05 січня 2012 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-1670/9669/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кукоби О.О.,
при секретарі - Марченко О.Є.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - Шкіля О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, третя особа: Приватне підприємство "Хімторглайн" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФО-П ОСОБА_1.) 22 листопада 2011 року звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0034551702/11985 від 02.11.2011 року, відповідно до якого платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах), НОМЕР_1" загалом в розмірі 277 501 грн. 95 коп. (в т.ч., 185 001 грн. 30 коп. - основний платіж, 92 500 грн. 65 коп. - штрафні (фінансові) санкції).
В обґрунтування своїх вимог позивач посилалася на те, що нею правомірно, на підставі податкових накладних, виписаних ПП "Хімторглайн", віднесено до податкового кредиту за вересень та листопад 2010 року суму податку на додану вартість в розмірі 185 001 грн. 30 коп. Зазначала, що оскільки факт здійснення між позивачем та контрагентом фінансово-господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документи (податковими та видатковими накладними, рахунками-фактурами, банківськими виписками), господарські операції з даним суб'єктом господарювання відповідають вимогам закону. А відтак, висновок податкового органу про завищення податкового кредиту за вересень та листопад 2010 року на загальну суму 185 001 грн. 30 коп. вважає необґрунтованим та протиправним.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві (а.с. 3-5).
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. У наданих до суду письмових запереченнях на адміністративний позов просив відмовити у його задоволенні посилаючись на порушення ФО-П ОСОБА_1 вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого платником податків завищено показник р. 10.1 декларації загалом в сумі 185 001 грн. 30 коп. (в т.ч., за вересень 2010 року - 62 463 грн. 80 коп., за листопад 2010 року - 122 537 грн. 50 коп.) (а.с. 92-93).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Приватне підприємство "Хімторглайн".
Представник третьої особи в судових засіданнях 15 грудня 2011 року та 23 грудня 2011 року позовні вимоги ФО-П ОСОБА_1 підтримав. У наданих до суду письмових поясненнях по суті позовних вимог стверджував про реальність здійснення господарських операцій між ПП "Хімторглайн" та ФО-П ОСОБА_1 у вересні, листопаді 2010 року (а.с. 137-139).
У судове засідання 05 січня 2011 року представник третьої особи не з'явився, про дату, час та місце його проведення повідомлявся належним чином (а.с. 171); причин неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань до суду не надав.
Беручи до уваги положення ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника третьої особи.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 зареєстровано як фізичну особу - підприємця виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 20.02.1998 року, свідоцтво про державну реєстрацію серії В01 № 350288 (а.с. 13а).
Позивач є платником податку на додану вартість, свідоцтво платника ПДВ № 100293263 (а.с. 14).
Фахівцем Кременчуцької ОДПІ у період з 03.10.2011 року по 07.10.2011 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФО-П ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) щодо дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП "Хімторглайн" (код ЄДРПОУ 36005841) за період з 01.08.2009 року по 31.03.2011 року.
За результатами перевірки складено акт № 7202/17-311/НОМЕР_2 від 14.10.2011 року, в якому вказано на порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення платником податків податкового кредиту за вересень 2010 року - в сумі 62 463 грн. 80 коп., за листопад 2010 року - в сумі 122 537 грн. 50 коп.) (а.с. 7-13).
На підставі даного висновку акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 02.11.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0034551702/11985, відповідно до якого ФО-П ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах), НОМЕР_1" загалом в розмірі 277 501 грн. 95 коп. (в т.ч., 185 001 грн. 30 коп. - основний платіж, 92 500 грн. 65 коп. - штрафні (фінансові) санкції) (а.с. 6).
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням - рішенням позивач оскаржила його до суду.
Надаючи правову оцінку податковому повідомленню - рішенню Кременчуцької ОДПІ № 0034551702/11985 від 02.11.2011 року слід зазначити наступне.
Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (чинного на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
За приписами пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
При цьому, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
З огляду на викладені положення Закону України "Про податок на додану вартість", для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Окрім того, виходячи зі змісту п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.
