28.10.2011 < копія >
25 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0470/12704/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіКоблової О. Д. < Текст >
при секретаріТуранській С.О.
за участю представників:
позивача
відповідача Кудінової О.В.
Царука Р.М., Ігнатенко М.О., Колота В.В. < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю М'ясокомбінат «Ювілейний» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю М'ясокомбінат «Ювілейний» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області з позовними вимогами, з урахуванням уточнень позовної заяви, про:
- визнання дій Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області щодо прийняття податкових повідомлень-рішень від 02.08.2011 року №0000552341 та від 02.08.2011 року №0000562341, які були винесені на підставі акту перевірки від 18.07.2011 року №503/231/24615640, в частині визначення сум грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за наслідком висновків Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області щодо нікчемності фінансово-господарських операцій, вчинених ТОВ М'ясокомбінат «Ювілейний» з його контрагентами: ТОВ «Крініум», ТОВ «Імпакт Ново», ТОВ «Вектрас», ТОВ «Вало Тімбер», ТОВ «Дніпро-Бріг», ПП «ВКФ «Укрпромснаб», ТОВ «Вінес», неправомірними;
- визнання неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.08.2011 року №0000552341 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 2 653 076,25 грн., з яких основний платіж - 2 129 379,55 грн., штрафні (фінансові) санкції - 523 697,25 грн., податкового повідомлення-рішення від 02.08.2011 року №0000562341 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 2 637 063,25 грн., з яких основний платіж - 2 109 992,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 527 071,25 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 18.07.2011 року №503/231/24615640 щодо нікчемності фінансово-господарських операцій, вчинених ТОВ М'ясокомбінат «Ювілейний» з його контрагентами: ТОВ «Крініум», ТОВ «Імпакт Ново», ТОВ «Вектрас», ТОВ «Вало Тімбер», ТОВ «Дніпро-Бріг», ПП «ВКФ «Укрпромснаб», ТОВ «Вінес», є необґрунтованими та безпідставними, внаслідок чого і прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення-рішення з податку на прибуток та з податку на додану вартість в оскаржуваній частині є неправомірними, а тому підлягають скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позову, просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначили, що в оскаржуваній позивачем частині рішення винесені в межах та у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, а також всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
З матеріалів справи вбачається, що на Дніпропетровською МДПІ Дніпропетровської області з 10.05.2011р. по 11.07.2011р. було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ М'ясокомбінат «Ювілейний» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009р. по 31.03.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 31.03.2011р., за результатами якої складено акт №503/231/24615640 від 18.07.2011 року.
02 серпня 2011 року Дніпропетровською МДПІ Дніпропетровської області за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки винесені податкові повідомлення-рішення:
- №0000552341, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 9 319 367,50 грн., з яких 7 241 723,00 грн. - основний платіж, 2 077 644,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції;
- №0000562341, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 648 696,25 грн., з яких 2 121 624,00 грн. - основний платіж, 527 072,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Як вбачається з матеріалів справи, не погодившись із зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав до ДПА у Дніпропетровській області скаргу, однак за розглядом скарги оскаржувані податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарга - без задоволення.
Позивач в даному адміністративному позові частково не погоджується з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, а саме в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 2 653 076,25 грн., з яких основний платіж - 2 129 379,55 грн., штрафні (фінансові) санкції - 523 697,25 грн., та в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 2 637 063,25 грн., з яких основний платіж - 2 109 992,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 527 071,25 грн.
Такі суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість були визначені податковим органом внаслідок встановлених під час проведення перевірки та відображених у акті перевірки порушень:
- п. 3 ст. 5, п. 1 ст. 7, ст. 44 ГК України; ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, п. 5.1 ст. 5, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 129 379,55 грн.;
- п. 3 ст. 5, п. 1 ст. 7, ст. 44 ГК України; ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 2 109 992,00 грн.
Висновки відповідача про заниження податку на прибуток на суму 2 129 379,55 грн. та податку на додану вартість на суму 2 109 992,00 грн. в періоді, що перевірявся, ґрунтуються на тому, що податковим органом під час проведення перевірки було встановлено укладення нікчемних правочинів між ТОВ М'ясокомбінат «Ювілейний» та наступними постачальниками: ТОВ «Крініум», ТОВ «Імпакт Ново», ТОВ «Вектрас», ТОВ «Вало Тімбер», ТОВ «Дніпро-Бріг», ПП «ВКФ «Укрпромснаб», ТОВ «Вінес».
Так, під час перевірки взаємовідносин між позивачем та вказаними контрагентами податковим органом зроблено висновок про порушення ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України.
Суд не погоджується з даним висновком відповідача з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України.
Виходячи з наведеної норми, до правовідносин, які виникли між сторонами в 2009, 2010рр. слід застосовувати законодавство України, яке діяло на момент виникнення правовідносин, а також з урахуванням того, що відповідачем проведено перевірку ТОВ М'ясокомбінат «Ювілейний» з 10.05.2011р. по 11.07.2011р. та складено акт перевірки від 18.07.2011 року - до зазначених правовідносин слід застосовувати норми Податкового Кодексу України.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначені функції податкових органів, а саме: державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України; за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 20 Податкового кодексу України податковим органам надано право, а саме: запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; під час проведення, виїзних перевірок отримувати у платників податків (представників платників податків) копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу; проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу; для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою), які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та отримувати їх у платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
3 аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.
