03.11.2011
< копія >
15 вересня 2011 р. Справа № 2а-15574/10/0470
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккад»до Дніпропетровської митниці, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Головне управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області, про визнання нечинним рішення № 110000011/2010/102515/2 від 17.09.2010 р. про визначення митної вартості товару, скасування картки відмови № 110000011/0/02955, та стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість, -
30 листопада 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аккад»(далі -ТОВ «Аккад») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить визнати нечинним з моменту прийняття рішення Дніпропетровської митниці № 110000011/2010/102515/2 від 17.09.2010 р. про визначення митної вартості товару, скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 110000011/0/02955, та стягнути з Державного бюджету України надмірно сплачений податок на додану вартість в сумі 67 742 грн. 66 коп.
Ухвалою суду від 17.01.2011 р., після усунення позивачем недоліків позовної заяви, за даним позовом відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено її до судового розгляду.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що ТОВ «Аккад»є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, який на підставі контракту № RF/00203275/89-10 від 12.03.2010 р. мав отримати від ВАТ «Каустик»товар, а саме, гіпохлорид натрію -масова концентрація активного хлору: 204,2 г/дм3, масова концентрація лугу у перерахунку на NaOH: 16,9 г/дм3, марка А, ДСТУ 11086-76 зі змінами 1,2 за визначеною сторонами вартістю 6 200 рублів РФ за 1 тону товару. Зазначений товар використовується у хімічній промисловості для знезараження питної води та води плавальних басейнів, для дезінфекції та відбілювання. 15.09.2010 р. позивач подав до відділу митного оформлення Дніпропетровської митниці митну декларацію № 110000011/2010/120042, якою задекларував гіпохлорит натрію -масова концентрація активного хлору: 204,2 г/дм3, масова концентрація лугу у перерахунку на NaOH: 16,9 г/дм3, марка А, ДСТУ 11086-76 зі змінами 1,2; виробник: ВАТ «Каустик», країна виробника - Росія, (вага нетто) -52 160 кг, загальною вартістю 323 392 рублів РФ, що за курсом Національного банку України на 15.09.2010 р. (1 російський рубль = 0,25788 гривні України) становить 83 396 доларів США. Проте, відповідач у митному оформленні товару відмовив, посилаючись на неможливість використання обраного декларантом методу визначення митної вартості та необхідність подання нової митної декларації з коригованою митною вартістю, відповідно до визначеного митним органом методу, а саме, відомостей, які містяться у єдиній базі митної служби України (ЦБД ДМСУ). Так, 17.09.2010 р. Дніпропетровською митницею було винесено рішення про визначення митної вартості № 110000011/2010/102515/2, згідно якого, при здійсненні митної оцінки товару застосована цінова порівняльна інформація по раніше оформленим вантажним митним деклараціям (ВМД) на аналогічні товари, яка міститься у базі даних ЄАІС ДМСУ, чим збільшено митну вартість товару до 25,4387 руб./кг (0,8 дол. США) за одиницю товару, що не відповідає також дійсній вартості товару. Зазначені дії митниці призвели до необхідності подання позивачем нової декларації № 110000011/2010/120273, та потягли за собою додаткове безпідставне нарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 67 742 грн. 66 коп. Обґрунтовуючи свою позицію стосовно незгоди з діями митного органу, позивач посилається на безпідставне незастосування відповідачем першого методу визначення митної вартості товару, передбаченого ст. 266 Митного кодексу України -за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Крім того, позивач зазначає, що ним були виконані вимоги законодавства щодо надання необхідних документів на підтвердження митної вартості товару, зокрема, при митному оформленні товару було надано всі необхідні документи, перелік яких наведено у графі 44 ВМД № 110000011/2010/120042. Також, позивач вказує на те, що в порушення п. 3 Наказу Державної митної служби України № 1227 від 12.12.2005 р. «Про затвердження Порядку оформлення й використання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України», вручений відповідачем примірник картки відмови в прийнятті митної декларації не містить жодних вказівок на будь-які вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, окрім здійснення доплати ПДВ. З цих підстав, позивач просить задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
В судове засідання представник позивача, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження (а.с. 102).
Представник відповідача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував, посилаючись на надані до суду письмові заперечення проти позову, та повідомив суду, що потреби у допиті свідків чи проведенні судових експертиз по даній справі, а також у наданні додаткових пояснень, крім тих, які викладені у письмових запереченнях на позов, не має.
Зокрема, у письмових запереченнях відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на законність дій митного органу при визначенні митної вартості товару за іншим (резервним) методом визначення митної вартості, оскільки позивач не підтвердив заявлену митну вартість документами, наданими при митному оформленні товару, і не надав додаткові документи, витребувані митним органом. Зокрема, згідно декларації № 110000011/2010/120042. від 15.09.2010 р., позивачем було заявлено до митного оформлення товар (гіпохлорит натрію) митною вартістю 1,59 грн. (0,20 доларів США) за одиницю товару. За результатами перевірки документів, які були надані позивачем на підтвердження митної вартості зазначеного товару, та аналізу рівня митної вартості аналогічного товару згідно ЄАІС ДМСУ, митним органом було встановлено, що митна вартість ввезеного товару була значно нижчою від рівня митної вартості таких товарів, імпортованих на митну територію України, у зв'язку з чим, для підтвердження митної вартості товару митним органом були витребувані додаткові документи, а саме, прайс-лист виробника, калькуляції фірми-виробника товару, висновки про вартісні та якісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством. Оскільки зазначені документи на вимогу митного органу позивачем надані не були, відповідач, відповідно до ст. 265 Митного кодексу України та п. 14 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766, визначив митну вартість товару за методом 6, передбаченим ст. 273 Митного кодексу України. Також, відповідач вважає правомірним, у відповідності до Порядку оформлення й використання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 12.12.2005 р. № 1227 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2005 р. за № 1562/11842), прийняття картки відмови від 17.09.2010 р. № 110000011/0/02955. Крім того, відповідач вказує на те, що позивач не скористався правом звернення до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі), тим самим погодившись з вартістю товару, визначеною митним органом, про що свідчить ВМД, надана позивачем при оформленні наступної партії товару із зазначенням ціни, визначеної митним органом (а.с. 68-75).
Представник третьої особи - Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, в судове засідання не прибув, просив здійснити розгляд справи без його участі (а.с. 77).
За викладених обставин, у відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, судом встановлено наступні обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Аккад»зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 01.04.1997 р., та є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності.
12.03.2010 р. між ТОВ «Аккад»та ВАТ «Каустик»(Російська Федерація) укладено зовнішньоекономічний контракт № RF/00203275/89-10.
За умовами даного контракту, Покупець -ТОВ «Аккад»приймає та оплачує товар - гіпохлорид натрію - масова концентрація активного хлору: 204,2 г/дм3, масова концентрація лугу у перерахунку на NaOH: 16,9 г/дм3, марка А, ДСТУ 11086-76 зі змінами 1,2, вагою 1 000 тон (+/_ 5%) на умовах 100% передплати, за ціною 6 200 руб. за 1 тону, за періодом поставки серпень-грудень 2010 року, умови поставки -DAF Росія-Україна, до ст. Успенська (а.с. 23-24, 26).
Згідно інвойсу від 06.09.2010 р., вартість поставленого за контрактом від 12.03.2010 р. товару вагою 52 160 кг становить 6 200 доларів США (323 392 рублів РФ) (а.с. 31).
Митне оформлення вказаного товару здійснювалось на підставі поданої 15.09.2010 р. до Дніпропетровської митниці вантажної митної декларації № 110000011/2010/120042 (форма ДМВ-1), згідно якої, позивач імпортує товар (гіпохлорит натрію) вагою 52 160 кг за ціною 323 392 рублів РФ; курс долара США на час здійснення поставки дорівнює 0,25788 рублів РФ за 1 долар США. У зазначеній декларації позивачем було визначено митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, відповідно до ст. 267 Митного кодексу України (метод №1), а саме: 1,59 грн./кг (0,20 доларів США/кг).
На підтвердження зазначеної у декларації вартості товару (гіпохлорит натрію) позивачем були надані наступні документи:
- рішення про визначення коду товару від 28.04.2010 р. № КТб-110-1944-10;
- облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності від 18.06.2009 р. № 11000/1/2009/111116;
- внутрішній транзитний документ (ВТД) від 13.09.2010 р. № 700000017.2010.000387;
- накладна ЦІМ/УМВС від 07.09.2010 р. АК815997;
- калькуляція від 01.08.2010 р.;
- рахунок-фактура (інвойс) від 06.09.2010 р. № 1341;
- прайс-лист від 01.08.2010 р.;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору від 20.08.2010 р. дод. 2;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі -продажу товарів від 12.03.2010 р. № RF/00203275;
- висновок державної санітарно -епідеміологічної експертизи від 22.12.2008 р. № 25;
- довідка Жовтневої ДПІ про проведення декларування валютних цінностей від 12.07.2010 р.;
- висновок експерта від 15.09.2010 р. № ГО-2207;
- сертифікат про походження товару форми СТ -1 від 06.09.2010 р. № RUUA 0009043714;
- довідка банку від 01.09.2010 р.;
- паспорт від 04.09.2010 р. № 536;
- копія вантажної митної декларації іноземної країни від 06.09.2010 р. № 10312040/060910/0005160.
Проте, зазначених документів виявилось недостатньо для визначення митної вартості товару за методом 1, передбаченим ст. 267 Митного кодексу України, оскільки зі змісту зазначених документів було неможливо встановити, яка саме кількість товару імпортується в Україну.
Так, розділом 6 контракту від 12.03.2010 р. № RF/0020327/89-10 передбачено, що оплата вартості товару, що поставляється згідно даного контракту, здійснюється у рублях Російської Федерації 100 відсотковим авансовим платежем шляхом банківського переказу на рахунок Продавця, на підставі виставленого рахунку за погоджену партію товару, що належить до відвантаження.
Згідно Додатку № 2 від 20.08.2010 р. до зазначеного контракту, поставка товару здійснюється у кількості 1 000 тон за ціною 6 200 руб. за тону. Тобто загальна вартість товару складає 6 200 000 руб. (а.с. 26).
Відповідно до інвойсу від 06.09.2010 р. № 1341, поставка товару здійснюється у кількості 52 160 тон за ціною 6 200 руб. за тону. Тобто загальна вартість товару складає 323 392,00 руб. (а.с. 31).
Відповідно до платіжного доручення від 01.09.2010 р. № 1463, Позивачем здійснено оплату на адресу ВАТ «Каустик»у сумі 315 190,00 руб. Відповідно до зазначеного платіжного доручення оплату здійснено за контрактом від 12.03.2010 р. № RF/0020327/89-10 (а.с. 41).
Оскільки у зазначеному платіжному дорученні було відсутнє посилання на відповідний додаток до контракту, а контракт є довготриваючим, митний орган не зміг ідентифікувати зазначене платіжне доручення з будь-якою поставкою за договором. Крім того, сума, зазначена у платіжному дорученні, не співпадала із сумою, зазначеною у інвойсі.
Також, позивачем не було підтверджено транспортні витрати, які входили до складу митної вартості товару.
Так, позивачем до документів митного оформлення надано перший аркуш залізничної накладної. Сума транспортних витрат від станції відправлення до станції призначення зазначається у 54-56 графах накладної, загальна сума транспортних витрат зазначається у графі 89 накладної. Зазначені графи містяться на другому аркуші залізничної накладної, який до митниці не був наданий.
З огляду на значну різницю у вартості товару, визначеній позивачем у ВМД № 110000011/2010/120042 від 15.09.2010 р., та наявній у ЄАІС ДМСУ, відповідачем зроблено висновок про необхідність надання додаткових документів на підтвердження митної вартості задекларованого товару, про що зроблено відповідний запис у декларації митної вартості форми 1. Так, посадова особа відділу контролю митної вартості Дніпропетровської митниці, що здійснювала перевірку даних, зазначених у ДМВ, і її оформлення, відповідно до Порядку заповнення декларації митної вартості, затвердженого наказом ДМСУ від 02.12.03 № 828, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 19.12.03 за № 1192/8513, на аркуші № 1 ДМВ учинила запис про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, з посиланням на п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для їх підтвердження», а саме, прайс-лист виробника, калькуляцію фірми-виробника товару, висновки про вартісні та якісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством (а.с. 44).
Уповноважена декларантом особа, ознайомившись з переліком необхідних для підтвердження митної вартості товару документів, витребуваних митним органом, повідомила митний орган про неможливість надання зазначених у переліку документів, проставивши про це підпис, та відповідний напис на зворотньому боці декларації митної вартості (а.с. 44 зворотній бік)
З урахуванням позиції підприємства, відсутності додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, митним органом, відповідно до п. 14 Порядку № 1766, винесено Рішення про визначення митної вартості товару від 17.09.2010 р. № 110000011/2010/102515/2, відповідно до якого митну вартість визначено в розмірі 6,49 грн./гк (0,82 дол. США/кг) на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням методу 6 відповідно до ст. 273 Митного кодексу України (а.с. 46).
При цьому, обґрунтовуючи правомірність винесення зазначеного Рішення, відповідач посилається на те, що неповна інформація про митну вартість товару, а також розбіжності щодо вартості товару, що містилися в документах, наданих Позивачем, та у базі ЄАІС ДМСУ, унеможливили застосування методу 1 згідно з положеннями ст. 267 Митного кодексу України.
При вирішенні спору, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 265 Митного кодексу України передбачено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості згідно з положеннями Митного кодексу України.
Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 р. № 339 визначено, що контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом:
1) проведення:
- перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766;
- усного опитування посадових осіб підприємств і громадян, а також консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на вартість товарів;
- митного огляду товарів для визначення характеристик, які впливають на рівень їх митної вартості;
2) порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з:
- рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;
- наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.
Згідно ст. 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Визначення митної вартості товарів здійснюється митними органами відповідно до ст.ст. 259-273 Митного кодексу України, та «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для підтвердження», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766 (далі -Порядок № 1766).
Методи визначення митної вартості товарів, що імпортуються в Україну, передбачені ст. 266 Митного кодексу України, зокрема:
1) визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів;
3) визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
4) визначення митної вартості товарів на основі віднімання вартості;
5) визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість);
6) резервний метод визначення митної вартості товарів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 273 Митного кодексу України, у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.
Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України, основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно і положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обгрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу.
Цією ж статтею визначено, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 273 цього Кодексу.
В даному випадку, недостатність наданих позивачем документів для підтвердження митної вартості заявленого товару та суперечності в них унеможливили застосування методу 1, а тому виникла потреба у використанні різних джерел її обґрунтування та була необхідність застосування різних підходів до оцінки товарів в залежності від джерела, яке використовувалося для митної оцінки товарів.
Із змісту статей 268, 269 Митного кодексу України застосувати метод 2 визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів та метод 3 щодо подібних (аналогічних товарів) неможливо, оскільки на дату здійснення митного оформлення в митниці була відсутня інформація стосовно оформлення таких товарів.
Методи на основі віднімання та додавання вартості повинні ґрунтуватися на даних, які є об'єктивними, підтверджуються документально, піддаються обчисленню та належать до вартості витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Відсутність необхідних документів унеможливила застосування також методів 4 та 5.
Тому, під час перевірки заявленої митної вартості товару та здійсненні митної оцінки виникла потреба у використанні різних джерел її обґрунтування та була необхідність застосування різних підходів до оцінки товарів.
Застосований митницею 6-й (резервний) метод визначення митної вартості базується на світовій практиці, згідно якої, в рамках цього методу допускається розумна гнучкість в підходах до застосування попередніх методів визначення митної вартості.
Відповідно до Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 24.06.09 № 602, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.07.09 за № 559/16685, відділом контролю митної вартості Дніпропетровської митниці проведена митна оцінка вищезазначеного товару та визначена митна вартість товару у розмірі 6,49 грн. (0,82 дол. США) за 1 кг.
Отже, посилання позивача у позовній заяві на порушення відповідачем 1 норм законодавства щодо визначення митної вартості товару у зв'язку з безпідставним застосуванням ним методу 6 визначення митної вартості товару, є необґрунтованим. З урахуванням неподання декларантом додаткових документів на вимогу митного органу, суд не вбачає порушень з боку відповідача при визначенні митної вартості товару за резервним методом.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає рішення Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товару від 17.09.2010 р. № 110000011/2010/102515/2 правомірним та обґрунтованим, оскільки позивачем 15.09.2010 р. при митному оформленні товару (гіпохлорит натрію) згідно декларації № 110000011/2010/120042 не виконані вимоги ч.ч. 1, 2 ст. 264 Митного кодексу України.
