Справа № 2-3153/11
26.01.2012 року м. Сімферополь
Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого, судді: ДВІРНИК Н.В.,
при секретарі: Ільгові В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Університету економіки і управління про визнання наявності порушення трудового законодавства, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, відшкодування моральної шкоди,
03.10.2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Університету економіки і управління про визнання наявності порушення трудового законодавства, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, відшкодування моральної шкоди, мотивуючи наступним. З 18.10.2010 р. по 09.02.2011р. ОСОБА_1, працювала в Університеті економіки та управління. В червні 2011 року позивачем було написано заяву на відпуску за період липень - серпень 2011 року, однак відпускні вона отримала у день звільнення. 02.09.2011 року ОСОБА_1 була звільнена за власним бажанням. На день звільнення з ОСОБА_1 не проведено повного розрахунку, не була виплачена заробітна плата за серпень 2011 року. У зв'язку з чим, з урахуванням уточнень, позивач просить визнати наявність порушення трудового законодавства, стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.11.2011 року по 23.11.2011 року у розмірі 3569 грн, стягнути на відшкодування моральної шкоди 2000 грн.
Позивачка у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Наполягала на тому, що її права на своєчасний розрахунок при звільненні роботодавцем були порушені.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти позову, мотивуючи тим, що позивачка при звільнені навмисно не звернулась до каси університету за отриманням остаточного розрахунку, моральні страждання позивачки нічим не обґрунтовані і не підтверджені.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
В період з 18.10.2010 р. по 09.02.2011р. ОСОБА_1 на контрактній основі працювала в Університеті економіки та управління (а.с.5) на посаді викладача менеджменту (а.с. 66). Згідно наказу № 52-к від 01.09.2011 року ОСОБА_1 надано відпустку на 01.09.2011, 02.09.2011 року і у цей же день її звільнено за власним бажанням (а.с. 42). На день звільнення з ОСОБА_1 не проведено повного розрахунку, не була виплачена заробітна плата за серпень 2011 року у розмірі 96,88 грн, про що Університетом її було повідомлено листами від 07.09.2011 року та 19.10.2011 року (а.с. 6, 12). Фактична виплата заробітної плати здійснена Університетом за допомогою поштового переказу 22.11.2011 року і гроші отримані позивачкою 23.11.2011 року (а.с. 26). Ці обставини встановлені судом, підтверджені доказами у справі.
Згідно зі статтею 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Цією статтею також передбачена можливість працівника розірвати трудовий договір у визначений ним строк.
Тобто за власним бажанням працівник має право, згідно ст. 38 КЗпП України, звільнитися з роботи у зазначений ним строк, хоча б в день написання заяви, що є додатковою гарантією для працівників в сфері трудових правовідносин.
Згідно зі ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.
Згідно ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У ч.2 цієї статті Закону зазначено, що у разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Судом не встановлено, що між позивачем та підприємством існував спір про розмір сум, належних працівникові при звільненні. Між тим, в день звільнення позивачка перебувала в університеті, оскільки заява про звільнення подана нею 02.09.2011 року. Крім того, при наданні відпустки з наступним звільненням розрахунок із заробітної плати з працівником також повинен бути здійснений не пізніше, ніж в останній день роботи перед відпусткою.
У судовому засіданні позивачка наполягала на тому, що 02.09.2011 року, а також у подальшому, після отримання повідомлень Університету, вона неодноразово зверталась до каси з метою отримати розрахунок з заробітної плати, проте у цьому їй було відмовлено.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку сум у строки, встановлені статтею 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, організація повинна виплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.
Суд вважає, що права позивачки на своєчасний розрахунок при звільненні були порушені, в зв'язку з чим у частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд задовольняє частково. Середній заробіток повинен бути нарахований з першого дня затримки - з 02.09.2011 року і по час повного розрахунку - 23.11.2011року.
При визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку суд керується Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року за № 100. Згідно абзацу 3 пункту 2 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні здійснюється судом, виходячи із середньоденного заробітку, як це передбачено у пункті 8 зазначеного вище Порядку. При цьому суд виходить із сум нарахованої заробітної палати за останні 2 календарні місяці роботи (травень-червень), що передували звільненню (а.с. 36).
Середньоденна заробітна плата за останні 2 календарні місяці роботи, що передували звільненню позивача, складала (888,76+888,08) : 39 календарних днів = 45,56 грн. В зв'язку з цим, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.09.2011 року по 23.11.2011 року складає 45,56 грн х 58 робочих днів (при п'ятиденному робочому тижні) = 2642,48 грн.
Згідно п. 3 постанови Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування маральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. №4 з наступними змінами та доповненнями, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя (ч.1 ст. 237-1 КЗпП України).
Суд вважає достатньою компенсацією моральних страждань позивачки поновлення її порушених прав з виплатою середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в зв'язку з чим у стягненні з відповідача на відшкодування моральної шкоди у грошовому виразі суд відмовляє.
Позовні вимоги у частині визнання наявності порушення трудового законодавства суд відмовляє, оскільки ст. 16 ЦК України не передбачено такого способу захисту порушених прав.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
З викладених підстав, керуючись ст.ст.5,6,10,60,61,88,212-215,218,223,224-233ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Університету економіки і управління (МФО 328168 ЄДРПОУ 22239189 ІНН: 222391801297 р/р 26000321661 у ПАТ «Марфін банк» м.Іллічевськ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 02.09.2011 року по 22.11.2011 року включно у розмірі 2642,48 грн (дві тисячі шістсот сорок дві гривні сорок вісім копійок).
Сума стягнення визначена без утримання прибуткового податку і інших обов'язкових платежів.
Допустити негайне виконання рішення суду у частині стягнення заробітної плати за один місяць.
В задоволені іншої частини позову відмовити.
Стягнути з Університету економіки і управління (МФО 328168 ЄДРПОУ 22239189 ІНН: 222391801297 р/р 26000321661 у ПАТ «Марфін банк» м.Іллічевськ) у дохід держави судовий збір у розмірі 214,60 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя