79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
12.08.08 Справа № 14/285
Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:
головуючий суддя Бонк Т. Б.
судді Бойко С. М.
Марко Р. І.
при секретарі судового засідання Гунька О. П.
за участю представників сторін:
від позивача (скаржника) -не з'явився
від відповідача 1 -Герасимчук В. П. -представник
від відповідача 2 -не з'явився
розглянув апеляційну скаргу ВАТ «Дубенський м'ясокомбінат», м. Дубно Рівненської області б/н від 26.12.2007 р.
на рішення Господарського суду Рівненської області від 28.11.2007 р.
у справі № 14/285
за позовом ВАТ «Дубенський м'ясокомбінат», м. Дубно Рівненської області
до відповідача 1 ТзОВ Виробничо-комерційної фірми «Маркет-Сервіс», м. Здолбунів Рівненської області
до відповідача 2 ТзОВ «Барк», м. Рівне
про визнання недійсними договорів майнової поруки і застави
рішенням господарського суду Рівненської області від 28.11.2007 р. у справі № 14/285 відмовлено в позові ВАТ «Дубенський м'ясокомбінат»про визнання недійсними договору майнової поруки № 90/12 від 20.06.2000 р. та договору застави № 113 від 25.11.2000 р., укладених між ВАТ «Дубенський м'ясокомбінат»та ТзОВ ВКФ «Маркет-Сервіс».
Рішення суду мотивоване тим, що аналіз спірних договорів свідчить про досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов при їх укладенні, зміст угод відповідає вимогам закону, а саме ст. 191 ЦК Української РСР, ст.ст. 12, 13 Закону України «Про заставу». Щодо повноважень голови правління позивача на укладення договорів, суд зазначив, що Спостережною радою ВАТ «Дубенський м'ясокомбінат»з метою оперативного вирішення питань господарської діяльності товариства надала йому дозвіл самостійно укладати від імені товариства кредитні договори, застави, авалю, угоди, контракти, надавати гарантії на суму, що перевищує 10 000 грн. без попередньої згоди Спостережної ради (протокол № 1 від 28.02.2000 р.). Крім цього, рішенням, яке оформлене протоколом № 3 від 20.11.2000 р., Спостережна рада товариства схвалила дії голови правління щодо укладення договору поруки від 20.06.2000 р., надавши йому згоду на самостійне укладення від імені товариства договорів застави майна на суму 715 011, 47 грн. без попередньої згоди Спостережної ради, що узгоджується, на думку суду, з приписами ч. 2 ст. 63 ЦК Української РСР. Суд першої інстанції вважає, що твердження позивача про невідповідність спірних договорів статутним цілям товариства не заслуговують на увагу, оскільки поняття цілей діяльності має широкий зміст. Також суд вказав на недоведеність позивачем факту наявності зловмисної угоди сторін належними та допустимими доказами.
У своїй апеляційній скарзі позивач просить дане рішення скасувати прийняти нове рішення, посилаючись на те, що Кірічок О. О., Зленко В. В. та Шпак Т. О., діючи з корисливих мотивів з метою покращення фінансового становища ТзОВ «Барк»та ТзОВ «Сімвелс» шляхом переведення їх боргів перед кредиторами на ВАТ «Дубенський м'ясокомбінат», не маючи економічних підстав та фінансового забезпечення протягом 2000 року уклали господарські договори поруки та застави, які були завідомо невигідні ВАТ «Дубенський м'ясокомбінат». При цьому, апелянт зазначає, що вищевказана особи, підсудні у кримінальній справі № 215, повністю визнали свою вину в інкримінованих їм злочинах, а всі факти, встановлені Рівненським міським судом в згаданій кримінальній справі, підтверджуються судово-бухгалтерською експертизою, показами свідків тощо. Позивач вказує, що в порушення вимог ст. 12 Закону України «Про заставу»договір застави № 113 від 25.11.2000 р. не містить опису заставленого майна, а перелік обладнання, який міститься у п. 3 договору, не можна вважати описом конеретного майна. Крім цього, додаток, який визначає перелік заставленого майна, нотаріально не посвідчений, що, на думку скаржника, є порушенням ст. 13 вищезазначеного Закону. Апелянт зазначає, що судом не взято до уваги той факт, що на момент укладення спірних договорів представник ВАТ «Дубенський м'ясокомбінат»Кірочок О. О. (голова Правління) був співвласником ТзОВ «Барк», в інтересах якого укладалися ці договори.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач 1 просить залишити рішення господарського суду Рівненської області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи свої вимоги тим, що згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України, лише вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору, тобто постанова Рівненського міського суду від 15.05.2007 р., на думку відповідача 1, не може бути належним доказом, а обставини, викладені в ній, не можуть вважатися встановленими. Посилання на дії посадових осіб, які перебували в трудових відносинах з ВАТ «Дубенський м'ясокомбінат»і в той же час були співзасновниками ТзОВ «Барк»при укладенні договорів не може бути підставою для застосування ст. 57 ЦК