Справа № 2-а/1970/1781/11
"26" липня 2011 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі колегії суддів:
головуючої судді Данилевич Н.А.
суддів: Баб'юк П.М.
Баранюк А.З.
при секретарі Стасюк А.В.
за участю:
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Свачій М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Генеральної Прокуратури України, Прокуратури Кіровського району Автономної Республіки Крим, ОСОБА_5, третя особа - Державне Казначейство України про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, суд -
ОСОБА_4, надалі позивач, звернувся до суду з адміністративним позовом до Генеральної Прокуратури України, Прокуратури Кіровського району Автономної Республіки Крим, ОСОБА_5, надалі відповідачі, третя особа - Державне Казначейство України в якому просить:
1. Визнати незаконними дії прокурора ОСОБА_5 та прокуратури Кіровського району Автономної Республіки Крим у формі принесення апеляційних скарг на судові рішення Кіровського районного суду АР Крим в користь позивача в період незаконної діяльності на посаді прокурора Кіровського району АР Крим громадянина ОСОБА_5, який на порушення частини другої статті 46 Закону України «Про прокуратуру»не прийняв присяги працівника прокуратури України, а також незаконної діяльності такої структури, як прокуратура Кіровського району АР Крим (в період з 01 грудня 1991 року по 2010 р. включно) без відповідного Наказу Генерального прокурора України про утворення, затвердження структури та штатного розпису прокуратури Кіровського району АР Крим.
2. Визнати незаконними дії прокуратури АР Крим у формі:
- незаконного використання (без відповідного договору оренди) з місцевою радою (чи її виконавчим органом) службового приміщення за адресою: 97300, АР Крим, Кіровський район, смт. Кіровське, вул. Р. Люксембург,45.
- незаконного використання земельної ділянки без відповідного правовстановлюючого документу за адресою 97300, АР Крим, Кіровський район, смт. Кіровське, вул. Р. Люксембург, 45.
3. Визнати незаконною бездіяльність Генеральної прокуратури України у формі невжиття упродовж тривалого часу заходів до приведення до Присяги працівника прокуратури прокурора Кіровського району АР Крим ОСОБА_5, невжиття заходів до своєчасного видання наказу про утворення, затвердження штатного розпису та структури прокуратури Кіровського району АР Крим, в результаті чого з 01 грудня 1991 року до 2010 року в Кіровському районі незаконно діяла прокуратура Кіровського району АР Крим, до усунення порушень законності у використанні службового приміщення та земельної ділянки прокуратурою Кіровського району АР Крим.
4. Зобов'язати прокуратуру Кіровського району привести діяльність у відповідність із діючим законодавством України, а саме: укласти договір оренди службового приміщення із місцевою радою (чи її виконавчим органом) за адресою: 97300, АР Крим, Кіровський район, смт. Кіровське, вул. Р. Люксембург, 45, виготовити документ на право постійного користування землею за адресою: 97300, АДРЕСА_1
5. Зобов'язати Генеральну прокуратуру України вчинити певні дії - принести протести на 14 рішень Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, якими були скасовані 14 рішень Кіровського районного суду в його користь, як такі,що були розглянуті за скаргами порушника законності прокурора Алімова Т.Е., який в установленому порядку не прийняв Присяги працівника прокуратури України та в умовах незаконної діяльності прокуратури Кіровського району.
6. Стягнути в його користь 552 960 грн. моральної шкоди. Відшкодування провести за рахунок коштів державного бюджету по коду програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 35040300 Коду функціональної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 1070 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна, стягнутого в дохід держави,відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб».
Позивач в обґрунтування своїх вимог, посилається на те, що він став жертвою протиправних діянь з боку громадянина ОСОБА_5, який працював на посаді прокурора Кіровського району АР Крим з порушенням вимог частини 2 статті 46 Закону України «Про прокуратуру»у формі неприйняття до 2010 року включно Присяги працівника прокуратури України. Також на думку позивача прокуратура Кіровського району АР Крим діяла незаконно, оскільки до червня 2010 року не було наказу Генерального прокурора України про утворення такої прокуратури та не затверджений штатний розпис та структура прокуратури Кіровського району АР Крим. Крім того, позивач вважає, що Генеральна прокуратура України не вжила заходів щодо усунення даних порушень, в результаті чого йому завдана моральна шкода в розмірі 552960 грн., яка полягає у порушенні нормального ритму його життя. У березні 2011 року він звертався до прокуратури АР Крим про надання інформації щодо створення прокуратури Кіровського району, підстав користування будівлею та земельною ділянкою прокуратурою Кіровського району АР Крим, здійснення прокурорської діяльності прокурором Кіровського району ОСОБА_5 без прийняття присяги працівника прокуратури, однак запитуваної інформації не отримав.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів, що викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити.
