02.11.2011 < копія >
18 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0470/10843/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Кучми К.С.
при секретарі -Дєговцові І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвіл 1»до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених вимог послався на те, що відповідачем було прийнято рішення та не визнано уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за травень 2011 року підприємства як податкову звітність, оскільки коригуються показники які перевіряються податковою інспекцією, дані дії він вважає неправомірними, у зв'язку з чим вимушений був звернутися до суду з даним позовом. За таких обставин, позивач просив суд: визнати неправомірними дії ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська щодо проведення документальної невиїзної перевірки згідно акту від 03.08.2011 р. за № 00081/2305/33473440; визнати протиправними дії відповідача щодо невизнання як податкової звітності TOB «Гудвіл 1» уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість, яким виправляються помилки за травень 2011 р., отриману ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська 08.08.2011 р.; зобов'язати ДПІ визнати як податкову звітність TOB «Гудвіл 1» уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість, яким виправляються помилки за травень 2011 р., отриману ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська 08.08.2011 р.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, на задоволенні позову наполягала.
Представник відповідача в судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги не визнав та зазначив, що на підставі п.79.1. ст.79 Податкового кодексу України керівником ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська було прийнято рішення про призначення 03.08.2011 року проведення документальної невиїзної перевірки TOB «Гудвіл 1» в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з платником податків TOB НВП «ОР - ТАФ» за травень 2011 року про що 03.08.2011 року було складено акт, який засобом поштового зв'язку 03.08.2011 року було направлено на адресу TOB «Гудвіл 1». Зазначив, щодо формування наказу та направлення на перевірку, то відповідно до норми п.79.1. ст.79 ПКУ окрім прийняття рішення керівником податкового органу на проведення документальної невиїзної перевірки, не передбачено оформлення наказу та повідомлення про проведення даного виду перевірок.
Представник відповідача також вказав, що 08.08.2011 р. на адресу ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська від TOB «Гудвіл-1» засобами поштового зв'язку надійшов уточнюючий розрахунок яким коригувались показники відображені у декларації з ПДВ за травень 2011 року. На що листом від 15.08.2011 року за №17316/10/28-221 ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська повідомило TOB «Гудвіл 1» що відповідно до п.50.2. ст.50 Податкового кодексу України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний податку і збору, який перевіряється контролюючим органом. В даному випадку, в уточнюючому розрахунку з ПДВ, яким виправляється помилка за травень 2011 року, коригуються показники за період який перевіряється, а тому представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ТОВ «Гудвіл 1» зареєстроване 25.03.2005 р. Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 33473440.
Так судом встановлено, що на підставі посвідчення серії УДН №019967, виданого ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська та на підставі п.79.1. ст.79, п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI у Кіровському районі м.Дніпропетровська, заступником начальника відділу перевірок відшкодування податку на додану вартість управління податкового контролю юридичних осіб Каніболоцькою Н.О. проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвіл 1» в частині дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з платником податків ТОВ НВП «ОР-ТАФ» (код за ЄДРПОУ 33497095) за травень 2011 року.
За результатами перевірки був складений акт №00081/2305/33473440 від 03 серпня 2011 року «Про результати документальної невиїзної перевірки TOB «Гудвіл 1» в частині дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з платником податків ТОВ НВП «ОР-ТАФ» за травень 2011 року, яким було встановлено, порушення позивачем ч.1 ст.203, 207, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених з ТОВ НВП «ОР-ТАФ» у травні 2011 року. Копія даного акту була направлена позивачу 10 серпня 2011 року та отримана останнім 16 серпня 2011 року.
Як було встановлено під час судового засідання, підставою проведення документальної невиїзної перевірки TOB «Гудвіл 1» від 03.08.2011 року став лист ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 03.08.2011 року який було направлено на адресу ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська для відповідного реагування акт перевірки TOB НВП «ОР - ТАФ», з питань дотримання вимог податкового законодавства податку на додану вартість за травень 2011 року.
В судовому засіданні також встановлено, що 05 серпня 2011 року ТОВ «Гудвіл 1» на адресу ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська поштою направлений уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2011 року, який був отриманий останнім 08 серпня 2011 року. Листом за вих.№17316/10/28-221 від 15 серпня 2011 року ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська повідомила керівника ТОВ «Гудвіл 1» про те, що податкова звітність складена з порушенням п.48.7 ст.48 Податкового кодексу України не може бути визнана як податкова, тому що в уточнюючому розрахунку з податку на додану вартість, яким виправляються помилки за травень 2011 року коригуються показники за період, який перевіряється (п.50.2. ст.50 Податкового кодексу України). Даний лист був отриманий позивачем 22 серпня 2011 року.
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.
Відповідно до п.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Згідно п.75.1ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.
Згідно п.п.79.1., 79.2. ст.79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Відповідно до пп.78.1.1.-78.1.13. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України. Документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язків письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом; платником податків подано органу державної податкової служби уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся органом державної податкової служби; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; платником податків подано в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки; розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків; платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень; щодо платника податку подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня його отримання; отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні; органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації.
Згідно пп.83.1.1.-83.1.6. п.83.1. ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
Пунктом 86.7. даного Кодексу у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.
З аналізу вищевказаних норм права суд встановив, що дії податкового органу щодо висновків викладених в акті перевірки можуть бути оскаржені як до податкового органу так і до суду.
Згідно пунктів 2.3., 2.4. Розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України 22.12.2010 р. №984 та зареєстрованого в МЮУ 12.01.2011 р. за № 34/18772 в змісті акту (довідки) документальної перевірки зазначаються, в тому числі, підстави для проведення перевірки відповідно до Кодексу та інших законодавчих актів. Дата видачі та номер направлення на проведення документальної перевірки, найменування органу державної податкової служби, який його виписав. Дати та номери наказів керівника органу державної податкової служби на проведення перевірки, продовження або перенесення строків проведення перевірки, зупинення перевірки (у разі наявності).