Судом встановлено, що позивачем на підставі податкових накладних, виписаних ПП "Хімторглайн" у вересні та листопаді 2010 року зараховано до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 62 463 грн. 80 коп. та 122 537 грн. 50 коп. відповідно, що підтверджується актом перевірки та не заперечується сторонами.
Однак, перевіркою виявлено безпідставне віднесення до складу податкового кредиту вищезазначених сум, внаслідок чого відповідач дійшов висновку щодо завищення ФО-П ОСОБА_1 податкового кредиту у вказаних періодах загалом на суму 185 001 грн. 30 коп.
В обґрунтування згаданих доводів податкова інспекція посилалася на нікчемність договору поставки товарно-матеріальних цінностей, що укладено між ФО-П ОСОБА_1 та ПП "Хімторглайн", оскільки перевіркою не підтверджено факт передачі товарів від Постачальника до Покупця. Зазначала, що документальною позаплановою виїзною перевіркою ПП "Хімторглайн" з питання відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ПП "Кремнет" (код ЄДРПОУ 36410492), ПП "Джерело" (код ЄДРПОУ 24709045), ПП "Дортехмонтаж-67" (код ЄДРПОУ 36491943) за період з 01.08.2009 року по 31.03.2011 року виявлено факт укладання між даними контрагентами нікчемних договорів поставки товарно-матеріальних цінностей, що свідчить про безтоварний характер господарських операцій.
Надаючи правову оцінку наведеним твердженням податкової інспекції та перевіряючи реальність здійснення господарських операцій між контрагентами, судом встановлено наступне.
Позивачем до матеріалів адміністративної справи надано копію договору № 01/09-П від 01.09.2010 року, що укладений між ПП "Хімторглайн" (Продавець) та ФО-П ОСОБА_1 (Покупець) (а.с. 15-16).
Відповідно до п. 1.1. даного договору Продавець зобов'язується поставити і передати у власність Покупця товар відповідно до специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору. Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар в строк та на умовах, визначених даним договором (а.с. 15).
Як пояснила в судовому засіданні позивач, на виконання умов даного договору ПП "Хімторглайн" у вересні та листопаді 2010 року здійснило поставку товарно-матеріальних цінностей (шламу металургійного, вугілля, аргеліту) в адресу ФО-П ОСОБА_1 на загальну суму 1 110 007 грн. 80 коп. (в т.ч. ПДВ - 185 001 грн. 30 коп.).
За приписами пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Дослідивши в судовому засіданні копії податкових накладних № 165 від 01.09.2010 року (а.с. 24), № 178 від 14.09.2010 року (а.с. 27), № 228 від 11.11.2010 року (а.с. 30), № 231 від 18.11.2010 року (а.с. 33), № 236 від 30.11.2010 року (а.с. 36), що виписані ПП "Хімторглайн" в адресу ФО-П ОСОБА_1, судом встановлено, що вони формально відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Разом з тим, суд вважає за доцільне наголосити на тому, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, оскільки, як зазначалося судом вище, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.
Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).
Згідно з вимогами ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Суд зазначає, що за умовами договору № 01/09-П від 01.09.2010 року разом з партією товарно-матеріальних цінностей Продавець надає Покупцю, зокрема, видаткову накладну та рахунок-фактуру (а.с. 15).
За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Дослідивши в судовому засіданні копії видаткових накладних № 1/9-2 від 01.09.2010 року (а.с. 23), № 14/9-2 від 14.09.2010 року (а.с. 26), № 10/11-2 від 11.11.2010 року (а.с. 29), № 18/11-1 від 18.11.2010 року (а.с. 32), № 30/11-1 від 30.11.2010 року (а.с. 35) та рахунків-фактур № 1/9-2 від 01.09.2010 року (а.с. 25), № 14/9-2 від 14.09.2010 року (а.с. 28), № 10/11-2 від 10.11.2010 року (а.с. 31), № 18/11-1 від 18.11.2010 року (а.с. 34), № 30/11-1 від 30.11.2010 року (а.с. 37), що надані позивачем до матеріалів адміністративної справи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій за договором № 01/09-П від 01.09.2010 року судом встановлено, що в них не зазначено реквізити одержувача (ФО-П ОСОБА_1.).
