08.11.2011 копія
31 жовтня 2011 р. Справа № 2а-17726/09/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіБарановського Р. А. < Текст >
при секретаріБринза О.В.
за участю:
позивача
представника позивача
представників відповідача ОСОБА_3
ОСОБА_4
Рейди А.С., Каторгіної А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Дніпропетровську про визнання дій протиправними, визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень
Звернувшись до суду позивач, з урахуванням змін до позовних вимог просить, визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.10.2009р. № 0000751711/0 в частині суми 1156,35 грн. та № 0000761711/0 на суму 15008,50 грн. повністю.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішень, що оскаржено.
Позивач та представник позивача позов підтримали та надали пояснення, аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві.
Представники відповідача позов не визнали.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи та чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство, судом встановлено, що позов підлягає задоволенню із наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до висновків акту перевірки № 8033/17-3/НОМЕР_1 від 25.11.2009р. (далі -акт перевірки), на думку відповідача, позивач допустила заниження валового доходу за 4-й квартал 2007р. на 8228,00грн. та за 2008-й рік на 3832,28грн. (стор.5 Акта, табл.6); завищення валових витрат за 2008р. на суму 7709,02 грн. (стор.6 акта, табл.8), в результаті чого відповідачем донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 2965,40грн. (податкове повідомлення-рішення від 01.12.09р. № 0000751711/0). Позивач частково погоджується з сумою 1809,05 грн. нарахованої як податок з доходів фізичних осіб згідно повідомлення-рішення № 0000751711/0.
Також відповідачем не прийнято податковий кредит по ПДВ за травень 2008р. в сумі 6370,00грн. та зроблено висновок про заниження податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2007р. на суму 3409 грн., а також відповідач вважав, що позивачем не подано податкові декларації з ПДВ за травень-червень 2008р, в результаті чого донараховано ПДВ за основним платежем 9779грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 5229,50 грн. (податкове повідомлення-рішення від 01.12.09р. № 0000761711/0 на суму 15008,50 грн.).
У 2008 році позивачка понесла витрати на оплату отриманих послуг інформаційного та консультаційного характеру від ФОП ОСОБА_5, оскільки здійснювала господарську діяльність у сфері оптової торівлі.
Витрати позивача на інформаційно-консультаційні послуги підтверджуються документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку: актами прийому-передачі наданих послуг до контрактів. Акти виконаних робіт від 30.03.08р. та від 30.06.08р., договори від 10.01.08 р. та від 04.04.08р. грн., товарні чеки від 30.03.08р. та від 30.06.08р. містять всі необхідні реквізити щодо первинного документу, передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також підписані уповноваженими представниками сторін, тобто відомості, за якими можливо ідентифікувати особу, яка підписала первинний документ.
Підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає як підставу для невключення до складу валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів.
Нормами вказаного Закону не передбачено необхідності доказування платником податку зв'язку здійснених ним витрат саме у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). Тобто наперед вважається, що всі витрати платника податку є прямо пов'язані із такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). На це вказує і пункт 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким визначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Безпідставність не визнання відповідачем валовими витратами витрати відповідача 7250 грн. підтверджується тим фактом, що відповідач лише частково не визнав валовими витратами вартість отриманих послуг, тоді як загальна сума понесених витрат на ці послуги становить 11323,91 грн., у тому числі: За актами виконаних робіт: від 30.03.2008р. - 4823,91 грн., від 30.06.2008р. - 6500,00 грн. Окрім того, відповідач не зазначив у акті перевірки, який саме з двох актів про наданння послуг ним не прийнятий до обліку витрат. Висновки акта перевірки щодо зайвого віднесення позивачем до складу валових витрат вартості зазначених вище отриманих послуг не містять посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в податковому обліку, що б підтверджували наявність факту порушення податкового законодавства з боку позивача, а тому правильність донарахування податку з доходів по цих господарських операціях документально не підтверджується.
Тому, відповідач безпідставно виключив зі складу витрат позивача суму фактично понесених і оплачених витрат в розміріі 7250 грн. та донарахував податок.