Представник відповідача -Генеральної прокуратури України в судовому засіданні позов не визнала, подавши письмове заперечення та пояснивши, що присягу працівника прокуратури ОСОБА_5 прийняв 09.02.2011 року, оскільки текст Присяги працівника прокуратури затверджено Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру»щодо затвердження тексту Присяги працівника прокуратури»№ 2889-VI від 23.12.2010р., який опубліковано 15.01.11 у Голосі України №7. Таким чином, на грудень 2010 року тексту Присяги працівника прокуратури, затвердженого Верховною Радою України, не існувало. Представник відповідача також зазначила, що будівля прокуратури Кіровського району перебуває на балансі прокуратури автономії з 1966 року. Земельна ділянка для обслуговування прибудинкової території на балансі прокуратури автономії не перебуває. Станом на грудень 2010 року прокуратура Кіровського району АР Крим функціонувала за штатним розписом прокуратури АР Крим, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 01.06.2010р. Щодо стягнення в користь позивача моральної шкоди представник відповідача пояснила, що позивачем не надано жодних доказів спричинення йому моральної шкоди діями (бездіяльністю) Генеральної прокуратури України.
Представник відповідача -прокуратури Кіровського району АР Крим в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду даної справи повідомлялися належним чином.
Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з»явився, хоча про час та місце розгляду даної справи повідомлявся належним чином. Як вбачається з наказу Генеральної прокуратури України № 542к від 05.05.2011 року ОСОБА_5 звільнено з посади прокурора Кіровського району АР Крим з 05 травня 2011 року за власним бажанням.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 121 Конституції України та ст.6 Закону України «Про прокуратуру»від 5 листопада 1991 року N 1789-XII (далі Закон N 1789-XII) передбачено, що органи прокуратури становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим.
Згідно ч. 1 ст.1З Закону N 1789-XII систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону N 1789-XII Генеральний прокурор України затверджує структуру, штатну чисельність підпорядкованих органів прокуратури, розподіляє кошти на їх утримання.
Таким чином, система органів прокуратури складається з територіальних та спеціалізованих прокуратур. Територіальні прокуратури створені відповідно до адміністративно-територіального устрою України.
Наказом прокурора Кримської області №34 від 01 лютого 1965 року на підставі наказу Генерального прокурора СРСР від 08 січня 1965 року № 3-л організовано прокуратуру Кіровського району Кримської області.
Законом України «Про відновлення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки»від 12.02.1991 року № 712-ХІІ у межах території римської області в складі Української РСР відновлено Кримську АРСР. На підставі цього Закону прокуратуру Кримської області з 15.02.1991 р. визнано прокуратурою Кримської АРСР.
Цей Закон України «Про прокуратуру»набув чинності з 01.12.1991р. На підставі Закону України від 26.11.1993 року № 3662-ХІІ «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про прокуратуру»(чинний з 01.01.1994) у статтях Закону слова «Кримської АРСР»замінено словами «Республіки Крим». Таким чином, з 01.01.1994 року прокуратуру Кримської АРСР визнано прокуратурою Республіки Крим.
Згідно Закону України «Про внесення змін і доповнень до ЗУ «Про прокуратуру»від. 21.03.1995 року № 103/95-ВР у тексті Закону слова «Республіки Крим»замінено словами «Автономної Республіки Крим». Нова редакція Закону України «Про прокуратуру»чинна з 07.04.1995р.
Таким чином, до 1991 року діяла прокуратура Кримської області, з 01.12.1991 року діяла прокуратура Кримської АРСР, з 01.01.1994 року діяла прокуратура Республіки Крим, з 07.04.1995 року - прокуратура Автономної Республіки Крим.
Як випливає із пояснень представника відповідача та з письмових заперечень будівля прокуратури Кіровського району перебуває на балансі прокуратури автономії з 1966 року. Земельна ділянка для обслуговування прибудинкової території на балансі прокуратури автономії не перебуває. Станом на грудень 2010 року прокуратура Кіровського району АР Крим функціонувала за штатним розписом прокуратури АР Крим, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 01.06.2010 року.
