19 січня 2012 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-1670/9644/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сич С.С.,
при секретарі - Яремин Н.І.,
за участю:
представника позивача - Чубенка О.М.,
представника відповідача - Товстого В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька металургійна компанія" до Кременчуцької районної санітарно - епідеміологічної станції, третя особа - Полтавська міжрайонна природоохоронна прокуратура про визнання протиправної та скасування постанови Кременчуцької районної санітарно - епідеміологічної станції № 68 від 19.05.2011 року, -
22 листопада 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька металургійна компанія" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької районної санітарно - епідеміологічної станції , Полтавського регіонального управління водних ресурсів , Управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Полтавській області , Управління містобудування та архітектури , Полтавської обласної санітарно-епідеміологічної станції , Державного підприємства "Полтавське нафтогазове регіональне геологічне підприємство "Полтава РГП" про визнання протиправними та скасування рішень.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, залучено Полтавську міжрайонну природоохоронну прокуратуру та позовні вимоги по справі № 2а-1670/9644/11 роз'єднані, зокрема, шляхом виділення у самостійне провадження позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька металургійна компанія" до Кременчуцької районної санітарно - епідеміологічної станції, третя особа - Полтавська міжрайонна природоохоронна прокуратура, про визнання протиправної та скасування постанови Кременчуцької районної санітарно - епідеміологічної станції № 68 від 19.05.2011 року.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на незаконність постанови Кременчуцької районної санітарно - епідеміологічної станції № 68 від 19.05.2011 року. Зазначає, що відповідач у оскаржуваному рішенні фактично порушує питання визначення цільового призначення земельної ділянки площею 8,84 га, наданої у довгострокове користування позивача на підставі договору оренди. Питання цільового призначення в даному випадку є поза межами компетенції відповідача, оскільки здійснення держаного контролю за використанням та охороною земель у частині виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням входить виключно до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель. При цьому у постанові не міститься чіткого викладу складу порушень позивачем санітарного законодавства. Позивач вживав заходи позасудового врегулювання спору шляхом письмового звернення до відповідача, на яке відповідач повідомив, що оскаржувану постанову прийнято в зв'язку з прийняттям Державним управлінням охорони навколишнього середовища у Полтавській області рішення № 01 від 18.0.2011 р. Дане рішення № 01 від 18.0.2011 р. було оскаржено позивачем та скасовано постановою Харківського апеляційного адміністративного суду у справі № 2а-1670/2508/11 від 13.10.2011 р.
Представник відповідача у судовому засіданні при розгляді справи покладався на розсуд суду. Прийняття оскаржуваної постанови № 68 від 19.05.2011 року обґрунтовував протестом № 1032вих11 від 18.05.2011 р., принесеним відповідачу Полтавським міжрайонним природоохоронним прокурором, на виконання якого і було прийнято оскаржуване рішення.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що згідно акту вибору земельної ділянки комісії Кременчуцької міської ради Полтавської області від 11.04.2000 року на підставі дозволу Полтавської ОДА № 35/1753 від 27.03.2000 р. за клопотанням позивача обстежена земельна ділянка загальною площею 9,5 га, що знаходиться в урочищі Широкому Крюківського лісництва. Даним актом визначена придатність земельної ділянки для розміщення та організації екологічно чистої площадки по накопиченню перепаленої землі та шлаків з їх послідуючим очищенням та регенерацією (регенераційна площадка) з наступним залісненням очищеної території (а.с.26-27).
22.02.2001 року п'ятнадцятою сесією двадцять третього скликання Кременчуцької районної ради Полтавської області прийнято рішення «Про затвердження проекту відведення і надання земельної ділянки в тимчасове користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька металургійна компанія"», яким затверджено проект відведення земельної ділянки площею 8,84 га в довгострокове користування позивача на умовах оренди строком на 25 років для «підприємств іншої промисловості»(організація регенераційної площадки по переробці відходів ливарного виробництва з наступним залісненням очищеної території), код за УКЦВЗ-3.1.5, вилучено із землекористування Кременчуцького лісгоспу земельну ділянку земельну ділянку загальною площею 8,84 га та зобов'язано позивача у місячний термін замовити документи, що посвідчують право користування землею (а.с. 22).