Окрім того, на стор. 6 акта перевірки відповідач зазначив, що витрати на консультаційно-інформаційні послуги в сумі 7250 грн. не пов'язані з «фінансово-господарською діяльністю», чим порушено розділ IV ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92р. №13-92 "Про прибутковий податок з громадян".
Однак, Декрет №13-92 не оперує поняттям "фінансово-господарська діяльність", тому посилання відповідача на ст. 13 Декрету в даному випадку є безпідставними, оскільки положення цієї статті встановлюють зв'язок з отриманням доходу, а не з фінансово-господарською діяльністю.
Таким чином, відповідач не досліджував - чи пов'язані витрати позивача на придбання консультаційно-інформаційних послуг з отриманням доходу, про що свідчить сам акт перевірки, в якому відсутні дані про те, що зазначені витрати підприємця не направлені на отримання доходу.
Також, відповідачем в порушення вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 11 червня 2004 року № 326, - Акт перевірки, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення - рішення по податку з доходів фізичних осіб, не містить чіткого викладення фактів порушень, а саме: посилання на первинні документи, на підставі яких зроблений висновок про завищення валових витрат у 2008р. на суму 7250 грн., що не може слугувати беззаперечним доказом порушення позивачем податкового законодавства, в зв'язку з чим є безпідставним донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1156,35 грн на підставі такого Акту.
Вказане є підставою вважати протиправним донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1156,35грн., а податкове повідомлення-рішення від 01.12.09р. №0000751711/0 прийняте без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Щодо не прийняття податкового кредиту по ПДВ за травень 2008р. в сумі 6000,00грн. Позивач подав декларацію з ПДВ за травень 2008 р. до податкового органу, у якій задекларував суму податкових зобов'язань 6370 грн., податковий кредит в сумі 6000 грн. та суму ПДВ до сплати в бюджет 370 грн., а також сплатив вказану суму податку. Відповідач не заперечує в акті перевірки факту сплати позивачем до бюджету цієї суми податку.
Відповідач зазначив у акті перевірки про не визнання поданої позивачем декларації з ПДВ за травень 2008р. податковою декларацією, та у зв'язку з неподанням (на його думку) декларації не визнав податковий кредит позивача за травень 2008р. і визначив йому суму 6370 грн., яку вважає податковими зобов'язаннями, - про що зазначено у спірному податковому повідомленні-рішенні № 0000761711/0, прийнятому на підставі п.п. «6» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст.4 Закону № 2181.
Однак, відповідно до цього підпункту «б» Закону № 2181: «4.2.2.Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:
6) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;»
Акт перевірки не містить відомостей про заниження позивачем сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість у травні 2008 року, тобто дані документальної перевірки не свідчать про заниження суми податкових зобов'язань позивача, заявлених у податковій декларації.
Акт перевірки та повідомлення-рішення № 0000761711/0 містять суперечливі відомості, тобто рішення не відповідає Висновкам акта перевірки: у розділі III «Висновки» акта зазначено про не подання декларації за травень 2008р., тоді як в рішенні - зазначено про визначення суми податкового зобов'язання на підставі п.п. «б» п.п 4.2.2 п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст.4 Закону № 2181 (у зв'язку з заявленням в податковій декларації заниженої суми податку). Однак, відсутній факт заниження платником суми податку, бо якщо податкова декларація не прийнята до обліку в податковому органі, то сума податку у ній не заявлена, а значить і не занижена,
Оскільки контролюючим органом під час перевірки не виявлено факту заниження в податковій декларації податку на додану вартість, то повідомлення-рішення № 0000761711/0 є не обґрунтованим та прийнятим без урахування всіх обставин, що мають значення при прийнятті рішення суб"єктом владних повноважень, та з перевищенням повноважень.
Окрім того, лише з акту планової виїзної перевірки від 25.11.2009р. відповідачу стало відомо про те, що податкова декларація за травень 2008 р. податковим органом не визнана, як податкова у зв'язку з змінами, внесеними до форми декларації з 30.03.08р.
В акті перевірки на стор.9 (шостий абзац) відповідач зазначив про не прийняття ним податкового кредиту за травень 2008р., зіславшись на п. 10.2 ст. 10 закону «Про ПДВ». При цьому відповідач встановив позивачу відповідальність у вигляді позбавлення права на податковий кредит в сумі 6000 грн. за травень 2008р.
