Справа № 2-а-429/12/2070
Україна
про відмову у відкритті провадження
18 січня 2012 р. м . Харків
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Білова О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління МВС України у Харківській області, Державної казначейської служби України про визнання дій незаконними та стягнення моральної шкоди, -
Представник ОСОБА_2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду в інтересах позивача ОСОБА_1 з позовом до Головного управління МВС України у Харківській області, Державної казначейської служби України, в якому просить суд визнати незаконною постанову слідчого СУ ГУ МВС України в Харківській області Вишницької про привід ОСОБА_1 на 16.12.2011 року; визнати незаконними дії слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області Вишницької щодо винесення вказаної постанови; визнати незаконним затримання ОСОБА_1 та подальший його привід до СУ ГУМВС України в Харківській області 16.12.2011 року; визнати неналежними організацію та здійснення приводу, а також слідчих дій, вчинених за участю позивача; визнати незаконним та необґрунтованим обмеження права позивача на участь у звітно-виборчій конференції Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чернобиль України», стягнути з ГУМВС України в Харківській області на користь позивача 150000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної та матеріальної шкоди.
При вирішенні питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддею встановлено наступне.
Як вбачається з позовної заяви, спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з застосуванням до позивача, ОСОБА_1, приводу для допиту в якості свідка по кримінальній справі на підставі постанови слідчого.
При визначенні судової юрисдикції щодо вирішення справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмета спірних правовідносин.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
Позивач просить суд визнати незаконними дії та рішення слідчого по кримінальній справі, вчинені в порядку Кримінально-процесуального кодексу України.
Однак, органи досудового слідства під час розслідування кримінальних справ, виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції.
Тому, враховуючи приписи Кодексу адміністративного судочинства України, такі спори не випливають із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, а тому не належать до юрисдикції адміністративних судів.
При цьому відповідно до статей 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України дії органів дізнання, слідчого, прокурора можуть бути оскаржені до суду.
Рішенням Конституційного суду України від 30 січня 2003 року по справі № 1-12/2003 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України, згідно з якими скарги на постанови слідчого, прокурора про притягнення як обвинуваченого розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті.
Згідно з вимогами частин першої та другої статті 3 Кримінально-процесуального кодексу України провадження в кримінальних справах на території України здійснюється за правилами цього Кодексу незалежно від місця вчинення злочину. При провадженні в кримінальній справі застосовується кримінально-процесуальний закон, який діє відповідно під час дізнання, досудового слідства або судового розгляду справи.
Завданнями кримінального судочинства відповідно до статті 2 Кримінально-процесуального кодексу України є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.
Отже, кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їхніх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
У зв'язку з цим необхідно зазначити, що захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи права оскаржити до суду окремі процесуальні дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження окремих процесуальних актів, дій чи бездіяльності органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури до суду може здійснюватися у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської діяльності і не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Таким чином, спірні відносини, які виникли між позивачем та слідчим під час здійснення досудового слідства по кримінальній справі, в тому числі і порядку застосування приводу з метою допиту позивача в якості свідка по кримінальній справі, не є управлінськими, а повноваження слідчих органів та їх посадових осіб щодо порядку вчинення слідчих дій регламентовані Кримінально-процесуальним кодексом України.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі адміністративно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
За таких обставин вимоги позивача щодо оскарження рішень та дій слідчого по здійсненню приводу та під час допиту в якості свідка по кримінальній справі повинні розглядатися у межах кримінального, а не адміністративного судочинства.
Також суддя зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Вимоги позивача про стягнення моральної та матеріальної шкоди є похідними від вимог про визнання незаконними рішень та дій відповідача. На підставі вищезазначеного, дані вимоги не можуть бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки первинні вимоги позивача не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на предмет позову та суб'єктний склад спірних правовідносин, враховуючи викладене, розгляд поданої заяви не відноситься до компетенції адміністративного суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 6 ст. 109 КАС України, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі.
З урахуванням вищенаведеного, керуючись ст. ст. 4, 17, 21, 109, 165, 186 КАС України, суд-
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України у Харківській області, Державної казначейської служби України про визнання дій незаконними та стягнення моральної шкоди.
Роз'яснити позивачеві, що дана справа відноситься до юрисдикції місцевого суду як кримінального.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Білова О.В.