Справа № 2а/1770/4732/2011
17 січня 2012 р. 10год. 58хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів - Борискіна С.А. (головуючий), суддів Шевчук С.М. Зозулі Д. П. , за участю секретаря судового засідання Чередняк В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2,
відповідача: представник Мартинович Н.І.,
третя особа відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 < Список > < Позивач в особі > третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача < 3-тя особа >
доДержавної податкової інспекції у Рівненському районі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4
про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заборгованості та
моральноїї шкоди,
27 липня 2009 року позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача - Державної податкової інспекції у Рівненській області про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.
28 січня 2010 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, яка прийнята судом.
20 жовтня 2010 року Ухвалою суду провадження у справі зупинено за клопотанням представника позивача.
19 квітня 2011 року Ухвалою колегії суддів Рівненського окружного адміністративного суду провадження у справі поновлено.
25 травня 2011 року позивачем подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, яка прийнята судом.
28 липня 2011 року позовну заяву ОСОБА_1 до ДПІ в Рівненському районі , третя особа відповідача ОСОБА_4 про скасування наказу та стягнення заборгованості - залишено без розгляду, у зв'язку із пропуском позивачем строків звернення до суду з адміністративним позовом.
Ухвалою колегії суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року скасовано, а справу повернуто в Рівненський окружний адміністративний суд для продовження розгляду справи.
03 листопада 2011 року Рівненським міським судом в складі колегії суддів закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Позовні вимоги ОСОБА_1 полягають у наступному.
ОСОБА_1 працювала на посаді завідувача сектору контролю за фінансовими установами та операціями у сфері зовнішньо-економічної діяльності державної податкової інспекції у Рівненському районі.
10 червня 2008 року із відділу боротьби із корупцією в органах державної податкової служби ДПА в Рівненській області по місцю роботи позивача надійшов лист-інформація, що прокуратурою Рівненського району за результатами перевірки службової діяльності ОСОБА_1 26 травня 2008 року порушена проти її кримінальна справа за ч. 2 ст. 364 КК України.
10 червня 2008 року начальником податкової інспекції Зорієм Б.В. був вданий Наказ №365-0 про звільнення із займаної посади ОСОБА_1 після закриття листка по тимчасовій непрацездатності за допущення одноразового грубого порушення трудових обов'язків згідно п. 1 ст. 41 КЗпП України.
Позивач зазначає, що підставою для формулювання причин її звільнення з займаної посади був Акт-протокол службового розслідування, розпорядження ДПА в Рівненській області від 15.04.2008 року №44-р.
ОСОБА_1 вказує, що постанова прокурора Рівненського району від 26.05.2008 року про порушення відносно неї кримінальної справи за ч. 2 ст. 364 КК України скасована постановою Рівненського районного суду від 19.06.2008 року та залишена без змін, в результаті перегляду в порядку апеляційного розгляду - 07 липня 2008 року - Апеляційним судом Рівненської області.
На думку позивача 08 серпня 2008 року по аналогічних фактах, що були викладені у скасованій судом постанові прокурора від 25 травня 2008 року, змінивши висновок про кваліфікацію, прокурор Рівненського району порушив кримінальну справу №66\53-08 по факту службової недбалості службовими особами ДПІ у Рівненському районі, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
11 серпня 2008 року позивач була звільнена із займаної посади згідно запису №29 трудової книжки та ОСОБА_1 було доведено Наказ про звільнення.
18 лютого 2009 року Рівненський районний суд Рівненської області постановив виправдувальний вирок відносно ОСОБА_1 про її обвинувачення за ч. 2 ст. 367 КК України, через відсутність у її діях складу злочину.28 квітня 2009 року даний вирок набрав законної сили, після перегляду в порядку апеляційного провадження.
На підставі вищенаведених фактів позивач вважає, що її незаконно звільнено з займаної посади на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України, а саме за допущення одноразового грубого порушення трудових обов'язків.