Наведені норми Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства свідчать про наявність певних порушень в діях ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська, які полягають в наступному.
Працівник податкової інспекції приступив до проведення документальної невиїзної перевірки підприємства, здійснив її та склав акт №00081/2305/33473440 від 03 серпня 2011 року без направлення (вручення) підприємству копії наказу про проведення документальної невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Рішення керівника податкового органу про проведення документальної невиїзної перевірки TOB «Гудвіл 1» від 03.08.2011 року було прийнято відповідно до листа ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 03.08.2011 року, що є порушенням п.п.79.1., 79.2. ст.79 Податкового кодексу України. Посилання представника відповідача, що прийняття рішення керівником податкового органу на проведення документальної невиїзної перевірки, не передбачено оформленням наказу та повідомлення про проведення даного виду перевірок, суд вважає недоречним та рахує коли перевіряючий проводив перевірку, то діяв поза межами наданих йому повноважень.
Суд також вважає посилання відповідача в акті перевірки на вищезазначені норми Цивільного кодексу України безпідставними виходячи з наступного.
У відповідності до частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Згідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.
Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.
Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст.216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.
Згідно зі ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. При цьому фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Угоди, які укладені між позивачем та контрагентами, не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.
Суд вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до приписів ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
З огляду на викладене наведені в акті перевірки порушення не дають право податковому органу вчиняти дії щодо визнання правочинів нікчемними, а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними (оспорюваний правочин). Відсутні у перевіряючого на момент проведення перевірки первинної бухгалтерської документації не може бути безумовною підставою для висновку в акті перевірки про визнання угод нікчемними.
Відобразивши в акті перевірки певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину, свідчить і думка Верховного суду України, висловлена в Узагальненнях ВСУ під назвою «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними», доведених листом від 24.12.2008 р. Так у розділі Узагальнень «Правові наслідки не відповідності змісту правочину законодавству» йдеться про зміст правочину, а не факти, що свідчать про його виконання.
Наказом ДПА України від 25.01.2011 р. №41 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрованого в МЮУ від 16.02.2011 р. за №197/18395, затверджені форми податкової звітності з податку на додану вартість та Порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ.
Відповідно до п.46.1. ст.46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.
Згідно п.48.1. ст.48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.
Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.
Пункт 48.3. ст.48 Податкового кодексу України визначає перелік обов'язкових реквізитів податкової декларації, а саме: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий І період, за який подається податкова декларація: звітний (податковий період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування і прізвище, ім'я, по-батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
Крім того, податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку.
Згідно п.48.7. ст.48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.
Пункт 49.8. ст.49 Податкового кодексу України передбачає що, прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачений пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
За умови дотримання платником податків вимог цієї статті (п.49.9. ст.49 Податкового кодексу України) посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.
Відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.
Таким чином, законодавець чітко визначив підстави невизнання контролюючим органом податкової декларації, а саме: не зазначення в ній обов'язкових реквізитів, відсутність підписів посадових осіб, відсутність печатки платника податків.
За таких обставин, суд критично відноситься до посилання відповідача в своєму листі за вих.№17316/10/28-221 від 15 серпня 2011 року про те, що податкова звітність складена з порушенням п.48.7 ст.48 Податкового кодексу України не може бути визнана як податкова, в уточнюючому розрахунку з ПДВ, яким виправляється помилка за травень 2011 року, оскільки коригуються показники за період який перевіряється. Так як, 15 серпня 2011 року, яким датований лист ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська, вже був складений акт №00081/2305/33473440 від 03 серпня 2011 року документальної невиїзної перевірки ТОВ «Гудвіл-1», а п.50.2. ст.50 Податкового кодексу України встановлює, що платник податків не має права подавати уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, який на дату подання уточнюючого розрахунку перевіряється відповідним контролюючим органом.
Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частин 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У відповідності з п.1 ч.2 ст.162 КАС України, суд в порядку адміністративного судочинства може визнати протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
При вирішенні спору, суд вважає за можливе застосувати ст.11 КАС України та з метою повного захисту інтересів позивача вийти за межі позовних вимог, визнавши протиправними дії ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Гудвіл 1» в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з платником податків ТОВ НВП «ОР-ТАФ» за травень 2011 року та висновків викладених в акті №00081/2305/33473440 від 03 серпня 2011 року, оскільки відповідачем не було доведено правомірності своїх дій при проведенні перевірки позивача. А тому є і протиправними дії відповідача щодо невизнання як податкової звітності уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2011 року позивача, оскільки вчинені всупереч положеннями статті 46 Податкового кодексу України.
Разом з тим, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання ДПІ визнати як податкову звітність TOB «Гудвіл 1» уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість, яким виправляються помилки за травень 2011 року, отриману ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська 08.08.2011 р. слід відмовити, оскільки оскаржені дії відповідача визнані судом протиправними, надісланий позивачем уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2011 року вважається поданим та прийнятим до обліку.
Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалена постанова.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська щодо проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвіл 1» (код за ЄДРПОУ 33473440) в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з платником податків ТОВ НВП «ОР-ТАФ» код ЄДРПОУ 33497095 за травень 2011 року та висновків викладених в акті №00081/2305/33473440 від 03 серпня 2011 року.
Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська щодо невизнання як податкової звітності уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2011 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвіл 1».
У задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвіл 1» судовий збір у розмірі 1, 70 грн. (однієї грн. сімдесяти коп.).
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.
Повний текст постанови складено 24 жовтня 2011 року
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >К.С. Кучма
< Текст >