Іменем України
"24" вересня 2008 р.
справа № 5020-7/100-11/259
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційно-демонстраційний центр «Болівар» (99056, м. Севастополь, пр. Жовтневої Революції, 85-27) до Державного підприємства «Севастопольський морськой торговый порт»(99011, м. Севастополь, майдан Нахімова, 5)
про визнання недійсним пункту 1.1 Договору фрахтування судна від 25.04.2000 № 004/48, укладеного між ДП «Севастопольський морськой торговый порт» та ТОВ «КДЦ «Болівар» в частині слів: «на лінії Графська пристань -Інкерман (м.Севастополь). Зміна маршруту руху судна здійснюється тільки по узгодженню з Портом та оформлюється додатковою угодою до договору»
Суддя Дмитрієв В.Є.
Представники сторін:
Позивач - Фролова З.В., довіреність б\н від 17.03.08, ТОВ «Комерційно-демонстраційний центр «Болівар»;
Відповідач -Дудник В.Ю., довіреність юо-1413 від 01.07.08, ДП "Севастопольский морський торговельний порт";
Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційно-демонстраційний центр «Болівар» звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до відповідача Державного підприємства «Севастопольський морськой торговый порт» про визнання недійсним пункту 1.1 Договору фрахтування судна від 25.04.2000 № 004/48, укладеного між ДП «Севастопольський морськой торговый порт» та ТОВ «КДЦ «Болівар» в частині слів: «на лінії Графська пристань -Інкерман (м.Севастополь). Зміна маршруту руху судна здійснюється тільки по узгодженню з Портом та оформлюється додатковою угодою до договору», з посиланням на статтю 48 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року, статті 24, 203-205 Кодекс торгового мореплавства України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення законодавства України відповідач не мав права встановлювати обмеження відносно району плавання, а саме виключно на лінії Графська пристань -Інкерман (м. Севастополь), оскільки обмеження району плавання судна судновласником діючим законодавством України не передбачено.
Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючі свої заперечення тим, що при укладенні договору сторонами не було порушено законодавства, а всі положення договору є дійсними, також пояснив, що район плавання, вказаний в договорі фрахтування, визначений сторонами в межах району плавання, встановленого класифікаційним товариством.
Представникам сторін роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши представлені докази, суд,
25 квітня 2000 року між ДП «Севастопольський морськой торговый порт» та ТОВ «КДЦ «Болівар» був укладений договір фрахтування судна № 004/48 від 25.04.00, у відповідності якого порт передав, а Фрахтователь прийняв во фрахт (бербоут-чартер) п/к «УРАН», з метою перевозки пасажирів на лінії Графська пристань -Інкерман (м.Севастополь). Зміна маршруту руху судна здійснюється тільки по узгодженню з Портом та оформлюється додатковою угодою до договору».
Позивач вважає, що вказане положення Договору протирічить діючому законодавству України, у зв'язку з чим не може породжувати в тій частині правові наслідки та підлягає визнанню недійсним.
Статтею 203 Кодексу торговельного мореплавства України, визначено, що по договору фрахтування судна на певний час судовласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час.
Договір фрахтування судна повинен бути укладений в письмовій формі. В договорі фрахтування судна на певний строк повинні бути вказані найменування сторін договору, назва судна, його технічні та експлуатаційні дані, район плавання, мета фрахтування, розмір фрахт, строк дії договору, місце прийомки та здачі судна.
Відповідно до ст. 24 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено, що вимоги, якими повинні відповідати судна внутрішнього плавання України, які виходять у море, а також межі районів морського плавання цих суден установлює класифікаційне товариство.
В свою чергу класифікаційним свідоцтвом про придатність до плавання та судовою роллю надано право здійснювати плавання судна в портових водах Севастопольського морського торгівельного порту. В даному свідоцтві указано, що судно «Уран»має право здійснювати плавання в закритих портових водах - цілорічно.
В договорі фрахтування судна № 004/45 від 25.04.2000 указана мета фрахтування -перевозка пасажирів та також інші суттєві умови, передбачені ст. 205 Кодексу торговельного мореплавства України, які позивачем виконувалися належним чином та встановлені строки.
Таким чином на думку позивача, відповідач не мав права встановлювати обмеження відносно району плавання, а саме виключно на лінії Графська пристань -Інкерман, оскільки обмеження району плавання судна судовласником діючим законодавством України не передбачено.
Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючі свої заперечення тим, що при укладенні договору сторонами не було порушено законодавства, а всі положення договору є дійсними, також пояснив, що район плавання, вказаний в договорі фрахтування, визначений сторонами в межах району плавання, встановленого класифікаційним товариством.
Суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Згідно ст. 205 Кодексу торговельного мореплавства України у договорі чартеру (фрахтування) судна на певний час повинні бути вказані найменування сторін договору, назва судна, його технічні та експлуатаційні дані (вантажопідйомність, вантажомісткість, швидкість тощо), район плавання, мета фрахтування, розмір фрахту, термін дії договору, місце приймання і здавання судна.
Згідно ст. 205 Кодексу торговельного мореплавства України договір чартеру (фрахтування) судна на певний час повинен бути укладений у письмовій формі. Наявність і зміст договору чартеру (фрахтування) судна на певний час можуть бути доведені виключно письмовими доказами.
Відповідно до ст. 208 Кодексу торговельного мореплавства України Фрахтувальник зобов'язаний здійснювати експлуатацію судна відповідно до умов фрахтування, визначених договором чартеру (фрахтування) судна на певний час.
Що стосується ст. 24 Кодексу торговельного мореплавства України, то вона відноситься до питання допуску судов внутрішнього плавання до виходу в море, тобто регулює питання безпечного мореплавання.
Район плавання, вказаний в договорі фрахтування, визначен сторонами в межах кордону району плавання, встановленого класифікаційним товариством.
Отже, наявності порушення будь-яких вимог законодавства, діючого на час укладення договору, представником позивача не надано.
Таким чином при укладенні договору сторонами не було порушено законодавство, а всі положення договору є дійсними.
У зв'язку з викладеним, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційно-демонстраційний центр «Болівар» до Державного підприємства «Севастопольський морськой торговый порт» про визнання недійсним пункту 1.1 Договору фрахтування судна від 25.04.2000 № 004/48, укладеного між ДП «Севастопольський морськой торговый порт» та ТОВ «КДЦ «Болівар» в частині слів: «на лінії Графська пристань -Інкерман (м.Севастополь). Зміна маршруту руху судна здійснюється тільки по узгодженню з Портом та оформлюється додатковою угодою до договору».
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,
В задоволенні позову відмовити.
Суддя В.Є. Дмитрієв
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України і підписано 29.09.2008
1. Товариство з обмеженою відповідальністю«Комерційно-демонстраційний центр «Болівар» (99056, м. Севастополь, пр. Жовтневої Революції, 85-27)
2. Державне підприємство «Севастопольський морськой торговый порт» (99011, м. Севастополь, майдан Нахімова, 5)
3. Справа
4. Наряд