08.09.2011
< копія >
05 вересня 2011 р. Справа № 2а/0470/3098/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя - Букіна Л.Є.,
при секретарі судового засідання - Бердник С.О.,
за участю: представника позивача - Лукашевич Я.С.,
представника відповідача - Приймак І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрХімТрейдингГруп»до Південної митниці про скасування рішення, картки відмови та визнання протиправними дій,
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрХімТрейдингГруп»із адміністративним позовом до Південної митниці, у якому просить (із урахуванням уточнень):
- визнати нечинним та скасувати рішення Південної митниці про визначення митної вартості товарів від 16.02.2011 року №500000006/2011/610272/1;
- визнати нечинною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №500000006/1/60149;
- визнати протиправними дії Південної митниці, що полягають у відмові митного оформлення полівінілхлориду суспензійного в кількості 327250 кг за митною вартістю 343 612,50 дол. США, що в еквіваленті до гривні складає 2 729 485,89 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач послався на те, що митна вартість товару, визначена декларантом (Позивачем) у ДМВ за ціною угоди (метод 1), проте митним органом митна вартість товару визначена за методом 3, посилаючись на цінову інформацію ЦБД ДМСУ, що призвело до підвищення митної вартості товару. Позивач вважає, що дії Відповідача щодо відмови в оформленні товару за ціною, визначеною Позивачем протиправні, рішення про визначення митної вартості товару та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України прийняті безпідставно і тому підлягають скасуванню.
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити, пояснив, що позивачем надано Південній митниці перелік всіх необхідних документів, на підставі яких можливо визначити митну вартість товару за ціною угоди.
Представники Відповідача просили у задоволенні позову відмовити. Заперечуючи проти позову зазначено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивач не надав повного пакету документів, необхідних для визначення митної вартості за методом 1, з переліком цих документів декларант був ознайомлений, а тому був застосований 3 метод визначення митної вартості товару.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що позивач 15.02.2011 року звернувся до Південної митниці для здійснення митного оформлення товару «полівінілхлориду суспензійного в кількості 327 250 кг», що надійшов на його адресу на підставі зовнішньоекономічного контракту від 20.07.2010 №156 PVC, укладеного між Позивачем та компанією CHEMICAL CORP»(США), за вантажною митною декларацією (ВМД) №500060701/2011/002413 (а.с.16).
Митна вартість товару була заявлена шляхом подання декларації митної вартості форми ДМВ-1, за ціною договору (метод 1) відповідно до статті 267 Митного кодексу України, а саме: 343 612,50 доларів США, що відповідає 1,05 доларів США за кг (а.с.186-187).
Згідно статті 88 Митного кодексу України (далі - МК України) декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.
Відповідно до статті 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Статтею 262 МК України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюється Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості -спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Відповідно до статті 264 МК України заявлена декларантом митна вартість і подані відомості про її визначення повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Статтею 266 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).
Згідно приписів статті 265 МК України митий орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Згідно п. 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 № 339, для забезпечення повного контролю за правильністю визначення митної вартості товару Південною митницею було застосовано наступні контрольні заходи:
перевірка наданих для митного контролю й митного оформлення документів для підтвердження заявленої митної вартості;
порівняння рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
Під час порівняння рівня заявленої митної вартості товарів було встановлено, що цей рівень значно нижчий рівня митної вартості товарів, інформація про які була наявна у митному органі. Так згідно інформації, яка міститься в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (далі - ЄАІС ДМСУ) митна вартість полівінілхлорид суспензійний, країна походження США 1,2 дол. США/кг. Крім того, договір укладено не з виробником товару.
Отже, у митного органу виникла необхідність здійснити перевірку даних, зазначених у декларації митної вартості та їх уточненні.
Тому, посадова особа відділу контролю митної вартості Південної митниці, що здійснювала перевірку даних, зазначених у ДМВ, і її оформлення, відповідно до Порядку заповнення декларації митної вартості, затвердженого наказом ДМСУ від 02.12.2003 року № 828, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 19.12.2003 року за №1192/8513, на аркуші № 1 ДМВ учинила запис: «У відповідності до вимог п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766, необхідно подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а саме:
договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;
рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту);
відповідна бухгалтерська документація (платіжне доручення);
копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копію вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим;
висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством»(а.с.186).
Позивач був ознайомлений з цим записом під підпис та вчинив запис: «Згідно п.11 ПКМУ № 1766 від 20.12.06 р. надати додаткові документи не маю можливості».
Пунктом 11 Порядку № 1766, яким встановлений перелік додаткових документів, який надається митному органу для підтвердження митної вартості товару, визначено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.
