Копія
Справа № 2270/14669/11
27 грудня 2011 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіСалюка П.І.
при секретарі Русіновій М.М.
за участі:
представників сторін< перелік сторін >
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом < в особі > < в чиїх інтересах > Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат" < 3-тя особа > до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому , Головного управління Державного казначейства України у Хмельницькій області < 3-тя особа > про стягнення з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Карат" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, Головного управління Державного казначейства України у Хмельницькій області, у якому просить стягнути з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1223227 грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги надав пояснення, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задоволити у повному обсязі.
Представники відповідача адміністративний позов не визнали, надали пояснення та письмові заперечення на позов, детальніше свою позицію виклали у письмових запереченнях.
Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали позову та доданих доказів у їх єдності, взаємозв'язку та сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задоволити у повному обсязі із підстав, наведених нижче.
Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Карат" зареєстроване виконавчим комітетом Хмельницької міської ради 14.05.1995 року (Свідоцтво про державне реєстрацію №833425 серія А00).
Основним видом діяльності позивача є: виробництво килимів та килимових виробів, діяльність автомобільного вантажного транспорту, оптова торгівля текстильними товарами, оптова торгівля меблями, покриттям для підлоги та неелектричними побутовими приладами, інші види оптової торгівлі.
Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому було проведено ряд перевірок Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат". За наслідками перевірки складено:
Акт №5174/13-4/21328928 від 01.06.2010 р., Акт №8838/23-5/21328928 від 16.09.2010 р., Акт №6918/23-4/21328928, акт №9269/23-4/21328928, Акт №150/23-7/21328928 від 13.01.2011 р..
Згідно вказаних актів перевірки, у позивача виникло право на бюджетне відшкодування по податку на додану вартість.
У висновку Акту перевірки від 01.06.2010 р. №5174/13-4/21328928 зазначено, що перевіркою підтверджено заявлену ТОВ "Карат" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2010 року у сумі 479897 грн.
У висновку Акту перевірки від 06.08.2010 р. р. №6918/23-4/21328928 зазначено, що перевіркою підтверджено заявлену ТОВ "Карат" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2010 року у сумі 193096 грн.
У висновку Акту перевірки від 16.09.2010 р. №8838/23-5/21328928 зазначено, що перевіркою підтверджено заявлену ТОВ "Карат" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року у сумі 265577 грн.
У висновку Акту перевірки від 28.09.2010 р. №9269/23-4/21328928 зазначено, що перевіркою підтверджено заявлену ТОВ "Карат" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року у сумі 240668 грн.
У висновку Акту перевірки від 13.01.2010 р. №150/23-7/21328928 зазначено, що перевіркою підтверджено заявлену ТОВ "Карат" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2010 року у сумі 43994 грн.
Усього підтверджено бюджетне відшкодування на загальну суму 1223232 грн.
Станом на день звернення до суду, бюджетне відшкодування по податку на додану вартість відповідачем не відшкодоване.
Досліджуючи право позивача на отримання зазначеного бюджетного відшкодування, яке виникло за рахунок від'ємного значення податку на додану вартість, визначеного з урахуванням податку на додану вартість, визначеного з урахуванням податкового кредиту з ПДВ, сформованих на підставі накладних, виписаних контрагентами ТОВ "Карат", судом встановлено наступне.
Судом досліджено Інформацію щодо стану відпрацювання сум ПДВ, заявлених до відшкодування на розрахунковий рахунок по деклараціях, наданих після 2005 року, проведеними документальними перевірками суми, виявлено суми невідшкодованого ПДВ.
В судовому засіданні представник Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому не заперечувала щодо реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
Крім того, описаними вище перевірками (від 01.06.2010 р. №5174/13-4/21328928, від 06.08.2010 р. р. №6918/23-4/21328928, від 16.09.2010 р. №8838/23-5/21328928, від 28.09.2010 р. №9269/23-4/21328928, від 13.01.2010 р. №150/23-7/21328928) встановлено, що у позивача наявні усі первинні документи, які підтверджують його взаємовідносини з контрагентами щодо придбання товарів та послуг у відповідних звітних періодах, оплату придбаних товарів (послуг) та право на формування податкового кредиту за наслідками цих операцій, а також той факт, що всі контрагенти позивача, задекларували податкові зобов'язання з ПДВ в розмірах, відображених позивачем в податковому обліку.
При цьому, суд враховує, що факт поставки товару від контрагентів, факт сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товару та факт отримання позивачем належним чином оформлених податкових накладних підтверджений не тільки дослідженими в судовому засіданні первинними документами, а й актами документальних перевірок , та не спростовані відповідачем в судовому засіданні.
За змістом підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3. 7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду при її від'ємному значенні. При цьому бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Рішення платника податку про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування відображається платником податку у податковій декларації та заяві про повернення суми бюджетного відшкодування, які подаються податковому органу і в копії органу Державного казначейства України.
Аналогічні норми закладені і у п.200.1 -п.200.4 і п.200.7 ст.200 Податкового кодексу України (надалі -ПК України).
Відповідно до положень п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Підпунктом 14.1.18 ст.14 Податкового Кодексу України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Неодноразовими документальними перевірками не встановлено порушення позивачем порядку визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового та підтверджена задекларована позивачем сума податкового кредиту та фактична сплата постачальникам ПДВ в ціні придбання товарів та послуг .
