03.11.2011 < копія >
01 листопада 2011 р. Справа № 2а/0470/12470/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.,
при секретарі Литвин Ю.Ю.,
за участю
представника позивача -Міняєва А.О.,
представника відповідача -Суржко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОПАС-Кривий Ріг»до Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ТОВ «ДОПАС-Кривий Ріг», звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання рішення від 16.05.11 №4714/02-14 незаконним та зобов'язання повернути переплату по страхових внесках в сумі 33 016 грн. 37 коп. В обґрунтування заявлених позовних вимог представником позивача зазначено, що товариство є платником єдиного податку, отже із сплаченої суми єдиного податку до Пенсійного фонду України перераховувалось 42 відсотки. Відповідно до п.13 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків до солідарної системи повертаються страхувальнику або за їх згодою зараховують в рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку та в строки, визначені правлінням Пенсійного Фонду. Згідно з Порядком ведення органами ПФУ обліку надходження платежів зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, затвердженого постановою правління ПФУ від 19.01.02 №2-4, таке повернення відбувається на підставі заяви платника. Позивач звернувся із відповідною заявою до відповідача, у зв'язку з чим управлінням була проведена перевірка, за результатами якої видана довідка, в котрій значиться сума переплати в розмірі 33 016,37 грн. Повторна заява Позивача листом управління від 16.05.1 №4714/02-14 залишилась без задоволення, у повернені суми переплати Позивачу відмолено, що на муку останнього є незаконним, адже не відповідає наведеним положення нормативних актів. В судовому засіданні представник Позивача просив задовольнити позов в повному обсязі з наведених підстав.
Відповідач, УПФУ в Кіровському районі м. Дніпропетровська, проти задоволення позову заперечував, мотивуючи свою незгоду тим, що положення законодавства не визначають підстав та не регулюють порядок повернення сум єдиного податку, 42 відсотки від сплати Позивачем яких перераховувалось до Пенсійного Фонду України. Перерахування частки єдиного податку до ПФУ не дає підстав вважати таку перераховану частку сумами страхових внесків, відтак вимоги Позивача щодо повернення управлінням грошової суми, що надійшла як відрахування єдиного податку, не мають законних підстав. З огляду на викладене представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволені позову.
Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.
Відповідно до положень ст. ст. 14, 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 19.07.03 №1058 (далі - Закон №1058) ТОВ «ДОПАС-Кривий Ріг» є страхувальником, який зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в Кіровському район м. Дніпропетровська. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи Позивач зареєстрований платником єдиного податку, у зв'язку з чим останнім щомісяця здійснювалась сплата єдиного податку за серпень - грудень 2010 року. Такі дії позивача узгоджуються з вимогами Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.98 №727/98 (далі - Указ №727), відповідно до положень якого суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Наступного дня після надходження коштів відділення Державного казначейства України перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до Державного бюджету України - 20 відсотків; до місцевого бюджету - 23 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням (п.3 Указу №727).
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами спірна сума в розмірі 33 016,37 грн. є 42 відсотками від сплачених Позивачем сум єдиного податку, які перераховані до Управління відділенням Державного казначейства України на виконання вимог Указу №727.
Вирішуючи питання правомірності відмови Відповідачем у поверненні Позивачу зазначеної суми, суд зауважує на наступному. Принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які йому підлягають, перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними врегульовані Закону №1058.
Положеннями п. 1 ст. 11 Закону №1058 встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та інших встановлених законом умов.
За змістом п. 6 Указу №727 суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником, зокрема збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Між тим суд відмічає, що ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР від 26.06.97, яким, як і Законом №1058, не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.
Отже, обов'язок сплачувати страхові внески або збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється певним статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності та звільнення від їх сплати нормативні акти, що регулюють діяльність осіб, які сплачують єдиний податок, не містять.
Указ №727 регулює питання оподаткування суб'єктів малого підприємництва. Згідно з вимогами Прикінцевих положень Закону №1058 до приведення законодавства у відповідність із цим законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому закону. Положення п.6 зазначеного Указу про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, суперечать закону і застосуванню не підлягають.
