03.11.2011 < копія >
21 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0470/10851/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Кучми К.С.
при секретарі - Горобець Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»до Управління Пенсійного фонду України в м.Павлоград Дніпропетровської області про скасування рішення №985 від 14.07.2011 року, -
Позивач звернувся до адміністративного суду із вищезазначеним позовом посилаючись на те, що рішенням відповідача №985 від 14.07.2011 року до них були застосуванні фінансові санкції за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України в сумі 16 669, 88 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач оскаржив його до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, наслідком чого явилось рішення №22338/07-28 від 15.08.2011 р. про результати розгляду скарги, згідно якого їм було в повному обсязі відмовлено в задоволенні скарги.
Позивач не згодний з даним рішенням, у зв'язку з чим вимушений звернутися до суду з даним позовом про його скасування, оскільки санкції було застосовано на підставі п.5 ч.9 ст.106 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Норма закону, на підставі якої застосовано до позивача фінансові санкції, втратила чинність на момент прийняття відповідачем рішення - 14.07.2011 року, а зміни до законодавчого акту набрали чинності 08.07.2010 року. Статтею 250 ГК України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення. Крім того, у 2008 році на підприємстві було проведено планову перевірку відповідачем щодо достовірності інформації в відомостях, що використовуються в системі персоніфікованого обліку. В ході зазначеної перевірки порушень в частині несвоєчасного подання звіту щодо сум нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством, виявлено не було. Таким чином, оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства, а відповідно, не має юридичної сили.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з викладених у позові підстав, просив суд його задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечувала у повному обсязі, надавши письмові заперечення в яких пояснила, що пред'явлений позов не визнає, оскільки винесене на підставі висновків перевірки рішення №985 від 14.07.2011 року про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України є цілком обґрунтованим та законним.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з таких підстав.
З 01.01.2004 року набув чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV, яким визначено порядок нарахування, обчислення та строки сплати страхових внесків до Пенсійного фонду та визначає права та обов'язки сторін.
У відповідності з п.4 ч.2 ст.17 Закону страхувальники зобов'язані подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом незалежно від стану фінансово-господарської діяльності.
Відповідно до п.1.3 Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року №7-6 та зареєстрованого в МЮУ 10.08.2004 р. за № 1000/9599 страхувальник один раз на рік, до 1 квітня поточного року, подає до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік. Відомості до системи персоніфікованого обліку надаються на електронних та паперових носіях.
Пунктами 1.5 Порядку №7-6 та п.1.6 Порядку №26-1 визначено, що особи, винні в неподанні чи несвоєчасному поданні до органу Пенсійного фонду встановленої звітності, а також у поданні недостовірної звітності, несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства.
Згідно з п.5 ч.9 ст.106 цього Закону (в редакції Закону, що діяла до 01.01.2011 р.), за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10% суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20% зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 9.3.5 Постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» від 19.12.2003 р. № 21-1, зареєстрованої в МЮУ 16.01.2004 р. за №64/8663 встановлено, що за неподання, несвоєчасне подання, подання за не встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до органів Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності. Але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому складається рішення за встановленою цією Інструкцією формою. Підставою для прийняття відповідного рішення є акт про зазначене порушення.
Судом встановлено, що 23.06.2011 р. Управлінням Пенсійного фонду України в м.Павлоград Дніпропетровської області було складено акт №211 про виявлення факту порушення законодавства з питань неподання, несвоєчасного подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, до територіальних органів Пенсійного фонду України. ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» надало комплект первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за 2004 рік 28.03.2005 р., проте індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 за 2004 рік не надано. Індивідуальні відомості на ОСОБА_1 страхувальником були надані 21.06.2011 р., про свідчить копія індивідуальної відомості на застраховану особу, яка була сформована ВСП шахтою «Благодатна» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» 21.06.2011 р. та завірена печаткою підприємства. Факт несвоєчасного подання підтверджується відповідною пояснювальною запискою ВСП шахта «Благодатна» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» від 21.06.2011 р. №1-45/6642. Таким чином, ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» несвоєчасно надало до системи персоніфікованого обліку відомості про застраховану особу тим самим порушивши вимоги п.4 ч.2 ст.17 та ч.6 ст.21 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та про що було складно акт, у даному випадку акт про виявлення порушення законодавства з питань неподання, несвоєчасного подання відомостей що використовуються у системі персоніфікованого обліку, до територіальних органів Пенсійного фонду України від 23.06.2011 р. №211.
