23.12.2011
< копія >
12 грудня 2011 р. Справа № 2а/0470/8053/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Власенка Д.О. < Текст >
при секретаріКінарєєві В.І.
за участю:
представника відповідача Мостового Н.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЕРС» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів 07 липня 2011 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ТОВ «ДАЕРС», в якому просило стягнути адміністративно-господарські санкції у розмірі 351103,21 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 5898,48 грн. В обґрунтування заявлених вимог, посилається на те, що відповідачем порушено вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», самостійно адміністративно-господарські санкції та пеню відповідач не сплачує.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, представник відповідача проти розгляду справи за відсутності представника Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів не заперечував.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та надав письмові пояснення, відповідно до яких пояснив, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим Кодексом України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення. Відповідачем було виконано обов'язок передбачений ч.3 ст.18 Закону N 875-ХІІ, а саме: регулярно, тобто, кожного календарного місяця протягом 2010 року до відповідного відділення служби зайнятості поштою направлялися звіти, які містять інформацію про наявність вакантних посад у формі Звіт №3-ПН, тобто звіти з інформацією щодо можливості працевлаштування інвалідів, але робочі місця залишилися вакантними у зв'язку з не направленням для працевлаштування інваліда уповноваженими органами; звітів у формі №3-ПН до відділення служби зайнятості, оскільки в період з 07.01.2011 по 09.01.2011 р. у приміщенні відділу кадрів відповідача, де зберігаються зазначені документи, сталася аварія, а саме розрив труби опалення DU-40, що призвело до залиття гарячою водою приміщення та як наслідок, фактичного знищення документів, що підтверджується Актом від 10.01.2011 р. Протягом 2010 р., відповідач надавав до місцевих ЗМІ інформацію про наявність вакантних робочих місць та таким чином здійснював пошук співробітників. Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік, відповідач передбачив 34 робочих місць для інвалідів, створених відповідно 4-х відсотковому нормативу, оскільки середньооблікова чисельність штатних працівників складає 853 чоловік, хоча фактично працювало 3 інвалідів. Також представник відповідача зазначив, що жоден громадянин, який має статус інваліда самостійно не звертався стосовно питань працевлаштування, а державна служба зайнятості не направляла жодного інваліда з приводу працевлаштування на підприємство.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи позовної заяви та дослідивши письмові докази, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ДАЕРС» подавало до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік по формі №10-ПІ, відповідно до положень якого на підприємстві:
кількість штатних працівників облікового складу - 853 особи;
кількість штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність - 3 особи;
кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 34 особи;
фонд оплати праці штатних працівників - 9661,00 тис. грн.;
середньорічна заробітна плата штатного працівника - 11325,91 грн. /а.с. 4, 27/.
Судом встановлено, що ТОВ «ДАЕРС» 03.01.2008 року уклало договір з ПП Агентство «Малби» строком до 31.12.2010 року щодо надання послуг стосовно публікації інформації у ЗМІ про наявність вакансій та наданню замовнику резюме кандидатів /а.с. 29-30/.
Згідно акту про залиття (аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання) від 10.01.2011 року, в період з 07.01.2011 по 09.01.2011 р. у офісному приміщенні, що розташоване на першому поверсі будівлі по вул. Марії Кюрі, 5, сталося залиття, аварія, що трапилась на системі центрального опалення. Причиною залиття стало розрив труби опалення DU-40. Через залиття було знищено папки Звітів форми № 3-ПН за 2008-2010 роки /а.с. 31/.
З відповіді Бабушкінського районного центру зайнятості вих. № 1721 від 17.11.2011 року, судом встановлено, що ТОВ «ДАЕРС» не надавало звіти за формою 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів протягом 2010 року /а.с. 62, 63/.
Згідно з положеннями ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується на принципах, зокрема: пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» інвалідам забезпечується право працювати на підприємствах (об'єднаннях), в установах і організаціях із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів. З метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Пунктом 1 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 р. № 314 зазначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створені необхідні умови праці інваліда.
Пунктами 2.2 та 2.3 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 року № 223, визначено, що:
пеня - це штрафна санкція, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно сплаченої адміністративно-господарської санкції, передбаченої Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» за кожний календарний день прострочення виконання зобов'язання;
адміністративно-господарська санкція - це грошове зобов'язання, альтернативне зобов'язанню самостійно здійснити працевлаштування інвалідів відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», сплачується у порядку і розмірах, передбачених Законом та постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» роботодавці самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу, визнаються безробітними.
Частиною 5 пункту 1 статті 7 зазначеного Закону визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації і знань, з урахуванням його побажань.
Абзацом 4 пункту 2 статті 19 Закону України «Про зайнятість населення» визначено право державної служби зайнятості направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) інвалідів, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки та рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.
Так відповідно ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначено, що Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Згідно ч. 4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Так пп. 1.1 п. 1 Наказу міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення» від 19.12.2005 № 420, затверджена форма звітності №3-ПН «Звіт про наявність вакансій».
Згідно положень Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків. Форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці.
Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Згідно п.п. 3.3 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 року № 223, документами, що підтверджують невиконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів, є звіт за формою 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів».
Таким чином, зазначеними нормами конкретизовано передбачений статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» обов'язок підприємств надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, в частині подання такої інформації за встановленою формою, а також в частині періодичності її надання. Отже, вказана вище інформація щомісяця подається до відповідного центру зайнятості за формою № 3-ПН.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем звітність за формою № 3-ПН до центру зайнятості щомісячно протягом 2010 року не подавалася. Таким чином, вимоги ст.ст. 18, 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідачем не виконані.
Відповідно до звіту за формою № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» ТОВ «ДПЕРС» за 2010 рік, середньорічна заробітна плата штатного працівника складає - 11325,91 грн. Таким чином, відповідач повинен був сплатити 351103,21 грн. до 16.04.2011 року.
Матеріали справи свідчать, що названі санкції підприємством не сплачено. Таким чином, позивачем обґрунтовано та у належному розмірі пред'явлено вимоги про стягнення з відповідача вищезазначених адміністративно-господарських санкцій.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача по справі на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі - 5898,48 грн., суд вважає за необхідне в цій частині позову відмовити виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки. Отже облікова ставка Національного банку України, з якої розраховується пеня, може бути визначена тільки на момент сплати (перерахування) підприємством коштів, в тому числі - за рішенням суду.
Оскільки на момент подання позову сплата адміністративно-господарських санкцій підприємством здійснена не була, розрахунок пені, заявлений до стягнення, є необґрунтованим, а вимоги щодо стягнення суми - 5898,48 грн. є такою, що не відповідає нормам Закону, у зв'язку з чим не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЕРС» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЕРС» (код ЄДРПОУ 33564369, р/р 26001301053401Філія акціонерного банку «Південний» м. Дніпропетровськ, МФО 306458) на користь Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів (банк отримувача ГУДКУ у Дніпропетровській області, р/р 31219230700004, МФО 805012, код ЄДРПОУ 25005978) адміністративного-господарські санкції у розмірі 351103,21 грн. (триста п'ятдесят одна тисяча сто три гривні 21 копійка).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Судові витрати по справі не стягуються.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд та набирає законної сили у порядок і строки, передбачені ст.ст. 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 16.12.2011 року.
Суддя < (підпис) >
< Текст >
< Список >
< Список >
< Список >Д.О. Власенко
< Текст >
< ПІБ Судді >
< ПІБ Судді >