Однією із підстав, для задоволення позову ОСОБА_1 вважає, що при її звільненні начальником ДПІ у Рівненському районі не дотримано вимог ст..ст. 148, 149 КЗпПУ, а також те, що позивача звільнено з посади за виконання обов'язків, не покладених на неї трудовим договором, оскільки її трудові обов'язки визначались Положенням про сектор контролю за фінансовими установами та операціями у сфері зовнішньоекономічної діяльності ДПІ у Рівненському районі. Трудові обов'язки позивачки обмежувались завданнями, встановленими цим Положенням.
Крім того позивач заявляє позовну вимогу про стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди, яку вона оцінює у 100000 грн.
На обґрунтування даної позовної вимоги позивач зазначає, що вона була державним службовцем 14 років. Чесно та професійно виконувала свої обов'язки, за що була неодноразово нагороджена Почесними грамотами за особистий внесок у розвиток податкової служби та високі показники у роботі. Її поважали та цінували колеги, друзі та знайомі. Однак після звільнення усе змінилось.
Зазначає, що її моральна шкода полягає у завданні відповідачем фізичних та моральних страждань, які відобразились на стані її здоров'я, яке суттєво погіршилось. Підтвердженням своїх тверджень називає листки непрацездатності, які підтверджують факт перебування на лікарняному.
Вказує на те, що для відновлення нормального психологічного та психічного стану здоров'я позивача, а також для відновлення здорової атмосфери у сім'ї знадобиться затратити ще немало зусиль, часу та коштів.
Просила суд задовольнити позовні вимоги.
Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві та послідуючих заявах про уточнення та доповнення позовних вимог. Просили суд скасувати Наказ №65-0 від 10 червня 2008 року про звільнення ОСОБА_1, поновити її на посаді завідувача сектору контролю за фінансовими установами та операціями у сфері зовнішньо-економічної діяльності державної податкової інспекції у Рівненському районі, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 серпня 2008 року до дня поновлення на роботі та моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечили, вважають позов безпідставним та необґрунтованим, таким, що не підлягає до задоволення виходячи з наступного. 20 лютого 2007 року завідувачем сектору контролю за фінансовими установами та операціями у сфері зовнішньо-економічної діяльності ОСОБА_1 та головним державним податковим ревізором-інспектором сектору контрольно-перевірочної роботи відділу оподаткування фізичних осіб Борковським М.Г. була проведена комплексна планова документальна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТзОВ «Сучасні бізнес рішення ЛТД» за період з 04 серпня 2005 року по 30 вересня 2006 року про що складено акт №23\23-141\33683247. Проведеною перевіркою не виявлено взаємовідносин із суб'єктами господарювання, які припинили діяльність на підставі рішення суду або договори, первинні та інші документи, які визнані судом недійсними.
Представник відповідача наголошує на тому, що також під час перевірки запити на проведення зустрічних перевірок не направлялись.
За результатами документальної перевірки вказаного СПД завідувач сектору контролю за фінансовими установами та операціями у сфері зовнішньоекономічної діяльності ОСОБА_1 встановила порушення Закону України «Про податок на додану вартість».
Представник відповідача, проаналізувавши акт перевірки від 08.05.2008 року №328\49\23-141\39683247, приходить до висновку, що в підпункті 1.33.16 пункту 1.33. функція «Документальна перевірка платників податків» положення про сектор контрою за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД передбачений обов'язок проведення робіт із виявленням сумнівних операцій та надання інформації підрозділам боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом.
Вважає посилання позивача на виправдувальний вирок Рівненського районного суду від 18.02.2009 року, як на підставу незаконного звільнення її із займаної посади безпідставним, оскільки звільнення від кримінальної відповідальності не звільняє особу від дисциплінарної відповідальності.
Також відповідач звертає увагу суду на те, що підставою звільнення слугувало одноразове грубе порушення трудових обов'язків, а не набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи.
Крім того представник відповідача, покликаючись на ч. 2, ч. 3 ст. 99 КАС України та ст.. 233 КЗпП України, вважає, що позивач пропустила строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою, оскільки 11 серпня 2008 року отримала копію наказу про звільнення та трудову книжку. На підставі ст.. 100 КАС України просять суд позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду у зв'язку з пропущенням нею місячного строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою.