Судом встановлено, що позивач виконав вимоги Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового Кодексу України щодо формування податкового кредиту та визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ та відповідно суми бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 1223232 грн.
Суд відхиляє як необґрунтовані, доводи відповідача у письмових запереченнях щодо порушення позивачем вимог п.14.1.18 ст.14, абзацу «а» п.200.4 ст.200, ст.180 ПК України у зв'язку з відсутністю факту надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету одним з його контрагентів - ТОВ "Західсталь" з урахуванням наведеного нижче.
За змістом Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового Кодексу України підставою для отримання бюджетного відшкодування ПДВ є дані тільки податкової декларації за звітний період і не передбачають надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків. Водночас, ні Закон України "Про податок на додану вартість" та Податковий Кодекс України не ставлять у залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами його постачальників податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Відповідно до вимог ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. У силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.
Відповідачем не наведено та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої ним податкової вигоди -як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідомо придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.
Судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства під час формування від'ємного значення ПДВ в загальній сумі 1223232 грн., заявленого ним до бюджетного відшкодування.
При цьому, судом враховується, що перевірками не зафіксовано та не доведено в судовому засіданні відповідачем, що контрагенти позивача порушили вимоги Закону України "Про податок на додану вартість" в частині формування податкових зобов'язань з ПДВ за наслідками господарських операцій з позивачем та їх відображення в деклараціях з ПДВ.
Суд не бере до уваги твердження відповідача щодо порушення позивачем вимог п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" п.14.1.18 ст.14 та Податкового Кодексу України, оскільки зазначені норми дають загальне розуміння поняттю “бюджетне відшкодування”, безпосередньо не встановлюючи порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилають до інших норм цих нормативно-правових актів.
В той же час в судовому засіданні судом не встановлено та всупереч ч.2 ст.71 КАС України відповідачем не наведено жодного доказу порушення позивачем вимог п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та ст.200 Податкового Кодексу України, які встановлюють порядок визначення від'ємного значення ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню.
За змістом пп.7.7.5. п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Пунктами 200.12, 200.13 ст. 200 ПК України визначено, що орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.
Порядок відшкодування податку на додану вартість затверджений спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 20.12.2010р. № 960/495, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12. 2010 р. за N 1387/18682, пунктом 2 якого передбачено, що податкові органи надають органам Державного казначейства України висновки про суми відшкодування податку на додану вартість та Реєстр висновків про суми відшкодування податку на додану.
Оскільки відповідачем не був направлений висновок до Головного управління Державного казначейства України з визначенням суми бюджетного відшкодування, то відповідно не було здійснено і саме відшкодування.
В силу п.200.17 ст. 200 Податкового Кодексу України, джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.
Положеннями ст.200 Податкового Кодексу України визначено, що відшкодування сум ПДВ здійснюється органами Державного казначейства України. Суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.
Виходячи із змісту підпунктів 7.7.5, 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", та ст. 200 Податкового кодексу України право на відшкодування податку на додану вартість є матеріальним правом позивача, захист якого гарантовано частиною першою ст.1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.97р. і відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Неправомірне позбавлення бюджетного відшкодування податку на додану вартість порушило право власності позивача, зокрема право на законне сподівання мати можливість користуватися своєю власністю, отримати це відшкодування із бюджету при відсутності з його боку порушень цих законів.
Згідно з визначенням, що міститься у пункті 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР, бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Отже, законодавче визначення бюджетного відшкодування пов'язане із сплаченими платником сумами податку, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат, заподіяних майнових збитків.
Аналіз норм Закону України "Про податок на додану вартість" свідчить, що термін «сплата податку» вживається в розумінні сплати податку покупцем у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) (пункт 1.3 статті 1, підпункти 7.4.1 -7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Так, пункт 1.3 статті 1 названого Закону, даючи визначення платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.
З огляду на зазначене вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно з цим Законом поніс фактичні витрати по сплаті податку.
З урахуванням принципу персональної відповідальності підстави для позбавлення такого платника права на включення до податкового кредиту та отримання з бюджету надмірно сплачених сум податку у зв'язку з невиконанням іншими платниками податку - постачальниками по ланцюгу - покладеного на них законом обов'язку щодо внесення до бюджету сплачених покупцем сум податку в ціні придбання товарів (послуг) відсутні.
Наведена правова позиція цілком узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини, який у своєму рішенні від 22.01.2009 у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03) зазначив, що якщо національні органи влади за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним із сплатою ПДВ, який нараховується з операції в ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовує заходи відповідальності до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, що перебував поза контролем такого отримувача та відносно якого у останнього не було засобів відстеження та забезпечення виконання зобов'язань, то органи влади виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з державного бюджету задекларованого бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 1223232 грн. є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.
Керуючись, Податковим кодексом України, Законом України «Про податок на додану вартість» та ст.ст. 11, 70, 71, 99, 158 - 163, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задоволити.
Стягнути з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодуваня податку на додану вартість в розмірі 1223227 грн. (одним мільйон двісті двадцять три тисячі двісті двадцять сім грн.).
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 28 грудня 2011 року
< чи набрала законної сили > < Дата набрання законної сили >
Суддя< для копії >< Суддя >
"Згідно з оригіналом" СуддяП.І. Салюк