Згідно статті 46 Закону N 1789-XII (в редакції до 01.01.2011) текст Присяги працівника прокуратури України затверджується Верховною Радою України.
Постановою Президії Верховної Ради України №1948-ХІІ від 09.12.1991 року, затверджено текст присяги працівника прокуратури України та передано на розгляд Верховної ради України.
Текст Присяги працівника прокуратури затверджено Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру»щодо затвердження тексту Присяги працівника прокуратури»№ 2889-VI від 23.12.2010 року, який опубліковано 15.01.2011 року у Голосі України №7.
Таким чином, на грудень 2010 року тексту Присяги працівника прокуратури, затвердженого Верховною Радою України, не існувало.
Присягу працівника прокуратури ОСОБА_5 було прийнято 09.02.2011 року.
Як випливає з матеріалів справи та з пояснень представника позивача 19.03.2011 року позивачем на адресу прокуратури Кіровського району АР Крим направлено інформаційний запит, щодо витребування ряду документів. На даний інформаційний запит, зі слів представника позивача, отримано відповідь, однак витребувані документи йому направлені не були.
Згідно ст. 20 Закону України «Про інформацію»службова інформація є інформацією з обмеженим доступом. Згідно п.1 Переліку утворюваних у діяльності органів прокуратури України документів, що містять конфіденційну інформацію і яким надається гриф обмеження доступу «Для службового користування», що затверджено наказом Генерального прокурора України № 18 від 18.03.05, та який діяв на час надання відповіді позивачу, до зазначених документів відносяться організаційно-розпорядчі документи (накази, вказівки, розпорядження) керівництва Генеральної прокуратури України, прокуратур АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових прокуратур регіонів та Військово-Морських Сил України, які містять інформацію з обмеженим доступом.
На підставі п. 1 Переліку документів, що утворюються у діяльності органів прокуратури України, відомості у яких становлять службову інформацію, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 52 від 06.05.2011 року, організаційно-розпорядчі документи (накази, розпорядження, вказівки) керівництва Генеральної прокуратури України, прокуратуру АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових прокуратур регіонів та Військово-Морських Сил України, доповідні записки, довідки, інформаційні листи, аналізи, узагальнення, документи прокурорського реагування, методичні рекомендації, відомча кореспонденція та інші документи, для створення яких використовується службова інформація, також становлять службову інформацію. Таким чином посилання позивача на приховування запитуваної інформації від нього є безпідставними, а тому в позові, що стосується таких вимог слід відмовити.
Щодо стягнення в користь позивача 552960 грн. моральної шкоди то відповідно до вимог п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації за редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Приймаючи до уваги те, що позивачем не надано доказів того, в чому саме полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю з боку відповідачів її заподіяно позивачеві, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди слід також відмовити.
Щодо позовних вимог в частині зобов»язання Генеральної прокуратури України принести протести на 14 рішень апеляційного суду АР Крим, якими скасовано 14 рішень Кіровського районного суду, якими визнано право власності на земельні ділянки , що розташовані в районі гори Узун-Сирт за ОСОБА_4, то суд вважає, що такі вимоги не підлягають до задоволення з тих підстав, що апеляційні скарги було подано саме прокуратурою Кіровського району АР Крим в інтересах держави. Стаття 35 Закону, яка визначає повноваження прокурора, вказує, що прокурор може вступити у справу в будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства, і зобов'язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили. Прокурор має рівні права з іншими учасниками судового засідання. Обсяг і межі повноважень прокурора, який бере участь у судовому процесі, визначаються цим Законом N 1789-XII та процесуальним законодавством України.
Згідно 36-1 Закону N 1789-XII представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Формами представництва, крім інших, є внесення апеляційної, касаційної скарги на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд Верховним Судом України судового рішення.
Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача вцілому є не обґрунтованими, не відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, належним чином запереченні відповідачем, а тому у задоволенні позову слід відмовити .
Керуючись ст.ст. 2, 6, 17, 71 79, 86, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_4 до Генеральної Прокуратури України, Прокуратури Кіровського району Автономної Республіки Крим, ОСОБА_5, третя особа - Державне Казначейство України про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - в і д м о в и т и.
Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст. 254 КАС України і може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.
Головуючий суддя Данилевич Н.А.
Судді Баб"юк П.М.
Баранюк А.З.
копія вірна
Суддя Данилевич Н.А.