Заперечуючи позовну вимогу ОСОБА_1 щодо відшкодування моральної шкоди, представник відповідача, посилаючись на ст.. 137 ЦПК України зазначає, що позивач в обґрунтування своїх вимог не надав розрахунок моральної шкоди та не підтвердив доказами протиправну поведінку відповідача.
Просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
17 лютого 2010 року Ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4.
Третя особа відповідача ОСОБА_4 в судових засіданнях 31.03.2010 року, 16.05.2011 року та 25.05.2011 року висловив свою думку щодо недоцільності задоволення позовних вимог ОСОБА_1, оскільки вважає її позов безпідставним та необґрунтованим . крім того ОСОБА_4 подав до суду письмові відзиви на позовну заяву, які долучені судом до матеріалів справи. 17 січня 2012 року третя особа відповідача - ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився. Його обов'язкова явка в судове засідання судом не визнавалась.
Суд, заслухавши думку сторін, прийнявши до уваги наявність у справі письмових відзивів третьої особа на позовну заяву та те, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4, на час постановлення рішення у справі звільнений із органів податкової служби, прийшов до висновку, що своєчасний, справедливий та об'єктивний розгляд справи по суті можливий за відсутності третьої особи.
Заслухавши пояснення позивача та представників відповідача, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді завідувача сектору контролю за фінансовими установами та операціями у сфері зовнішньо-економічної діяльності державної податкової інспекції у Рівненському районі, що стверджується копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 (а.с.17,18).
10 червня 2008 року із відділу боротьби із корупцією в органах державної податкової служби ДПА в Рівненській області по місцю роботи позивача надійшов лист-інформація, що прокуратурою Рівненського району за результатами перевірки службової діяльності ОСОБА_1 26 травня 2008 року порушена проти її кримінальна справа за ч. 2 ст. 364 КК України. ДПА в Рівненській області.
Розпорядженням начальника ДПА в Рівненській області від 15 жовтня 2008 року №44-р зобов'язано начальника ДПІ у Рівненському районі Зорія Б.В.: провести службове розслідування відносно посадових осіб, що здійснювали перевірку ТОВ «Сучасні бізнес рішення ЛТД», акт перевірки №23\23-141\33683247 від 20.02.2007 року, в частині неналежного виконання службових обов'язків та в межах службового розслідування розглянути питання щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Сучасні бізнес рішення ЛТД». (а.с.70).
В свою чергу начальником ДПІ в Рівненському районі Зорієм Б.В. 07.06.2008 року за №19-р винесено Розпорядження про проведення службового розслідування відносно посадових осіб ДПІ у Рівненському районі, що здійснювали документальну перевірку ТОВ «Сучасні бізнес рішення ЛТД» в частині неналежного виконання службових обов'язків (перевіряючий: завідувач сектору контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД ОСОБА_1.), яким сформовано склад комісії, а також надано вказівки щодо проведення службового розслідування. (а.с.71-72).
На підставі службового розслідування комісією складено 10 червня 2008 року Акт - протокол про результати проведеної службового розслідування стосовно посадових осіб сектору контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД, які не забезпечили проведення якісної перевірки ТзОВ «Сучасні бізнес рішення ЛТД», в якому зазначається, що комісія вирішила: за наявні порушення при проведенні, оформленні та реалізації документальної перевірки ТОВ «Сучасні бізнес рішення ЛТД» заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності завідувач сектору контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД ОСОБА_1., але враховуючи, що на даний час вона перебуває на лікуванні, питання про застосування дисциплінарного стягнення розглянути після виходу її на роботу. (а.с.12-13).
10 червня 2008 року начальником податкової інспекції Зорієм Б.В. був вданий Наказ №65-0 про звільнення із займаної посади ОСОБА_1 після закриття листка по тимчасовій непрацездатності за допущення одноразового грубого порушення трудових обов'язків згідно п. 1 ст. 41 КЗпП України. (а.с.14).
Судом встановлено, що підставою для формулювання причин її звільнення з займаної посади був Акт-протокол службового розслідування (а.с.12-13) та розпорядження ДПА в Рівненській області від 15.04.2008 року №44-р. (а.с. 209-211).
