43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а
"25" вересня 2008 р.
Справа № 8/81-11А.
За позовом Волинської обласної громадської організації ветеранів праці та військової служби «Фонд Європейської інтеграції», м. Луцьк
до відповідачів: 1. Луцької міської ради, м. Луцьк
2. Луцького міського управління земельних ресурсів, м. Луцьк
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Передрій Олександр Анатолійович, м. Луцьк
Якимчук Сергій Валентинович, м. Луцьк
Нікулін Віталій Геннадійович, м. Луцьк
про неправомірні дії при підготовці та продажі земельної ділянки та визнання торгів такими, що не відбулися
Суддя Кравчук А.М.
при секретарі Турак О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Нікітюк М.С., керівник
від відповідачів: від Луцької міської ради: Гордійчук М.А., довіреність
№1.1-8/1682 від 12.05.2008 року, від Луцького міського управління земельних ресурсів: Бущак Т.Я., довіреність № 247-1.20 від 27.08.2008 року
від третіх осіб: від Передрій О.А.: Шестернін О.А., довіреність від 16.09.2008 року, від Якимчук С.В., Нікулін В.Г.: Ульчак Б.І., довіреності від 22.01.2008 року, 17.09.2008 року
Відповідно до ст. ст. 27, 29, 30 Кодексу адміністративного судочинства України сторонам роз'яснено право відводу судді та секретаря судового засідання. Відводу не заявлено. На підставі ст. ст. 49, 51, 54, 59 КАСУ роз'яснено процесуальні права та обов'язки учасників судового процесу.
Суть спору: позивач - Волинська обласна громадська організація ветеранів праці та військової служби «Фонд Європейської інтеграції» звернувся в суд з позовом до відповідачів Луцької міської ради, Луцького міського управління земельних ресурсів про неправомірні дії при підготовці та продажі земельної ділянки та визнання торгів від 05.10.2004р. - І тур, 12.10.2004 року - ІІ тур такими, що не відбулися.
Позивач стверджує, що при підготовці та продажі земельної ділянки площею 0, 1500 га, що знаходиться по пр. Відродження, 47-53а в м. Луцьку, відповідачі порушили конституційні права громадян - мешканців будинків 33 мікрорайону (ст.ст. 13, 41, 50 Конституції України), які мали намір на вказаній земельній ділянці облаштувати зелену зону відпочинку. Так, в 2001 - 2003 роках мешканці будинків 33 мікрорайону звертались неодноразово до органів місцевого самоврядування та міського голови з проханням виділити земельну ділянку для облаштування зеленої зони відпочинку. Прохання залишилось незадоволеним. В 2003 році коштами жителів будинків 47-53а пр. Відродження на спірній ділянці була висаджена Алея пам'яті жертв Чорнобиля. Депутат міської ради Загорулько В.М. запевнив жителів цих будинків, що земельна ділянка продаватись не буде, та й міський голова у відповіді № 4.25-1535 від 26.06.2006 року не заперечував проти створення зеленого куточка пам'яті на цій ділянці. Проте, спірна земельна ділянка була продана підприємцю
Передрій О.А., про що свідчить протокол земельного конкурсу Луцької міської ради від 05.10.2004р. - І тур, 12.10.2004 року - ІІ тур (а. с. 12) та договір купівлі - продажу земельної ділянки за конкурсом від 21.10.2004 року (а. с. 15-16).
Крім того, позивач вказує на ряд порушень законодавства при підготовці та продажі земельної ділянки. А саме: всупереч п. 2 ст. 135 Земельного кодексу України та п. 3.2 Тимчасового положення про порядок продажу у власність земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності шляхом проведення земельних торгів (затверджене сесією Луцької міської ради від 22.11.2002 року № 3/720) підприємцем
Передрій О.А. реєстраційний внесок при укладенні угоди про умови участі в торгах сплачено не було, що вбачається із подання прокурора м. Луцька від 20.09.2007 року № 4590 (а. с. 20-21). Також мали місце порушення термінів та порядку розрахунків за куплену земельну ділянку підприємцем Передрій О.А.: договір купівлі - продажу земельної ділянки заключний 21.10.2004 року (а. с. 15-16), тоді як кошти за землю почали поступати лише 27.10.2004 року (лист управління Державного казначейства України від 20.07.2007 року № 02-01/857 (а. с. 19)), що є підставою для анулювання договору згідно його пункту 5.3. На даний час земельна ділянка не передана у приватну власність.
У позовній заяві позивач також стверджує, що всупереч ст. ст. 136, 137 Земельного кодексу України на спірній земельній ділянці не виставлялись межові знаки та не розміщувались рекламні щити з офіційною інформацією про її продаж, що позбавило жителів сусідніх будинків права на інформацію про продаж землі.
