28.10.2011 < копія >
27 вересня 2011 р. Справа № 2а/0470/7433/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЛозицької І.О. < Текст >
при секретаріВасиленко К.Е.
за участю:
представника позивача
представників відповідача Хицко Г.Д.
Овсяникової Л.О., Косенка Д.В. < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом приватного підприємства "Мобілочка" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення від 07 червня 2011 року №0001422302
Приватне підприємство "Мобілочка" звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська: №0001422302 від 07 червня 2011 року, яким визначено податкове зобов'язання на суму -482 992,81 грн.
За таких обставин, позивач просив позовні вимоги задовольнити постановивши відповідне рішення.
Представник позивача, що з'явився у судовому засіданні, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з викладених в ньому підстав.
У судове засідання з'явилися представники відповідача та надали до суду письмові заперечення. В обґрунтування своєї позиції по справі зазначили, що дії Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська щодо складання акту перевірки та податкового повідомлення -рішення повністю відповідають вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції. Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська додержано всіх вимог правових норм, які регулюють порядок їх прийняття, рішення узгоджуються з вимогами чинного законодавства і прийняті відповідно до обставин, що склалися, тому, підстави для скасування рішень відсутні.
Отже, представники відповідача посилаються на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень, у зв'язку з чим, просили суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на підставі наказу від 20.05.2011р. № 634 начальника ДПІ у Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська, працівниками Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Мобілочка»з питань правильності формування податкового кредиту по операціям з ТОВ «Продснабторг»за лютий 2011 року, якою встановлено порушення п.198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, підприємством ПП «Мобілочка»завищено податковий кредит у лютому 2011 року на суму 482 991, 81 грн., що в свою чергу призвело до заниження податку на додану вартість на суму 482 991, 81 грн.. Встановлено порушення ч.1, 5 ст. 203, п.1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними -в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчиненні удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, за результатами перевірки складено Акт від 23 травня 2011 року №1030/23-2/33474548.
На підставі вищезазначеного акту перевірки, було винесено податкове повідомлення-рішення від 07 червня 2011 року №0001422302, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП «Мобілочка»за платежем: податок на додану вартість у загальній сумі 482 992, 81 грн.
24 червня 2011 року податкове повідомлення-рішення було отримано позивачем, про що свідчать докази, які наявні в матеріалах справи.
З позицією податкового органу, викладеною у висновках до Акту перевірки, та прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням ПП «Мобілочка» не погоджується, вважає їх безпідставними, такими, що не відповідають дійсним обставинам та ґрунтуються на помилковому застосуванні норм чинного законодавства України.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 Податкового кодексу України, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі, при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Під час перевірки відповідачем було надано запит від 18 травня 2011р. №14827/10/23-2 «Про надання інформації та її документального підтвердження».
На його виконання позивачем було надано інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом та скріплені печаткою) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки ПП «Мобілочка»у взаємовідносинах з TOB «Продснабторг»з 01 лютого 2011 року по 28 лютого 2011 року, зокрема, надано:
- договір суборенди б/н від 01 грудня 2010 року,
- податкові накладні, зареєстровані в Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних: податкова накладна № 9 від 01 лютого 2011 року на суму 243 865, 00 грн., в тому числі, ПДВ - 40 644,17 грн. податкова накладна №36 від 14 лютого 2011 року на суму 166 044,60 грн., в тому числі, ПДВ - 27 674,10 грн. податкова накладна №68 від 28 лютого 2011 року на суму 2 488 041, 26 грн., в тому числі, ПДВ - 414 673,54 грн.
Акти виконаних робіт (наданих послуг):
б/н від 01.02.2011г. на загальну суму 243 865,00 грн. (203 220,83грн., в тому числі ПДВ 40 644,17 грн.).
б/н от 28.02.2011г. на загальну суму 2 654 085,86 грн.(2 211738,22грн., в тому числі ПДВ 442 347,64 грн.).
Копії платіжних доручень:
01/02/11 № 1801 -250200,00 грн.
02/02/11 № 1865 - 323740,00 грн.
