Запорізької області
12.06.08 Справа № 20/212/08
Суддя Гандюкова Л.П.
За позовом Державного регіонального проектно-вишукувального інституту “Запоріждіпроводгосп», м.Запоріжжя
до Запорізької районної державної адміністрації Запорізького району, м.Запоріжжя
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Орендне підприємство “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», м.Запоріжжя
2. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м.Запоріжжя
3. Державний комітет України з водного господарства, м.Київ
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма “Альма ЛТД», м.Запоріжжя
про визнання недійсним розпорядження Запорізької районної державної адміністрації Запорізького району №164 від 05.04.1999р. в частині оформлення за ТОВ “Альма ЛТД» права власності
Суддя Гандюкова Л.П.
Представники сторін:
Від позивача - Кокін А.Ж. (дов. №85 від 11.04.2008р.);
Від відповідача - Пухтій І.О. (дов.№01-22/2305 від 21.5.2008р.);
Від ТОВ “Альма ЛТД» -Статіва О.В. (дов. №110 від 01.03.2008р.);
Шонія М.В. (дов. б/н від 03.01.2008р.);
Від ОП ЗМБТІ -Опанасенко В.Л. (дов. №16 від 08.01.2008р.);
Від РВ ФДМУ по Запорізькій області -Сириця О.Д. (дов. №22/182 від 28.12.2007р.);
Від Державного комітету України з водного господарства -не з'явився;
Заявлений позов про визнання недійсним розпорядження Запорізької районної державної адміністрації Запорізького району №164 від 05.04.1999р. в частині оформлення за ТОВ “Альма ЛТД» права власності на касовий вузол площею 14,7 м.кв., гараж площею 31,9 м.кв., паркани та замощення, розташовані за адресою: Запорізька область, Запорізький район, смт.Балабино, вул. Урицького,242.
Ухвалою господарського суду від 18.03.2008р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/212/08, судове засідання призначено на 14.04.2008р. Ухвалою суду від 14.04.2008р. в порядку ст.27 ГПК України до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -1)ОП “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», 2) Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області; 3)Державний комітет України з водного господарства, м.Київ, цією ж ухвалою розгляд справи відкладено на 13.05.2008р. Ухвалою голови господарського суду від 13.05.2008р. строк вирішення спору продовжений на один місяць -до 13.06.2008р. Ухвалою суду від 13.05.2008р. розгляд справи відкладено на 12.06.2008р.
12.06.2008р. справу розглянуто, за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, мотивовані наступним. 01.04.2002р. між позивачем та ТОВ “Альма ЛТД» був укладений договір б/н оренди державного майна, на підставі якого ТОВ “Альма ЛТД» орендувало у позивача нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: Запорізька область, Запорізький район, смт.Балабино, вул.Урицького, 242, яке знаходилося на балансі позивача. Угодою від 01.04.2005р. зазначений договір був розірваний у зв'язку з закінченням строку дії, майно повернуто в первісному стані без поліпшень на підставі акту приймання-передачі. 22.08.2007р. позивач звернувся до Балабинської сільської ради з листом, в якому просив визнати за ним право власності на об'єкти промислової бази, які знаходяться на його балансі та розташовані в смт.Балабино по вул.Урицького, 242. У відповідь сільська рада повідомила, що не має змоги винести відповідне рішення про визнання права власності, оскільки в представлених документах виявлено об'єкт, який належить на праві власності ТОВ “Альма ЛТД» згідно свідоцтва №4 від 14.04.1999р., виданого на підставі розпорядження Запорізької районної державної адміністрації Запорізького району №164 від 05.04.1999р. Згідно з витягом з реєстру прав власності, виданого на підставі зазначеного свідоцтва про право власності, ТОВ “Альма ЛТД» належить автозаправна станція, до складу якої, в тому числі, входять касовий вузол (літ.А), гараж (літ.Б), забори №№1,10, замощення №І,ІІ, які знаходяться на балансі позивача на ніколи не відчужувалися ТОВ “Альма ЛТД». Це підтверджується Актом приймання в експлуатацію державної прийомної комісії закінчених будівельних об'єктів та споруд та інвентарними картками. При порівнянні наявного у позивача плану бази експедиції польових вишукувань інституту “Запоріждіпроводхоз» в смт.Балабино та викопіровки, наданої сільською радою, вбачається, що вказаний у викопіровці касовий вузол літ.А відповідає об'єкту, вказаному на плані та в акті як КПП (№6), гараж літ.Г -закрита стоянка для спецмашин (4), забори №№1,10 -огородження, замощення №І,ІІ -відкрита стоянка автомашин (№8). Відповідач безпідставно та протизаконно прийняв розпорядження №164 від 05.04.1999р. про оформлення за ТОВ “Альма ЛТД» право власності на об'єкти, які є державною власністю на знаходяться на балансі позивача. Такі дії порушують права власності позивача , встановлені п.1 ст.37, п.2 ст.48 Закону України “Про власність», який діяв на момент прийняття розпорядження. Позивач зазначив, що про факт порушення його права він дізнався 17.09.2007р., у зв'язку з чим просить не застосовувати строк позовної давності. На підставі ст.ст.37,48 Закону України “Про власність» просить позов задовольнити, визнати недійсним розпорядження Запорізької районної державної адміністрації Запорізького району №164 від 05.04.1999р. в частині оформлення за ТОВ “Альма ЛТД» права власності на касовий вузол площею 14,7 м.кв., гараж площею 31,9 м.кв., паркани та замощення, розташовані за адресою: Запорізька область, Запорізький район, смт.Балабино, вул. Урицького,242. Позивачем було заявлено клопотання про забезпечення позову, яке ухвалою суду від 18.03.2008р. відхилено як необґрунтоване.