Податковим органом в акті перевірки від 18.07.2011 року зроблено висновок про те, що правочини, укладені ТОВ М'ясокомбінат «Ювілейний» з ТОВ «Крініум», ТОВ «Імпакт Ново», ТОВ «Вектрас», ТОВ «Вало Тімбер», ТОВ «Дніпро-Бріг», ПП «ВКФ «Укрпромснаб», ТОВ «Вінес» мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, такі правочини свідчать про відсутність наміру створення правових наслідків, не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, тобто, такі правочини носять фіктивний характер.
Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Разом з тим, висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є:
1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.
Акт перевірки від 18.07.2011 року не тільки не містить посилань про вину позивача, яка виразилася в його намірі порушити публічний порядок, а й не доводить умислу ТОВ М'ясокомбінат «Ювілейний» на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.
Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Статтею 216 ЦК України встановлено, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. При цьому до кола таких заінтересованих осіб податкові органи не відносяться. Відповідно до ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій сторони, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.
Отже, відповідач, зробивши висновок у акті від 18.07.2011 року про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ М'ясокомбінат «Ювілейний» та ТОВ «Крініум», ТОВ «Імпакт Ново», ТОВ «Вектрас», ТОВ «Вало Тімбер», ТОВ «Дніпро-Бріг», ПП «ВКФ «Укрпромснаб», ТОВ «Вінес», не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечить інтересам держави, не підкріплені належними доказами, а саме: рішеннями суду про визнання їх такими або вироком суду відносно посадових осіб позивача, який би свідчив про наявність умислу у діях посадових осіб позивача на порушення публічного порядку.
Таким чином, визначення сум податкового зобов'язання по нікчемному правочину, нікчемність якого вказана виключно в акті перевірки, є неправомірним.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити про те, що позивачем в підтвердження здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентами та реальності укладених договорів були надані копії належним чином оформлених первинних документів, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин, та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України. Крім того, по деяким контрагентам є судові рішення, які набрали законної сили, та якими встановлено, що укладені з ТОВ М'ясокомбінат «Ювілейний» договори не суперечать актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, на момент укладення були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а тому спірні договори повністю відповідають загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Згідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем у ході судового розгляду справи не доведено правомірність та законність своїх висновків щодо нікчемності правочинів, викладених в акті перевірки від 18.07.2011 року, з урахуванням наданих відповідачу повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, оскільки податкові органи правом на встановлення нікчемності правочинів не наділені.
Отже, обрані відповідачем підстави для визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість не відповідають вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку про неправомірність дій відповідача щодо прийняття податкових повідомлень-рішень від 02.08.2011 року з податку на прибуток та з податку на додану вартість, які були винесені на підставі акту перевірки від 18.07.2011 року, в частині визначення сум грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за наслідком висновків Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області щодо нікчемності фінансово-господарських операцій, вчинених ТОВ М'ясокомбінат «Ювілейний» з його контрагентами: ТОВ «Крініум», ТОВ «Імпакт Ново», ТОВ «Вектрас», ТОВ «Вало Тімбер», ТОВ «Дніпро-Бріг», ПП «ВКФ «Укрпромснаб», ТОВ «Вінес», відповідно, такі податкові повідомлення-рішення в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 2 653 076,25 грн. та в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 2 637 063,25 грн., підлягають скасуванню.
Статтями 7, 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що принципами здійснення правосуддя в адміністративній справі є: верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та Законів України.
Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а відтак, такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю М'ясокомбінат «Ювілейний» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.
Визнати дії Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області щодо прийняття податкових повідомлень-рішень від 02.08.2011 року №0000552341 та від 02.08.2011 року №0000562341, які були винесені на підставі акту перевірки від 18.07.2011 року №503/231/24615640, в частині визначення сум грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за наслідком висновків Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області щодо нікчемності фінансово-господарських операцій, вчинених ТОВ М'ясокомбінат «Ювілейний» з його контрагентами: ТОВ «Крініум», ТОВ «Імпакт Ново», ТОВ «Вектрас», ТОВ «Вало Тімбер», ТОВ «Дніпро-Бріг», ПП «ВКФ «Укрпромснаб», ТОВ «Вінес», неправомірними.
Визнати неправомірними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.08.2011 року №0000552341 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 2 653 076,25 грн., з яких основний платіж - 2 129 379,55 грн., штрафні (фінансові) санкції - 523 697,25 грн., податкового повідомлення-рішення від 02.08.2011 року №0000562341 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 2 637 063,25 грн., з яких основний платіж - 2 109 992,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 527 071,25 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження -з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.
Повний текст постанови складений 28 жовтня 2011 року.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >О. Д. Коблова
< Текст >