23.10.2011 < копія >
04 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0470/6565/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЛозицької І.О. < Текст >
при секретаріВасиленко К.Е.
за участю:
представника позивача
представника відповідача Тимофеєвої І.П.
Білоножко А.П. < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна корпорація «Січеслав» до Марганецької об'єднаної податкової інспекції у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 06 червня 2011 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна корпорація «Січеслав», в якій позивач просить:
- скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 26 травня 2011 року № 0000052342, прийняте Марганецькою об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області, прийняте на підставі Акту перевірки № 390/230/33576615 від 13 травня 2011 року, висновки якого не відповідають фактичним обставинам та протирічать діючому законодавству;
- скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 26 травня 2011 року № 0000062342, прийняте Марганецькою об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області, прийняте на підставі Акту перевірки № 390/230/33576615 від 13 травня 2011 року, висновки якого не відповідають фактичним обставинам та протирічать діючому законодавству;
- судовий збір у розмірі 3,40 грн. стягнути з Державного бюджету України.
В обґрунтування позову, Товариство зазначило, що під час організації та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки відповідачем порушено вимоги Податкового кодексу України. Крім того, відповідачем порушено законодавчо встановлений порядок оформлення результатів перевірки. Також висновки, викладені в Акті перевірки, не відповідають дійсним обставинам та протирічать нормам чинного законодавства, чим порушують права та законні інтереси позивача, що в свою чергу, є причиною безпідставного винесення повідомлень-рішень відносно позивача.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача позов не визнав, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Дослідивши чинне законодавство, матеріали справи та доводи представників сторін, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна корпорація «Січеслав»зареєстроване Томаківською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 07 вересня 2005 року, ідентифікаційний код 33576615.
Як платник податків, позивач взятий на облік Марганецькою об'єднаною Державною податковою інспекцією Дніпропетровської області 11 серпня 2010 року за № 772.
Відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна корпорація «Січеслав»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 2010 року, за результатами якої складено Акт № 390/230/33576615 від 13 травня 2011 року.
На підставі вищевказаного Акту, відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме: податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 26 травня 2011 року № 0000052342, яким збільшено суми грошового зобов'язання ТОВ «Багатопрофільна корпорація «Січеслав»за платежем з податку на додану вартість у розмірі 265892 грн. 50 коп. з якого 212714 грн. за основним платежем та 53178,50 грн. за штрафними санкціями та повідомлення-рішення форми «В4»від 26 травня 2011 року № 0000062342, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість ТОВ «Багатопрофільна корпорація «Січеслав»у розмірі 3484 грн.
В акті перевірки № 390/230/33576615 від 13 травня 2011 року зазначено, що він складений посадовою особою органу державної податкової служби за наслідками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 2010 року яка, в свою чергу, проводилась на підставі наказу Марганецької ОДПІ від 12 квітня 2011 року № 195 про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, згідно з п.п. 78.1.11 п.78.1 ст. 78 та ст. 79 Податкового кодексу України та на виконання постанови слідчого СГ ПМ ДПА у Дніпропетровській області капітана податкової міліції Площенко О.В. від 26 січня 2011 року, винесеної в рамках кримінальної справи № 08-3846 Євтушенко Людмилою Вікторівною, заступником начальника відділу податкового контролю юридичних осіб, радником податкової служби ІІІ рангу.
Статтею 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити документальну позапланову невиїзну перевірку предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства, та яка проводиться на підставі податкових декларацій, фінансової та іншої звітності, первинних документів, а також, отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації; яка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом; яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.
Згідно з п. 79.1 ст. 79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Пунктом 79.2 ст. 79 ПК України встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місця проведення такої перевірки.
Крім того, п. 86.1 ст. 86 ПК України встановлено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта, якщо під час перевірки встановлені порушення, або довідки, якщо такі порушення відсутні.
Відповідно до положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р., акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Згідно із п.5.2 Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства, за кожним відображеним в акті фактом порушення, необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.
Згідно з п.6.2 Порядку, виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів).
В ході перевірки встановлено, що між позивачем та ТОВ «Дніпроторгінвест»укладено договір № ДПІ-25 від 01 вересня 2010 року, згідно змісту якого, постачальник взяв на себе зобов'язання систематично поставляти у власність покупця визначений Договором товар: матеріали, а покупець зобов'язується приймати названий товар та оплачувати його.
В Акті відображено, відповідачем не заперечується той факт, що на виконання положень Договору в вересні - грудні 2010 року ТОВ «Дніпроторгінвест»на адресу позивача поставлено товарно-матеріальні цінності, які було оприбутковано та за які проведено розрахунки.