04.04.2001 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька металургійна компанія" та Білецьківською радою Кременчуцького району Полтавської області укладено договір оренди земельної ділянки площею 8,84 га для створення екологічно чистої регенераційної площадки по переробці відходів ливарного виробництва з наступним залісненням очищеної території (а.с. 14-17).
Товариством з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька металургійна компанія" отримано дозвіл № 24113 на розміщення відходів у 2011 року з відповідними лімітами на утворення та розміщення відходів на 2011 рік (а.с. 69, 71, 72).
З метою отримання дозволу на розміщення відходів у 2011 році позивачем було отримано висновок санітарно- епідеміологічної експертизи № 03/1704 від 20.09.2010 року, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька металургійна компанія" на розміщення промислових відходів сталеливарного виробництва в урочищі Широке на території Білецьківської сільської ради в 2011 році.
Проте, 19.05.2011 року головним державним санітарним лікарем Кременчуцького району винесено постанову про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства № 68, якою анульовано висновок санітарно- епідеміологічної експертизи № 03/1704 від 20.09.2010 року, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька металургійна компанія" на розміщення промислових відходів сталеливарного виробництва в урочищі Широке на території Білецьківської сільської ради в 2011 році та заборонено приймати відходи з 20.05.2011 року (а.с. 11-12).
Прийняття оскаржуваної постанови № 68 від 19.05.2011 року представник відповідача обґрунтовує виконанням протесту на незаконні дії № 1032вих11 від 18.05.2011 р., принесеного Полтавським міжрайонним природоохоронним прокурором (а.с. 66-67).
06.06.2011 року позивач звернувся до головного державного санітарного лікаря Кременчуцького району з листом за № 06/08, у якому просив уточнити підстави, з яких винесено оскаржувану постанову № 68 та скасувати її.
Відповідач не погодився скасувати постанову у досудовому порядку (а.с. 129), що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку спірній постанові про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства № 68 від 19.05.2011 р., суд приходить до наступних висновків.
Статтею 31 Закону України від 05.03.1998 р. № 187/98-ВР "Про відходи" передбачено, що з метою запобігання або зменшення обсягів утворення відходів та стимулювання впровадження маловідходних технологій Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні і місцеві органи виконавчої влади в межах своєї компетенції здійснюють:
а) розроблення та впровадження науково обгрунтованих нормативів утворення відходів на одиницю продукції (сировини та енергії), виконання робіт і надання послуг, що регламентують їх кількісний та якісний склад, відповідно до передових технологічних досягнень;
б) періодичний перегляд встановлених нормативів утворення відходів, спрямований на зменшення їх обсягів, з урахуванням передового вітчизняного і зарубіжного досвіду та економічних можливостей;
в) встановлення на основі затверджених нормативів (питомих показників обсягів утворення відходів) лімітів на утворення відходів;
г) розроблення та впровадження системи поводження з пакувальними матеріалами і тарою; системи збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив); системи збирання, заготівлі та утилізації зношених шин, резинотехнічних виробів та відходів резинотехнічного виробництва; системи заготівлі та утилізації непридатних до використання транспортних засобів; системи збирання та утилізації електричного та електронного обладнання;
д) розроблення загальних вимог щодо поводження з побутовими відходами;
е) розроблення системи інформаційного, науково-методичного забезпечення виробників відходів відомостями про технологічні та інші можливості зменшення обсягів утворення та утилізації відходів;
є) запровадження відповідно до закону санкцій за перевищення лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.
Порядок розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів встановлює Кабінет Міністрів України.
Порядок розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 р. № 1218 (надалі -Порядок № 1218), визначає правила розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів на території України.