З досліджених судом письмових доказів вбачається, що постанова прокурора Рівненського району від 26.05.2008 року про порушення відносно ОСОБА_1 кримінальної справи за ч. 2 ст. 364 КК України скасована постановою Рівненського районного суду від 19.06.2008 року та залишена без змін, в результаті перегляду в порядку апеляційного розгляду - 07 липня 2008 року - Апеляційним судом Рівненської області. (а.с. 5-7).
08 серпня 2008 року по аналогічних фактах, що були викладені у скасованій судом постанові прокурора від 25 травня 2008 року, змінивши кваліфікацію, прокурор Рівненського району порушив кримінальну справу №66\53-08 по факту службової недбалості службовими особами ДПІ у Рівненському районі, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, а згодом ОСОБА_1 було пред'явлено обвинувачення за ч. 2 ст. 367 КК України та направлено кримінальну справу до Рівненського районного суду.
11 серпня 2008 року Наказом начальника Державної податкової інспекції у Рівненському районі №65-0 ОСОБА_1 звільнено, після закриття листка по тимчасовій непрацездатності, з займаної посади завідувача сектору контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД Державної податкової інспекції у Рівненському районі за допущення одноразового грубого порушення трудових обов'язків, згідно п. 1 ст. 41 КЗпП України. В той же день позивач отримала трудову книжку, ознайомилась з наказом про її звільнення та отримала копію даного наказу. (а.с.116).
11 серпня 2008 року позивач фактично була звільнена із займаної посади згідно запису №29 трудової книжки та ОСОБА_1 було доведено Наказ про звільнення. (а.с.116).
Твердження позивача про те, що її незаконно звільнено з займаної посади на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України, а саме за допущення одноразового грубого порушення трудових обов'язків, оскільки при її звільненні начальником ДПІ у Рівненському районі не дотримано вимог ст..ст. 148, 149 КЗпПУ, а також те, що позивача звільнено з посади за виконання обов'язків, не покладених на неї трудовим договором та те, що її трудові обов'язки визначались Положенням про сектор контролю за фінансовими установами та операціями у сфері зовнішньоекономічної діяльності ДПІ у Рівненському районі та обмежувались завданнями, встановленими Положенням знайшли своє підтвердження дослідженими судом письмовими доказами у справі.
Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації права на державну службу, а також статус державних службовців, у тому числі працівників державної податкової служби, встановлено Законом України „Про державну служу” та Законом України "Про державну податкову службу України".
Статтею 1 Закону України "Про державну службу" встановлено, що державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. При цьому відповідно до ст. 9 Закону України "Про державну службу" регулювання правового статусу державних службовців державних органів та їх апарату здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.
За змістом ст. 30 Закону України "Про державну службу" підстави припинення державної служби можуть бути загальними, передбаченими Кодексом законів про працю України та спеціальними, тобто передбаченими цим Законом.
18 лютого 2009 року Рівненський районний суд Рівненської області постановив виправдувальний вирок відносно ОСОБА_1 про її обвинувачення за ч. 2 ст. 367 КК України, через відсутність у її діях складу злочину. 28 квітня 2009 року даний вирок набрав законної сили, після перегляду в порядку апеляційного провадження. (а.с.8-11).
Ухвалою Верховного суду України від 06 липня 2010 року касаційне подання прокурора,я кий брав участь у справі судом першої та апеляційної інстанції задоволено частково, вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 18 лютого 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 28 квітня 2009 року щодо ОСОБА_1 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд.(а.с.145-147).
Постановою Рівненського районного суду від 15 грудня 2010 року кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, повернуто на додаткове розслідування прокуророві Рівненського району Рівненської області (а.с. 155).
Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльність особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Вироком від 18 лютого 2009 року у справі №1-48\09 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України встановлено наступні факти.
