Запорізької області
15.08.08 Справа № 18/92/08
Носівець В.В.
за позовом фермерського господарства “Таврія-Скіф» (72012, Запорізька область, Михайлівський район, с. Роздол, вул. 40 років Перемоги, 45)
до Бердянської виправної колонії №77 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Промислова, 1)
третя особа, яка на заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 26)
про стягнення 22 235,50 грн.,
Суддя Носівець В.В.
Представники сторін:
від позивача: Першин В.М., довіреність № 95 від 09.04.2008року;
від відповідача: Семенченко В.А., довіреність № 3 від 27.03.2008 року; Максименко Ю.О., довіреність № 1 від 27.03.2008 року;
від третьої особи: Єжлова Л.М., доручення № 1/-2313 від 12.08.2008 року;
Позивачем 18.06.2008 року заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 22235 грн. 50 коп. основного боргу.
Ухвалою суду від 26.03.2008 року порушено провадження у справі № 18/92/08, судове засідання призначено на 24.07.2008 р. Ухвалою суду від 24.07.2008 р., в зв'язку з необхідністю витребування у сторін додаткових документальних доказів, повторного виклику у судове засідання представника третьої особи, а також належної підготовки представника відповідача до справи, суд в порядку статті 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 15.08.2008 р. За згодою представників сторін та третьої особи, в судовому засіданні 15.08.2008 р., судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених у позові. Відповідно до ст.ст. 264, 530, 655 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) і ст.ст. 175, 222 Господарського кодексу України (надалі -ГК України) просить стягнути з відповідача борг у сумі 22235,50 грн. за поставлену на його адресу та прийняту ним продукцію. В обґрунтування вимог зазначає, що у відповідності з видатковими накладними №РН-0000312 від 10.10.2003 р., № РН-0000325 від 27.10.2003 р. та № РН-0000348 від 02.11.2003 р. ФГ «Таврія-Скіф»поставила продукцію Бердянській виправній колонії № 77 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області. У порушення приписів статті 655 ЦК України відповідачем не виконані зобов'язання перед позивачем, тобто до теперішнього часу коштів за поставлений товар не сплачено. Згідно проведеній звірці взаємних розрахунків, станом на 31.10.2006 р., між ФГ «Таврія-Скіф»і Бердянською виправною колонією № 77 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області (саме із ініціативи відповідача) встановлено, що сума заборгованості Бердянської виправної колонії № 77 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області за поставлену продукцію складає 22235 грн. 50 коп. Позивач вважає факт підписання сторонами двостороннього акту звірки взаємних розрахунків активними діями відповідача, що свідчать про визнання перед позивачем свого боргу. А за таких обставин, слід застосовувати положення ст. 264 ЦК України, яка проголошує, - «Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.»У відповідності зі ст. 530 ЦК України, 15.04.2008 р. відповідачу була направлена претензія з вимогою погасити заборгованість у місячний термін з дня отримання претензії, добровільно. Згідно повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення претензія була отримана відповідачем 17.04.2008 р. Виконати свої зобов'язання відповідач до теперішнього часу відмовляється.
Відповідач заявлені до нього позовні вимоги не визнав. У поясненні та нормативному обґрунтуванні на позов вказує, по-перше, що документи, які містили інформацію про господарські стосунки і розрахунки з ФГ «Таврія-Скіф», на даний час знищені, згідно встановленого порядку по закінченні кінцевого строку їх зберігання (Наказ Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області № 667 від 28.12.2006 р. «Про списання кредиторської заборгованості» строк позовної давності якої минув і яка не підтверджена актом звіряння), однак, разом з цим, відповідач підтверджує, що в 2003 році мав правові відносини з ФГ «Таврія-Скіф»з придбання продукції і не заперечує проти існування в минулому заборгованості перед позивачем. За жовтень-листопад 2003 р. позивач поставив Бердянській виправній колонії № 77 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області продукцію на суму 22235,50 грн. Але, у зв'язку з тим, що остання поставка продукції була здійснена 02.11.2003 р., а зобов'язання, в якому не вказаний строк його виконання, повинно бути виконано впродовж 7 днів, тобто, до 09.11.2003 р., то з 09.11.2003 р. почав пливти термін позовної давності, який закінчується (спливає) 09.11.2006 р. По-друге, вважає, що посилання на акт звірки взаєморозрахунків, як документ, що підтверджує дії про визнання особою свого боргу, є безпідставними. Відповідач мотивує це тим, що підставами для переривання перебігу позовної давності можуть бути будь-які активні дії зобов'язаного суб'єкта, що свідчать про визнання ним боргу, а саме, такі як, часткове погашення боргу, повне або часткове визнання претензії, прохання про відстрочку виконання тощо. Крім того, вказує, що необхідність звіряння розрахунків передбачена