Відповідний спосіб притягнення до відповідальності платника податків повинен обиратися відповідно до Конституції та законів України, як це передбачено частиною 2 статті 19 Конституції України.
Пунктом 10.2 ст. 10 Закону про ПДВ встановлено, що права на податковий кредит позбавляється особа, яка не здійснила обов'язкової реєстрації платником ПДВ. Тому відповідач протиправно позбавив позивача права на податковий кредит.
Відповідно Закону про ПДВ права на податковий кредит позбавляється:
особа, яка не здійснила обов'язкову реєстрацію платником ПДВ після перевищення обсягів оподатковуваних операції 300 000 грн. (п. 10.2 ст. 10);
платник податків, який придбав товари та послуги не з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності (п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7);
платник податку, у якого на момент перевірки попередньо включені до складу податкового кредиту суми податку залишаються не підтвердженими податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами) (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7).
Інших випадків позбавлення права на податковий кредит ані Закон про ПДВ, ані інші закони станом на дату складання акта перевірки та спірних податкових повідомлень-рішень - не містили.
Відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону про ПДВ : «1.6. Податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.»
Таким чином, МДПІ зобов'язана була обчислити суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету, за правилами Закону про ПДВ.
Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення регламентований п.п.7.2.6 п.7.2, п. 7.4, п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР, якого відповідач зобов'язаний був дотримуватися.
Порядок визначення суми податку, що підлягас сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, та строки проведення розрахунків регламентований пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якого відповідач зобов'язаний був дотримуватися.
Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону «Про ПДВ» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Всупереч приписам ст. 7 Закону Про ПДВ відповідач визначив суму податку не як різницю між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, а на власний розсуд безпідставно : без посилання на пункти та статті Закону, який би надавав право обчислювати податок в інший спосіб, та без обгрунтування причин не прийняття податкового кредиту, внаслідок чого ця сума 6370 грн. не може вважатися податковим зобов'язанням в розумінні закону «Про ПДВ» та Закону № 2181. Тому рішення прийняте всупереч Закону та з порушенням статтей 6 та 19 Конституції України, а саме - не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також без урахування всіх обставин та норм чинного законодавства, які мають значення для прийняття рішення.
При цьому, податковим органом не заперечується факт придбання позивачем товарів з метою їх використання у господарській діяльності та оподатковування таких операцій. Факт наявності податкових накладних відповідач не заперечує.
Вказане підтверджує наявність права позивача на податковий кредит в сумі 6000 грн., сплачених постачальникам у ціні придбаного товару та є достатніми підставами для визнання податкового кредиту з вказаного податку.
Викладені у «Висновку» акта перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог п.п. 7.3.1 ст.7 Закону про ПДВ не підтверджуються доказами. Відповідач жодним чином не зазначив у акті перевірки у чому полягають порушення з боку позивача п.п.7.3.1.п. п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тому за таких обставин відповідач вважає, що податковим органом не доведено порушення.
Так, відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій що сталася раніше: ... у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку; або дата відвантаження товарів.
Тому, відповідно до Закону позивач виписав податкові накладні та нарахував податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 3146 грн. за першою з подій, а саме за датою відвантаження товарів ТОВ «Гамма Медіка» та включив їх у повному обсязі в декларацію з ПДВ за травень 2008р., а також нарахував податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 3224 грн. за першою з подій, а саме за датою відвантаження товарів ТОВ «РОМ» та включив їх у повному обсязі в декларацію з ПДВ за травень 2008р., а всього за травень 2008р. = 6370 грн.
Це повністю підтверджує відповідач актом перевірки, а саме даними в таблиці 17 (рядок 5, графа 5) на стор. 10.