З наданих суду пояснень начальника ДПІ у Рівненському районі - Зорія Б.В., який допитаний у судовому засіданні по розгляду кримінальної справи №1-48\09 у якості свідка, випливає, що відповідно до положення про даний сектор в його функції входить проведення документальних перевірок. Перевірка ТзОВ «Сучасні Бізнес Рішення» була планова і проводилась згідно встановленого порядку. Був виданий наказ про проведення перевірки та видано посвідчення на проведення перевірки. На той час ОСОБА_1 не була задіяна на перевірках, тому їй було запропоновано провести документальну перевірку. Відповідно до методичних вказівок при проведенні документальних перевірок ревізорами перевіряються банківські фінансові документи, тобто оборот по банку і правильність відображення документів в податковій звітності. За результатами вищевказаної перевірки проводилось попереднє слухання в ДПІ в Рівненській області. Зауважень не було. Якби були зауваження, то було б направлення про необхідність доопрацювання матеріалів перевірки. Даючи свідчення під присягою начальник ДПІ в Рівненському районі зазначає, що ніяким нормативно-правовим актом чітко не визначено коли ревізор зобов'язаний провести зустрічну перевірку. Крім того вказує, що під час проведення другої перевірки іншому перевіряю чому були надані додаткові матеріали, яких не було під час первинної перевірки у ОСОБА_1 Також стверджує, що на момент проведення перевірки у ОСОБА_1 не було інформації про те, що ПП «Фомансе» ліквідоване.
Відповідно до плану планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТзОВ «Сучасні Бізнес Рішення ЛТД» за період з 04.08.05 року по 30.09.06 року ОСОБА_1 зобов'язана була провести перевірку відповідно до п. 16 даного плану - правильності та повноти нарахування податку на додану вартість, п. 20 плану - дотримання вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (а.с. 202-204).
Позивач отримала відповідне направлення на проведення документальної перевірки ТзОВ «Сучасні Бізнес Рішення ЛТД» за №52\23-138 від 01 лютого 2007 року. (а.с.205)
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Статтею 31 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.
Трудові обов'язки ОСОБА_1 визначались Положеням про сектор контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД ДПІ у Рівненському районі. Трудові обов'язки позивачки обмежувались завданнями, встановленими цим Положенням.
Положенням про сектор контролю за фінансовими установами та операціями у сфері зовнішньо-економічної діяльності затвердженого наказом начальника ДПІ у Рівненському районі №22 від 27.04.2006 року передбачено обов'язки начальника та працівників даного сектору. Так, відповідно до вказаного положення - Розділ ІІІ-ІV -сектор очолює завідувач сектором, який призначається і звільняється наказом начальника ДПІ у Рівненському районі за погодженням начальника відповідного відділу ДПА в Рівненській області. Завідувач сектором організовує і скеровує роботу сектору. Несе персональну відповідальність за виконання покладених на сектор завдань і обов'язків. Організовує роботу. Постійно здійснює контроль за якісним і своєчасним виконанням покладених на них функцій, а також інші функції. (а.с.59-69).
Так, п. ІІ.1 встановлено, що основне завдання сектору полягає в організації та проведенні документальних перевірок банківських та небанківських фінансових установ згідно Національного плану проведення документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності, здійсненню контролю за дотриманням вимог законодавства в сфері зовнішньоекономічної діяльності та оподаткування нерезидентів, в забезпеченні своєчасного та повного надходження до бюджету донарахованих сум фінансових санкцій та інших платежів до бюджету.
В пункті 1.33.16 пункту 1.33. функція «Документальна перевірка платників податків» Положення передбачений обов'язок проведення робіт із виявленням сумнівних фінансових операцій та надання інформації підрозділам боротьби з відмиванням доходів, одержавних злочинним шляхом.
Однак серед повноважень, визначених вказаним Положенням відсутні у начальника сектору обов'язки, під час проведення перевірок, перевіряти усіх контрагентів суб'єкта господарювання за перевіряємий період або виявлення фіктивних правовідносин на підставі несумнівних операцій та належно оформлених первинних документів.
На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку, що проведення документальної перевірки платника податків щодо дотримання ним податкового законодавства, не пов'язаного з зовнішньоекономічною діяльністю та який не є банківською або небанківською фінансовою установою Положенням про сектор не передбачено, а тому виконання інших обов'язків на вимогу керівника не можна розцінювати як виконання трудових обов'язків. Тобто звільнення ОСОБА_1 за одноразове грубе порушення трудових обов'язків є неможливим.
