Запорізької області
24.03.08 Справа № 20/82д/08
Суддя Гандюкова Л.П.
м. Запоріжжя
За позовом Управління житлового господарства Запорізької міської ради, м. Запоріжжя
Комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №1, м.Запоріжжя
До Комунального підприємства “Облводоканал» Запорізької обласної ради, м.Запоріжжя
про спонукання до укладення додаткової угоди
Суддя Гандюкова Л.П.
Представники сторін:
Від позивача - Скворцова О.О. (довіреність № 01/23 від 10.01.2008р.);
Від відповідача - Галушіна О.О. (довіреність № 15-05/73 від 25.01.2008р.),
Галушіна О.О. (довіреність №467/07 від 20.03.2007р.)
Заявлений позов про спонукання відповідача укласти додаткову угоду до договору №193/01 оренди нежитлового приміщення.
Ухвалою господарського суду від 14.01.2008р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/82д/08, судове засідання призначено на 11.02.2008р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено до 05.03.2008р., потім до 24.03.2008р. Ухвалою суду від 05.03.2008р. в порядку ст. 69 ГПК України за клопотання сторін строк вирішення спору продовжено.
24.03.2008р. справу розглянуто, за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач підтримав позовні вимоги, просить на підставі ст.ст.19,21 Закону України “Про оренду державного та комунального майна», ст.188 ГК України, рішення №31 виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.04.2007р. позов задовольнити, спонукати Комунальне підприємство “Облводоканал» укласти додаткову угоду до договору №193/01 оренди нежитлового приміщення. Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами. Рішенням №31 від 28.04.2007р. виконавчого комітету Запорізької міської ради “Про затвердження і введення в дію річних ставок орендної плати за використання нерухомого майна комунальної власності в м.Запоріжжя» змінені ставки орендної плати для приміщень комунальної власності. На виконання рішення у червні 2007р. відповідачу був направлений проект додаткової угоди про зміну орендної плати, тобто про зміну умов договору, який не був повернутий підписаним орендодавцю. Із відповіді вих.№12/687 від 10.07.2007р. вбачається незгода відповідача підписати додаткову угоду. Оскільки позивач продовжує наполягати на зміні ставки орендної плати з 15% на 25%, виникла необхідність передати спір на вирішення суду. Право на визначення тарифів орендної плати органом місцевого самоврядування надано п.2 ст.19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна».
Відповідач позов не визнав. У письмовому відзиві зазначає, що 18.12.2007р. ним від позивача-2 отримано листа №2437105 від 06.12.2007р., в якому запропоновано підписати додаткову угоду до договору оренди №193/01 від 01.08.1998р. До листа був доданий проект додаткової угоди, датований 01.06.2007р. Всупереч вимогам ст.188 ГК України запропонований проект не був підписаний та скріплений печаткою з боку сторони, яка запропонувала внести зміни до договору. Крім того, вказана в додатковій угоді дата 01.06.2007р. не відповідала даті складання цього документа. Відповідач листом №12/08 від 08.01.2008р. відповів позивачу-2 про свою незгоду вносити зміни до договору, що стосуються збільшення орендної плати. Разом з тим, до листа був доданий проект додаткової угоди, підписаний уповноваженою особою орендаря та скріплений печаткою, в якому запропоновано інший розмір орендної ставки -15%. Відповідно до рішення Запорізької міської ради №31 від 28.04.2007р. для суб'єктів господарювання, що проводять діяльність у сфері комунальних, побутових послуг, встановлена річна орендна ставка 15%, саме таку орендну ставку було запропоновано відповідачем позивачу-2. Із посиланням на ст.ст.1,7,14 Закону України “Про житлово - комунальні послуги», ст.ст.20,181,188 ГК України зазначає, що відповідно до статуту КП “Облводоканал» є комунальним підприємством, що підпорядковане Запорізькій обласній раді і метою діяльності є забезпечення потреб населення та інших споживачів питною водою та послугами водовідведення, розвиток і безпечна експлуатація водопровідно-каналізаційного господарства. Ці послуги є соціально важливими для населення, тому власником майна для суб'єктів господарювання, що проводять діяльність у сфері комунальних послуг була встановлена річна орендна ставка 15%, тобто нижче чим для інших орендарів. Просить у позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
01.08.1998р. між Запорізьким обласним комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства “Запоріжжяводоканал», правонаступником якого згідно з статутом є комунальне підприємство “Облводоканал» Запорізької обласної ради (орендатор, відповідач) та державним комунальним підприємством “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №1», правонаступником якого є комунальне підприємство “Виробниче ремонтно -експлуатаційне житлове об'єднання №1» (орендодавець, позивач-2) був укладений договір оренди, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне володіння та користування під адміністративне приміщення не житлове приміщення загальною площею 357,3 кв.м. за адресою: пр.Леніна,180а в м.Запоріжжя.
Додатковою угодою від 03.10.2002р., зокрема, змінено з 01.10.2002р. орендодавця з КП “ВРЕЖО №1» на Управління житлового господарства міської ради, КП “ВРЕЖО №1» визначено балансоутримувачем; розмір місячної орендної плати за жовтень 2002р. встановили 1057,61грн.. Згідно з п.5 додаткової угоди розмір орендної плати за кожний наступний місяць розраховується орендарем самостійно шляхом корегування розміру місячної плати на індекс інфляції за поточний місяць.
