Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
10 січня 2012 р. № 2а- 16307/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Зоркіної Ю. В.,
при секретарі судового засідання -Дрижанові О.С.,
за участі:
представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
Позовні вимоги заявлені до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова про визнання протиправними дій ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1, на підставі якої був складений акт від 10.08.11р. №2581/17-211/НОМЕР_1; скасування податкових повідомлень-рішень № 00001041702 від 25.08.2011р. про нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 207 588,75 грн. та № 00001051702 від 25.08.2011р про нарахування грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 6110,19 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перевірку відповідачем по справі проведено із порушенням норм діючого податкового законодавства, висновки податкової інспекції, які зазначені в акті перевірки не відповідають дійсності та є необґрунтованими, атому податкові повідомлення рішення прийняті за наслідками проведеної перевірки є протиправними та підлягають скасуванню.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили суд задовольнити позов.
Відповідач, який у спірних правовідносинах виступає суб'єктом владних повноважень, в судове засідання свого представника не направив, про місце день та час розгляду справи був повідомлений належним чином причини неявки суду не повідомив. Відповідно до приписів ст..ст.35,128 КАС України суд вважає його належно повідомленим про слухання справи та вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника.
Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши долучені до матеріалів справи копії документів, суд встановив наступні обставини.
Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання -фізичної особи-підприємця особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців з ідентифікаційним кодом НОМЕР_1 як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) знаходиться на обліку в ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова. основними видами діяльності підприємства згідно довідки статистики за КВЕД є роздрібна торгівля пальним (50.50.0) та оптова торгівля пальним ( 51.51.0)
01.08. по 05.08.2011 року податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правовідносини із ТОВ “Торгівельний дім Ханс Т” та ПП “Агротехснаб -21” за період з 01.10.10 року по 31.12.10 року, про що складено акт № 2581/17211/НОМЕР_1 від 10.08.2011 року, яким встановлено порушення:
ст..3,4, п.п7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 166071,0 грн.;
п.1 ст.203, ст..215, п.1 ст.216, ст..228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів , які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинам з ТОВ «Торгівельний Дім Ханс Т».
Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для винесенні податкових повідомлень-рішень:
№ 00001041702 від 25.08.11р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 166071,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 41517,75 грн;
№00001051702 від 25.08.11р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності у розмірі 6110,19 грн.
Не погодившись із висновками акту перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням відповідач скористався правом адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення -рішення, відповідно до приписів ст..56 ПК України, за результати якого податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.
Щодо позовної вимоги про визнання незаконними дії ДПІ по проведенню перевірки суд, зазначає наступне. Судовим розглядом встановлено, що на адресу позивача направлено лист від 26.05.2011 року № 56А, яким запропоновано надати інформацію та її документальне підтвердження по взаємовідносинам з ТОВ «Торговий Дім Ханс Т». Означений запит позивачем був отриманий, що підтверджується поясненнями (вх. податкового органу від 23.06.2011 року), які були надані у відповідь на нього (а.с.14-16). 20.07.2011 року відповідачем винесено наказ на проведення перевірки, сформоване та надане позивачеві повідомлення про проведення перевірки № 6766/л/17-217. За результатами перевірки складено акт, примірник якого надано до підпису позивачеві, вказаний акт підписаний уповноваженою особою позивача із відповідними застереженнями. (а.с. 30)
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що при проведенні перевірки відповідач діяв у відповідності до положень ст.ст.75-81 ПК України, які визначають порядок проведення перевірок та не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині позовних вимог.
Щодо позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень, суд вирішуючи спір по суті зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст. ст.13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 року до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абзац 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті).
В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 цієї ж статті Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості наданих послуг, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість отриманих послуг, є факт реального надання послуг та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих послуг з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання.
Із дослідженого в судовому засіданні акту перевірки (а.с.22-29) встановлено, що підставою для висновку про неправомірність формування валових витрат стали висновки ДПІ у Ленінському районі м. Харкова оформлені актом документальної невиїзної перевірки ТОВ “Торгівельний Дім Ханс Т” за період 01.12.2010 року по 31.01.2011 року -акт від 21.03.2011 року № 370/15-412 та відомості «Інформаційно-аналітичної системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів»щодо ПП «Агротехпостач-21», згідно яких встановлено порушення вимог ч.1, 2 ст.215, ч.1, 5 ст.203, ч.1 ст.207, ст..215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками та відповідно порушення п.п7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та ст.13 декрету КМ України «Про прибутковий податок з громадян»від 26.12.1992 року № 13-92 .
Проте суд не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.
Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ТОВ “Торговий дім Ханс Т” укладено договір купівлі-продажу ГСМ № 1/02-1 від 01.02.2010 року, за яким позивачем придбано товар -бензин А-80 та дизпаливо ( а.с.60); ТОВ «Агротехснаб-21»укладено договір купівлі-продажу № 2/22 від 22.10.2010 року, за яким позивачем придбано дизельне паливо (а.с.67)
Суд зауважує, що згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, недійсним згідно приписів аб. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України визначається правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Згідно із ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Суд зазначає, що підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Судовим розглядом встановлено, що на виконання означених вище договорів ТОВ “Торговий дім Ханс Т” відвантажено товар на суму 48881,50 грн., в тому числі ПДВ 8146,92 грн. та виписані податкові накладні № 281205 від 28.12.2010 року, № 211202 від 21.12.2010 року (а.с.61-62); ПП «Агротехснаб-21»відвантажено товар, за яким ПДВ складає 157924,00 грн. та виписані податкові накладні №485 від 22.10.10 року, №486 від 25.10.10, №487 від 26.10.10, №488 від 27.10.10, №489 від 28.10.10, № 490 від 29.10.10, № 560 від 01.11.10, № 561 від 03.11.10, № 562 від 04.11.10, № 563 від 05.11.10, №564 від 09.11.10, № 565 від 10.11.10 року, № 566 від 11.11.10 (а.с.70,73,75,77,79,81,83,85,87,89,91,93,95).
Дослідивши вказані податкові накладні суд встановив, що вони відповідають вимогам п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, який діяв на момент їх підписання та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними. На підставі зазначених податкових накладних позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму у розмірі 166071,00 грн.
Суд зауважує, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість та відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ” бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Враховуючи викладене вище відповідно до приписів ч.ч. 4-5 ст. 11 КАС України суд з власної ініціативи витребував у позивача первинні бухгалтерські документи на підтвердження обставин придбання товарів за договором із зазначеним вище контрагентами, сплати їх вартості, подальшого використання у діяльності, тощо.
Так із досліджених в судовому засіданні копій виписок банків, видаткових накладних, товарно -транспортних накладних, договору оренди майна, податкових накладних виданих позивачем контрагентам - покупцям продукції, вбачається, що позивачем здійснено реальне придбання та подальшого використання товару, придбаного у зазначених вище контрагентів у його господарській діяльності (а.с.63-64, 96-101,108-191)
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що угоди, укладені між позивачем та ТОВ “Торговий Дім Ханс Т” та ПП «Агротехснаб-21»мали реальний характер, а висновки податкової інспекції про неправомірне віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум витрат та сум податку на додану вартість за договорами, укладеними з означеними вище контрагентами необгрутованими.
Суд також звертає увагу на те, що законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по товарах, послугах отриманих від продавця, окрім випадку, коли такий продавець був позбавлений статусу платника податку на додану вартість. В судове засідання доказів виключення контрагентів з реєстру платників податку на додану вартість та оприлюднення на web-сайті Державної податкової адміністрації України даних про анульовані його свідоцтва платника податку на додану вартість на момент укладення договорів та видачі податкових накладних суду не надано та судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.
Також слід відмітити, що в акті перевірки перевіряючий вказує на наявні відхилення у визначенні податкового кредиту підприємства позивача по операціям з ПП «Агротехснаб-21»(а.с.28), встановлені ним з використанням приписів Примірного порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом ДПА України № 266 від 18.04.08 р. Слід відмітити, що вказаний Примірний порядок є документом для внутрішнього використання органами ДПС і не може носити обов'язкового характеру у зв'язку з відсутністю його реєстрації у встановленому порядку. Крім того, встановлений ним порядок співставлення показників у податковій звітності учасників господарських операцій, який застосовний відповідачем виключно з використанням даних АРМів та Інформаційних систем АІС “Бест-Звіт”, системи автоматизованого співставлення податкових, не відповідає приписам ПК України, Закону України “Про податок на додану вартість”, «Про оподаткування прибутку підприємств», які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, в яких встановлені порядок формування бази оподаткування, розрахунку податкових зобов'язань та податкового кредиту, перелік документів, що мають підтверджувати показники податкової звітності.
Також суд звертає увагу, що порядок визначення податкового зобов'язання по ПДВ, в т.ч. формування податкового кредиту, врегульований ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, де наведені визначення дати виникнення у платника податку права на податковий кредит та обов'язкового для цього документу -податкової накладної. Вказана норма не ставить право на формування податкового кредиту від того, як ці операції відображені в податковій звітності контрагента господарюючого суб'єкта, оскільки відповідно положенням ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а в ст. 61 встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Дані обставини свідчать про те, що відповідач безпідставно фактично покладає на позивача обов'язок контролювати дотримання його контрагентом, ПП «Агротехснаб-21», вимог податкового законодавства, тоді як це є виключною компетенцією органів податкової інспекції.
Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та вважає їх такими, що підлягають скасуванню.
Судові витрати підлягають розподілу в порядку визначеному ч. 1 ст. 94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 КАС України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити частково.
Скасувати податкові повідомлення-рішення № 00001041702 від 25.08.2011 року про нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 207588,75грн., № 00001051702 від 25.08.2011 року про нарахування грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 6110,19 грн.
В іншій частині позовних вимог позов залишити без задоволення.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 18 грн. (вісімнадцять гривень) 89 копійок
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 13.01.2012 року.
Суддя Зоркіна Ю.В.