25.10.2011 < копія >
03 березня 2011 р. Справа № 2а-2903/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіРищенко А. Ю. < Текст >
при секретаріОсавуляк О.А.,
за участю:
позивача ОСОБА_3 < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Дніпропетровського обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій та стягнення коштів
26.02.2011 року ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить визнати протиправними дії Дніпропетровського обласного військового комісаріату щодо несвоєчасної виплати грошового забезпечення та звільнення з військової служби; стягнути на його користь з Дніпропетровського обласного військового комісаріату 9382,06 грн. середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку; стягнути на його користь з Дніпропетровського обласного військового комісаріату 17143,19 грн. різниці між фактично виплаченою та належною до виплати надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідач провів розрахунок при звільненні не в повному обсязі, а саме: не вчасно було виплачено заборгованість по оплаті відряджень та вихідної допомоги. І тому, відповідно до вимог ст.116, 117 КЗпП України відповідач повинен сплатити середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку. Крім того, на думку позивача, відповідачем виплачувалась надбавка за безперервну військову службу в Збройних Силах України в меншому розмірі ніж це передбачено Указом Президента України від 05.05.2003 року №389/2003. Так вважає, що йому повинно було виплачуватись вказана надбавка у розмірі 90%.
В судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі та надав пояснення відповідно до позовної заяви.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав повністю та пояснив, що при звільненні ОСОБА_3 порушень чинного законодавства допущено не було та розрахунок проведено вчасно. Крім того пояснив що позивачем невірно розуміються норми чинного законодавства щодо встановлення надбавок за безперервну службу так як вказаним Указом Президента України встановлюються граничні розміри надбавок проте не встановлено мінімальних розмірів вказаної надбавки. Також зазначив, що вказані надбавки виплачуються у межах бюджетних асигнувань.
Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши наявні у справі письмові докази, приходить до наступних висновків.
Позивач проходив військову службу і перебував на грошовому забезпеченні у Дніпропетровському обласному військовому комісаріаті.
На підставі наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 09.08.2005 року позивача було звільнено з військової служби у запас у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України за пунктом 67 підпунктом «б» (за станом здоров'я) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України затвердженого Указом Президента України №1053 від 07.11.2001 року.
На підставі наказу військового комісара Дніпропетровського обласного військового комісаріату від 31.10.2005 року №165 позивач був виключений зі списків особового складу Дніпропетровського обласного військового комісаріату та знятий з усіх видів забезпечення.
Відповідно до довідки про виплату грошового утримання ОСОБА_3 від 15.02.2006 року заборгованості з грошового забезпечення на день звільнення позивача не було, заборгованість з видатків на відрядження в сумі 318,99 грн. була виплачена 15.02.2006 року, заборгованість по вихідній допомозі в сумі 29713,60 грн. була виплачена 09.12.2005 року.
Згідно ч.1 ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Проте, передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо).
В той же час, умови проходження військової служби та правовий захист військовослужбовців визначений Законом України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Положенням про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців затвердженого Указом Президента України від 7 листопада 2001 року N 1053/2001 та іншими.
Вказані нормативні акти є спеціальними з огляду на особливий порядок проходження військової служби, а тому норми КЗпП України не можуть бути застосовані.
Крім того, суд зазначає, що військовослужбовці Збройних Сил України не виконують робот по трудовому договір та не являються працівниками. Згідно п. 1 ст. 2 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» військова служба в Збройних Силах України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаної з захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам до загального стажу роботи, стажу роботи по спеціальності, а також до стажу державної служби. У відповідності ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це винагорода обчислена, як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу, але відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а не заробітну плату.
З урахуванням особливостей порядку проходження служби та звільнення військовослужбовців до правовідносин, щодо відшкодування сум за затримку їх виплати, необхідно застосовувати норми Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.
Тобто, на думку суду, з урахуванням спеціальних норм регулювання вказаних відносин зазначені заборгованості не відноситься до зазначених доходів, адже мають разовий характер.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку що у задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.
Стосовно позовних вимог про стягнення різниці між фактично виплаченою та належною до виплати надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України суд зазначає наступне.
Позивач проходив військову службу і перебував на грошовому забезпеченні в Дніпропетровському обласному військовому комісаріаті. Виплата надбавки за безперервну військову службу в період з травня по серпень 2003 року вказана надбавка виплачувалася у розмірі 15%, з вересня по жовтень 2003 року у розмірі 20%, з листопада по грудень 2003 року в розмірі 90%, з січня по серпень 2004 року у розмірі 20%, з вересня по грудень 2004 року у розмірі 70%. з січня по лютий 2005 року у розмірі 20%, з березня по серпень 2005 року у розмірі 85%, а за жовтень 2005 у розмірі 90%. Згідно виписки з наказу вислуга років позивача складає понад 25 роки. Після звільнення 31.10.2005 року йому була виплачена вихідна допомога та грошова винагорода, яка згідно довідки Кіровського відділення Приватбанку була перерахована Департаментом фінансів Міністерства оборони України на транзитний рахунок Дніпропетровського ОВК 12 грудня 2005 року.
Відповідно до Указу Президента України від 05.05.2003 року № 389/2003 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, МВС України, Адміністрації Державної прикордонної служби України і Управління державної охорони України за безперервну службу» Міністру оборони України надане право встановлювати щомісячну надбавку за безперервну службу у відсотках від грошового забезпечення, військовослужбовцям, що мають високі результати діяльності, залежно від стажу служби у встановлених Указом Президента розмірах.
Вказані надбавки встановлюються у таких розмірах: понад 5 років - до 10; понад 10 років - до 30; понад 15 років - до 50; понад 20 років - до 70; понад 25 років - до 90 відсотків.
Мінімального розміру виплати вказаної надбавки не встановлено.
Порядок і умови виплати надбавок визначаються Міністром оборони. Виплата даної надбавки повинна здійснюватися з 01 травня 2003 року за рахунок коштів, передбачених в Держбюджеті на забезпечення Збройних Сил України.
Пунктом 2.4 Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних силах України» затвердженої Наказом Міністра оборони України від 26.05.2003 року №149 встановлено, що виплата надбавки здійснюється в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах військових частин, військових навчальних закладів, організацій, установ.
В той же час, вказані надбавки виплачувалися позивачу в межах фонду грошового забезпечення, що підтверджується кошторисами за 2003, 2004 та 2005 роки і довідками про зміну кошторису доходів і витрат за відповідні роки. Крім того, відповідно до рішення Міністра оборони України доведено до військ телеграмами від 26.05.03 №146/2095 і від 16.01.04 № 146/1/11/26 було дозволено виплачувати надбавку за травень-жовтень 2003 року і за січень-серпень 2004 року у відсотках до грошового забезпечення залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - 3, понад 10 років - 5, понад 15 років - 10, понад 20 років - 15, понад 25 років - 20.
Відповідно до довідки грошового забезпечення ОСОБА_3 за період з травня 2003 року по жовтень 2005 року виплачувались у розмірах передбачених кошторисами та відповідними рішеннями Міністра оборони України та в повній відповідності до Указу Президента України від 05.05.2003 року №389/2003, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача різниці між фактично виплаченою та належної до виплати надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Дніпропетровського обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій та стягнення коштів - відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено 09.03.2011 року.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >А. Ю. Рищенко
< Текст >