04.11.2011 < копія >
13 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0470/10812/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Кучми К.С.
при секретарі -Горобець Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Воннер груп»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська про визнання дій протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій,
У серпні 2011 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених вимог послався на те, що ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Воннер груп» (код ЄДРПОУ - 36961703) з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01 січня по 30 червня 2011 року. За наслідками перевірки відповідачем складено акт №1267/233/36961703 від 01.08.2011 року, та відповідно до висновків якого, позивачем порушено ч.1, 5 ст.203, п.1, 2 ст.215, ст.228 ЦК України, внаслідок чого правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам - держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Позивач вважає, що висновки відповідача викладені в акті перевірки є протиправними, безпідставними, базуються на необґрунтованих даних, ґрунтуються на припущеннях перевіряючих, виходячи з наступного.
По-перше, думка відповідача викладена в акті перевірки стосовно діяльності позивача, без відповідних доказів, про відсутність трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності його контрагентами - є тільки припущенням відповідача, оскільки останнім перевірка проводилася за результатами даних АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» по деклараціях з податку на додану вартість за період січень-червень 2011 року, тобто без дослідження первинних документів. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.
По-друге, за аналізом ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст.20 Податкового Кодексу України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності, але відповідач не позбавлений права звернутися до суду з адміністративним позовом щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними), яким не скористався останній. Окрім цього відповідач з приводу даного акту перевірки не виносив податкового повідомлення-рішення.
По-третє, згідно п.79.2. ст.79 цього Кодексу документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформлено наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. В даному випадку в акті перевірки зазначено, що перевірка проводились без відома та за відсутності керівника, що вказує на порушення визначеного Податковим Кодексом порядку проведення позапланових невиїзних перевірок.
За таких обставин, позивач вимушений був звернутися до суду з даним позовом, в якому просив суд: визнати дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська неправомірними та протиправними щодо висновків викладених в акті №1267/233/36961703 від 01.08.2011 року; зобов'язати відповідача утриматись від використання у своїй діяльності, а також передачу іншим особам, акту перевірки №1267/233/36961703 від 01.08.2011 року; а також судові витрати покласти на відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, на задоволенні позову наполягав.
Представник відповідача в судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги не визнала та зазначила, що 18.07.2011 р. начальником ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська був виданий наказ № 465-5 про проведення документальної невиїзної перевірки TOB «Воннер груп» за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2011 р., на підставі п.п.20.1.4. п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України у зв'язку з виявленням недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях за січень-червень 2011 року, поданої TOB «Воннер груп» та ненаданням позивачем пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська протягом 10-робочих днів з дня отримання запиту. Наказ від 18.07.2011 р. № 456-5 був надісланий позивачу за його податковою адресою відповідно до вимог п.42.2, ст.42, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України.
За результатами перевірки був складений акт № 1267/233/36961703 від 01.08.2011 «Про результати документальної невиїзної перевірки TOB «Воннер груп» з питання дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2011 р.», яким було зафіксовано, що у TOB «Воннер груп» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань у січні-червні 2011 р. та згідно до частини 1, 5 ст. 203, п.1, 2 ст.215, ст.228 ЦК України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, а саме: користувачів податкового кредиту з податку на додану вартість, отриманого від TOB «Воннер груп» та контрагентів, які відображені у складі податкового кредиту TOB «Воннер груп» у січні-червні 2011 р.
Враховуючи те, що на момент проведення перевірки первинні та інші документи, відсутні; підприємство за адресою (вказаною в реєстраційних документах) 49000, м.Дніпропетровськ, вул.Юдіна, буд.2-А не знаходиться; місцезнаходження посадових осіб, які б надали ці документи, не відомо, встановлено порушення вимог п.198.6. ст.198, п.200.1. ст.200 Податкового кодексу України. Представник відповідача зазначила, що проведення документальної невиїзної перевірки TOB «Воннер груп» за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р. з питання дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, а також дотримання іншого законодавства відповідає вимогам чинного законодавства, а тому це є підставою для відмови в задоволенні позову.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ТОВ «Воннер груп» зареєстроване рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської Ради від 09.02.2010 року за № 12241020000048790. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 36961703.
Так судом встановлено, що на підставі довідки від 01.02.2011 р. № 2642/10/04-033, виданої ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок відшкодування ПДВ управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська Новохатньою І.М. на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20. п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами і доповненнями) проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Воннер груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2011 р. За результатами перевірки складено акт №1267/233/36961703 від 01 серпня 2011 року.
Згідно з висновком акту встановлено, що оскільки у ТОВ «Воннер груп» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань у січні-червні 2011 року та згідно до частини 1, 5 ст.203, п.1, 2 ст.215, ст.228 ЦК України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, а саме: користувачів податкового кредиту з податку на додану вартість, отриманого від ТОВ «Воннер груп» та контрагентів, які відображені у складі податкового кредиту ТОВ «Воннер груп» у січні-червні 2011 року.
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.
Відповідно до п.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Згідно до п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.
Згідно п.п.79.1., 79.2. ст.79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Відповідно до п.п.78.1.1. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України. Документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язків письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Згідно пп.83.1.1.-83.1.6. п.83.1. ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
Пунктом 86.7. даного Кодексу у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.
В силу п.86.8. ст.86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
З аналізу вищевказаних норм права суд встановив, що дії податкового органу щодо висновків викладених в акті перевірки можуть бути оскаржені як до податкового органу так і до суду.