Згідно пункту 12 Порядку № 1218 власники відходів, які здійснюють лише їх розміщення, до 1 квітня, а власники відходів, які утворюють та розміщують їх на своїй території, до 1 червня поточного року подають до органів Мінекоресурсів на місцях заяви на одержання дозволу на розміщення відходів у наступному році. До заяви, зокрема, додається висновок санітарно-епідеміологічної експертизи щодо об'єктів поводження з відходами.
Пунктом 15 зазначеного Порядку передбачено, що дозвіл набирає чинності після затвердження лімітів на утворення та розміщення відходів. Він може бути скоригований за клопотанням власника відходів після перегляду ліміту на утворення та розміщення відходів.
Судом встановлено, що з метою отримання дозволу на розміщення відходів у 2011 році позивачем отримано висновок санітарно- епідеміологічної експертизи № 03/1704 від 20.09.2010 року на розміщення промислових відходів сталеливарного виробництва в урочищі Широке на території Білецьківської сільської ради в 2011 році (а.с. 132).
Відповідно положень статті 1 Закону України від 24.02.1994 року № 4004-XII "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна санітарно-епідеміологічна експертиза - це вид професійної діяльності органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, що полягає у комплексному вивченні об'єктів експертизи з метою виявлення можливих небезпечних факторів у цих об'єктах, встановленні відповідності об'єктів експертизи вимогам санітарного законодавства, а у разі відсутності відповідних санітарних норм - в обгрунтуванні медичних вимог щодо безпеки об'єкта для здоров'я та життя людини; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи - документ установленої форми, що засвідчує відповідність (невідповідність) об'єкта державної санітарно-епідеміологічної експертизи медичним вимогам безпеки для здоров'я і життя людини, затверджується відповідним головним державним санітарним лікарем і є обов'язковим для виконання власником об'єкта експертизи; об'єкт державної санітарно-епідеміологічної експертизи - будь-яка діяльність, технологія, продукція та сировина, проекти будівництва, проекти нормативних документів, реалізація (функціонування, використання) яких може шкідливо вплинути на здоров'я людини, а також діючі об'єкти та чинні нормативні документи у випадках, коли їх шкідливий вплив встановлено в процесі функціонування (використання), а також у разі закінчення встановленого терміну дії висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.
Згідно статті 12 цього Закону державна санітарно-епідеміологічна експертиза проводиться установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, а в особливо складних випадках - комісіями, що утворюються головним державним санітарним лікарем. Державна експертиза інвестиційних програм і проектів будівництва здійснюється згідно із статтями 8 та 15 Закону України "Про інвестиційну діяльність".
До проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи можуть залучатися за їх згодою фахівці наукових, проектно-конструкторських, інших установ та організацій незалежно від їх підпорядкування, представники громадськості, експерти міжнародних організацій.
Рішення про необхідність і періодичність проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи діючих об'єктів приймається відповідними посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби.
Перелік установ, організацій, лабораторій, що можуть залучатися до проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, встановлюється головним державним санітарним лікарем України.
Висновок щодо результатів державної санітарно-епідеміологічної експертизи затверджується відповідним головним державним санітарним лікарем.
Порядок проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи регулюється законодавством України.
Підпунктами 7.12-7.16 пункту 7 Тимчасового порядку проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.10.2000 р. № 247 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 січня 2001 р. за N 4/5195, встановлено, що висновки у двох примірниках затверджує власним підписом та печаткою головний державний санітарний лікар або вповноважені ним заступники, яким делеговані повноваження в установленому порядку.
Після затвердження висновок уноситься до реєстру висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи і йому присвоюється відповідний номер. Висновок уважається дійсним тільки за наявності номера реєстрації в реєстрі.
Перший примірник висновку видається заявнику після затвердження і внесення до реєстру.