Начальником управління Пенсійного фонду України в м.Павлоград Дніпропетровської області було прийнято рішення застосувати фінансову санкцію в сумі 16 669, 88 грн. до ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» за несвоєчасне подання відомостей про застраховану особу до системи персоніфікованого обліку та було винесено рішення №985 від 14.07.2011 р. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач оскаржив його до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, наслідком чого явилось рішення №22338/07-28 від 15.08.2011 р. про результати розгляду скарги, згідно якого йому було в повному обсязі відмовлено в задоволенні скарги.
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.
Щодо прийняття рішення про застосування фінансових (штрафних) санкцій при виявлені порушень, вчинених до 01 січня 2011 року, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з ч.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за органами Пенсійного фонду України зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими він був наділений до набрання чинності Законом «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Крім того, за порушення, вчинені до 01.01.2011 р., органи Пенсійного фонду України застосовують фінансові (штрафні) санкції, передбачені законами, що діяли на момент вчинення порушення, в т.ч. фінансові санкції, встановлені п.5 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та звітності за звітні періоди, строк подання яких виник до 01.01.2011 р.
Щодо посилання ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на ст.250 Господарського кодексу України стосовно якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом, суд зазначає наступне. Частиною 15 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовуються. Цю частину в контексті положень ч.14 цієї ж статті слід розуміти як непоширення строків давності не лише на стягнення недоїмки, пені та штрафів у судовому порядку, а й прийняття рішення органу Пенсійного фонду України про їх застосування. Таким чином, має місце перевага спеціальної норми, у даному випадку - ч.15 ст.106 Закону № 1058, а не ст.250 ГК України, норми якої є загальними щодо спірних відносин.
Щодо посилання позивача відносно проведення планової перевірки у 2008 році, слід зазначити, що Управлінням Пенсійного фонду України в м.Павлоград було проведено позапланову виїзну перевірку щодо достовірності інформації в відомостях, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2006 р. ВАТ «Павлоградвугілля». Перевірка проводилася з 14.04.2008 р. по 31.05.2008 р. В ході перевірки спеціалістами управління були перевірені первинні документи на застрахованих осіб, які мали відмінності в індивідуальних відомостях «початкова» - «призначення пенсії» щодо обліку спеціального стажу, а саме розпорядження № 1360 від 23.11.2004 р. «Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права робітників на пільгове пенсійне забезпечення за Списками № 1 та № 2», «Перелік робочих місць, підприємств, робіт, професій та посад, робітникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1 та № 2», особові картки за формою Т - 2, трудові книжки. Суд критично відноситься до посилання позивача на вищезазначену перевірку в ході оскарження рішення про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України № 85 від 14.07.2011 р., оскільки метою перевірки було підтвердження достовірності інформації в відомостях, що використовуються в системі персоніфікованого обліку (за списком осіб на яких було надано індивідуальні відомості «початкова» - «призначення пенсії»).
В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Підстав звільнення від доказування сторонами не заявлено, судом не встановлено. Надані позивачем докази та обґрунтування позову не доведені в судовому засіданні. Відповідачем доведено правомірність своїх дій, що стосуються предмету позову. Факти, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини підтверджуються наявними та дослідженими в судовому засіданні доказами.
За таких обставин, суд вважає за необхідне, у задоволенні позову ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» до УПФ України в м.Павлоград Дніпропетровської області про скасування рішення №985 від 14.07.2011 року про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України - відмовити, з викладених вище підстав.
Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалена постанова.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» до Управління Пенсійного фонду України в м.Павлоград Дніпропетровської області про скасування рішення №985 від 14.07.2011 року - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.
Повний текст постанови складено 25 жовтня 2011 року
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >К.С. Кучма
< Текст >