Згідно пунктів 2.3., 2.4. Розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України 22.12.2010 р. №984 та зареєстрованого в МЮУ 12.01.2011 р. за № 34/18772 в змісті акту (довідки) документальної перевірки зазначаються, в тому числі, підстави для проведення перевірки відповідно до Кодексу та інших законодавчих актів. Дата видачі та номер направлення на проведення документальної перевірки, найменування органу державної податкової служби, який його виписав. Дати та номери наказів керівника органу державної податкової служби на проведення перевірки, продовження або перенесення строків проведення перевірки, зупинення перевірки (у разі наявності).
Наведені норми Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства свідчать про наявність певних порушень в діях ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська, які полягають в наступному.
В акті перевірки зазначено, що перевірку проведено без присутності посадової особи ТОВ «Воннер Груп» або уповноважених ним осіб, що вказує на порушення п.п.79.1., 79.2. ст.79 Податкового кодексу України щодо порядку проведення перевірок. Відповідачем при проведенні перевірки та складанні акту не дотримано вимог пп.83.1.1.-83.1.6. п.83.1. ст.83 Податкового кодексу України, оскільки перевірка проводилася, як зазначено, в акті за результатами даних АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» по деклараціях з податку на додану вартість за період січень-червень 2011 року, тобто без дослідження первинних документів. Під час судового розгляду представником позивача були надані завірені копії наступних документів за зазначений в акті перевірки період: видаткові накладні; податкові накладні; реєстри отриманих та виданих податкових накладних; рахунки на оплату; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); довіреності; товарно-транспортні накладні; акти звірки взаєморозрахунків; договори поставки та специфікації товарів до них; расходні накладні; рахунки фактури; оборотно-сальдові відомості по рахунках; договори про надання послуг та додаткові угоди до них; договори купівлі-продажу товарів; договір організації транспортних перевезень; договори перевезення вантажу; договір про надання маркетингових послуг та акт приймання-здачі наданих маркетингових послуг; податкові накладні з податку на додану вартість та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5); договори оренди; договори суборенди (виписки з банків; платіжні доручення; квитанції; рахунки).
Посилання представника відповідача щодо не зазначення в акті перевірки перевіряючим дати та номеру наказу керівника органу державної податкової служби на проведення перевірки з необачності, суд вважає недоречним. Як було встановлено під час судового розгляду, в акті перевірки №1267/233/36961703 від 01 серпня 2011 року зазначено, що на підставі довідки від 01.02.2011 р. № 2642/10/04-033, виданої ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок відшкодування ПДВ управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська Новохатньою І.М. була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Воннер груп», замість службового посвідчення.
Крім того, до теперішнього часу податкове повідомлення-рішення за наслідками перевірки ТОВ «Воннер груп» та складанню акту керівником податкового органу (його заступником) не ухвалювалося, доказів зворотного відповідачем не надано.
Суд також вважає посилання відповідача в акті перевірки на вищезазначені норми Цивільного кодексу України безпідставними виходячи з наступного.
У відповідності до частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Згідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.
Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.
Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст.216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.
Згідно зі ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. При цьому фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Угоди, які укладені між позивачем та контрагентами, не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.
Суд вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до приписів ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
З огляду на викладене наведені в акті перевірки порушення не дають право податковому органу вчиняти дії щодо визнання правочинів нікчемними, а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними (оспорюваний правочин). Відсутні у перевіряючого на момент проведення перевірки первинної бухгалтерської документації не може бути безумовною підставою для висновку в акті перевірки про визнання угод нікчемними.
Відобразивши в акті перевірки певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину, свідчить і думка Верховного суду України, висловлена в Узагальненнях ВСУ під назвою «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними», доведених листом від 24.12.2008 р. Так у розділі Узагальнень «Правові наслідки не відповідності змісту правочину законодавству» йдеться про зміст правочину, а не факти, що свідчать про його виконання.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні мати певні обов'язкові реквізити (дату та місце складання, назву підприємства, зміст господарської операції, посади осіб, підписи осіб, що дають змогу ідентифікувати осіб, яка брали учать у здійсненні господарської операції).
Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 від 24.05.1995 р. визначено, що первинні документи, в тому числі на паперових носіях, для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, від імені якої складений документ, назва документа, дата і місце складання, зміст господарської операції, посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частин 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У відповідності з п.1 ч.2 ст.162 КАС України, суд в порядку адміністративного судочинства може визнати протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
При вирішенні спору, суд вважає за можливе застосувати ст.11 КАС України та з метою повного захисту інтересів позивача вийти за межі позовних вимог, визнавши протиправними дії ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Воннер груп» (код за ЄДРПОУ 36961703) з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2011 р. та щодо висновків викладених в акті №1267/233/36961703 від 01 серпня 2011 року, оскільки відповідачем не було доведено правомірності своїх дій при проведенні перевірки позивача.
Разом з тим, суд вважає, що у задоволенні решти позову слід відмовити, оскільки вимоги щодо зобов'язання відповідача утриматись від використання у своїй діяльності, а також передачу іншим особам, акту перевірки №1267/233/36961703 від 01.08.2011 року є необґрунтованими, оскільки задоволення такої позовної вимоги відбудеться втручанням в компетенцію органів державної податкової служби.
Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалена постанова.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська щодо проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Воннер груп» (код за ЄДРПОУ 36961703) з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2011 р. та висновків викладених в акті №1267/233/36961703 від 01 серпня 2011 року.
У задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Воннер груп» судовий збір у розмірі 1, 70 грн. (однієї грн. сімдесяти коп.).
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.
Повний текст постанови складено 17 жовтня 2011 року
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >К.С. Кучма
< Текст >