Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
12 січня 2012 р. № 2а- 8526/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Чалого І.С.,
суддів Зінченко А.В., Шевченко О.В.,
при секретарі судового засідання Бездітко Ю.В.,
за участю сторін представників сторін:
позивача - Колмаков В.В., Бондаренко К.С.,
відповідача - Жданова О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська компанія "Малтюроп" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 20.04.2011 р. № 0000070842 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2010 р. на 15090146,39 грн.
В обґрунтовування позову зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000070842 від 20.04.2011 р. прийнято відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням ним своїх повноважень, а отже є незаконним.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на цілком законних підставах та відповідає чинному законодавству, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.
Вислухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджено, що працівниками Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові з 21.02.2011 р. по 22.03.2011 р. проведена позапланова документальна виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Східноукраїнська компанія «Малтюроп»з питання достовірності декларування від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2010 року.
В ході перевірки було встановлено, що позивачем порушено ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, пп. 7.2.3 п. 7.2., пп. 7.4.1 п. 7.4., п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, а саме завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2010 р. на 15090146,39 грн.
За результатами перевірки було складено акт № 864/42-013/32031362 від 29.03.2011 р.
На підставі висновків акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000070842 від 20.04.2011 р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 15090146,39 грн.
Як вбачається з акту перевірки, у грудні 2010 року позивачем у ТОВ «Деснагрейн», ТОВ «ІСТ ГРЕЙНС», ТОВ «Логістік-Центр»було придбано зерно -ячмінь та пшеницю, загальною вартістю 90640878,41 грн., у тому числі ПДВ -15090146,39 грн. Вказані суми податку позивачем включено до складу податкового кредиту за грудень 2010 р.
Згідно висновків акту перевірки угоди, за якими відбулась поставка, є нікчемними, оскільки були укладені без наміру створення правових наслідків, обумовлених ним, а також є такими, що порушують публічний порядок. Такий висновок відповідача суперечить правовим нормам, покладеним у його обґрунтування, а також матеріалам справи.
Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів, факт вказаного порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовується наступним.
Відповідно до Генеральної угоди на поставку пивоварного ячменю від 09.10.2006 р., договору поставки № 15-12/2010 від 15.12.2010 р. позивач у грудні 2010 року придбав у ТОВ «Деснагрейн»зерно загальною вартістю 86726346,91 грн., у тому числі ПДВ -14457391,14 грн. Факт поставки підтверджується первинними документами (видатковими накладними та актами приймання-передачі), копії яких надано позивачем до матеріалів справи, а також поясненнями представника позивача.
Відповідно до договору поставки № 22/12-01 від 23.12.2010 р. позивач у грудні 2010 року придбав у ТОВ «ІСТ ГРЕЙНС»зерно загальною вартістю 3131587,00 грн., у тому числі ПДВ -505264,50 грн. Факт поставки підтверджується первинними документами (видатковими накладними та актами приймання-передачі), копії яких надано позивачем до матеріалів справи, а також поясненнями представника позивача.
Відповідно до договору поставки № ЛЦ 1227-1п від 27.12.2010 р. позивач у грудні 2010 року придбав у ТОВ «Логістік-Центр»зерно загальною вартістю 782944,50 грн., у тому числі ПДВ -130490,75 грн. Факт поставки підтверджується первинними документами (видатковими накладними та актами приймання-передачі), копії яких надано позивачем до матеріалів справи, а також поясненнями представника позивача.
Під час проведення перевірки вказані документи були надані позивачем особам, які її проводили, про що вказано у акті перевірки. Зауважень щодо змісту вказаних первинних документів ані під час перевірки ані при судовому розгляді від відповідача не надходило.
Відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
Позивачем на підтвердження обсягу та складу податкового кредиту було надано податкові накладні, що відповідають вимогам п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, про що свідчать матеріали справи.
Суд зазначає, що про фактичну поставку товару свідчать наявні у матеріалах справи копії первинних бухгалтерських та податкових документів, складених відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-XIV.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.
З приводу ненадання позивачем складських квитанцій на підтвердження поставки зерна суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»від 04.07.2002 р. № 37-IV зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію.
Відповідно до ст. 43 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію.
За своїм змістом та набором реквізитів складська квитанція є первинним документом, який підтверджує прийняття зерна на зберігання, а не його поставку, тобто виконання зовсім іншого господарського договору. Складська квитанція на зерно за своєю правовою природою не є засобом доказування, який може підтверджувати або спростовувати факт поставки товару.
Крім того суд зауважує на наступному.
Виходячи з приписів п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Обґрунтування відповідачем висновків про завищення позивачем від'ємного значення суми податку на додану вартість за відповідний звітний період ненаданням документів, які підтверджують зв'язок придбаного товару з використанням його у господарській діяльності також є невірним, оскільки відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Також слід зауважити на невірному розумінні та застосуванні відповідачем окремих норм цивільного законодавства.
Так, відповідно до ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
При цьому відповідно до ст. 234 ЦК України що фіктивний правочин, тобто такий, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися ним, може бути визнаний недійсним лише судом.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Оскільки відповідачем не наведено норми закону, яка б давала підстави стверджувати про нікчемність правочинів, укладених позивачем, як не надано й судових рішень, якими б ці правочини були визнані недійсними, відповідні висновки відповідача є хибними.
Суд зазначає, що позивачем дотримано приписи чинного законодавства. В акті перевірки не спростовано фактів виконання умов договорів.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні базується на принципах, відповідно до яких ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.
Державна податкова служба повинна керуватись в своїй діяльності нормами законів та нормативних актів.
Згідно з пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
З огляду на вищезазначене, висновок відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові, про завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2010 р. на 15090146,39 грн. є необґрунтованим.
Таким чином, відповідач -Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Харкові не дотримався вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому його рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірним та підлягає скасуванню.
Отже позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська компанія "Малтюроп" є обґрунтований, законним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на корить сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні неню документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 71, 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська компанія "Малтюроп" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові від 20.04.2011 р. № 0000070842 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2010 р. на 15090146,39 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська компанія "Малтюроп" (61172, м. Харків, вул. Роганська, 161, код ЄДРПОУ 32031362) судовий збір в розмірі 3,40 (три гривні 40 коп.)
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Повний текст постанови виготовлений 17 січня 2012 року.
Головуючий суддя І.С.Чалий
Судді - А.В. Зінченко
О.В. Шевченко