Другий примірник висновку та протокол експертизи зберігаються в Департаменті державного санітарно-епідеміологічного нагляду МОЗ України. Документи, надані заявником на експертизу, проекти висновків та протоколи експертизи зберігаються в установах (закладах) державної санітарно-епідеміологічної служби чи комісіях протягом терміну, визначеного відповідною категорією документів згідно із законодавством.
Висновок експертизи є чинним протягом терміну дії нормативного документа, прийнятого в установленому порядку на цей об'єкт експертизи (продукцію). Для продукції імпортного виробництва, на яку відсутні нормативні документи, висновок видається на п'ять років.
Відповідно до пункту 9 Тимчасового порядку висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи визнаються недійсними: у зв'язку із закінченням терміну дії; за результатами повторної державної санітарно-епідеміологічної експертизи об'єкта, призначеної головним державним санітарним лікарем України, що визнає недійсними попередні результати.
Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 03/1704 від 20.09.2010 р. станом на момент його анулювання відповідачем не закінчив термін своєї дії, також не було призначено та проведено повторну експертизу, якою би визнано недійсними попередні результати експертизи.
Відтак, у відповідача були відсутні підстави для визнання висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи недійсними.
Суд вважає за необхідне зазначити, що оскаржуваною постановою відповідачем анульовано висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, тоді як чинне законодавство України не містить повноважень відповідача щодо анулювання раніше виданих та затверджених висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи.
Відповідач у оскаржуваному рішенні фактично порушує питання визначення цільового призначення земельної ділянки площею 8,84 га, наданої у довгострокове користування позивача на підставі договору оренди, оскільки земельна ділянка надана позивачу, на думку відповідача, мала би використовуватися для створення екологічно чистої регенераційної площадки по переробці існуючих відходів ливарного виробництва, але позивач уклав з ТОВ «Кременчуцький сталеливарний завод» угоду № 183а-10р./10 від 03.08.2010 р. на приймання відходів ливарного виробництва в 2011 році.
Згідно статті 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель -спеціально уповноваженими органами з питань екології та природних ресурсів.
Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України “Про державний контроль за використанням та охороною земель”.
Відповідно до статті 5 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Державний контроль за додержанням законодавства про охорону земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.
Відповідно до частини 20 статті 32 Закону України від 24.02.1994 року № 4004-XII "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров'я здійснюють свої повноваження на відповідних адміністративно-територіальних одиницях та об'єктах, а посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби інших державних органів - на територіях, на які поширюється їх діяльність, підпорядкованих їм об'єктах, у підрозділах відповідно до цього Закону, положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інших актів законодавства.
Статтею 33 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" визначено, що основними напрямами діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби є: здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду; визначення пріоритетних заходів у профілактиці захворювань, а також у охороні здоров'я населення від шкідливого впливу на нього факторів навколишнього середовища; вивчення, оцінка і прогнозування показників здоров'я населення залежно від стану середовища життєдіяльності людини, встановлення факторів навколишнього середовища, що шкідливо впливають на здоров'я населення; підготовка пропозицій щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, запобігання занесенню та поширенню особливо небезпечних (у тому числі карантинних) та небезпечних інфекційних хвороб; контроль за усуненням причин і умов виникнення і поширення інфекційних, масових неінфекційних захворювань, отруєнь та радіаційних уражень людей; державний облік інфекційних і професійних захворювань та отруєнь;видача висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо об'єктів поводження з відходами; встановлення санітарно-гігієнічних вимог до продукції, що виробляється з відходів, та видача гігієнічного сертифіката на неї; методичне забезпечення та здійснення контролю під час визначення рівня небезпечності відходів.
Аналізуючи викладені норми суд приходить до висновку, що головний державний санітарний лікар Кременчуцького району Кременчуцької районного санітарно-епідеміологічної станції не має повноважень щодо державного контролю за використанням та охороною земель та за додержанням законодавства про охорону земель.