Однак, встановивши перевіркою суму ПДВ з продажу у травні 2008р. - 6370 грн, відповідач не зменшив її на суму податкового кредиту 6000 грн., тобто не визначив різницю між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом, порушивши приписи п.п. 7.7.1 ст.7 Закону Про ПДВ, тому визначення суми податкового зобов'язання 6370 грн. не ґрунтувалось на вимогах Закону України «Про ПДВ». Законодавством України не передбачено обов'язку сплачувати до бюджету суми, які не є ані податковими зобов'язаннями, ані штрафом. Оскільки сума 6370 грн. не визначалась контролюючим органом як податкове зобов'язання, тобто, як податок, бо вона обчислена не на підставах і не в порядку, встановленому ст.7 Закону про ПДВ, поза межами повноважень відповідача, то позивач не зобов'язаний її сплачувати. Вище наведене є доказом на підтвердження факту порушення прав позивача та охоронюваних законом його інтересів зі сторони органу податкової служби.
Щодо висновку відповідача про заниження податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2007р. на суму 3409 грн.
Відповідач донарахував за грудень 2007р. податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 3409 грн., оскільки вважає, що не були відображені у звітності з ПДВ за грудень 2007 р. кошти, які надійшли від ТОВ «Гамма Медіка».
У грудні 2007 року дійсно кошти позивач отримав, однак, податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 3409 грн. не включив до податкової декларації за грудень 2007 р., оскільки всю суму ПДВ було включено до податкових зобов'язань у попередніх звітних періодах відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону про ПДВ - за правилом першої події: до декларації за жовтень 2007р. :
под. накладну від 28.08.2007р. № 47 на суму ПДВ 2904,80 грн.;
под. накладну від 03.09.2007р. № 48 на суму ПДВ 2321,20 грн.;
под. накладну від 12.09.2007р. № 50 на суму ПДВ 2800,00 грн.
Факт нарахування позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за першою подією підтверджується:
Реєстром виданих податкових накладних, який надавався для перевірки, розділ II «Видані податкові накладні» за жовтень 2007р. у пунктах №№ 4, 8 та 9 якого відображені обсяги продажу за операціями з покупцем ТОВ «Гамма Медіка» та сума нарахованих податкових зобов'язань, відповідно до цих позицій (пунктів): 2904,80 грн., 2800,00 грн. та 2321,20 грн.
Актом перевірки (стор.8), у якому зазначено (під таблицею 15), що до складу податкових зобов'язань з ПДВ у 4 кв. 2007р. включені податкові накладні серпня та вересня 2007р.
Таблицею 15 на сторінці 8 акта, у першому та другому рядках якої зазначено:
« 2007р.» «жовтень» і одночасно по рядку «жовтень» у графі № 3 «за даними декларації» зазначена сума ПДВ 13032 грн. та у графі №6 «за наслідком перевірки» зазначена сума ПДВ 13031,6 грн. Таким чином, при дослідженні первинних документів та реєстрів виданих податкових накладних позивача не було встановлено відхилень задекларованих даних із даними згідно документів позивача. Відповідач зазначив у акті перевірки (стор.9), що податкові зобов'язання з ПДВ за грудень 2007р. занижено на 3409 грн. саме за операціями з ТОВ «Гамма Медіка», і що заниження відбулося внаслідок не включення позивачем до податкових зобов'язань суми ПДВ з коштів, які надійшли на розрахунковий рахунок позивача від даного покупця.
При цьому відповідач не зазначив у акті перевірки - з якої суми та яким чином він обчислив суму ПДВ 3409 грн. та згідно якого документа (платіжне доручення, виписка банку по рахунку, та які реквізити цих документів), а також не зазначив призначення платежу в платіжному документі та суму платежу. Оскільки не підтверджується ні нормативно, ні документально нарахована відповідачем сума 3409грн., то у відповідача не було підстав для винесення спірного повідомлення-рішення №0000761711/0 .
Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, затвердженого Наказом ДПА України від 11.06.2004 р. N 326 (діючим на час виникнення спірних правовідносин) (надалі - Порядок № 326) - за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:
« зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи з обліку, а у разі відсутності такого - інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.
... Зазначені відомості або таблиці повинні містити повний перелік однотипних порушень податкового та валютного законодавства із зазначенням звітного періоду, до якого вони відносяться (назву, дату і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції, а також посилання на нормативно-правові акти, їх пункти і статті, положення яких порушені).
Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень посадовими особами, що здійснюють перевірку, які не мають підтверджених доказів.»
Всупереч Порядку № 326 відповідач при проведені перевірки та опису виявленого порушення в акті, не забезпечив чіткого викладення змісту виявленого порушення та способу його вчинення, а висновки акта ґрунтуються на суб'єктивних судженнях податкового інспектора, а не на достовірно встановлених доказах та не ґрунтуються на достовірно встановлених обставинах, а тому є безпідставними.
Так, в розділі «Висновки» акта перевірки відповідач зіслався на порушення позивачем п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість», яким встановлено правило першої події щодо дати виникнення податкових зобов'язань.
Відповідач не зазначив у акті - по яким господарським операціям з поставки товарів (робіт, послуг) позивачем було отримано виручку в грудні 2007р. та у якому розмірі, і чи були вказані операції об'єктом оподаткування ПДВ, а також не встановлено, за якою з двох подій, передбачених пп.7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідач визначив податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 3409 грн. та на підставі яких первинних документів, тому визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ не ґрунтувалось на вимогах Закону України «Про ПДВ».
В супереч вимогам Порядку, затвердженого Наказом ДПАУ №326 нарахована відповідачем сума 3409 грн. не підтверджується ні нормативно, ні документально, тому у відповідача не було підстав для винесення спірного повідомлення-рішення №0000761711/0 без урахування усіх обставин, встановлення яких необхідне для визначення податкового зобов'язання.
Позивач вважає викладені ревізором в акті перевірки обставини заниження 9779,00 грн. та 50% суми штрафних санкції на неї в розмірі 4889,50 грн. такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами, а податкове повідомлення-рішення №0000761711/0 винесено на підставі непідтверджених відповідачем фактів, а тому є протиправним, оскільки не ґрунтуються на законодавстві України.
Щодо застосування штрафу в розмірі 170 грн. за не подання декларації за травень 2008р.
Відповідач застосував до позивача штраф 170 грн., (згідно Висновку акта): за не подання декларації з ПДВ за травень 2008 року на підставі п.п.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі - Закон № 2181).
Згідно з вимогами п.п.17.1.1 п.17.1 статті 17 Закону №2181 до платника податку, що не надав податкову декларацію за відповідний звітний період, можуть бути застосовані штрафні санкції: за неподання податкової декларації у строки, визначені законодавством, - штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Застосування штрафу за не подання декларації за травень 2008р. є безпідставним та помилковим, з огляду на наступне.
Акт перевірки не містить інформації про обґрунтовані причини невизнання відповідачем декларації з податку на додану вартість за травень 2088р.
П.п. 4.1.2. ст. 4 Закону № 2181 встановлено вичерпний перелік умов, за яких декларація може бути не визнана податковою декларацією, а саме :
якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів,
її не підписано відповідними посадовими особами,
не скріплено печаткою платника податків.
В той же час відповідач в акті перевірки (сторінка 9,третій абзац знизу) зазначив про те, що до початку перевірки позивач не подавав уточнюючі розрахунки з ПДВ за травень 2008р. у зв'язку з самостійним виправленням виявлених помилок.
Цим самим відповідач визнав подану декларацію за травень 2008р. податковою декларацією, оскільки уточнюючі розрахунки подаються лише у разі виявлення помилок у показниках раніше поданої податкової декларації відповідно до п.5.1. Закону № 2181.
Відповідно до підпункту 4.1.2. пункту 4.1. статті 4 Закону України № 2181 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію,...Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним усупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.
Відповідно до пункту 4.3. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №166 від 30 травня 1997 року, податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому разі, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією (письмове звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення) надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:
- надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;
- оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного
узгодження.
Таким чином, повноваження органів державної податкової служби щодо прийняття податкових декларації обмежено вичерпним переліком - прийняти декларацію або відмовити в її прийнятті з підстав, визначених законом.
Враховуючи, що у відповідності до абз. 5 п.4.1.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкова декларація, подана платниками податків до податкового органу, може бути не визнана як податкова звітність лише у трьох випадках, перелік яких є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню, а також, що прийняття і облік податкової звітності (в тому числі, заповненої з помилками) - це обов'язок, а не право податкового органу, позивач вважає дії відповідача по застосуванню штрафу за не подання декларації незаконними та такими, що порушують його права.