01.10.2003р. між сторонами укладено додаткову угоду (з протоколом розбіжностей), відповідно до якої змінено орендну плату з %5 на 15%; з 01.10.2003р. встановили орендну плату у розмірі 3207,34 грн. х 1 інф.
Відповідно до п.10.2 договору зміни і доповнення до договору, а також його розірвання можуть бути за згодою сторін. Зміни і доповнення, які вносяться, розглядаються сторонами протягом одного місяця. Одностороння відмова від виконання договору і внесення змін не допускається.
Цей договір діє з 1 серпня 1998 року до 1 серпня 2003 року строком на 5 років. У випадку відсутності заяви однієї із сторін про розірвання або зміну договору після закінчення строку протягом місяця, договір вважається продовженим на той же строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
19.06.2007р. позивач -2 із супровідним листом №1004/05, який згідно з відміткою одержано 21.06.2007р., направив відповідачу додаткову угоду у 3 примірниках від 01.06.2007р. з проханням підписати додаткову угоду. При цьому у супровідному листі позивач-2 посилався на рішення дванадцятої сесії п'ятого скликання Запорізької міської ради від 28.04.2007р. №31. Згідно з додатковою угодою пропонувалося змінити ставку орендної плати з 15% на 25%; з 15.05.2007р. встановити розмір орендної плати в сумі 8420,44грн. х 1м., та наведено відповідний розрахунок.
Запропонований проект додаткової угоди відповідач відмовився підписати, у відповіді №12/687 від 10.07.2007р. вказав на невірну формулу розрахунку, не погодився із ставкою 25%, оскільки є підприємством, яке надає комунальні послуги, тому орендна ставка встановлюється у розмірі 15%.
У зв'язку з відмовою відповідача підписати вищезазначену додаткову угоду до договору оренди, позивачі звернулися до господарського суду з позовом до відповідача про спонукання укласти додаткову угоду до договору №193/01оренди не житлового приміщення.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню на наступних підставах.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно з п.9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, до договорів, що були укладені до 1 січня 2004р. і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.
Пунктом 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України встановлено, що до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Оскільки правовідносини сторін виникли у 1998р. згідно з договором, який є у підставі позову, та продовжуються до цього часу, суд застосовує норми Цивільного та Господарського кодексів, які набрали чинності з 01.01.2004р.
Згідно з ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Способи захисту цивільних прав встановлено ст. 16 ЦК України, зокрема: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Аналогічні приписи встановлені у ст.20 ГК України.
Порядок зміни господарських договорів встановлено ст. 188 Господарського кодексу України, згідно з якою сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено, договір вважається зміненим з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено рішенням суду.
Позивачі просять суд спонукати відповідача укласти додаткову угоду до договору оренди. Із матеріалів справи слідує, що предметом договору є оренда комунального майна, тому при вирішенні спору суд застосовує Закон України “Про оренду державного та комунального майна». Статтею 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» встановлено порядок визначення, внесення орендної плати.
Відповідно до стаття 21 цього Закону розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України. Спори з питань зміни орендної плати вирішуються відповідно до чинного законодавства.
Однак, посилаючись на ст.188 ГК України, ст.ст.19,21 Закону України “Про оренду державного та комунального майна», позивачі обрали спосіб захисту своїх прав (спонукати укласти додаткову угоду), який суперечить як вказаним нормам законодавства, так і ст. 16 ЦК України.
Статтею 188 ГК України врегульовано порядок внесення змін до господарських договорів, тоді як позовними вимогами є спонукати відповідача укласти додаткову угоду до договору оренди (не взявши до уваги законодавче врегулювання загального порядку укладання господарських договорів (ст. 181 ГК України) та укладання господарських договорів за рішенням суду (ст. 187 ГК України).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 31.01.2008р. у справі №2-5/8015-2007.
Із матеріалів справи слідує, що 19.06.2007р. позивачем на адресу відповідача була направлена додаткова угода (від 01.06.2007р.) до договору оренди для підписання. Одержання зазначеної додаткової угоди до договору відповідач не заперечує. Разом з тим, цей проект додаткової угоди не був підписаний сторонами, які запропонували укласти додаткову угоду. Суд також звертає увагу, що позовна вимога, яка є предметом даного розгляду справи, навіть не містить дати додаткової угоди, а також її змісту.
Вирішуючи спір, суд враховує, що згідно з ст.22 ГПК України зміна предмету або підстав позову є правом позивача. Підстави для зміни договору встановлені ст.ст.651,652 ЦК України, які не вказані у підставі позову, і позивачами вибраний інший спосіб захисту, який не передбачений законом. Статтею 652 ЦК визначено саме зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин, і підлягає доказуванню наявність одночасно чотирьох умов, встановлених у цій нормі. Доказів наявності цих умов позивачі не надали.
У зв'язку з цим, посилання позивачів на інші нормативні акти та письмові докази, наведені в позовній заяві, не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного, у задоволенні позову відмовляється повністю.
Згідно з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя Л.П.Гандюкова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення оформлено і підписано у повному обсязі 28. 07. 2008р.