Відповідач письмового відзиву не надав. У судових засіданнях представник пояснив, що документи, на підставі яких було прийнято спірне розпорядження , в тому числі звернення ТОВ фірми “Альма ЛТД», не збереглися. Позовні вимоги не визнав, вважає, що розпорядження прийнято на законних підставах, у межах повноважень, просить в задоволенні позову відмовити.
Третя особа -ТОВ фірма “Альма ЛТД» вважає позовні вимоги необґрунтованими, у своєму поясненні зазначило наступне. Підставою для прийняття розпорядження є державний акт про право постійного користування землею, виданий ТОВ фірма “Альма ЛТД» у 1997 році, акт державної приймальної комісії про приймання в експлуатацію закінченого об'єкту виробничого призначення від 22.02.1999р. На підставі цих документів згідно з Законами України “Про власність», “Про місцеве самоврядування в Україні» на новостворене майно було видано розпорядження про оформлення права власності. При цьому у ТОВ фірма “Альма ЛТД» були наявні всі відповідні проектно-дозвільні документи. Будівництво автозаправної станції, в тому числі оспорюваних позивачем об'єктів, здійснювалося на підставі проекту, затвердженого архітектурою та розробленою Державним регіональним проектно-вишукувальним інститутом “Запоріждіпроводхоз». Акт, яким об'єкти прийнято до експлуатації, підписаний генеральним проектором, тобто позивачем. Відповідач також зазначив, що позов не підлягає задоволенню у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Третя особа -РВ ФДМУ по Запорізькій області по суті спору пояснила, що відповідно до наявної у нього інформації за адресою: Запорізька область, Запорізький район, смт.Балабино, вул.Урицького, 242, знаходиться наступне державне майно: промислова база ДРПВІ “Запоріждіпроводгосп», яка складається з адміністративного корпусу загальною площею 288 кв.м, виробничого корпусу загальною площею 864 кв.м, \матеріально-технічного складу загальною площею 630 кв.м, закритої стоянки для бурових установок загальною площею 576 кв.м, закритої стоянки для спецмашин загальною площею 252 кв.м. 01.04.2002р. між позивачем та ТОВ фірма “Альма ЛТД» був укладений договір оренди державного нерухомого майна, згідно з п.1.1 якого орендарю було передано у користування виробниче приміщення на території продбази -закрита стоянка для спецмашин загальною площею 72 кв.м. РВ ФДМУ по Запорізькій області був погоджений розмір орендної плати за перший місяць оренди за цим договором за умови обов'язкового дотримання зазначеного у договорі напряму використання майна -під авторемонтну майстерню.