При цьому суд бере до уваги акт перевірки дотримання ТОВ “Кременчуцька металургійна компанія”вимог земельного законодавства від 04.02.2011 року, складений відділом Держкомзему у Кременчуцькому районі Полтавської області, яким не встановлено порушень позивачем земельного законодавства в частині цільового використання земельної ділянки площею 8,84 га згідно договору оренди, укладеного з Білецьківською сільською радою Кременчуцького району Полтавської області (а.с. 28).
Із пояснень представника відповідача у судовому засіданні встановлено, що підставою прийняття оскаржуваної постанови є виконання протесту Полтавського міжрайонного природоохоронного прокурора № 1032вих.11 від 18.05.2011р. (а.с. 66).
Разом з тим, у своєму протесті прокурор посилається на прийняття Державним управлінням охорони навколишнього середовища у Полтавській області рішення № 01 від 18.0.2011 р., яким було анульовано раніше видане Державним управлінням охорони навколишнього середовища у Полтавській області рішення погодження паспорту місця видалення відходів під назвою «Екологічно чиста регенераційна площадка по переробці відходів ливарного виробництва власник МВВ - ТОВ «Кременчуцька металургійна компанія»- реєстраційний номер № 81 від 28.02.2007 року.
Відповідно до ст. 28 Закону України “Про відходи” з метою повного обліку та опису функціонуючих, закритих та законсервованих місць видалення відходів, їх якісного і кількісного складу, а також здійснення контролю за впливом відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини ведеться реєстр місць видалення відходів.
Реєстр місць видалення відходів ведеться на підставі відповідних паспортів, звітних даних виробників відходів, відомостей спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами. Дані реєстру підлягають щорічному уточненню.
Рішення Державного управління охорони навколишнього середовища у Полтавській області № 01 від 18.0.2011 р. оскаржено позивачем у судовому порядку. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду у справі № 2а-1670/2508/11 від 13.10.2011 р. скасовано пункт 1 даного рішення в частині виключення з Переліку і кількості розміщення відходів (додаток до дозволу № 24062 від 01.07.2010 року) найменування розміщення відходів «Площадка по переробці відходів ТОВ «Кременчуцька металургійна компанія», а також скасовано пункти 2, 3, 4 даного рішення. Копія постанови суду наявна у матеріалах справи.
Таким чином, рішення Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Полтавській області № 01 від 18.03.2011 року, яке було покладено в основу протесту прокурора та у подальшому - в основу оскаржуваної постанови, визнано протиправним та скасовано судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Представник відповідача у судовому засіданні не назвав жодної норми санітарного законодавства України, яке б було порушено позивачем. Разом з тим, зазначив, що ліміти, встановлені позивачу на розміщення відходів на 2011 рік, позивач не перевищив. Крім того, перевіркою правомірності розміщення ВАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" промислових відходів на земельній ділянці, наданій у користування ТОВ "Кременчуцька металургійна компанія, за результатами якої складено акт від 07.02.2011 р. (а.с. 130), будь-яких порушень санітарного законодавства України не встановлено.
Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду будь-яких інших доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови та допущення позивачем порушень санітарного законодавства України.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що постанова Кременчуцької районної санітарно - епідеміологічної станції № 68 від 19.05.2011 року прийнята поза межами повноважень, наданих відповідачу законодавством України, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.
Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Таким чином, оскільки станом на момент звернення з даним позовом до суду сума судового збору становила 28 грн. 23 коп., суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України дану суму, сплачену позивачем, на його користь.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька металургійна компанія" до Кременчуцької районної санітарно - епідеміологічної станції, третя особа - Полтавська міжрайонна природоохоронна прокуратура, про визнання протиправної та скасування постанови Кременчуцької районної санітарно - епідеміологічної станції № 68 від 19.05.2011 року задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Кременчуцької районної санітарно - епідеміологічної станції № 68 від 19.05.2011 року про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька металургійна компанія" витрати зі сплати судового збору у розмірі 28 грн. 23 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 24 січня 2012 року.
Суддя С.С. Сич