09/02/11 № 2275 - 331960,00 грн.
11/02/11 №2617-91360,00 грн.
14/02/11 № 2697 - 559180,00 грн.
- Копії додатків до Договору суборенди від 01 січня 2011 року, що підтверджують розташування будівельних об'єктів (магазинів) в різних регіонах України;
- Копії Актів приймання-передачі нежитлового приміщення, що підтверджують фактичну передачу за договором суборенди нежитлових приміщень для розташування торговельних об'єктів (магазинів) в різних регіонах України.
Вище наведені документи підтверджують, що суми податку, являються підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, правомірно включені до податкового кредиту за лютий 2011р.
Суд приходить висновку, що вказані документи підтверджують господарські відносини, що існували між ПП «Мобілочка»з TOB «Продснабторг», їх вид - суборенда, обсяг - загальна сума наданих послуг - 2 897 950,86 грн., якість послуг та розрахунків, що здійснювались між ними - зобов'язання виконані сторонами в повному обсязі. Всі зазначені показники підтверджують реальність господарських відносин та повноту відображення обліку ПП «Мобілочка».
Відповідачем подано письмові заперечення, в яких зазначено, що згідно з висновком по акту встановлено, що відповідно до частини 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.
Відповідач наголосив, що в результаті проведених заходів встановлено, що операції з поставки товарів, робіт (послуг) в адресу TOB «Продснабторг»можуть мати ознаки «безтоварних», оскільки є велика ймовірність (у зв'язку з неподанням декларації з податку на прибуток та відсутністю за юридичною адресою) того, що TOB «Продснабторг»не має основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, земельних ділянок, обладнання, інше) для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу будь-якого товару та послуг у обсягах, що задекларовані, не підтверджено наявність найманих працівників для здійснення відповідної діяльності, а також, використовує у своїй діяльності підприємства, що є вірогідними «податковими ямами»та не виконує податкових зобов'язань перед бюджетом. В зв'язку з тим, що відсутня інформація стосовно наявних залишків товарно-матеріальних цінностей на підприємстві.
Враховуючи те, що у TOB «Продснабторг»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби та підприємство не виконує податкових зобов'язань перед бюджетом, так як підприємством не надані до ДПІ декларації з податку на прибуток, згідно з ч.1., 5. ст.203, п.1., 2. ст.215., ст.228. Цивільного кодексу України, угоди з контрагентами за період лютий 2011 року, вбачаються як такі, що мають ознаки «нікчемності».
Також, перевіркою встановлено, що дирекція та бухгалтерія TOB «Продснабторг»за юридичною адресою не знаходяться; відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.
Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
У зв'язку з вищевикладеним, на думку відповідача, у ПП „Мобілочка" відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами - постачальниками в розумінні ст. 3 вищенаведеного Закону.
Суд критично ставиться до заперечень відповідача, та вважає їх не обґрунтованими.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.97р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі, при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Законом України "Про систему оподаткування" від 25.06.91 № 1251-XII зі змінами і доповненнями, для платника податку не передбачено обов'язку (ст. 9) та не надано права (ст. 10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в т. ч. і щодо реєстрації в якості платника податку, ведення останнім будь-яких бухгалтерських книг, журналів, тощо). Чинним законодавством не передбачено обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності іншого платника податку.
Отже, вище наведеними документами підтверджується, що суми податку, являючись підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, були включені до податкового кредиту за червень 2010р. та є свідченням правомірності формування валових витрат платника податку.
Суд зазначає, що вказані документи підтверджують господарські відносини, що існували між ПП «Мобілочка»з TOB «Продснабторг», їх вид - постачання товарів, обсяг - загальна сума поставленого товару - 2 897 950,86 грн., якість операцій та розрахунків, що здійснювались між ними - зобов'язання виконані сторонами в повному обсязі. Всі зазначені показники підтверджують реальність господарських відносин та повноту відображення обліку ПП «Мобілочка».