України. Крім цього, позивачем не доведено умислу у сторін на досягнення мети, яка суперечить інтересам позивача. При укладенні договору застави сторони дотримались вимог, встановлених ст. 13 Закону України «Про заставу», і дійшли згоди щодо всіх істотних умов. ТзОВ ВКФ «Маркет-Сервіс»зазначає, що не може бути підставою визнання недійсними договорів поруки і застави посилання позивача на те, що вони підписані особою без відповідних повноважень, оскільки відповідно до п. п. 10, 5, 10.6.3, 10.6.4 статуту ВАТ «Дубенський м'ясокомбінат», на Спостережну раду покладено виконання окремих функцій, що належить до компетенції загальних зборів товариства, а саме надання згоди на укладення від імені товариства кредитних договорів та договорів застави та надання згоди на укладення від імені товариства угод, договорів, контрактів, ціна яких перевищує 10 000 грн. Відповідач 1 вказує, що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення (роз'яснення ВАС України № 02-5/111 від 12.03.1999 р.). Таким схваленням він вважає протоколи Спостережної ради про надання повноважень голові Правління та відсутність заперечень щодо укладеного договору поруки і надання дозволу на укладення договору застави.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід скасувати, а апеляційну скаргу задоволити з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що 20.06.2000 р. між ТзОВ ВКФ «Маркет-Сервіс»(кредитор) та ВАТ «Дубенський м'ясокомбінат»(поручитель) укладено договір майнової поруки № 90-12 (а. с. 18 -19, Том 1), відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого позивач зобов'язується солідарно відповідати перед відповідачем 1 за виконання зобов'язань згідно заборгованості за боржника -ТзОВ «Барк»по утвореній заборгованості, а саме згідно договору № 24/12/98р. від 18.12.1998 р. в розмірі 715 011, 47 грн.
Матеріалами справи також встановлено, що 25.11.2000 р. між ТзОВ ВКФ «Маркет-Сервіс»(заставодержатель) та ВАТ «Дубенський м'ясокомбінат»(заставодавець) на забезпечення зобов'язання, що виникло у останнього, відповідно до договору поруки від 20.06.2000 р. та договору № 24-12/98 від 18.12.1998 р., укладеного між ТзОВ ВКФ «Маркет-Сервіс» та ТОВ «Барк», укладено договір застави, відповідно до п. 1.1 якого позивач передав відповідачу 1 в заставу терміном до 30.11.2000 р. належне йому на праві колективної власності майно згідно переліку, який є невід'ємною частиною договору (а. с. 64 -69, Том 1).
Згідно п. 3 договору застави, предметом даного договору є обладнання парокотельні, компресорного, консервного цехів та бляшано-баночного відділення ВАТ «Дубенський м'ясокомбінат», які знаходяться в м. Дубно, по вул. Залізничній, 46, вартістю 715 011, 47 грн.
Посилання позивача (апелянта) на те, що додаток до договору застави № 113 від 25.11.2000 р., в якому міститься перелік заставленого майна, укладено у простій письмовій формі, що, на думку скаржника, суперечить ст. 13 Закону України «Про заставу», не заслуговує на увагу суду, оскільки даною нормою закону передбачені норми для самого договору, а не для переліку, про який йдеться в п. 1.1 договору.
Як вбачається з вказаних договорів, вони укладені та підписані Головою Правління ВАТ «Дубенський м'ясокомбінат»Кірічком О. О.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про господарські товариства», в акціонерному товаристві з числа акціонерів може створюватися наглядова рада акціонерного товариства, яка представляє інтереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність виконавчого органу.
Згідно п.п. 10.6.3, 10.6.4 Статуту ВАТ «Дубенський м'ясокомбінат», до компетенції Спостережної ради, зокрема, відноситься надання згоди на укладення від імені товариства кредитних договорів та договорів застави, надання згоди на укладення від імені товариства угод, договорів, контрактів, ціна яких перевищує 10 000 грн.
Як вбачається з протоколів засідання Спостережної ради ВАТ «Дубенський м'ясокомбінат»№№ 1 та 3 (а. с. 7, 8, Том 1), голові правління Кірічку О. О. надано дозвіл самостійно укладати від імені товариства кредитні договори та договори застави, авалю, угоди, контракти, надавати гарантії на суму, яка перевищує 10 000 грн. без попередньої згоди Спостережної ради, а також надано дозвіл самостійно укладати від імені товариства договори застави майна згідно договору майнової поруки від 20.06.2000 р. з ТзОВ «Маркет-Сервіс»на суму 715 011, 47 грн. без попередньої згоди Спостережної ради.
При цьому, статутом позивача, а саме п. 17, передбачено, що зміни, які сталися в установчих документах та які вносяться до державного реєстру, підлягають реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства. Такі ж положення містяться у ст. 7 Закону України «Про господарські товариства».
Крім цього, у матеріалах справи відсутні будь-які протоколи зборів акціонерів про внесення змін до статуту ВАТ «Дубенський м'ясокомбінат».