Згідно акту від 20.02.3007 року №23\23-141\33683247 про результати комплексної планової документальної перевірки вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТзОВ «Сучасні Бізнес Рішення ЛТД» за період з 04.08.2005 року по 30.09.2006 року ОСОБА_1 встановила порушення в частині зниження податку на додану вартість на суму 25180,00 грн. (а.с. 39-46).
За результатами повторної перевірки складено акт від 08 травня 2008 року №328\49\23-141\33683247 про результати виїзної позапланової документальної перевірки ТзОВ «Сучасні Бізнес Рішення ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 04.08.05 рок по 30.09.06 р. по господарських взаємовідносинах із ПП «Фомансе-Тен-Комплект», ТзОВ «Сучасні Бізнес Рішення ЛТД», не донараховано до бюджету податків на суму 2309 558 грн.(а.с. 47-54).
Проте суд не знаходить жодного причинного зв'язку між цими двома фактами, оскільки відповідно до акту від 20.02.2007 року №141\33683247, про результати комплексної планової документальної перевірки вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТзОВ «Сучасні Бізнес Рішення ЛТД» за період з 04.08.2005 року по 30.09.2006 року податкова звітність ТзОВ «Сучасні Бізнес Рішення ЛТД» була складена та подана до податкових органів службовими особами Товариства задового до проведення перевірки.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КЗпП України Крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: 1) одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами.
Правову позицію щодо застосування положень ч. 1 ст. 41 КЗпП України висловив Верховний Суд України у Постанові №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» в пункті 22 якої зазначає, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148,
149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
З дослідженої судом трудової книжки БТ - ІІ № 1422763, яка належить ОСОБА_1 вбачається, що в розділі «Відомості про нагородження» присутні 2 записи про нагороду державного службовця податкового органу почесними грамотами. (а.с.18).
З наказу про звільнення позивача вбачається, що в ньому не зазначено, які саме трудові обов'язки, покладені на ОСОБА_1 були нею грубо порушені. (а.с.55).
Проте в тексті наказу підставою для звільнення ОСОБА_1 зазначено акт-протокол службового розслідування та розпорядження ДПА в Рівненській області від 15.04.2008 року №44-р. Судом досліджені вказані документи, зі змісту яких випливає, що висновок про грубе порушення трудових обов'язків відповідач пов'язує з проведенням ОСОБА_1 планової документальної перевірки ТзОВ «Сучасні Бізнес Рішення ЛТД» і висновками цієї перевірки, що, на думку відповідача не відповідають вимогам податкового законодавства.
Твердження податкового органу, що порушення платником податку - ТзОВ «Сучасні Бізнес Рішення ЛТД» є очевидними суд не може прийняти до уваги, оскільки це твердження є оціночним і воно не може ґрунтуватися на суб'єктивній думці, а очевидність незаконності господарської операції повинна бути доведеною.
Напротивагу позиції відповідача суд приходить до протилежної думки, оскільки ОСОБА_1 була державним службовцем, а відповідно до ст.. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
На думку суду відповідачем не доведено, що у діях позивача щодо проведення планової документальної перевірки ТзОВ «Сучасні Бізнес Рішення ЛТД» відсутні будь-які ознаки порушення Закону, оскільки ОСОБА_1 перевіряла дотримання суб'єктом господарювання податкового, валютного та іншого законодавства і виявивши порушення Закону склала Акт за результатами вказаної перевірки, в якому відображено усі наявні порушення Товариством податкового законодавства, а жодними письмовими доказами не доведено, що внаслідок порушення закону позивачем завдано державі збитків чи матеріальної шкоди.
Відповідачем - ДПІ у Рівненському районі застосовано до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення на підставі ч. 1 ст. 41 КЗпП України, проте на думку суду такий вид дисциплінарного стягнення, застосований до працівника, який сумлінно на протязі 14 років перебував на державній службі і неодноразово заохочувався за сумлінну працю, суперечить вимогам чинного законодавства.