Однак, незважаючи на представлені до перевірки документи, підтверджуючі правомірність віднесення до податкового кредиту підприємства за лютий 2011 року суми 482 991, 81 грн., та доведеність ПП «Мобілочка»факту реального настання правових наслідків щодо укладеного договору суборенди б/н від 01.12.2010 року, відповідач неправомірно застосовує норму ст. 216 Цивільного кодексу України щодо наслідків недійсності правочину.
В обґрунтування своєї позиції, викладеної в Акті перевірки, відповідач посилається на норму ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також, порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемним, а також на статтю 207 Господарського кодексу України, відповідно до приписів якої, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Суд зазначає, що Законом України «Про систему оподаткування»для платника податків не передбачено зобов'язання та не передбачено право витребувати від іншого платника податків будь-які відомості (в тому числі і відносно реєстрації в якості платника податків, ведення ним бухгалтерських книг, журналів і т.д.). Також, ні Закон України «Про податок на додану вартість», ні Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», ні Декрет КМУ № 13-92, не передбачають обов'язку чи права контролювати показники податкової звітності контрагента.
А неподання податкової звітності та інші порушення податкового законодавства контрагентом по договору позивача, не є безумовними підставами для визнання господарських операцій між такими суб'єктами господарювання безтоварними.
Відповідно до вищевказаного, зазначені в акті перевірки висновки, що укладений позивачем із своїм контрагентом ТОВ «Продснабторг»правочин -договір суборенди б/н від 01.12.2010 року, не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а також про недійсність даних, наведених позивачем в декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року а отже і про недійсність даних, задекларованих позивачем податкового кредиту та зобов'язань, ґрунтуються лише на фактах, викладених в акті документальної невиїзної перевірки ТОВ «Продснабторг»без дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку останнього є нічим іншим, як припущеннями, оскільки зроблені без наявності достатніх та відповідних на те доказів.
Також, факти викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог статей 203, 215, 228 ЦК України відносно того, що укладений позивачем договір суборенди з ТОВ «Продснабторг»не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, та є підставою для визнання таких угод недійсними, та визнання недійсними даних, наведених у деклараціях з податку на додану вартість.
Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", визначені функції податкових органів, а саме: державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також, здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також, перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також, стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України; за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також, про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 20 Податкового кодексу України, податковим органам надано право, а саме : запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків); під час проведення виїзних перевірок отримувати у платників податків (представників платників податків) копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на органи державної податкової служби; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також, у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу; проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів), застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу; для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі, благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким, покладено на органи державної податкової служби, а також, фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою), які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на органи державної податкової служби, та отримувати їх у платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на органи державної податкової служби.
З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень, не надано право щодо формулювання в актах перевірки висновків про нікчемність правочинів, укладених суб'єктами господарювання.
Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Стаття 204 ЦК України, закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відобразивши в акті перевірки певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину. У вищевказаних нормах йдеться саме про зміст правочину, а не факти, що свідчать про його виконання.
Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є:
1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочинами, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України, має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.
Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю, або в частині.
Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках, питання про недійсність правочину, має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.
Отже, висновок у акті від 23 травня 2011 року про відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання його таким.
Тому, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог статей 203, 215, 228 ЦК України відносно того, що укладений позивачем договір постачання з TOB «Пробснабторг», не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, та визнання недійсними даних, наведених у деклараціях з податку на додану вартість.
Отже, факт нікчемності повинен бути обґрунтований належним чином, і відповідачем повинно бути доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок та спрямовані на незаконне заволодіння майном держави. Всупереч цьому, в акті відсутні відповідні докази.
В ході розгляду справи, позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав належних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Факти, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини, підтверджуються наявними та дослідженими в судовому засіданні доказами.
За таких обставин, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог ПП «Мобілочка»в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8,10, 11, 69, 70,71, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська №0001422302 від 07 червня 2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Мобілочка» за платежем: податок на додану вартість у загальній сумі 482 992, 81 грн. (чотириста вісімдесят дві тисячі дев'ятсот дев'яносто дві гривні 81 коп.).
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 03.10.11р.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >І.О. Лозицька
< Текст >