17 вересня 2008 р.
№ 42/50
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
Кривди Д.С. -(доповідача у справі),
суддів:
Кравчука Г.А.,
Шаргала В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта»
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 06.05.2008 року
у справі
№42/50 господарського суду міста Києва
за позовом
Полтавського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі
1) Гиряіськовецької сільської ради Полтавської області
2) Державної екологічної інспекції в Полтавській області
до
Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта»
про
відшкодування збитків,
за участю представників сторін від:
позивачів:
1) не з'явились
2) Тук Я.М. -за довіреністю від 31.03.2008р.
відповідача:
Олексієнко М.Г. -за довіреністю від 11.03.2008р.
прокуратури:
не з'явились
Згідно розпорядження В.о. Голови судової палати Першикова Є.В. від 16.09.2008р. розгляд касаційної скарги здійснюється у складі колегії суддів: Кривда Д.С. (головуючий), Кравчук Г.А., Шаргало В.І.
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.02.2008р. (суддя Паламар П.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.05.2008р. (судді Кондес Л.О. -головуючий, Куровський С.В., Михальська Ю.Б.), позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь Гиряіськовецької сільської ради Полтавської області 3345,72грн. збитків; стягнуто з відповідача в доход державного бюджету України 102грн. державного мита, 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач в касаційній скарзі просить скасувати прийняті у справі судові рішення і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу Полтавський міжрайонний природоохоронний прокурор просить постанову залишити без змін, а скаргу -без задоволення.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу спростовує доводи скарги і просить залишити її без задоволення, а постанову -без змін.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 25 березня, 12 квітня, 13 травня 2005 року під час ліквідації гідратоутворень в шлейфі свердловини Відкритим акціонерним товариством “Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління “Полтаванафтогаз» на факельному амбарі свердловини № 108 Рудівського родовища було спалено 7216м3 газу, внаслідок чого сталися наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме: діоксиду азоту -0,0116 т, сажі -0,1723 т, вуглецю оксиду -1,4360 т, вуглеводнів граничних -0,1723 т, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог повітряохоронного законодавства на НГВУ “Полтаванафтогаз» ВАТ “Укрнафта» від 5-7 квітня 2006р., складеним державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області у присутності представників відповідача.
Факт викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря, його обсяги відповідачем не заперечується.
При цьому, відповідач заперечує ту обставину, що викиди були понаднормативними.
Відповідно до вимог ст. 11 Закону України “Про охорону атмосферного повітря» викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватись на підставі дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.
Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що здійснюються без відповідного дозволу відповідно до п.5.1.2 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 38 від 18.05.1995 р. № 38, вважаються наднормативними
Аварійні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря і залпові викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, які не передбачені технологічними регламентами виробництв, згідно п. 5.2 вищевказаної Методики визнані підставами наднормативних викидів.
Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря при спалюванні газу для ліквідації гідратоутворень в шлейфах свердловин на факельному амбарі технологічними регламентами виробництва відповідача не передбачені. Гідратоутворення в шлейфі свердловини згідно з розділом VІ Технологічного регламенту від 15 серпня 2004 р., чинного у спірний період, віднесені до порушень технологічного процесу, а спалювання газу на факелі є одним із способів усунення указаного порушення.
За таких обставин суди дійшли висновку, що викиди, які здійснювалися відповідачем при спалюванні газу для ліквідації гідратоутворень на факельному амбарі, є наднормативними.
За приписами ст.ст. 33, 34 Закону України “Про охорону атмосферного повітря», ст.ст. 68, 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Суди перевірили доданий до позовної заяви розрахунок і встановили, що розмір заподіяних відповідачем збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря становить 3345,72грн.
Таким чином, судова колегія відзначає, що суди попередніх інстанцій, розглядаючи по суті спір у цій справі, дійшли вірного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову з огляду на доведеність заподіяних відповідачем збитків у заявленій до відшкодування сумі.
Згідно імперативних вимог ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених фактичних обставин справи лише застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що були встановлені у рішенні суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Доводи касаційної скарги зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що суперечить вимогам статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, переглянута у справі постанова апеляційного господарського суду відповідає приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.05.2008 року у справі №42/50 залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Головуючий суддя Д.Кривда
Судді Г.Кравчук
В.Шаргало