Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
17 січня 2012 р. № 2а- 42611/09/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Зоркіної Ю.В.
при секретарі судового засідання Дрижанові О.С.,
за участю:
представника позивача -Потапенко І.О.,
представника прокуратури - Дмитрієва І.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом прокурора Жовтневого району м.Харкова в інтересах держави в особі ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова до СПДФО ОСОБА_3, ПП "Стройлюкс" про визнання угоди недійсною
встановив:
Позовні вимоги заявлені до СПДФО ОСОБА_3 та ПП «Стройлюкс»про визнання угоди недійсною та застосування до неї наслідків, передбачених ст..49 ЦК України в частині стягнення з ПП «Стройлюкс»кошти за цією угодою на користь СПДФО ОСОБА_3 та стягнути з СПДФО ОСОБА_3 на користь держави отримані від ПП «Стройлюкс»товари на загальну суму 266997,10 грн.
У судовому засіданні представник позивача та прокуратури зазначений адміністративний позов підтримали у повному обсязі просили суд позовні вимоги задовольнити, посилаючись на те, що при проведенні перевірки СПДФО ОСОБА_3 встановлено, що вона мала господарські відносини з ПП «Стройлюкс», яким на адресу відповідачки ОСОБА_3 відвантажено товар згідно наявних у матеріалах справи податкових накладних та квитанцій прибуткового касового ордеру. Проте згідно листа ДПІ у Ленінському районі м.Харкова із посиланням на лист Ленінської МДПІ у м. Луганську № 1389/23-3-30 від 21.01.2005 року встановлено, що рішенням Артемівського районного суду м.Луганська від 03.12.2003 року скасовано державну реєстрацію та установчі документи ПП «Стройлюкс», внаслідок чого є всі підстави для визнання означених правочинів недійсними, та застосування до них наслідків визначених ст.49 ЦК України.
Представник відповідача СПДФО ОСОБА_3 у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, пославшись на те, що ніяких договорі між відповідачами не укладалося, а надані до матеріалів справи документи не можуть бути належними доказами по справі, оскільки посвідчені лише податковою інспекцією за відсутності оригіналів.
ПП «Стройлюкс»у судове засідання свого представника не направило, судова документація, яка направлялася на його адресу повернулася до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Розглянувши відомості про належне повідомлення відповідача про розгляд справи, заслухавши думку представників сторін, що прибули у судове засідання, суд вважає відповідача належно повідомленими про розгляд справи та вважає, що його неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.
Судовим розглядом встановлено, що відповідач по справі СПДФО ОСОБА_3, пройшовши передбачену діючим законодавством процедуру державної реєстрації набула статусу суб'єкта господарювання фізичної особи, про що їй видане відповідне свідоцтво № 4057 (а.с.20 т.1)
У період з 25.01.2005 по 18.02.2005 року фахівцями Жовтневої ДПІ у м. Харкові проведено комплексну перевірку СПДФО ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2002 року по 31.12.2004 року під час якої встановлено, що придбання товару -автозапчастин - здійснювалося в т.ч. у ПП «Стройлюкс»(а.с.20, т.2). Листом ДПІ у Ленінському районі м.Харкова від 15.04.2005 року № 1770/7/23-214 із посиланням на лист Ленінської МДПІ у м. Луганську № 1389/23-3-30 від 21.01.2005 року встановлено, що рішенням Артемівського районного суду м.Луганська від 03.12.2003 року скасовано державну реєстрацію та установчі документи ПП «Стройлюкс»(а.с.59, т.2)
У судовому засіданні позивач просить суд визнати спірні правовідносини такими, що вчинені з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства.
Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що з 01.01.04 р., коли набули чинності нові редакції ЦК України та ГК України, вимоги про визнання недійсним зобов'язання (угоди), як такі, що суперечать інтересам держави та суспільства, не можуть бути предметом позову. Згідно з ч. 1 ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним. Як зазначено у ч. 2 ст. 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. У ст. 49 ЦК УРСР, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, також ішлося про недійсність угоди, укладеної з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, тобто ця угода визнавалась недійсною на підставі закону. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.
Орган податкової служби, встановивши нікчемність угоди, може самостійно провести відповідні нарахування і не повинен звертатися до суду про визнання недійсною угоди. В судовому порядку підлягають лише застосуванню санкції, передбачені ст. 208 ГК України, в межах строку встановлено ст. 250 ГК України, тобто протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Органи державної податкової служби, вказані в абз. 1 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Згідно з ч. 1 ст. 208 ГК передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає ст. 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в ч. 1 ст. 238 ГК України.
Оскільки позивачем вимоги про застосування наслідків, передбачених ст.ст. 208 ГК України (ст..49 ЦК УРСР), заявлені за межами строків, встановлених ст. 250 ГК України (позов поданий до суду у жовтні 2005 року, тоді як спірні правовідносини здійснені у березні-квітні 2003 року), то суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині позовних вимог.
Відповідно до ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 160, 167,185 КАС України, суд -
постановив:
Адміністративний позов прокурора Жовтневого району м.Харкова в інтересах держави в особі ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова до СПДФО ОСОБА_3, ПП "Стройлюкс" про визнання угоди недійсною залишити без задоволення.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
У повному обсязі постанова виготовлена 20.01.2012 року
Суддя Зоркіна Ю.В.