Жодних інших підстав, ніж у трьох вище щащначених випадках, для невизнання податковою звітністю наданих декларацій Законом № 2181, та іншими нормативними актами не передбачено.
Формальна невідповідність допущена підприємством у формі бланка декларації, а не у її змісті, та не призвела до збільшення або зменшення податкових зобов'язань платника податків. Крім того, такі формальні невідповідності не є підставою для невизнання податкової декларації податковою звітністю, у відповідності до вимог абзацу 5 підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України № 2181 та враховуючи, що декларація містить обов'язкові реквізити, підписана відповідною посадовою особою та скріплена печаткою. Таким чином, відповідач не мав правових підстав для невизнання податкової декларації позивача податковою звітністю, а зобов'язаний був прийняти її до обліку.
Зміст акта перевірки (стор. 9) підтверджує факт, що декларація за травень 2008р. була подана. Тому «Висновок» акта, що декларація не подана, є безпідставним, оскільки дані акту перевірки стосовно неподання позивачем до ДПІ декларації за травень 2008 р. не відповідають фактичним обставинам справи.
Податковим повідомленням-рішенням №0000761711/0 до позивача протиправно застосована штрафна санкція саме за неподання податкової декларації з ПДВ за травень 2008 року на підставі пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону №2181, яка була ним подана.
Відповідач застосував до позивача штраф 170 грн., (згідно Висновку акта): за не подання декларації з ПДВ за червень 2008 року на підставі п.п.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону № 2181.
Висновки податкової інспекції, щодо порушення позивачем п.п. 4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону №2181 не відповідають фактичним обставинам по справі, та змісту нормативних актів які були чинними на той час та регламентували вказані правовідносини, а тому застосування штрафу за не подання декларації за червень 2008р. є безпідставним та помилковим, з огляду на наступне.
В таблиці № 15 на стор. 8 акта в рядку «червень» в розділі «За даними декларацій» містяться показники декларації, а в розділі «Відхилення» таблиці по цьому ж рядку відображені нулі.
Таким чином, відповідач повністю підтверджує достовірність задекларованих позивачем податкових зобов'язань за червень 2008р.
Повноваження органів державної податкової служби щодо прийняття податкових декларації, в тому числі і уточнюючих розрахунків, обмежено вичерпним переліком -
прийняти декларацію або відмовити в її прийнятті з підстав, визначених законом.
Акт перевірки (стор. 9 другий абзац знизу) містить інформацію про подання позивачем уточнюючого розрахунку податкових зобов' язань з ПДВ за червень 2008р. Оскільки поданий позивачем уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ за червень 2008р. відповідачем повернуто не було; рішень про не визнання його податковою декларацією відповідач не приймав; відомостей про прийняття таких рішень позивачу не надсилав, то зазначений уточнюючий розрахунок вважається прийнятим. Оскільки законодавством України передбачено, що поданню уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань обов'язково передує подання до податкового органу податкової декларації, то відповідач міг прийняти та провести в обліку уточнюючий розрахунок лише за умови попереднього прийняття ним податкової декларації.
Іншого порядку подання платником податку уточнюючого розрахунку та прийняття його податковим органом - законодавством не передбачено.
Тому, прийнявши від позивача уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ за червень 2008р., відповідач визнав податковою декларацією подану відповідачем у липні 2008р податкову декларацію за червень 2008р., а тому «Висновки» акта перевірки суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.
З огляду на викладене, рішення що оскаржено є протиправними від 01.10.2009 р. № 0000751711/0 в частині суми 1156,35 грн. та № 0000761711/0 на суму 15008,50 грн. повністю. Тому, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Дніпропетровську від 01.10.2009р. № 0000751711/0 в частині суми 1156,35 грн. та № 0000761711/0 на суму 15008,50 грн. повністю.
Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 02 листопада 2011 року
Суддя < (підпис) >
< Список >
Постанова не набрала законної сили 02.11.2011
Суддя Р. А. БарановськийР.А. Барановський
< Текст >