"30" вересня 2008 р. Справа № 11/235/08
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Крона»
(36028, м.Полтава, вул.Київське Шосе, 82, кв.39)
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Зангас-Юг»
(54028, м.Миколаїв, вул..Херсонське Шосе, 102)
Суддя Василяка К.Л.
від позивача: Монастирьов Ю.Г. - директор
від відповідача: Влащук В.М. -дов. від 13.11.2007р.
Суть спору: стягнення 302951,69 грн., з яких: 82454,35 грн. боргу, 30095,34 грн. штрафу, 32981,2 грн. збитків від інфляції, 7420,8 грн. -3% річних та 150000,0 грн. моральної шкоди
Під час розгляду справи позивач збільшив розмір позовних вимог, просить стягнути пеню в розмірі 1102,64 грн., плату за послуги адвоката в сумі 30000,0 грн., витрати за регламентні роботи та проведені випробування в розмірі 149000, грн., втрачену вигоду в сумі 150000,0 грн.
Відповідач у відзиві на позов не заперечує проти наявності заборгованості в розмірі 56604,37 грн., проти позовних вимог в іншій частині позову заперечує посилаючись на наступне:
- контракт, на який посилається позивач фактично між сторонами укладено не було, він не підписувався та не скріплявся печаткою, оскільки сторони не досягли згоди по всім його умовам. Фактично відбулась бездоговірна поставка. Оскільки строк виконання зобов'язання по сплаті отриманої продукції не було визначено, то моментом виконання боржником обов'язку буде семиденний термін від дня пред'явлення вимоги. Така вимога була направлена заявником 26.01.2006р. і отримана боржником 30.01.2006р. Оскільки контракт відсутній, у позивача немає підстав для стягнення пені, збитків від інфляції та 3% річних. Окрім сказаного, позивачем пропущені строки позовної давності щодо стягнення пені, штрафу, збитків від інфляції та 3% річних.
- не погоджується відповідач також з вимогами про стягнення 150000,0 грн. моральної шкоди, оскільки законодавством не передбачено такого права захисту для юридичної особи. Відносно стягнення 149400,0 грн. вартості регламентних робіт та 100000,0 грн. втраченої вигоди за нереалізовані шарові крани боржник з ними не погоджується пояснюючи, що позивачем не надано доказів того, що поставка взагалі відбулась. Регламентні роботи та випробування кранів проводилось стосовно власності позивача на його самостійне замовлення. З цих же підстав не підлягає задоволенню вимога про стягнення 100000,0 грн. втраченої вигоди.
- відносно стягнення 30000,0 грн. витрат на юридичні послуги відповідач не погоджується з тих причин, що Монастирьов Ю.Г., який сплатив ці кошти не є стороною у справі, не надано доказів того, що Козир Л.М. є адвокатом.
У судових засіданнях 19.08.2008р. та 16.09.2008р. у відповідності до ст.77 ГПК України було оголошено перерви.
Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд -
Позивач посилається на те, що 05.11.2004р. між ним та ВАТ «Загас -Юг» було укладено контракт на поставку металопродукції (кранів шарових, засувок, деталей трубопроводу) згідно специфікацій, виконуючи умови якого товариство поставило покупцю обладнання на суму 1003507,09 грн.
Факт поставки підтверджуються накладними на відпуск товару №85 від 25.11.2004р., №№86,87 від 28.12.2004р., №89 від 02.02.2005р. №90 від 21.03.2005р., №91 від 22.03.2005р., №92 від 23.03.2005р., №93 від 11.04.2005р., актами приймання обладнання які підписані сторонами, довіреностями на отримання товару.
За отриманий товар покупець частково розрахувався, залишаючись боржником 56604,37 грн., що визнається та не оспорюється останнім.
Оскільки, відповідно до п.8.2. контракту покупець повинен сплатити продавцю за прострочку оплати пеню в розмірі 0,1% від неоплаченої суми за кожен день прострочки, позивач просить стягнути з нього 20660,46 грн. пені.
Як пояснює заявник, згідно з умовами контракту №50/11 від 05.11.2004р, відповідач повинен був придбати у нього крани шарові у кількості 8 шт. на загальну суму 304800 грн. При цьому відповідач поставив умову про те, що крани шарові будуть прийматись тільки після проведення випробувань високим тиском. Такі роботи були виконані продавцем і їх вартість склала 149400,0 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.
