Запорізької області
12.05.08 Справа № 20/207/08
Суддя Гандюкова Л.П.
За позовом Відкритого акціонерного товариства “Краснозапорожское», Запорізька область, Вільнянський район, с.Солоне
до Селянського (фермерського) господарства “ЛАН», Запорізька область, Вільнянський район, с.Новогупалівка
про усунення перешкод у здійсненні права власності земельною ділянкою
Суддя Гандюкова Л.П.
Представники сторін:
Від позивача - Штейніков О.А. (дов. б/н від 07.05.2008р.);
Від відповідача -Жовніренко І.Ю. (дов. б/н від 10.04.2008р.);
Заявлений позов про усунення перешкод у здійсненні права власності земельної ділянки, що знаходиться в с.Солоне Вільнянського району Запорізької області шляхом демонтажу наступних об'єктів, розташованих на ній: інвентарного складу №1097, частини приміщення бригадного будинку №3, ваг автомобільних -10 тон, току.
Ухвалою господарського суду від 17.03.2008р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/207/08, судове засідання призначено на 14.04.2008р. На підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 12.05.2008р.
12.05.2008р. за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які мотивовані наступним. ВАТ “Краснозапорожское» на праві колективної власності належить земельна ділянка площею 1784,1 га, розташована в селі Солоне Вільнянського району Запорізької області, про що свідчить державний акт від 30.05.2000р. На даній земельній ділянці розташовані об'єкти, які згідно з нотаріально посвідченими свідоцтвами від 07.12.2000р. належать на праві власності відповідачу, а саме: склад інвентарний №1097, частина приміщення бригадного будинку №3: ваги автомобільні 10 тон, тік. Здійснюючи право власності на зазначене нерухоме майно, що розташоване на належній позивачу земельній ділянці, відповідач порушує права позивача як власника земельної ділянки. На підставі ст.152 Земельного кодексу України просить позов задовольнити, усунути перешкоди у здійсненні права власності на земельну ділянку, що знаходиться в селі Солоне Вільнянського району Запорізької області шляхом демонтажу розташованих на ній об'єктів.
Відповідач позов не визнав з наступних підстав. Згідно з положеннями ч.1 ст.30 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить і право власності або користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше непередбачено в договорі відчуження. Купуючи об'єкти нерухомості, відповідач виходив з того, що разом з ними переходить право власності і на земельні ділянки, на яких вони розташовані, в розмірах, необхідних для обслуговування цих споруд. Згідно нотаріально посвідчених свідоцтв вбачається, що всі споруди мають фундамент, які пов'язані з землею. Тобто, це не ті речі, які з легкістю можна перемістити у просторі на інше місце. Їх переміщення неможливе без їх знецінення та зміни їх призначення. На момент відчуження об'єктів спірна земельна ділянка знаходилася у колективній власності ВАТ “Краснозапорожское». Отже, купуючи об'єкти нерухомості, відповідач обґрунтовано розраховував на перехід до нього права власності на землю відповідно до ст.30 Земельного кодексу України 1990 року. Передача права власності на об'єкти нерухомості разом з правом власності на земельні ділянки, на яких вони розташовані, не заперечувалось і з боку ВАТ “Краснозапорожское», оскільки на протязі семи років перебування цих об'єктів у власності позивач не пред'являв жодних претензій щодо користування відповідачем цією землею до теперішнього часу. Просить у задоволенні позову відмовити.
На заперечення відповідача представник позивача пояснив, що наприкінці 2006 року господарським судом Запорізької області було порушено провадження у справі №25/202/06 про банкрутство ВАТ “Краснозапорожское» та призначено ліквідатора, після чого останньому стало відомо про питання щодо спірної земельної ділянки лише у 2007 році.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази, суд
Згідно з Державним актом на право колективної власності на землю серія ЗП 000834 від 30.05.2000р. ВАТ “Краснозапорожское» передано у колективну власність земельну ділянку в с.Солоне площею 1784,1 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Свідоцтвами від 07.12.2000р., виданими приватним нотаріусом Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області та зареєстрованими в реєстрі за №№1912,1913,1914,1915, посвідчено, що С(Ф)Г “Лан» на підставі акту про проведення прилюдних торгів, затвердженого Вільнянським районним відділом Державної виконавчої служби від 04.12.2000р., має право власності на придбане за грошові кошти майно: частину приміщення бригадного будинку №3, ваги автомобільні, тік, склад інвентарний №1097, що раніше належало ВАТ “Краснозапорозьке» та знаходиться на його території в с.Солоне Вільнянського району Запорізької області. Кожне свідоцтво має докладний опис будівель та споруд, згідно з яким всі вони мають фундаменти та, відповідно, є нерухомістю. У свідоцтвах зазначено, що вони підлягають реєстрації в Запорізькому міжміському бюро технічної інвентаризації.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню на наступних підставах.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Приписами ст.13 Конституції України встановлено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст.30 Земельного кодексу України 1990р., який був чинний на момент придбання відповідачем вищезазначених об'єктів нерухомості, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення. Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.
Положення вищезазначеної ст.30 Земельного кодексу України 1990р. кореспондуються ст.120 Земельного кодексу України в редакції 2001р., яка чинна на час розгляду справи.
Як пояснив відповідач, цільове призначення земельної ділянки ним не змінювалося, право власності на об'єкти в ОП ЗМБТІ зареєстровано не було. Для реєстрації об'єктам необхідно було присвоїти адресу, на даний час відбувається процедура оформлення.
Відповідно до рішення Солоненської сільської ради Вільнянського району Запорізької області №15 від 22.04.2008р. об'єктам, які належать С(Ф)Г “Лан», присвоєно поштову адресу: тік -Щорса №1 А, склад -інвентарний №1097 -Щорса №1 Б, ваги автомобільні - Щорса №В, частина приміщення бригадного будинку бригади №3 -Щорса №1 Г с.Солоне, Вільнянський район Запорізької області. Загальні способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст.16 ЦК України, а права власності главою 29 цього Кодексу. При виборі способу захисту цивільного права необхідно враховувати специфіку права та характер його порушення.
Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Частиною 2 ст.152 Земельного кодексу України, на яку посилається позивач, встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Предметом негаторного позову (усунення будь-яких порушень права) становить вимога володіючого майном власника (титульного володільця) до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою такого позову є належне право позивача користуватися і розпоряджатися майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. Тобто, предметом доказування в даній справі є те, чи чинить відповідач позивачу перешкоди в користуванні належним йому майном.
Таким чином, для вирішення спору за обраним позивачем способом захисту прав необхідно доказати: яким чином відповідач перешкоджає (ускладнює) здійсненню позивачем повноважень користуватися або розпоряджатися земельною ділянкою (і якою саме частиною); чи є такі дії відповідача неправомірними; які перешкоди повинен усунути відповідач, щоб позивач мав змогу здійснювати своє законне право користуватися чи розпоряджатися земельною ділянкою.
Статтями 316, 317, 319 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Суд вважає, що позивачем не надано доказів порушення його прав, як власника земельної ділянки. Посилання позивача лише на ст.152 Земельного кодексу України, яка встановлює способи захисту прав, та на факт визнання ВАТ “Краснозапорозьке» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури не є підставою для демонтажу об'єктів нерухомості, які належать відповідачу, оскільки позивач не довів належними і допустимими доказами конкретні факти (факт) перешкоджання позивачу здійснювати право власності на земельну ділянку та у чому саме полягає таке перешкоджання.
На підставі викладеного, позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та не підлягають задоволенню.
Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволення позовних вимог відмовити.
Суддя Л.П. Гандюкова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 03.09.2008р.