Суд також зазначає, що в ході судового розгляду справи позивачем не надано доказів сплати за начебто придбані у ПП "Хімторглайн" товарно-матеріальні цінності коштів в розмірі 1 110 007 грн. 80 коп. (в т.ч. ПДВ - 185 001 грн. 30 коп.).
Так, у наданій до матеріалів адміністративної справи довідці про розрахунки ФО-П ОСОБА_1 зазначає про сплату в адресу ПП "Хімторглайн" коштів в сумі 768 323 грн. 40 коп. посилаючись на платіжні доручення, що датовані за період з жовтня 2010 року по червень 2011 року (а.с. 166). Разом з тим, на неодноразову вимогу суду позивачем до матеріалів адміністративної справи не надано копій таких платіжних доручень, що в свою чергу унеможливлює встановлення факту сплати позивачем спірної суми ПДВ.
Посилання позивача на копії банківських виписок, що надані нею до матеріалів адміністративної справи, як на доказ оплати вартості начебто придбаних у ПП "Хімторглайн" товарно-матеріальних цінностей судом оцінюються критично, оскільки як встановлено з їх змісту більшість таких виписок взагалі не стосуються предмету даної адміністративної справи, адже вони підтверджують факт перерахування ФО-П ОСОБА_1 коштів на розрахунковий рахунок ПП "Хімторглайн" в інших періодах (2009 рік, 2011 рік), а в графі "призначення платежу" платником вказано номери рахунків-фактур, що не мають жодного відношення до спірного періоду (а.с. 38-40, 44-45, 47-50, 52).
При цьому, суд звертає увагу на те, що в судовому засіданні позивач визнала факт наявності заборгованості по розрахунках з ПП "Хімторглайн" за начебто придбані товарно-матеріальні цінності в сумі 341 684 грн. 40 коп. (а.с. 166).
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивачем не надано доказів фактичної сплати спірної суми ПДВ у ціні начебто придбаних у ПП "Хімторглайн" товарно-матеріальних цінностей, що унеможливлює встановлення факту понесення ФО-П ОСОБА_1 таких витрат та правомірності віднесення їх до складу податкового кредиту.
Окрім того, суд зазначає, що за умовами договору № 01/09-П від 01.09.2010 року доставка товарно-матеріальних цінностей від Продавця до Покупця здійснюється автотранспортом Продавця, тобто ПП "Хімторглайн" (а.с. 15).
Однак, на неодноразову вимогу суду позивачем до матеріалів адміністративної справи не надано доказів транспортування товарів від ПП "Хімторглайн" до ФО-П ОСОБА_1 (товарно-транспортних накладних, дорожніх листів тощо).
Доводи представника позивача про те, що транспортування товарів здійснювалося третіми особами за замовленням ПП "Хімторглайн", а відтак ФО-П ОСОБА_1 будь-які підтверджуючі документи не передавалися судом оцінюється критично, оскільки в силу п. п. 11.5 - 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.
Таким чином, оскільки позивач у спірних правовідносинах є вантажоодержувачем, перевізником під час доставки товарів останній мала передаватися копія відповідної товарно-транспортної накладної.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджено факт передачі (поставки) ПП "Хімторглайн" товарно-матеріальних цінностей в адресу ФО-П ОСОБА_1 на підставі договору № 01/09-П від 01.09.2010 року.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Окрім того, згідно частини п'ятої даної статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Як встановлено положеннями статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відтак, оскільки в ході судового розгляду справи позивачем не надано належних доказів виконання сторонами умов вищевказаного договору в частині придбання товарно-матеріальних цінностей, суд дійшов висновку, що вищезгаданий договір є нікчемним в силу закону, оскільки мало місце недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, що встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Доводи позивача про використання придбаних товарно-матеріальних цінностей (шламу металургійного, вугілля, аргеліту) у власній господарській діяльності шляхом їх використання під час виробництва цегли судом оцінюються критично з огляду на те, що зі змісту наданих ФО-П ОСОБА_1 до матеріалів адміністративної справи матеріальних та статистичних звітів не можливо встановити факт використання у господарській діяльності платника податків саме тих товарів, що начебто були придбані нею у ПП "Хімторглайн" (а.с. 74-90).