Тобто, апеляційний суд вважає, що своїми рішеннями Спостережна рада змінили положення статуту товариства, усунула обмеження компетенції голови правління і надала йому повноваження, віднесені статутом до компетенції Спостережної ради. Такі зміни, на думку апеляційної інстанції, повинні проводитися відповідно до ст. 7 вищезгаданого Закону.
Постановою Рівненського міського суду від 15.05.2007 р. у кримінальній справі № 219 про обвинувачення Кірічка О. О., Зленка В. В., Шпак Т. О. за ст. 219 КК України (доведення до банкрутства) підсудні звільнені від кримінальної відповідальності за закінченням строку давності, тобто з нереабілітуючих підстав, провадження у кримінальній справі закрито.
Даною постановою встановлено, що Кірічок О. О. на момент укладення договорів майнової поруки та договорів застави виконував обов'язки голови правління ВАТ «Дубенський м'ясокомбінат»і одночасно був учасником (засновником) ТзОВ «Барк», Зленко В. В. -виконував обов'язки голови Спостережної ради ВАТ «Дубенський м'ясокомбінат»та одночасно був директором ТзОВ «Барк», Шпак Т. О. -виконувала обов'язки головного бухгалтера ВАТ «Дубенський м'ясокомбінат»та одночасно була учасником (засновником) ТзОВ «Барк». Вказані особи, діючи з корисливих мотивів, з метою покращення фінансового становища ТзОВ «Барк»та ТзОВ «Сімвелс»шляхом переведення їх боргів перед кредиторами на ВАТ «Дубенський м'ясокомбінат», не маючи економічних підстав та фінансового забезпечення протягом 2000 року, уклали господарські договори поруки та застави, які були завідомо невигідні для ВАТ «Дубенський м'ясокомбінат». Так, у ТзОВ «Барк»та ТзОВ «Сімвелс»станом на 01.01.2000 р. утворилась кредиторська заборгованість перед підприємствами, установами, організаціями різних форм власності на загальну суму 10 млн. грн. З метою їх зняття Кірічок О. О. за попередньою змовою зі Шпак Т. О., Кленком В. В., використовуючи свої службові повноваження, спланували здійснення переведення вказаних боргів безпосередньо на ВАТ «Дубенський м'ясокомбінат».
Кірічок О. О. з метою переведення боргу уклав договори майнової поруки про солідарну відповідальність по боргах, серед яких договір ТзОВ «Барк»від 20.06.2000 р. з ТзОВ ВКФ «Маркет-Сервіс»на загальну суму 715 011, 47 грн.
Крім цього, всупереч п. 2.1 Статуту Кірічок О. О., як голова правління ВАТ «Дубенський м'ясокомбінат», уклав договори застави по боргах ТзОВ «Барк» від 25.11.2000 р. з ТзОВ ВКФ «Маркет-Сервіс»на загальну суму 715 011, 47 грн., від 27.11.2000 р. з ТзОВ УФК «Альфа Альянс»на загальну суму 799 230, 63 грн., по боргах ТзОВ «Сімвелс»від 27.11.2000 р. з ТзОВ «ВСВН»на загальну суму 3 442 276, 88 грн. Тобто, ВАТ «Дубенський м'ясокомбінат»в особі голови правління Кірічка О. О. тричі виступив гарантом за боргами ТзОВ «Барк»перед ТзОВ ВКФ «Маркет-Сервіс», ТзОВ «Альфа Альянс»та боргах ТзОВ «Сімвелс»перед ТзОВ «ВСВН»за одними і тими ж сумами.
Також у постанові Рівненського міського суду від 15.05.2007 р. у кримінальній справі № 219 вказано, що допитані судом підсудні Кірічок О. О., Зленко В. В. та Шпак Т. О. повністю визнали свою вину за інкримінованими їм державними обвинуваченням злочини, підтвердили місце, час, способи та інші обставини їх вчинення.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи наведені обставини кримінальної справи, звільнення підсудних від відповідальності з нереабілітуючих підстав, а також порушення норми чинного законодавства України, зокрема ст. 7 Закону України «Про господарські товариства»та положень Статуту ВАТ «Дубенський м'ясокомбвнат», апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з неповним врахування всіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 89, 91, 99, 101 -105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ВАТ «Дубенський м'ясокомбінат», м. Дубно Рівненської обласьі задоволити.
2. Рішення господарського суду Рівненської області від 28.11.2007 р. у справі № 14/285 скасувати. Прийняти нове рішення.
Позов ВАТ «Дубенський м'ясокомбінат», м. Дубно Рівненської області задоволити.
Визнати недійсними договір майнової поруки № 90/12 від 20.06.2000 р. та договір застави № 113 від 25.11.2000 р.
Судові витрати по справі і апеляційній скарзі віднести на відповідачів пропорційно.
Доручити господарському суду Рівненської області видати наказ в порядку ст. 116 ГПК України.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду;
Головуючий суддя Бонк Т. Б.
Суддя Бойко С. М.
Суддя Марко Р. І.