Зазначені документи не були надані позивачем також під час судового розгляду даної справи.
Щодо посилань позивача на незаконність оформлення відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, суд зазначає наступне.
Згідно п. 6.5 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Держмитслужби від 20.04.2005 р. № 314, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.04.2005 р. за № 439/10719, за наявності достатніх підстав, установлених законодавством України, посадова особа митного органу може відмовити в прийнятті вантажної митної декларації, митому оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, з оформленням картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України (далі - Картка відмови) в порядку, установленому законодавством України.
Так, наказом Держмитслужби України від 12.12.2005 р. № 1227 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.12.2005 р. за № 1562/11842) затверджено Порядок оформлення й використання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, відповідно до якого в усіх випадках відмови в прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу оформлюється картка відмови.
Відповідно до вищезазначеного Порядку, відповідачем оформлено картку відмови від 17.09.2010 р. № 110000011/0/02955, в якій зазначено про необхідність подання нової вантажної митної декларації з митною вартістю, оскільки наданих декларантом документів не достатньо для підтвердження митної вартості імпортованих ним товарів, та рекомендовано застосувати третій метод визначення митної вартості товарів (а.с. 47).
Враховуючи, що ЄАІС Держмитслужби України не містила інформації, необхідної для застосування методу 3, а застосування наступних методів також виявилося неможливим (про що вже зазначалося вище), відповідачем 1 було застосовано 6-й (резервний) метод визначення митної вартості.
Таким чином, картка відмови прийнята митницею відповідно до норм чинного законодавства.
Суд також зазначає, що, відповідно до норм статті 264 Митного кодексу України, у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митницею, декларант має право звернутись до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг, під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначених митним органом.
У разі, якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.
Механізм реалізації положень статті 264 Митного кодексу України встановлено Порядком випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженим наказом Держмитслужби України від 17.03.2008 р. № 230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.03.2008 р. за № 259/14950.
Відповідно до пунктів 8 та 10 вказаного Порядку, у разі випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання у вигляді сплати до державного бюджету суми податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, у графі 47 вантажної митної декларації декларантом зазначається відповідний код способу розрахунку (код «52»згідно із Класифікатором способів розрахунку, затвердженого наказом Держмитслужби від 12.12.2007 р. № 1048), а посадова особа митного органу, що здійснює митне оформлення товарів, вчиняє у графі «для відміток митного органу»декларації митної вартості форми декларації митної вартості-2 записи «контроль митної вартості після пропуску», а також «сплачено до бюджету».
Проте, ТОВ «Аккад»не вчинило дій, передбачених вищезазначеними нормами чинного законодавства, та 17.09.2010 р. здійснило митне оформлення товару (гіпохлорит натрію) за ВМД № 110000011/2010/120273 (а.с. 48) зі сплатою митних платежів на загальних підставах згідно митної вартості, що визначена митним органом рішенням митного органу від 17.09.2010 р. № 11 0000011/2010/102515/2.
Отже, враховуючи те, що при митному оформленні ТОВ «Аккад»товару (гіпохлорит натрію) ним не були надані необхідні документи на підтвердження митної вартості товару, зазначеної у вантажній митній декларації № 110000011/2010/120042 (1,59 грн. за 1 кг., що дорівнює 0,20 доларів США за 1 кг), та в подальшому фактично виконано рішення відповідача № 110000011/2010/102515/2 від 17.09.2010 р., згідно якого митну вартість товару, зазначену у вантажній митній декларації № 110000011/2010/120042 збільшено (6,49 грн./кг -0,82 дол. США/кг), суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог ТОВ «Аккад»також і в частині стягнення надміру сплаченого податку на додану вартість.
За результатами розгляду справи, суд дійшов висновку про правомірність рішення Дніпропетровської митниці № 110000011/2010/102515/2 від 17.09.2010 р. про визначення митної вартості товару, оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 110000011/0/02955, а отже, позовні вимоги ТОВ «Аккад»є безпідставними, та задоволенню не підлягають.
Керуючись ч. 6 ст. 128, ст. ст. 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккад» - відмовити в повному обсязі.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.В.Чорна