Третя особа -ОП ЗМБТІ надало пояснення, відповідно до якого зазначило, що 17.09.1997р. ТОВ фірма “Альма ДТЛ» зверталося з заявою про виготовлення технічної документації на АЗС, розташовану в смт.Балабино. Для інвентаризації було представлено автозаправну станцію, розташовану за адресою: Запорізька область, Запорізький район, смт.Балабино, вул..Урицького, 242. На земельній ділянці було розташовано: літ.А касовий вузол, літ.Б склад, літ. Г гараж, літ. д навіс, №№1,10 паркани, №№2,8,9,13,14,15,16 цистерни з паливом, №№4,5,6,7 бензозаправочні колонки, І,ІІ замощення. На підставі свідоцтва про право власності №14 від 14.04.1999р., виданого Запорізькою районною державною адміністрацією, за ТОВ фірма “Альма ЛТД» було зареєстровано право власності на автозаправну станцію за зазначеною адресою. Інвентаризацією було встановлено, що на вищевказаній земельній ділянці самовільно збудовано частину касового вузла літ.А., яку рішенням виконавчого комітету Балабинської селищної ради від 04.03.2004р. №29 було узаконено. 06.10.2005р. ДРПВІ “Запоріждіпроводгосп» також звернулося про проведення технічної інвентаризації, до якої було представлено земельну ділянку, на якій розташовано: виробничий корпус літ.А-2, матеріально-технічний склад літ.Б, закрита стоянка для бурових установок літ.В, закрита стоянка для спецмашин літ.Д, диспетчерська літ.Е, трансформаторна підстанція літ.К, альтанка літ.Ж, навіс літ.З, вбиральня літ.О, вольєр літ.М, вольєр літ.Н, ворота №1,4, хвіртка 32, паркан №3, очисні споруди №5,6. Рішенням виконавчого комітету Балабинської селищної ради від 23.12.2005р. №180 промбазі ДРПВІ “Запоріждіпроводгосп» присвоєно адресу: Запорізька область, Запорізький район, смт.Балабино, вул.Урицького, 242. Право власності на зазначену промбазу не зареєстровано.
Після оголошення вступної та резолютивної частини рішення та підготовки рішення у повному обсязі, 18.06.2008р. від третьої особи -Державний комітет України з водного господарства, м.Київ, надійшло пояснення, в якому останній зазначив, що підтримує позовні вимоги. Позивач ДРПВІ “Запоріждіпроводгосп» підпорядковується Держводгоспу. Згідно з п.4.1 статуту позивача, майно підприємства є державною власністю, управління яким здійснює Держводгосп. Відповідно до Закону України “Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» ДРПВІ “Запоріждіпроводгосп» включено до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації. Комітет будь-яких дій щодо відчуження спірних об'єктів не вчиняв.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним розпорядження Запорізької районної державної адміністрації Запорізького району №164 від 05.04.1999р. в частині оформлення за ТОВ “Альма ЛТД» права власності на касовий вузол площею 14,7 м.кв., гараж площею 31,9 м.кв., паркани та замощення, які, як зазначає позивач, є державною власністю та знаходилися на його балансі. Вважає, що спірні об'єкти є його власністю згідно з п.1 ст.37, п.2 ст.48 Закону України “Про власність», який діяв на момент прийняття спірного розпорядження.
При цьому, позивач вказує, що на підставі договору оренди від 01.04.2002р., укладеного між ним та ТОВ фірма “Альма», останнє орендувало нежитлове приміщення загальною площею 36 кв.м (закрита стоянка спецмашин) за адресою: Запорізька область, Запорізький район, смт.Балабино, вул.Урицького, 242.
Згідно з Актом державної комісії від 12.12.1979р. прийняті в експлуатацію пред'явлені до приймання об'єкти і споруди, які входять до складу бази експедиції польових вишукувань інститут (“Запоріжгідроводгосп») в смт. Балабино Запорізького району Запорізької області.
На підставі рішення Запорізької районної ради народних депутатів №5 від 12.07.1997р. ТОВ фірма “Альма ЛТД» згідно з державним актом І-ЗП №002149 від 03.09.1997р. було надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,20 га для розміщення виробничої бази автозаправної станції та складу горючо-мастильних матеріалів.
Згідно з актом державної приймальної комісії від 22.02.1999р. введено в експлуатацію об'єкт, замовником будівництва якого було ТОВ фірма “Альма ЛТД», а саме: склад паливно-мастильних матеріалів та автозаправну станцію, в т.ч. касовий вузол площею 8,5 кв.м, склад 79,4 кв.м, два гаража, ємності, колонки паркан 82,8 кв.м, дорожні покриття 1141 кв.м., розташовані за адресою: смт.Балабино Запорізького району, територія бази експлуатації інституту “Запоріждіпроводхоз».
Відповідно до розпорядженням Запорізької районної державної адміністрації №94 від 01.03.1999р. було затверджено акти приймальної комісії по прийняттю в експлуатацію об'єктів, а саме: сховища паливно-мастильних матеріалів на 75 кв.м та автозаправної станції в смт.Балабино.
Розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації №164 від 05.04.1999р. згідно з Законом України “Про місцеве самоврядування», “Про власність» оформлено право власності на сховище паливно-мастильних матеріалів (літ.Б) загальною площею 79,4 кв.м. та автозаправну станцію за ТОВ фірма “Альма ЛТД» за адресою: смт.Балабино, вул.Урицького, 242, зобов'язано ТОВ фірма “Альма ЛТД» в місячний термін провести реєстрацію об'єктів в Запорізькому міжміському бюро технічної інвентаризації.
14.04.1999р. Запорізькою районною державною адміністрацією на підставі зазначеного розпорядження видано ТОВ фірма “Альма ЛТД» свідоцтво №4 про право власності на автозаправну станцію в смт.Балабино, вул.Урицького, 242, в цілому. Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації здійснено реєстраційний запис на зазначеному свідоцтві про реєстрацію за ТОВ фірма “Альма ЛТД» зазначеного об»єкту в цілому.
Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають на наступних підставах.
Відповідно до п.1 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року № 02-5/35 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.
Пунктом 2 цих роз'яснення передбачено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно з ст.19 Конституцією України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.1 ст.37 Закону України “Про власність», що діяв на момент винесення спірного розпорядження та на яку посилається позивач, майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського
відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України.
Відповідно до п.2 ст.48 цього Закону, на яку посилається позивач, власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.
Право власності, як і будь-яке інше суб'єктивне право, виникає за наявності певних юридичних фактів і конкретних обставин.
Суд вважає, що позивачем не доведено, що спірне розпорядження суперечить чинному на час його прийняття законодавству, встановленій компетенції, будь-яким чином в момент його прийняття порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.
Із змісту позовних вимог і наданих в його обґрунтування доказів (зокрема, акту державної комісії, інвентаризаційних карток, фотокарток, листів) не вбачається, що позивач оспорює компетенцію відповідача щодо прийняття спірного розпорядження, а також невідповідність розпорядження законодавству.
Позивач просить визнати недійсним розпорядження Запорізької районної державної адміністрації Запорізького району №164 від 05.04.1999р. в частині оформлення за ТОВ “Альма ЛТД» права власності на касовий вузол площею 14,7 м.кв., гараж площею 31,9 м.кв., паркани та замощення, розташовані за адресою: Запорізька область, Запорізький район, смт.Балабино, вул. Урицького,242.
Однак, із змісту спірного розпорядження взагалі не вбачається оформлення прав власності на ці об'єкти, оскільки спірним розпорядженням оформлено право власності на сховище паливно-мастильних матеріалів (літ.Б), загальною площею 79,4 кв.м. та автозаправочну станцію.
Фактично позивач стверджує, що дії відповідача по прийняттю розпорядження на об'єкти, які не належать ТОВ “Альма ЛТД», порушують право власності позивача. Таким чином, фактично існує спір між позивачем та ТОВ “Альма ЛТД» щодо права власності на об'єкти. Загальні способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст.16 ЦК України, а права власності главою 29 цього Кодексу. При виборі способу захисту цивільного права необхідно враховувати специфіку права та характер його порушення. Згідно з ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. А відповідно до ст.20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Вирішуючи спір, суд враховує, що фактично вимоги про визнання недійсним розпорядження щодо оформлення права власності є похідними від позовних вимог про визнання права власності. Оскільки відповідно до інформації Орендного підприємства “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» право державної власності на промислову базу (у тому числі конкретні об'єкти нерухомості) за адресою: Запорізька область, Запорізький район, смт.Балабино, вул.Урицького, 242, на цей час не зареєстровано, позивач не позбавлений права для захисту своїх інтересів обрати інший спосіб захисту права.
У зв'язку з викладеним, суд не бере до уваги посилання позивача на інші обставини, викладені у позовній заяві, та письмові докази, у задоволенні позовних вимог по даному предмету позову відмовляється.
Згідно з ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача. Оскільки при пред'явлені позову позивачем зайво сплачено мито у розмірі 17грн., необхідно видати довідку на повернення із Державного бюджету зайво сплаченого державного мита.
Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Видати Державному регіональному проектно-вишукувальному інституту “Запоріждіпроводгосп» довідку на повернення із Державного бюджету суму 17 грн. зайво сплаченого державного мита.
Суддя Л.П.Гандюкова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 02.09.2008р.