Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
17 січня 2012 р. № 2-а- 15813/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Бартош Н.С.,
при секретарі судового засідання Островській М.О.,
за участю представника позивача -Мацкова О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «ЛІЛІЯ»до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач, Приватне підприємство «ЛІЛІЯ», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області від 20.06.2011 р. №0002112311.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від постачальників, правомірно відніс до складу податкового кредиту за лютий 2011 року суму ПДВ у розмірі 7962,00 грн., а висновки відповідача, викладені в акті перевірки, не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на припущеннях фахівців податкового органу.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.
У судовому засіданні 12.12.2011 р. представник відповідача проти позову заперечувала. В обґрунтування заперечень зазначила, що Приватним підприємством «ЛІЛІЯ» було порушено п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий 2011 року на загальну суму 7962,00 грн.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.
Приватне підприємство «ЛІЛІЯ» пройшло державну реєстрацію та зареєстроване Чугуївською районною державною адміністрацією Харківської області 22.11.1994 року, перебуває на податковому обліку в Чугуївській об'єднаній державній податковій інспекції Харківської області, та зареєстроване платником ПДВ згідно свідоцтва №30111768.
Фахівцями Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області з 18.04.2011 р. по 22.04.2011 р. проведено позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «ЛІЛІЯ» з питань правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011 року, за результатами якої складений акт №395/2311/22674288 від 04.05.2011 р.
Відповідно висновків акту перевірки позивачем порушено п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий 2011 року на загальну суму 7962,00 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом винесене податкове повідомлення - рішення №0002112311 від 20.06.2011 р., яким Приватному підприємству «ЛІЛІЯ» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 7963,00 грн., в тому числі за основним платежем 7962,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 1 грн.
Судом встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте за результатами перевірки правомірності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ у лютому 2011 по взаємовідносинам з ТОВ «777».
Так, між Приватним підприємством «ЛІЛІЯ» як комітентом та ТОВ «777», як комісіонером 04.01.2011 року укладений договір комісії на покупку ПММ №9-К.
Згідно п. 1.1 договору комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за винагороду здійснювати за рахунок комітента та від свого імені угоди по придбанню паливно-мастильних матеріалів (надалі - товар) в асортименті та по цінам, не вище узгоджених сторонами, в строки і в об'ємах визначених в додатках до цього договору. Згідно п. 1.3 договору за виконання послуг по придбанню товару, та виконання інших зобов'язань по цьому договору, комітент зобов'язується сплатити комісіонеру комісійну винагороду в розмірі 10 грн. за 1 тону.
На підставі договору комісії, за дорученням позивача, ТОВ «777» придбало та передало у власність ПП «ЛІЛІЯ» поливно-мастильні матеріали, що підтверджується дорученнями та актами прийому-передачі: за дорученням № 1 від 24.02.2011р. дизельне пальне в кількості 35.277 т. на загальну суму 309590.95 грн. в тому числі ПДВ 51598.49грн.; за дорученням № 2 від 28.02.2011р. дизельне пальне в кількості 27.000 т. на загальну суму 251559.00 грн. в тому числі ПДВ 41926.50 грн.; за дорученням № 3 від 24.02.2011р. дизельне пальне в кількості 16.477 т. на загальну суму 173057.93 грн. в тому числі ПДВ 28842.99 грн.
З досліджених судом первинних документів також встановлено, що здійснення господарських операцій, обумовлених вказаним договором відображено у виписаних ТОВ «777» податкових накладних: №56 від 24.02.2011 р., №63 від 28.02.2011 р., №70 від 28.02.2011 р.
Оплата за товар на адресу ТОВ «777» зроблена згідно платіжних документів: №250 від 21.02.2011 р., №252 від 22.02.2011 р., №253, від 24.02.2011 р., №255 від 25.02.2011 р., №256 від 28.02.2011 р., №2225 від 22.02.2011 р., №2245 від 25.02.2011 р., №2242 від 24.02.2011 р., №2246 від 28.02.2011 р., №65 від 21.02.2011 р., №67 від 22.02.2011 р., №69 від 24.02.2011 р., №70 від 24.02.2011 р., №76 від 25.02.2011 р., №77 від 28.02.2011 р.
Суми податку на додану вартість сплачені позивачем в ціні отриманих товарів та послуг, на підставі виданих ТОВ «777» податкових накладних, були включені позивачем до складу податкового кредиту в податковій декларації за лютого 2011 року.
Згідно з підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
Відповідно до п. 198.3. ст. 198 цього кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Кодексу не відносяться до складу податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Як вбачається з матеріалів справи, ПП «ЛІЛІЯ» виконало вимоги, передбачені пунктом 198.3 статті 198 Кодексу, сплативши податок на додану вартість в ціні отриманих товарів та послуг від ТОВ «777», яке в свою чергу, виконало вимоги п. 201.1 ст. 201 Кодексу - видало позивачу належним чином оформлені податкові накладні на сплачені ним суми податку.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбудеться раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів /послуг, що підтверджено податковою накладною.
Отже, наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманих товарів та послуг з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту за лютий 2011 року суми податку на додану вартість, сплачені позивачем в ціні отриманих товарів та послуг від ТОВ «777».
Суд не приймає до уваги твердження відповідача, що право позивача на податковий кредит не виникло, оскільки вартість товарів придбаних у ТОВ «777» вища ніж у виробника виходячи з наступного.
Відповідно до положень Закону України «Про підприємництво» № 698-ХІІ від 07.02.1991 року підприємництво - це безпосередня, самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством. Підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству, і одним із принципів підприємницької діяльності є самостійність у формуванні програми діяльності та виборі постачальників і споживачів вироблюваної продукції.
Враховуючи наведене суд вважає, що придбання товарів у постачальників (не виробників) за цінами вищими ніж ціни виробника не може бути підставою для виключення з податкового кредиту з ПДВ сум податків сплачених в ціні придбаних товарів.
Крім того, позивачем до суду надані первинні бухгалтерські документи, а саме: видаткові накладні та періодичні звіти, які підтверджують використання позивачем у власній господарській діяльності товару, що був придбаний ним за вищевказаним договором комісії у ТОВ «777» та у подальшому реалізований невизначеному колу споживачів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «777» і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми, відповідно до податкових накладних, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.
Крім того, судом встановлено, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а не за рахунок неправомірного отримання коштів з Державного бюджету, підприємства ознак фіктивності не мали.
Відповідачем не надано до справи жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, відповідні суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, докази недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані. Підстав для висновку про те, що позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в межах виконання угод, які суперечать вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому є нікчемними, судом не встановлено.
Відповідно до положень ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів належним чином правомірність власних висновків, правильність та законність прийнятого податкового повідомлення-рішення, а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд
Адміністративний позов Приватного підприємства «ЛІЛІЯ» до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області від 20.06.2011 р. №0002112311.
Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства «ЛІЛІЯ» (63532, Харківська область, Чугуївський район, смт. Новопокровка, вул. Леніна, 50, код 22674288) витрати по сплаті судового збору в сумі 28,23 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.
Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.
Повний текст постанови виготовлено 23 січня 2012 року.
Суддя Бартош Н.С.