Справа № 2-а/1970/3748/11
"16" грудня 2011 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Данилевич Н.А.
при секретарі Стасюк А.В.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Головацького В.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільського обласного центру зайнятості про визнання дій протиправними та зобов'язання виплатити допомогу, суд -
ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Тернопільського обласного центру зайнятості (далі відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання виплатити допомогу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом Тернопільського обласного центру зайнятості від 23.09.2011 року № 194-к позивачку звільнено із посади заступника начальника відділу бухгалтерського обліку - заступника головного бухгалтера Тернопільського міськрайонного центру зайнятості з 23 вересня 2011 року у зв'язку із змінами в організації праці на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. На момент звільнення із займаної посади позивачка мала необхідний загальний трудовий стаж та досягла віку, який гарантував їй достроковий вихід на пенсію. 29 вересня 2011 року позивачці призначено пенсію згідно Закону України «Про державну службу». Статтею 37 даного Закону позивачці гарантовано право на грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів, однак відповідач відмовив у виплаті грошової допомоги. На думку позивача відмова нарахувати та виплатити їй грошову допомогу в розмірі десять місячних посадових окладів, як державному службовцю в зв'язку з виходом на пенсію порушує її законні права, передбачені статтею 37 Закону України «Про державну службу». На підставі викладеного позивачка просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови їй у виплаті грошової допомоги та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до посади, яку позивачка займала до звільнення.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала з мотивів, вказаних у позовній заяві та просила позов задовольнити.
Представник відповідач в судовому засіданні позов не визнав, подавши письмове заперечення та пояснивши, що обов'язковою вимогою для виплати грошової допомоги у розмірі десять посадових місячних окладів є звільнення працівника з посади державного службовця у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця, а підставою звільнення з роботи позивачки було скорочення чисельності. Отже, підстав для виплати позивачці вказаної допомоги немає.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача суд вважає, що позов підставний і підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до наказу №194-к від 23.09.2011 року позивачку звільнено з посади заступника начальника відділу бухгалтерського обліку - заступника головного бухгалтера Тернопільського міськрайонного центру зайнятості у зв'язку із скороченням штату відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України..
Згідно довідки Управління пенсійного фонду України в м. Тернополі № 5259 від 21.10.2011 року позивачці призначено пенсію, як державному службовцю з 29.09.2011 року.
25.10.2011 року позивачка звернувся до Тернопільського обласного центру зайнятості із заявою про виплату їй десяти місячних посадових окладів у зв'язку із виходом на пенсію та призначенням пенсії державного службовця.
27.10.2011 року Тернопільським обласним центром зайнятості було відмовлено позивачці у виплаті грошової допомоги у зв'язку із звільненням із займаної посади за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України).
Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України «Про державну службу»на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років.
Згідно до ч. 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу»державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10-ти місячних посадових окладів.
Цією нормою Закону встановлена додаткова соціальна гарантія з боку держави для певної категорії громадян, а саме: право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку за певних умов. Використання особою такої додаткової гарантії не може бути підставою для позбавлення особи належних їй соціальних гарантій, встановлених іншими законами. У даному випадку - права на встановлену статтею 37 Закону України «Про державну службу»грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів у разі виходу такої особи на пенсію за наявності стажу державної служби 10 років, у тому числі достроково, гарантується законодавством. Окрім того, це підтверджується у Листі Департаменту з питань державного регулювання заробітної плати та умов праці Міністерства праці та соціальної політики України № 396/13/155-09 від 17.09.2009, у якому дано чітке роз'яснення щодо виплати державному службовцеві 10 місячних посадових окладів при достроковому виході на пенсію у разі звільнення відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Таким чином для отримання державним службовцем права на виплату йому грошової допомоги в розмірі 10-ти місячних окладів закон передбачає одночасне настання сукупності наступних юридичних фактів, а саме, вихід на пенсію та наявність стажу державної служби не менше 10 років.
Беручи до уваги, що в преамбулі Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»зазначено, що він гарантує ветеранам праці та громадянам похилого віку рівні з іншими громадянами можливості в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для повноцінного способу життя, а також у зв'язку з тим, що зазначений закон не встановлює обмежень для громадян похилого віку в залежності від посад, які вони займали до виходу на пенсію, то використання особою такої додаткової соціальної гарантії з боку держави, як достроковий вихід на пенсію за певних умов не може бути підставою для позбавлення її соціальних гарантій, установлених іншими Законами. Зокрема право на встановлення ст. 37 Закону України «Про державну службу»грошову допомогу в розмірі 10-ти місячних посадових окладів, у разі виходу на пенсію.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачеві призначена пенсія по віку, відповідно до Закону України «Про державну службу»з 29.09.2011 року, а стаж роботи позивача на державній службі на момент звільнення становить більше ніж 10 років. Отже позивач вийшла на пенсію, як державний службовець на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, а тому не втратила права на отримання грошової допомоги, передбаченою ст. 37 Закону України «Про державну службу».
У даному випадку позивачка фактично припинила трудові відносини з відповідачем, в подальшому звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі із документами для призначення пенсії державного службовця, а після призначення такої пенсії, звернувся до відповідача із заявою про виплату їй грошової допомоги в розмірі десяти місячних посадових окладів, в якій зазначила про вихід на пенсію державного службовця.
Позивачка по момент звільнення мала не менше 10 років стажу державної служби та вийшла на пенсію державного службовця, тобто набула права на грошову допомогу передбачену ч. 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу».
Підстава звільнення позивачки зі служби, в даному випадку, не має значення для вирішення питання щодо виплати грошової допомоги. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду від 09.04.2009 року у справі № К-22972/07
Відповідно до пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України віл 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату прачі», при припиненні трудового договору вихідна допомога, виплачується у випадках і розмірі. передбачених як статтею 44 КЗпП, так і іншими нормами закону. Так. зокрема, при звільненні державного службовця, у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на державній службі вихідна допомога виплачується йому не за статтею 44 КЗпП, а згідно зі статтею 37 Закону «Про державну службу».
Оскільки позивачка за своїм віком, страховим стажем та стажем державної служби набула право на достроковий вихід на пенсію відповідно до статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», відповідач зобов'язаний був виплатити їй грошову допомогу в розмірі десяти посадових окладів, згідно із частиною 13 статті 37 Закону України «Про державну службу».
Згідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Таким чином, вимога позивачки щодо компенсування судових витрат підлягає задоволенню.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а отже підлягають до задоволення в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Тернопільського обласного центру зайнятості щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Зобов'язати Тернопільський обласний центр зайнятості нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу».
Стягнути з Державного бюджету України в користь ОСОБА_1 119,00 грн. судових витрат шляхом безспірного списання даних коштів Головним Управлінням Державного казначейства України в Тернопільській області з рахунку Тернопільського обласного центру зайнятості.
Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст. 254 КАС України і може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.
Головуючий суддя Данилевич Н.А.
копія вірна
Суддя Данилевич Н.А.