Представник відповідача - Луцької міської ради Гордійчук М.А. у запереченнях від 25.09.2008 року та в судовому засіданні позов заперечував з тих підстав, що Луцька міська рада є законним розпорядником земель відповідно до ст. ст. 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування",
ст. ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України; проведення торгів в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства, тому відсутні підстави для визнання торгів такими, що не відбулися. Крім того, позивач не навів жодних доказів порушень його прав: права позивача як юридичної особи порушені не були, а правових підстав для звернення позивача в інтересах громадян позивач не навів.
Представник відповідача Луцького міського управління земельних ресурсів: Бущак Т.Я. позов вважає безпідставним, оскільки на момент продажу спірна земельна ділянка знаходилась у комунальній власності, була вільною від забудови. Тому спосіб відчуження земельної ділянки обирала міська рада. Згідно розпорядження міського голови № 724 від 10.08.2004 року земельна ділянка винесена на торги. Рішенням Луцької міської ради №18/102 від 16.07.2004 року проведено конкурс. Порушення під час проведення конкурсу, на які вказує позивач, відсутні: оголошення про проведення торгів розміщувалось в газеті "Луцький замок" від 12.08.2004 року №35; про встановлення щитів та межових знаків йдеться в технічному паспорті земельної ділянки.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача підприємця Передрій О.А., що залучений до участі у справі згідно ухвали суду від 27.08.2008 року, Шестернін О.А., в судовому засіданні пояснив, що спірні торги проводились з додержанням вимог законодавства та повідомив, що на даний момент земельна ділянка відчужена підприємцям Якимчуку С.В. та Нікуліну В.Г. згідно договору купівлі - продажу земельної ділянки від 27.06.2007 року, у зв'язку з чим заявив клопотання на підставі ч. 2 ст. 53 КАСУ про залучення до участі у справі вказаних підприємців в якості третіх осіб на стороні відповідача.
Заслухавши думку учасників судового процесу, вказане клопотання судом задоволено.
Представник третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача підприємців Якимчука С.В. та Нікуліна В.Г., Ульчак Б.І. в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити, оскільки права позивача не порушені, а жодних доказів в підтвердження права звертатися за захистом прав мешканців будинків позивач не надав. Порушення під час проведення конкурсу, на які вказує позивач, не можуть слугувати підставою для визнання торгів такими, що не відбулися. Крім того, представник третіх осіб Ульчак Б.І. звернув увагу суду на пропущення позивачем строку звернення з позовом до суду.
Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача та третіх осіб, дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про відмову у позові. При цьому суд виходив з наступного:
Розпорядженням Луцького міського голови № 724 від 10.08.2004 року земельна ділянка площею 0, 1500 га, що знаходиться по пр. Відродження, 47-53а в м. Луцьку, винесена на торги та продана переможцю конкурсу підприємцю Передрію О.А., про що свідчить протокол земельного конкурсу Луцької міської ради від 05.10.2004р. - І тур, 12.10.2004 року - ІІ тур (а. с. 12) та договір купівлі - продажу земельної ділянки за конкурсом від 21.10.2004 року (а. с. 15-16).
Результати земельних торгів у формі конкурсу затверджені рішенням Луцької міської ради від 10.12.2004 року № 20/31.1 "Про результати проведення земельних торгів (у формі конкурсу) (а. с. 13-14), чинним на момент слухання справи.
Спірна земельна ділянка на момент її продажу перебувала у комунальній власності Луцької міської ради, яка відповідно до ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" є законним розпорядником земель територіальних громад та має виключні повноваження щодо регулювання земельних відносин.
Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, доцільність, порядок та умови відчуження яких визначаються відповідною радою.
Управління містобудування та архітектури ще листом від 27.08.2002 року № Ко-813/23 (а. с. 33) повідомило п. М. Нікітюка у зв'язку зі зверненням до міського голови з проханням влаштування парку в районі церкви Святого Миколая на пр. Відродження, що поскільки даний район уже розплановано під житлову забудову і потреба у земельних ділянках під приватне будівництво зростає, недоцільно змінювати статус цієї території.
Луцька міська рада у листі від 16.12.2002 року № 5.20-74 також повідомила депутата Загорулько В.М., що вирішити питання розбивки парку неможливо, оскільки продовжується продаж земельних ділянок під забудову фізичним і юридичним особам (а. с. 32).
З пояснень представника міської ради вбачається, що продаж спірної земельної ділянки з торгів був передбачений ще генеральним планом забудови м. Луцька в 2002 році.
Таким чином, рішення про продаж земельної ділянки прийняте Луцькою міською радою в межах наданих їй повноважень.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів.
З Рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 1 грудня 2004 року у справі № 1-10/2004 щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) випливає, що кожен може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадках їх порушення, оспорювання чи невизнання.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову. Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним.