п. 1 ст. 10 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в України»від 16.07.1999 р. № 996-ХІV, п. 12 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку подання фінансової звітності»від 28.02.2000 р. та Наказом Державного казначейства України «Про затвердження Порядку списання кредиторської заборгованості бюджетних установ, строк позовної давності якої минув»від 08.05.2001 р. №73, згідно яких, суб'єкти господарювання перед складанням річної фінансової звітності зобов'язані проводити інвентаризацію активів та зобов'язань, що і було зроблено бухгалтерією Бердянської виправної колонії № 77 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області, шляхом направлення на адресу ФГ «Таврія-Скіф» зазначеного акту звірки. В цьому акті звірки було зазначено, що за позивачем обліковується «Д», тобто дебіторська, заборгованість в сумі 21235,00 грн. і що цей акт звірки був направлений позивачу з метою проведення інвентаризації активів і зобов'язань підприємства відповідача. У випадку незгоди з сумою заборгованості, відповідач просив позивача направити на протязі 5 днів акт звірки на його адресу, зазначивши, що якщо не буде підтверджений залишок, то сума буде вважатися погодженою. При цьому відповідач зазначає, що ФГ «Таврія-Скіф»не повернуло другий екземпляр акту звірки та не пред'являло вимог щодо погашення заборгованості, а тому у відповідності з Наказом Державного казначейства України від 08.05.2001 р. № 73 була створена комісія, якою проведено інвентаризацію кредиторської заборгованості, строк позовної давності якої минув та матеріали проведеної інвентаризації були направлені до Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області. Наказом Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області № 667 від 28.12.2006 р. «Про списання кредиторської заборгованості»строк позовної давності якої минув і яка не підтверджена актом звіряння, кредиторська заборгованість в сумі 22235,50 грн. була списана.
Також відповідачем було заявлено клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності та в відмові в задоволенні позову на цій підставі.
Третя особа, вважає заявлені до відповідача позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Пояснює суду, що заборгованість відповідачем не сплачувалась з 2003 року у зв'язку з відсутністю достатнього бюджетного фінансування та на даний час термін позовної давності щодо стягнення з відповідача 22235,50 грн. боргу вже минув, ця заборгованість є списаною, і навіть, якщо позов буде задоволений в повному обсязі, то стягнути з відповідача 22235,50 грн. боргу, згідно рішення суду, буде також неможливо, оскільки на даний час також бюджетне фінансування є недостатнім і не покриває всіх видатків та витрат відповідача щодо поточної діяльності.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані сторонами документальні докази, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд, -
За видатковими накладними № РН-0000312 від 10.10.2003 р., № РН-0000325 від 27.10.2003 р. та № РН-0000348 від 02.11.2003 р. ФГ «Таврія-Скіф»поставило, а Бердянська виправна колонія № 77 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області отримала продукцію (капусту і буряки), що підтверджується довіреностями серії ЯЖЯ № 194549 від 09.10.2003 р., серії ЯЖЯ № 191860 від 27.10.2003 р., виданими уповноваженій особі.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв'язку.
Як свідчать матеріали справи та надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні права та обов'язки. Обов'язки позивача виразились у передачі продукції відповідачу, а обов'язки відповідача - в оплаті цієї продукції.
Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Зважаючи на те, що сторони оформили свої господарські відносини за допомогою накладних та довіреностей, де вказані: ціна, асортимент, кількість товару, умови його продажу, суд дійшов висновку, що сторони досягли всіх істотних умов, що необхідні для укладення договорів купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 ЦК України. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України).
15.04.2008 р. відповідачу була направлена претензія з вимогою погасити заборгованість у місячний термін з дня отримання претензії, добровільно. Згідно повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення претензія була отримана відповідачем 17.04.2008 р.
Відповідач вказану претензію залишив без відповіді та без виконання.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору…Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань крім випадків, передбачених законом.
Тобто, оплата за отриманий товар за зазначеними накладними на суму 22235 грн. 50 коп. відповідачем не здійснена, факт чого ним підтверджується.
Щодо застосування наслідків спливу строків позовної давності, суд зазначає наступне:
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Доводи сторін щодо застосування правил глави 19 ЦК України «Позовна давність», викладені у позові, поясненнях та запереченнях на позов.
Суд знаходить доводи відповідача хибними.
