17 вересня 2008 р.
№ 2-13/17294-2007
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
Кравчука Г.А.,
суддів:
Кривди Д.С.,
Шаргала В.І.
За участю представників сторін:
позивача
не з'явився
відповідача
не з'явився
прокурора
Спорого І.Г. -прокурора відділу Генпрокуратури України
третіх осіб:
1. не з'явився
2. Пилипенка Г.М. дов. №220/1003/д від 27.12.2007 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
касаційної скарги
та касаційного подання
Добрівської сільської ради Сімферопольського району
Заступника військового прокурора ВМС України
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.04.2008 р.
у справі
№2-13/17294-2007 господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Татарстан"
до
Добрівської сільської ради
треті особи
1.Квартирно-експлуатаційна частина Сімферопольського району Міністерства оборони України
2. Міністерство оборони України
про
визнання недійсним рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) "Торговий дім "Татарстан" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Добрівської сільської ради та просило визнати недійсним рішення 13 сесії 5 скликання сільради від 17.11.2007 року "Про погодження Міністерству оборони України розробку технічної документації землеустрою в частині оформлення правоустановчих документів на земельні ділянки МО України на території Добрівської сільської ради".
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне рішення сільради порушує права товариства, оскільки на земельних ділянках, що планується передати Міністерству оборони, розміщене нерухоме майно позивача.
Доповідач: Шаргало В.І.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.12.2007 року (суддя Жукова А.І.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.04.2008 року (судді: Лисенко В.А., Антонова І.В., Котлярова О.Л.), позов задоволений частково, визнане недійсним спірне рішення Добрівської сільської ради в частині узгодження Міністерству Оборони України розробки технічної документації по землевпорядкуванню в частині оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 1,1 га в межах с. Лозове. В решті позовних вимог провадження у справі припинено відповідно до п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Судове рішення мотивоване тим, що на земельній ділянці площею 1,1 га в с. Лозове розміщені об'єкти нерухомості, право власності на які рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.04.2007 року, визнано за ТОВ "Торговий дім "Татарстан". Крім того, в спірному рішення Добрівської сільської ради не вказано цільове призначення земель.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою Добрівська сільська рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, а Заступник військового прокурора ВМС України вніс касаційне подання, в яких посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій, норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 35, 43 Господарського процесуального кодексу України, ст. 77 Земельного кодексу України , ст.ст. 1, 2 Закону України "Про використання земель оборони", просять їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові. Скаржники звертають увагу касаційної інстанції на те, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.04.2007 року, яке покладене в основу оскаржених судових рішень, постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2007 року було скасоване, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши прокурора, представника Міністерства оборони України, розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги та касаційного подання, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга та касаційне подання підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України, роз'яснень, що містяться в п. п. 1, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. №11 “Про судове рішення », з відповідними змінами, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права й обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
Проте, при постановленні рішення про задоволення позову, в порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, ні судом першої ні судом апеляційної інстанцій в повній мірі не досліджено обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача та заперечення відповідача, що в свою чергу унеможливило правильне застосування норм матеріального права.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням 13 сесії 5 скликання сільради "Про погодження Міністерству оборони України розробку технічної документації землеустрою в частині оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки МО України на території Добрівської сільської ради" від 17.11.2007 року погоджено Міністерству оборони України розробка технічної документації землеустрою в частині оформлення правоустановчих документів на земельні ділянки, що знаходяться в постійному землекористуванні останнього, а саме:
- в/ч 216 -площею 1,1 га в межах с. Лозове;
- в/ч 26,27,28 -площею 4 756 га на території Добрівської сільської ради.
Суди також виходили з того, що рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.04.2007 року у справі №2-11/4606-2007 визнано за ТОВ "Торговий дім "Татарстан" право власності на об'єкти нерухомості, які розміщені на ділянці площею 1,1 га за адресою: с. Лозове вул. Ялтинська,19. Позивач звертався до Добрівської сільської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землекористування, проте сільрада відмовила товариству у такому дозволі.
З урахуванням вказаних обставин, з посиланням, зокрема, на норми ст. 120 Земельного кодексу України та те, що спірне рішення сільради не містить цільового призначення земель, господарські суди дійшли висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ "Торговий дім "Татарстан".
Проте, з зазначеними висновками господарських судів не можна погодитись з огляду на таке.
В основу оскаржених судових рішень покладено рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.04.2007 року у справі №2-11/4606-2007, яке постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2007 року було скасоване, а справа направлена на новий розгляд. Таким чином на момент прийняття господарським судом Автономної Республіки Крим рішення від 24.12.2007 року у даній справі, судове рішення у справі №2-11/4606-2007 вже було скасоване. Зазначена обставина залишилась поза увагою судів попередніх інстанцій.
Судова колегія касаційної інстанції також вважає безпідставним посилання судів попередніх інстанцій на те, що у спірному рішенні Добрівської сільської ради не вказано цільове призначення земель, оскільки у названому рішенні зазначено, що землі призначаються для військових частин.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони" землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини).
За правилами ч. 3 ст. 2 цього Закону розміри земельних ділянок, необхідних для розміщення військових частин та проведення ними постійної діяльності, визначаються згідно із потребами на підставі затвердженої в установленому порядку проектно-технічної документації.
Тобто в даному випадку цільове призначення земель визначено названим Законом -це землі оборони, що також залишилось поза увагою судів попередніх інстанцій.
З огляду на викладене, прийняті у справі рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду не можна вважати законними і обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та прийняти обґрунтоване рішення.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Добрівської сільської ради та касаційне подання Заступника військового прокурора ВМС України задовольнити частково.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.12.2007 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.04.2008р. у справі №2-13/17294-2007 скасувати, а справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.
Головуючий суддя
Кравчук Г.А.
Суддя
Кривда Д.С.
Суддя
Шаргало В.І.