заборгованість у сумі 9 813,08 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 10.07.2008 р., яка до теперішнього часу не погашена.
Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 9 813,08 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності…(п. 4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв'язку.
Як свідчать матеріали справи та надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні права та обов'язки.
Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Зважаючи на те, що сторони оформили свої господарські відносини за допомогою видаткової накладної та довіреності, де вказані: ціна, асортимент, кількість товару, умови його продажу, суд дійшов висновку, що сторони досягли всіх істотних умов, що необхідні для укладення договору купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 ЦК України. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору…Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань крім випадків, передбачених законом.
Факт заборгованості відповідача в сумі 9 813,08 грн. позивачем документально підтверджений в судовому засіданні.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 9 813,08 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 384,33 грн. 3% річних за використання грошових коштів позивача, а також 3 482,80 грн. втрат від інфляції.
Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву посилаючись на скрутний фінансовий стан у зв'язку з тим, що він фінансується з державного бюджету тільки на 60-70%, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, посилаючись на ст. 233 ГК України.
Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Оскільки позивачем не заявлено до стягнення з відповідача штрафних санкцій, а заявлені вимоги про стягнення 3% річних за використання грошових коштів позивача та втрат від інфляції, які не є штрафними санкціями, то твердження відповідача та посилання його на ст. 233 ГК України є безпідставним.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також
три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з наданим позивачем розрахунком -3% річних за період часу з 01.05.2007 р. по 30.06.2008 р. складають 384,33 грн. Наданий розрахунок 3% річних є обґрунтованим, таким чином вимога позивача щодо стягнення 384,33 грн. 3% річних обґрунтована та підлягає задоволенню.
Вимога позивача щодо стягнення з відповідача 3 482,80 грн. грн. втрат від інфляції підлягає частковому задоволенню, оскільки розрахунок позивача зроблений не вірно. Задоволенню підлягає сума у розмірі 2 788,43 грн.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони, пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Оріхівської виправної колонії № 88 (70550, Запорізька область, Оріхівський район, с. Мала Токмака, р/р 26001333425690 в ЗОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 313010, код 08680098) на користь закритого акціонерного товариства “Запоріжметаллооптторг” (70037, Запорізька область, Вільнянський район, с. Люцерна, вул. Радгоспна, 4А, р/р 26007002970000 в ЗФ АКИБ «Укрсиббанк», МФО 313805, код 01886843) 9 813 (дев'ять тисяч вісімсот тринадцять) грн. 08 коп. основного боргу, 2 788 (дві тисячі сімсот вісімдесят вісім) грн.. 43 коп. втрат від інфляції, 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 33 коп. 3% річних, 129 (сто двадцять дев'ять) грн. 85 коп. державного мита та 112 (сто дванадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
3. В іншій частині позову -відмовити.
Суддя О.І. Немченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.
Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, 28 липня 2008 року.