Отже, суд приходить до висновку, що суб'єкти підприємницької діяльності, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, починаючи з 01.01.04 (дня набрання чинності Законом «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») сплачують до Пенсійного фонду України страхові внески на загальних підставах, тобто на суми витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат, які були здійснені фактично. Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначений ст. 20 Закону № 1058. Листом Пенсійного фонду України від 23.11.06 № 15540/03-30 роз'яснено, що платникам, які обрали спрощену систему оподаткування, органи Пенсійного фонду України можуть здійснювати зарахування коштів, сплачених страхувальниками у складі єдиного податку та перерахованих органами Державного казначейства України до бюджету Пенсійного фонду України, в рахунок сплати страхових внесків на підставі проявлених копій платіжних документів про сплату єдиного податку за відповідні періоди. Зарахування вищезазначених коштів здійснюється лише за умови проведення в повному обсязі нарахувань страхових внесків на заробітну плату найманих працівників.
Аналізуючи наведене суд робить висновок, що суми відрахувань єдиного податку, можуть зараховуватись в рахунок сплати страхових внесків, проте такі суми відрахувань єдиного податку не є за своєю правовою природою страховими внесками.
Положеннями ч.13 ст. 20 Закону № 1058 визначено, що саме суми страхових внесків, які надміру сплачені чи помилково сплачені до солідарної системи, повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку і в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду. Отже суд зауважує, що страхувальникам можуть бути повернуті лише 1) надміру сплачені суми страхових внесків; 2) помилково сплачені суми страхових внесків.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, Позивачем не здійснювалась сплата страхових внесків до Відповідача, кошти у розмірі 33 016,77 грн., сплачені Позивачем у складі єдиного податку та перераховані органами Державного казначейства України до бюджету Пенсійного фонду України. Отже, такі кошти можуть бути використані страхувальником в рахунок сплати страхових внесків на підставі поданих копій платіжних документів про сплату єдиного податку за відповідні періоди, проте законодавчо визначені підстави для їх повернення Позивачу відсутні, адже вони не є помилково чи надмірно сплаченими страховими внесками.
Крім того, з наданих Позивачем документів про сплату єдиного податку, судом встановлено та підтверджено представником Позивача, що останній не припускався надмірної чи помилкової сплати і єдиного податку.
Не визначав можливість повернення коштів, сплачених у складі єдиного податку та перерахованих до бюджету Пенсійного фонду України, як Порядок ведення органами ПФУ обліку надходження платежів зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, затверджений постановою правління ПФУ від 19.01.02 №2-4, чинний до 01.01.11, так і Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.03 № 21-1. Передбачена раніше можливість повернення частини єдиного та фіксованого податків була визначена відносно той частини, що надходила «за найманих працівників», тобто за умови проведення у повному обсязі нарахувань страхових внесків на заробітну плату найманих працівників, що не доведено Позивачем, адже відповідних Розрахунків сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за серпень-грудень 2010р. із зазначенням сум фактичних витрат на оплату праці та сум страхових внесків, поданих Управлінню, до суду, в підтвердження проведення в повному обсязі нарахувань страхових внесків на заробітну плату найманих працівників, не надано.
Згідно зі ст. 58 Закону України № 1058, Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Пенсійний фонд не може провадити будь-яку іншу діяльність, крім зазначеної у частині першій цієї статті, і використовувати кошти загальнообов'язкового державного пенсійного страхування на цілі, не пов'язані із зазначеною діяльністю.
Аналізуючи наведені правові норми, суд дійшов висновку, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не встановленні пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати, отже, сплачені суми єдиного податку, в подальшому розподілені відповідно до вимог Указу № 727, не є страховими внесками, тому у Відповідача відсутній обов'язок повертати сплачені суми єдиного податку.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів Позивача у сфері публічно-правових відносин внаслідок відмови Відповідачем повертати суму в розмірі 33 016,37 грн., то в задоволенні позову належить відмовити.
Розподіл судових витрат слід здійснити відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОПАС-Кривий Ріг» залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлений 04.11.10.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >А.О. Коренев
< Текст >