Вищезазначене в своїх сукупності дає підстави стверджувати про правомірність висновку Кременчуцької ОДПІ щодо порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Суд відхиляє посилання представника позивача на порушення податковою інспекцією порядку проведення перевірки, оскільки як підтверджено матеріалами справи документальну позапланову невиїзну перевірку ФО-П ОСОБА_1 фахівцем Кременчуцької ОДПІ проведено на підставі наказу від 03.10.2011 року № 4734 та відповідно до повідомлення від 03.10.2011 року № 9161/4/17-315, копію якого надіслано платнику податків поштою та вручено останній, що підтверджується копією повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 167-168), тобто у повній відповідності до вимог п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України.
Відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно з п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Як встановлено судом, спірним податковим повідомленням-рішенням платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати ПДВ за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 92 500 грн. 65 коп., тобто 50 відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання.
Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50 відсотків від суми нарахованого грошового зобов'язання ФО-П ОСОБА_1 визначено у зв'язку з тим, що платником податків фактично вчинено повторне порушення вимог податкового законодавства протягом 1095 днів.
Так, Кременчуцькою ОДПІ 02.03.2011 року за наслідками перевірки позивача, на підставі акта перевірки від 17 лютого 2011 року № 721/17-311/НОМЕР_2 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0032151702/293, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 123 406 грн. 25 коп. (а.с. 174).
Однак, судом встановлено, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2011 року у справі № 2а-1670/2199/11, що залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2011 року, вказане податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано повністю.
Таким чином, суд дійшов висновку, що Кременчуцькою ОДПІ неправомірно застосовано до ФО-П ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50 відсотків від суми нарахованого грошового зобов'язання, а відтак податкове повідомлення-рішення № 0034551702/11985 від 02.11.2011 року підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині донарахування позивачу суми грошового зобов'язання зі сплати штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 46 250 грн. 33 коп.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність висновків податкової інспекції про порушення ФО-П ОСОБА_1 вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про реальність здійснення господарських операцій між ФО-П ОСОБА_1 та ПП "Хімторглайн" за договором № 01/09-П від 01.09.2010 року. Відтак, платником податків в ході судового розгляду справи не доведено правомірність віднесення до складу податкового кредиту за вересень та листопад 2010 року суми ПДВ в розмірі 185 001 грн. 30 коп.
Однак, оскільки в ході судового розгляду справи встановлено неправомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 50 відсотків від суми нарахованого грошового зобов'язання, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.
Згідно з ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Таким чином, з Державного бюджету України на користь ФО-П ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в сумі 14 грн. 12 коп.
Крім того, як визначено п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, за звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 30 грн. Відтак, суд вважає за необхідне повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 з Державного бюджету України надмірно сплачену відповідно до квитанції ПАТ "Полтава-Банк" від 22.11.2011 року суму судового збору в розмірі 1 грн. 77 коп.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, третя особа: Приватне підприємство "Хімторглайн" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 02.11.2011 року № 0034551702/11985 в частині донарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання зі сплати штрафних (фінансових) санкцій за платежем "податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), НОМЕР_1" в розмірі 46 250 грн. 33 коп. (сорок шість тисяч двісті п'ятдесят гривень тридцять три копійки).
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) витрати зі сплати судового збору в сумі 14 грн. 12 коп. (чотирнадцять гривень дванадцять копійок).
Повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) з Державного бюджету України надмірно сплачену відповідно до квитанції ПАТ "Полтава-Банк" від 22.11.2011 року суму судового збору в розмірі 1 грн. 77 коп. (одна гривня сімдесят сім копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 10 січня 2012 року.
Суддя О.О. Кукоба