Так, відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Згідно статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
З даної норми Закону випливає те, що крім звільнення існують альтернативні види дисциплінарної відповідальності і власник або уповноважений ним орган, вирішуючи питання про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності повинен об'єктивно та неупереджено оцінити характер проступку, встановити форму вини та рівень суспільно небезпечних наслідків, лише на підставі цього обирати вид відповідальності.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вищенаведеного суд приходить до переконання, що звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача сектору контролю за фінансовими установами та операціями у сфері зовнішньо-економічної діяльності державної податкової інспекції у Рівненському районі є незаконним, а тому її позовна вимога про скасування наказу про звільнення та поновлення її на роботі є обґрунтованою та підлягає до повного задоволення.
Незважаючи на те, що відповідно до наказу ДПІ в Рівненському районі від 24 червня 2011 року №408 введено в дію зміни №2 до штатного розпису Державної податкової інспекції у Рівненському районі (а.с.237а), згідно якого вилучено із штатного розпису: сектор контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД до складу якого входило 2 штатні одиниці: завідувач сектору та головний державний податковий ревізор інспектор (а.с.237), позивач ОСОБА_1, на момент її звільнення обіймала саме посаду завідувача сектору контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД, позивач підлягає поновленню саме на цій посаді виходячи з наступного.
В Постанові Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.92 «Про практику розгляду судами трудових спорів» ВАСУ виклав свою правову позицію відносно застосування законодавства про працю при поновленні працівника на посаді, яка реорганізована так, абзаці 2 п. 19 зазначено, що працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.
Суд, неухильно дотримуючись норм чинного законодавства приходить до переконання, що ОСОБА_1 не може бути поновлена на рівноцінній посаді, оскільки поновлення на роботі згідно норм чинного законодавства повинно здійснюватись на тій посаді та в тій організації, з якої позивача було звільнено.
Статтею 235 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Однією із позовних вимог, заявлених ОСОБА_1 є стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з моменту її незаконного звільнення з 11 серпня 2008 року по день постановлення рішення у справі про її поновлення на займаній посаді суд приходить до висновку, що дана позовна вимога підлягає до часткового задоволення у зв'язку з наступним.
З аналізу норми трудового законодавства, яка регулює питання виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу (ст.. 235 КЗпП України) випливає, що умовою виплати середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, якщо справа про поновлення на роботі розглядалась більше одного року є відсутність вини працівника у цьому.
Матеріалами справи встановлено, що судові засідання неодноразово відкладались за клопотанням позивача у тому числі і провадження у справі зупинялось на тривалий термін за клопотанням саме позивача, тому суд приходить до висновку, що підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за весь період з моменту незаконного звільнення з 11 серпня 2008 року по дату постановлення рішення у справі відсутні, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення в межах одного року.
Так, при обчисленні та нарахуванні середньомісячної заробітної плати суд повинен керуватися положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, якою затверджується Порядок обчислення середньої заробітної плати. Проте зважаючи на те, що виплата заробітної плати позивачу здійснюється з державного бюджету та нараховується податковим органом, тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для визначення у судовому порядку конкретного розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки виключними повноваженнями щодо нарахування та виплати заробітної плати наділені податкові органи.
Крім того позивач заявляє позовну вимогу про стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди, яку вона оцінює у 100000 грн.
Твердження позивача щодо обґрунтування моральної шкоди про те, що вона була державним службовцем 14 років, чесно та професійно виконувала свої обов'язки, за що була неодноразово нагороджена Почесними грамотами за особистий внесок у розвиток податкової служби та високі показники у роботі, її поважали та цінували колеги, друзі та знайомі, однак після звільнення усе змінилось не знайшло свого відображення у матеріалах справи та не доведено позивачем належними та допустимими доказами, а тому дану позовну вимогу суд вважає недоведеною, а отже такою, що не підлягає до задоволення.