Земельний конкурс, проведений Луцькою міською радою 05.10.2004р. - І тур, 12.10.2004 року - ІІ тур (а. с. 12) в межах повноважень, не суперечить чинному законодавству, не порушує прав позивача і не може бути визнаний нечинним.
У разі неоплати у встановлений термін належної суми за придбану земельну ділянку пунктом 4 рішення від 10.12.2004 року № 20/31.1 "Про результати проведення земельних торгів (у формі конкурсу)" міська рада залишила за собою право виносу даної земельної ділянки на повторні торги, проте підстав для цього не вбачала.
21.10.2004 року був укладений договір купівлі - продажу земельної ділянки комунальної власності за конкурсом (а. с. 15-16). Договір посвідчений нотаріально і зареєстрований в реєстрі за №3322. Нотаріусом перевірена належність земельної ділянки Луцькій міській раді. 13.10.2006 року підприємцю Передрію О.А. видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0, 1500 га, що знаходиться по пр. Відродження, 47-53а в
м. Луцьку.
Відповідно до ст. 137 Земельного кодексу України земельні торги проводяться не раніше 30 днів з моменту опублікування у пресі офіційної інформації про виставлення на земельні торги земельних ділянок, а також розміщення на таких земельних ділянках рекламних щитів з офіційною інформацією про виставлення на земельні торги земельних ділянок. Оголошення про проведення конкурсу опубліковано в газеті "Луцький замок" від 12.08.2004 року № 35.
Твердження позивача про те, що на спірній земельній ділянці не виставлялись межові знаки та не розміщувались рекламні щити з офіційною інформацією про її продаж, що позбавило жителів сусідніх будинків права на інформацію про продаж землі, не прийняті судом до уваги, оскільки не підтверджене жодними доказами.
Визначення меж земельної ділянки в натурі стверджується п. 1.3 договору купівлі - продажу від 21.10.2004 року (а.с. 15-16). Згідно пояснень представника управління земельних ресурсів працівники управління підтверджують, що межові знаки та рекламні щити виставлялись.
Затвердження переліку земельних ділянок, винесених на конкурс рішенням міської ради, статус комунальної власності, розташування в зоні житлової забудови, опублікування інформації в пресі, відсутність ознак фіктивності ТзОВ "Делком", який був другим учасником конкурсу, відсутність взаємозв'язку між учасниками конкурсу, фактичне проведення конкурсу , відсутність рішень міської ради щодо влаштування алеї пам'яті на спірній земельній ділянці були встановлені перевіркою, проведеною прокуратурою м. Луцька щодо законності проведення приватизації земельної ділянки, що стверджується листом прокуратури м. Луцька від 19.03.2007 року № 569-07 (а. с. 22).
Встановлення прокуратурою порушень щодо термінів оплати та внесення реєстраційного внеску учасником конкурсу не можуть бути безумовною підставою для визнання дій неправомірними та торгів такими, що не відбулися, оскільки вони не вплинули на результати конкурсу.
Відповідно до ст. ст. 70, 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Позивач не довів порушення його прав при продажі спірної земельної ділянки. Все зазначене позивачем як обгрунтування позовних вимог носить декларативний, неконкретизований характер та свідчить про порушення на його думку прав фізичних осіб - мешканців будинків, а не позивача. Правові підстави звернення позивача в інтересах громадян відсутні. Порушення конституційних прав жителів міста також не доведено. Згідно пояснень представника позивача у судовому засіданні 25.09.2008 року громадська організація не претендувала на земельну ділянку, лише в інтересах жителів міста Луцька мала намір облаштувати зелену зону.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 ЦК України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів. Зокрема, права та законні інтереси суб'єктів захищаються шляхом: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Окрім того, права і законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, відповідно до вимог ст. 21 ЦК України шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, порушують права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.
Протокол не є документом, який породжує права та обов'язки, не носить обов'язкового характеру, не спрямований на врегулювання суспільних відносин, лише фіксує хід проведення конкурсу, виданий органом юридичної особи, а не державним органом чи органом місцевого самоврядування і не підлягає скасуванню в судовому порядку.
Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 99 КАСУ адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач звернувся з позовом 29.10.2007 року. Клопотання про поновлення строку позовної давності, заперечень щодо пропуску строку з поважних причин не подав, причини звернення з позовом 29.10.2007 року не навів.
Згідно ст. 3 п. 1 пп. 1 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування. На підставі р. 7 прикінцевих та перехідних положень вищевказаного кодексу до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до ГПК України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 70, 71, 76, 79, 86, 87-89, 128, 159 - 163 КАСУ, господарський суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Львівського апеляційного адміністративного суду України.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя А.М.Кравчук
Повний текст постанови
підписаний 30.09.2008 року
Суддя Кравчук Антоніною Михайлівною