Оскільки товариство «Загас -Юг» безпідставно в односторонньому порядку відмовилось від придбання кранів шарових, вони знаходяться у позивача, знецінюються і товариство несе великі збитки у вигляді втраченої вигоди. Позивач визначив розмір втраченої вигоди у сумі 100000,0 грн., які і просить стягнути з відповідача.
Позивач також просить стягнути з відповідача 1102,64 грн. штрафних санкцій -1% від суми боргу за кожен день прострочки оплати за поставлене обладнання з 20.03.2005р. по 11.04.2005р.
Сам контракт за №50/11 від 05.11.2004р. позивачем до суду не надано.
Як пояснює заявник, цей контракт було ним підписано та направлено товариству «Загас -Юг» для підписання, але останній його не повернув, що позбавило заявника можливості надати контракт до суду.
В свою чергу, відповідач заперечує наявність договірних відносин між сторонами пояснюючи це наступним.
«В дійсності такий Контракт (та будь-який інший) з огляду на приписи, що їх містить ч.2 ст.207 ЦК України, сторонами фактично не був укладений, тобто не підписувався та не скріплявся печатками сторін із-за постійних суперечностей між керівниками щодо його суттєвих умов (про що неодноразово наголошував Відповідач на зустрічах та переговорах с Позивачем).
Фактично відбулася бездоговірна поставка, та між сторонами не був встановлений строк виконання зобов'язань».
Позивач, як на доказ існування контракту, посилається на матеріали переписки між сторонами, а саме листи товариства «Загас -Юг» від 13.06.2005р., від 15.07.2005р. від 05.09.2005р. та претензію від 15.07.2005р., в яких назване товариство також згадує та посилається на контракт №50/11 від 05.11.2004р.
Однак, такі докази не можуть бути прийняті судом до уваги оскільки, відповідно до приписів ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи та є належними.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 33 названого Кодексу передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Надані позивачем вищеназвані докази говорять про наявність між сторонами договірних стосунків, але позивач посилається на те, що відповідач порушив умови контракту, не надаючи його до суду.
Оскільки підставою позову є порушення відповідачем умов контракту, то доказом цього повинна бути наявність такого контракту. Відсутність останнього позбавляє суд можливості констатувати порушення його умов з боку учасників.
За таких обставин, суд розглядає спір між сторонами як без договірний.
Відповідно до приписів ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи таку вимогу було направлено позивачем відповідачу в листі №13 від 26.01.2006р., яку останній отримав 30.01.2006р., що підтверджується його листом №11 від 30.01.2006р.
Отже, строк сплати відповідачем заборгованості у сумі 56604,37 грн. настав 07.02.2006р.
Відповідач визнає суму заборгованості перед позивачем у вказаному розмірі.
Відповідно до приписів ст.625 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги в цій частині позову є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги в частині стягнення з відповідача 22641,60 грн. збитків від інфляції, 5094,39 грн. -3% річних є обґрунтованими діючим законодавством та такими, що підлягають задоволенню частково, оскільки, як встановлено судом обов'язок сплатити заборгованість виник у відповідача з 07.02.2006р. і саме з цієї дати слід відраховувати перебіг строку, а не з 11.04.2005р. по 02.04.2008р., як це вказано заявником.
Враховуючи, що заявником сума збитків від інфляції та 3% річних з простроченої суми заявлена у вказаному розмірі, а суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, ці позовні вимоги підлягають задоволенню.
Оскільки, відповідно до п.8.2. контракту покупець повинен сплатити продавцю за прострочку оплати за поставлене обладнання пеню в розмірі 0,1% від неоплаченої суми за кожен день прострочки, позивач просить стягнути з нього 20660,46 грн. пені.
Окрім суми боргу, пені, позивач також просить стягнути з боржника 25849,99 грн. витрат на доставку обладнання посилаючись при цьому на те, що транспортні витрати, за умовам контракту №50/11 не входять у вартість обладнання і повинні сплачуватись покупцем окремо, також 9434,88 грн. штрафу за прострочення оплати за доставку обладнання, 10339,60 грн. збитків від інфляції та 2326,41 грн. - 3% річних з цієї суми, 1102,64 грн. штрафних санкцій -1% від суми боргу за кожен день прострочки оплати за поставлене обладнання за період з 20.03.2005р. по 11.04.2005р.
Як зазначає позивач підставою для стягнення пені є порушення відповідачем положень п.8.2 контракту та інших його умов відносно відшкодування витрат за поставку обладнання.
Встановлення обов'язків учасників договору, застосування неустойки можливе лише в процесі виконання договору, як за порушення кожної окремої умови, так і за невиконання зобов'язань, що ґрунтується на такому договорі в цілому.