Відповідно до ст.. 23 ЦК України 1. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. 2. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Так, позивач зазначає, що її моральна шкода полягає у завданні відповідачем фізичних та моральних страждань, які відобразились на стані її здоров'я, яке суттєво погіршилось. Підтвердженням своїх тверджень називає листки непрацездатності, які підтверджують факт перебування на лікарняному.
Вказує на те, що для відновлення нормального психологічного та психічного стану здоров'я позивача, а також для відновлення здорової атмосфери у сім'ї знадобиться затратити ще немало зусиль, часу та коштів.
Тобто підставою, для відшкодування моральної шкоди, на думку позивача є завдані відповідачем фізичні та моральні страждання, які відобразились на стані її здоров'я, проте позивач не зазначає, яким чином відповідач завдав їй фізичного болю та моральних страждань під час звільнення.
Крім того суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що позивач, пропустив місячний строк звернення до суду з адміністративним позовом у зв'язку з наступним.
Виходячи з принципу рівності сторін, наявність ухвали суду щодо поновлення строку не перешкоджає повторному з'ясуванню обставин, які зумовили пропуск строку, якщо на цьому наполягає відповідач.
Суд бере до уваги твердження позивача про те, що проти позивача були порушені кримінальні справи за результатами службової перевірки, яка стала підставою для її незаконного звільнення з займаної посади. Після порушення кримінальної справи позивач була незаконно притягнута до кримінальної відповідальності, до неї застосовувались міри запобіжного заходу. За таких обставин суд приходить до переконання, що позивач тривалий час перебувала під психологічним тиском, загрозою позбавлення волі та кримінальним переслідуванням, які позбавляли її можливості звернутися до суду за захистом порушених трудових прав. Тобто обставини, які склались на той час перешкоджали своєчасно звернутися до суду за захистом порушених трудових прав та інтересів.
З позовом ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду 27 липня 2009 року (про що свідчить реєстраційний штамп Рівненського окружного адміністративного суду).
Письмовими доказами у справі встановлено, що позивач дізнався про порушення свого права 11 серпня 2008 року під час свого звільнення з податкового органу і на момент звернення до суду пропустила строки звернення з позовною заявою, проте суд приходить до переконання, що причини пропущення позивачем встановлених законом строків звернення до суду є поважними і зумовленими об'єктивними обставинами, тому підстав для залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропущенням строків звернення до суду або відмови у задоволенні позовних вимог, відповідно до ст.. 99 КАС України (у редакції яка діяла на момент виникнення правовідносин) немає.
Слід також зазначити, що суд керуючись принципом верховенства права та верховенства закону вважає, що трудові права ОСОБА_1 грубо порушені та підлягають захисту судом.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Суду слід зазначити, що Конституція України, визначаючи важливість права на працю як основу життєдіяльності людини, закріплює та гарантує основні трудові права громадян (статті 43, 44, 45, 46), а також встановлює, що основні засади регулювання праці і зайнятості визначаються виключно законами України (пункт 6 частини першої статті 92).
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 09.07. 98 р. "Справа за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну "законодавство") встановив, що особливістю правового регулювання трудових відносин є те, що вони регламентуються розгалуженою системою нормативних актів, прийнятих органами різних рівнів, у тому числі за участю трудових колективів та профспілок. Проте, найбільш соціально важлива частина трудових відносин, яка охоплюється конституційним поняттям "засади регулювання праці і зайнятості" визначається лише законом.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищенаведене суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій щодо звільнення позивача з займаної посади на підставі ч.1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 знаходить законними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення.
Судовий збір по справі не стягується, оскільки позивач звільнена від його сплати на підставі ст.. 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями < Текст >, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Державної податкової інспекції у Рівненському районі № 65-0 від 10.06.2008 року про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача сектору контролю за фінансовими установами та операціями у сфері зовнішньо-економічної діяльності.
Поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору контролю за фінансовими установами та операціями у сфері зовнішньо-економічної діяльності Державної податкової інспекції у Рівненському районі з 11.08.2008 року.
Зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один рік, з урахуванням податків та обов'язкових платежів.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновленні на посаді та нарахування і виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
У решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Головуючий Суддя Борискін С.А.
Судді Шевчук С.М. Зозуля Д. П.