Матеріали справи свідчать, що з ініціативи саме Бердянської виправної колонії № 77 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області в адресу ФГ «Таврія-Скіф»був направлений акт звірки № 8/6524 від 31.10.2006 р. В цьому акті звірки було зазначено, що за позивачем обліковується «Д», тобто дебіторська, заборгованість в сумі 21235,00 грн. і що цей акт звіряння був направлений позивачу з метою проведення інвентаризації активів і зобов'язань підприємства відповідача. У випадку незгоди з сумою заборгованості, відповідач просив позивача направити на протязі 5 днів акт звірки на його адресу, зазначивши, що якщо не буде підтверджений залишок, то сума буде вважатися погодженою.
Як вбачається із досліджених судом матеріалів справи, заборгованість відповідача перед позивачем складає 22235,50 грн., тобто на 1000,50 грн. більше ніж зазначено в акті звірки, який складений бухгалтерією відповідача.
Встановлено, що станом на 31.10.2006 р. сторонами по справі підписано акт звірки взаєморозрахунків, яким відповідач визнав свій борг у сумі 22235 грн. 50 коп. перед позивачем, про що свідчать підписи головних бухгалтерів (завірені печатками підприємств) на акті звірки за 01.01.06 -31.10.06.
Таким чином, відповідач підтвердив обґрунтованість розрахунків саме позивача та визнав, що зазначена в акті звірки взаєморозрахунків сума (22235,50 грн) є його борговим зобов'язанням перед підприємством позивача. Цей факт, навіть, підтверджується Наказом Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області № 667 від 28.12.2006 р. «Про списання кредиторської заборгованості»та інвентаризаційним описом до нього, а саме: за цим наказом списано суму 22235,50 грн., а не суму 21235,00 грн. (як зазначав у складеному ним акті звірки відповідач). До того ж, вказаним вище наказом зазначено, що відповідачу дозволено списати кредиторську заборгованість загального фонду строк позовної давності якої минув і яка не підтверджена актом звіряння.
Отже, якщо б відповідач, як він зазначає, не отримував від позивача акту звірки взаєморозрахунків, або не підписував його, то він повинен був списати суму 21235,00 грн. а не суму 22235,50 грн., яка співпадає з сумою, на яку саме, була поставлена продукція позивачем відповідачу.
Крім того, суд вважає неправомірним посилання відповідача на той факт, що підставами для переривання перебігу позовної давності можуть бути будь-які активні дії зобов'язаного суб'єкта, що свідчать про визнання ним боргу, а саме, такі як, часткове погашення боргу, повне або часткове визнання претензії, прохання про відстрочку виконання тощо, а підписання акту звірки до таких дій не відноситься, з посиланням відповідача на той факт, що звірка була проведена з ініціативи відповідача тільки лише для виконання приписів п. 1 ст. 10 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в України»від 16.07.1999 р. № 996-ХІV, п. 12 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку подання фінансової звітності»від 28.02.2000 р. та Наказу Державного казначейства України «Про затвердження Порядку списання кредиторської заборгованості бюджетних установ, строк позовної давності якої минув»від 08.05.2001 р. № 73 і не є визнанням боргу.
В ч. 3 п. 23 Інформаційного листа ВГСУ від 07.04.2008 р. № 01-8/211 зазначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Господарський суд в кожному конкретному випадку повинен дослідити обставини, які свідчать про визнання боргу. Якщо факт визнання боргу встановлений, давність переривається в день такого визнання.
Зазначену правову позицію викладено в постанові Запорізького апеляційного господарського суду від 31.07.2007 р. у справі № 26/42/07-8/158/07 та постанові Вищого господарського суду України від 18.10.2007 р. у справі № 26/42/07-8/158/07.
Суд факт визнання боргу відповідачем встановив і вважає, що строк позовної давності перервався. Як зазначалось вище, після переривання перебіг строку позовної давності починається заново. За таких обставин, позов заявлено позивачем у межах встановленого строку позовної давності.
Внаслідок вищезазначеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі статтею 49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, ст. 264, 526 ЦК України, керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Бердянської виправної колонії № 77 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Промислова, 1, код 08563518, р/р 26003330022320 в ЗОД «Укрсоцбанк», МФО 313452) на користь фермерського господарства “Таврія-Скіф» (72012, Запорізька область, Михайлівський район, с. Роздол, вул. 40 років Перемоги, 45, код 23878863, р/р 260027014 в ЗОД «АППБ Аваль», МФО 313827) 22 235 (двадцять дві тисячі двісті тридцять п'ять) грн. 50 коп. основного боргу, 222 (двісті двадцять дві) грн. 35 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн.. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
Суддя В.В. Носівець
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.
Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 19.08.2008 р.