З приписів ч.1 ст.548 ЦК України випливає, що неустойка може встановлюватись договором і законом.
Стаття 611 ЦК України говорить, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема -сплата неустойки.
Отже, обов'язок сплати штрафних санкцій у вигляді неустойки повинен бути записаний у договорі.
Враховуючи, що сам контракт до суду сторонами не надано, відповідач заперечує проти наявності такого, у суду відсутні підстави для застосування штрафних санкцій та стягнення заборгованості за поставку товару.
Відсутність контракту також позбавляє суд визначити обов'язок відповідача сплатити вартість витрат за регламентні роботи, оскільки позивачем не надано до суду відповідних доказів щодо оплати їх боржником, а останній заперечує проти такого обов'язку.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення 100000 грн. втраченої вигоди за нереалізовані відповідачу крани шарові, оскільки це обладнання є специфічним, купується на замовлення та використовується на магістральні газопроводи високого тиску, суд зазначає наступне.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків в тому числі і упущеної вигоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Згідно з частиною другою статті 623 ЦК розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Під час розгляду справи суд прийшов до висновку про те, що позивачем не надано доказів наявності контракту та виконання сторонами його умов, а відповідно і обов'язку останнього придбати ці крани, а відповідно і порушення відповідачем зобов'язання. Отже, позивач діяв на свій страх і ризик.
Позивачем також заявлена вимога про стягнення з боржника 30000 грн. вартості юридичних консультацій.
Як доказ таких витрат заявником надано до суду квитанцію за №6790 від 28.03.2008р., з якої вбачається, що адвокат Козир Л.М. прийняв від Монастирьова Ю.Г. за юридичні послуги 30000 грн.
Суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині позову виходячи з наступного:
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг лише адвокатом, а не будь-яким представником.
Статтею 49 ГПК України передбачений розподіл господарських витрат, зокрема і витрат з оплатою послуг адвокатів.
Відшкодування цих витрат здійснюється за наявності документального підтвердження права займатись адвокатською діяльністю, витрат, пов'язаних з угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді, та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.
Однак, позивач не надав суду доказів надання йому юридичних послуг з боку адвоката та приймання ним цих послуг.
За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення цих позовних вимог під час розгляду цієї справи.
Що стосується розподілу судових витрат суд зазначає наступне:
Під час розгляду справи позивач збільшив суму позовних вимог, які були розглянуті судом, на 280502,64 грн. не сплативши при цьому державне мито в розмірі 1%, тобто 2805,03 грн.
За таких обставин, відповідно до статті 46 ГПК України в разі збільшення розміру вимог недоплачена сума державного мита оплачується чи стягується згідно новою ціною позову, суд вважає за необхідне стягнути з позивача до державного бюджету України 2805,03 грн.
Оскільки позовні вимоги заявника були задоволені частково судові витрати підлягають розподілу пропорційно задоволених вимог.
Хибними є твердження відповідача щодо застосування строків позовної давності один рік щодо стягнення інфляційних та 3 % річних.
Суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 150000 грн. моральної шкоди, оскільки діючим законодавством не передбачено такого способу захисту прав юридичної особи.
Якщо моральна шкода завдана засновникам товариства, як фізичним особам, то така вимога підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства в місцевому загальному суді.
Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст.ст.44,49,82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Зангас-Юг», 54028, м.Миколаїв, вул..Херсонське Шосе, 102 (р/р 260066301500071 в Заводському відділенні ПІБ м.Миколаєва, МФО 326041, код ЄДРПОУ 13855080) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Крона», 36028, м.Полтава, вул.Київське Шосе, 82, кв.39 (р/р 260074362 в АБ «Полтава-банк», МФО 331489, код ЄДРПОУ 31485189) 84340,35 грн. боргу, 22641,60 грн. збитків від інфляції, 5094,39 грн. -3% річних, 843,40 грн. держмита та 17,05 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Крона», 36028, м.Полтава, вул.Київське Шосе, 82, кв.39 (р/р 260074362 в АБ «Полтава-банк», МФО 331489, код ЄДРПОУ 31485189) в доход Державного бюджету України в особі ВДК Центрального р-ну м.Миколаєва (р/р №31118095700006 в УДК у Миколаївській області, КБК 22090200, МФО 826013, код ЄДРПОУ - 23626096) 2502,08 грн. держмита.
4. решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
У разі подання апеляційної скарги, або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя К.Л.Василяка