Разом із тим, в Акті зазначено, що до Марганецької ОДПІ надійшла інформація від Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська, згідно якої, повідомляється, що по ланцюгам постачання товарно-матеріальних цінностей та послуг від взаємовідносин ТОВ «Дніпроторгінвест», встановлено нікчемні правочини.
Так, Актом № 186/23/37212565 від 21 січня 2011 року, про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Дніпроторгінвест»з питання дотримання вимог податкового законодавства за відповідні періоди 2010 року, правочини між ТОВ «Дніпроторгінвест»та його постачальником ТОВ «Оптдевайс», визнано нікчемним. У зв'язку із чим, відповідач дійшов висновку щодо нікчемності договору між ТОВ «Дніпроторгінвест»та ТОВ «Багатопрофільна корпорація «Січеслав».
Судом встановлено, що 01 вересня 2010 року між ТОВ «Багатопрофільна корпорація «Січеслав»та ТОВ «Дніпроторгінвест»укладено договір № ДПІ-25, відповідно до положень якого ТОВ «Дніпроторінвест», як постачальник, зобов'язався систематично поставляти у власність ТОВ «Багатопрофільна корпорація «Січеслав»покупця визначений Договором товар: матеріали, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його.
Відповідно до положень Договору, поставка продукції здійснюється в об'ємі, асортименті та за цінами, вказаним в накладних. Зобов'язання продавця з поставки вважаються виконаними з моменту його здачі покупцю. За фактом поставки продавець надає покупцю оригінали наступних документів: рахунок-фактуру, видаткову накладну та податкову накладну.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується той факт, що в період з 29 вересня 2010 року по 30 грудня 2010 року, позивачем на рахунок ТОВ «Дніпроторгінвест»здійснено 29 платежів за вищевказаним Договором на загальну суму 5 117535,53 грн.
Всі матеріально-технічні цінності передано за відповідною бухгалтерською документацією, що, зокрема, підтверджується і відповідачем.
Оригінали вищевказаних документів судом оглянуто в судовому засіданні, копії залучено до матеріалів справи.
Частиною 1 ст. 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі, боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію, тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі, кредитор), має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарське зобов'язання може виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Згідно ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною, з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також, усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін, усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Відповідно до змісту статті 228 ЦК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Пленум Верховного Суду України в п. 18 Постанови від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначив, що такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК, має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо».
Таким чином, законодавством відокремлено порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачено наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.
Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Умисел юридичної особи в даному випадку визначається умислом тієї особи, що укладала угоду, на підставі якої виникло таке зобов'язання.
Доказів наявності умислу у сторін договору, поставки на укладання його з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (вирок суду про притягнення сторін цього договору до кримінальної відповідальності, тощо) відповідач не зазначив.
Встановлення недотримання контрагентами ТОВ «Багатопрофільна корпорація «Січеслав»вимог чинного законодавства при укладені/виконанні договірних зобов'язань не можуть слугувати доказами спрямованості умислу позивача на порушення публічного порядку при укладанні спірного договору.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Разом з тим, ст. 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому, органи державної податкової служби України не позбавлені права та можливості вжити необхідних заходів, у тому числі, примусового характеру до порушників податкового законодавства (анулювати реєстрацію платника ПДВ, донарахувати суму податку, звернутися до суду з позовом про скасування державної реєстрації, тощо).
Європейський суд з прав людини, судова практика якого згідно ст. 7, ст. 8 КАС України підлягає застосуванню при здійсненні судочинства, у рішенні від 09.01.2007 року (Справа "Інтерсплав" проти України) також зазначив, що «держави мають широкі межі самостійної оцінки у визначенні того, у чому полягає публічний інтерес, оскільки національний законодавчий орган, реалізуючи соціальну та економічну політику, має широке коло повноважень. Однак, такі межі оцінювання не є абсолютними. На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».
Чинним законодавством України не передбачено обов'язку покупця (замовника), а також не надано йому права перевіряти достовірність даних, які вказуються продавцем (виконавцем) в його первинних документах, а також, контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах. Це саме стосується і перевірки покупцем (замовником) намірів продавця (виконавця) щодо сплати ним державі податків.
Таким чином, обставини, наведені відповідачем у акті перевірки, є недостатніми для висновку про наявність підстав для того, щоб вважати договір поставки №ДПА-25 від 01 вересня 2010 року нікчемним на підставі статті 228 ЦК України і відповідно для стягнення отриманого за цим договором.
Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд встановив, що відповідно до акту № 390/230/33576615 від 13 травня 2011 року, складеного за результатами проведення позапланової документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна корпорація «Січеслав»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 2010 року, для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки використовувалися документи реєстраційної справи платника в ДПІ, інформацію АІС «Податки»ДПА в Дніпропетровській області, ІС «Автоматизоване співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», БД «Бест-Звіт» податкової інспекції (декларації з ПДВ за відповідні періоди), АІС RPP. Будь-яких первинних документів щодо правочинів за участю ТОВ «Багатопрофільна корпорація «Січеслав», на підставі яких ним формувалися податкові зобов'язання та податковий кредит, перевіряючими не досліджувалися, оскільки, в акті про це не зазначено. Натомість, в основу висновків Акту покладено інформацію одержану від Лівобережної МДПІ Дніпропетровська за результатами перевірки ТОВ «Дніпроторгінвест».
Крім того, у висновках акта перевірки зазначено про порушення позивачем ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при продажу товарів (робіт, послуг). Товар по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст. 662, 655 та 656 ЦК України. Крім того, як вбачається зі змісту згаданого акту, також встановлено і факт нікчемності таких правочинів з посиланням на ст. 228 ЦК України.
Проте, згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 згаданого Кодексу, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також, дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також, отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі, за результатами перевірок інших платників податків.
За змістом наведеної норми, документальна перевірка має проводитись на підставі перелічених у згаданому підпункту документів фінансової і податкової звітності, а також, первинних бухгалтерських документів.
Вимога щодо аналізу правомірності оподаткування фінансово-господарських операцій на підставі первинних бухгалтерських документів та документів фінансової і бухгалтерської звітності, також передбачена Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за №34/18772.
Всупереч наведеному, зазначені документи не були предметом дослідження перевірки.
Отже, висновки посадових осіб ДПІ щодо нікчемності здійснених позивачем в 2010 році правочинів не ґрунтуються на системному аналізі первинних документів, а тому, не можуть вважатися об'єктивними та доведеними.
Також необхідно звернути увагу, що відповідно до листа ДПА України «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними»від 29.09.2010р. №20289/7/16-1617, дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.
Більш того, відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Стаття 203 ч.5 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Таким чином, для визнання правочину нікчемним повинні існувати наступні умови: наявність самого правочину; відсутність у сторони (сторін) в момент вчинення правочину спрямованості на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені; наявність умислу на вчинення такого правочину.
Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно з якою правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права, тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. Така правова позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсний».
Крім того, з 01.01.2011 набрали чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено ч. 1 ст. 203 у новій редакції та доповнено ст. 228 частиною 3. На підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України, ст. 207 Господарського кодексу України, доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.
Проте, ані під час судового розгляду справи, ані у наданих письмових запереченнях відповідачем так і не було надано належних правових обґрунтувань на підтвердження законності оскаржуваних повідомлень-рішень.
Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами та забезпечувати сумлінне виконання, покладених на контролюючі органи функцій.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Таким чином, суд приходить висновку щодо неправомірності дій ДПІ щодо відображення в Акті перевірки висновків про порушення позивачем ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України по правочинах здійснених в період 2010 року.
Враховуючи невиконання податковим органом своїх процесуальних обов'язків, не доведеності правомірності вчинених дій, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, не спростовані відповідачем, а тому, підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 69, 71, 94, 122, 160, 162, 163, 167 КАС України суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна корпорація «Січеслав» до Марганецької об'єднаної Державної податкової інспекції у Дніпропетровській області - задовольнити.
Визнати протиправними дії Марганецької об'єднаної Державної податкової інспекції у Дніпропетровській області щодо відображення в Акті № 390/230/33576615 від 13 травня 2011 року висновків про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна корпорація «Січеслав» ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог, зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «БК «Січеслав» при придбанні та продажу товарів (послуг).
Визнати неправомірними та скасувати:
- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 26 травня 2011 року № 0000052342, прийняте Марганецькою об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області, прийняте на підставі Акту перевірки № 390/230/33576615 від 13 травня 2011 року, висновки якого не відповідають фактичним обставинам та протирічять діючому законодавству;
- податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 26 травня 2011 року № 0000062342, прийняте Марганецькою об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області, прийняте на підставі Акту перевірки № 390/230/33576615 від 13 травня 2011 року, висновки якого не відповідають фактичним обставинам та протирічять діючому законодавству.
Документально підтвердженні витрати у розмірі 3,40 грн. присудити з Державного бюджету України.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 07.10.2011 року.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >І.О. Лозицька
< Текст >