Суд не погоджується із твердженнями Позивача щодо неможливості надання додаткових документів виходячи із умов поставки товару, оскільки всі витрати несе продавець, виходячи із наступного.
Поставка товару здійснювалась на умовах CFR. Відповідно до Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс-2000), поставка товарів на умовах CFR передбачає, що продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт,необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь - які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки на борт судна в порту відвантаження, переходять з продавця на покупця. Крім того, на продавця товару не покладаються обов'язки на страхування товару під час перевезення. Відповідно до п.7 частини другої ст. 267 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на страхування цих товарів. Таким чином, при визначенні митної вартості зазначеного вище товару витрати на страхування повинні включатися у митну вартість, та згідно до ст. 264 МК України повинні бути документально підтверджені.
Таким чином, Позивач не використав надане йому право на підтвердження заявленої їм митної вартості та не надав до митниці всіх необхідних документів у встановлений строк.
Суд погоджується із думкою представника позивача щодо порушення відповідачем вимог п.11 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766, відповідно до якого посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці»декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі «Для відміток митного органу».
Проте суд зазначає, що вчинений посадовою особою митного органу запис має більший обсяг ніж місце у графі «Для відміток митниці», що унеможливило б вчинення його у відповідній графі. Також цей запис зроблено не у будь-якому документі, а на зворотному боці ДМВ-1. Крім того, під час митного оформлення декларант не заперечував щодо вчинення відповідного запису саме в цьому місці, та не звільняє декларанта надати необхідні документи, які підтверджують митну вартість товару.
Слід зазначити, що порушення порядку заповнення декларації працівником митного органу не є підставою цього позову.
Судом не беруться до уваги твердження представника позивача, що не було проведено консультацію, оскільки декларант ознайомлений із записом, зробленим на декларації працівником митного органу «За результатами проведеної консультації між митним органом та декларантом, було обрано метод визначення митної вартості №3», зазначив ПІБ та проставив свій підпис, зауважень щодо вчиненого запису не зробив, що є підтвердженням того, що консультацію було проведено.
Згідно ст. 259 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень Митного кодексу.
Митний орган відповідно до ст. 265 МК України здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями Кодексу.
Визначення митної вартості здійснюється відповідно до статей 259-273 Митного кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України № 1766.
Неповна інформація про митну вартість товару, що містилася в документах наданих Позивачем та інформація, наявна у митного органу про рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких здійснено унеможливили застосування методу 1 згідно з положеннями ст. 267 Митного кодексу.
Згідно із пунктом 14 Порядку № 1766, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством. Таким чином, Позивач не використав надане йому право на підтвердження заявленої їм митної вартості впродовж 10-денного строку та не надав до митниці всіх необхідних документів у встановлений строк, зазначивши в декларації про неможливість надання документів 16.02.2011 року, що було підставою для прийняття оскарженого рішення в цей же день.
Відповідно до ст. 266 МК України основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу.
Недостатність документів для підтвердження митної вартості заявленого товару унеможливило застосування методу 1.
Статтею 267 МК України визначено, що кожний наступний метод застосовується якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ст. 268 МК України, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 МК України, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами (другий метод), які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:
1) фізичні характеристики;
2) якість та репутація на ринку;
3) країна походження;
4) виробник.
Ненадання додаткових документів унеможливило застосування другого методу.
Відповідно до ст. 269 МКУ (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів) -метод 3) під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки:
1) якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку;
2) країна походження;
3) виробник.
Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.
Відповідно до Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затверджених наказом Державної митної служби України від 31.01.2007 № 74, при здійсненні контролю за визначенням митної вартості товару, митний орган використовує інформацію, яка міститься в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, у тому числі програмно-інформаційному комплексі «Інформаційно-пошукова система обробки та аналізу цінової інформації при визначенні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України», про продаж подібних або аналогічних товарів.
Застосований митницею третій метод визначення митної вартості базується на світовій практиці, згідно якої в рамках цього методу допускається розумна гнучкість в підходах до застосування попередніх методів визначення митної вартості.
З урахуванням наданих для визначення митної вартості товару документів, відсутності додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, Дніпропетровською митницею, відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766, прийнято рішення про визначення митної вартості товару від 16.02.2011 року №500000006/2011/610272/1 за методом №3 (а.с.185).
Згідно п. 6.5. Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Держмитслужби від 20.04.2005 року № 314, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.04.2005 року за № 439/10719, за наявності достатніх підстав, установлених законодавством України, посадова особа митного органу може відмовити в прийнятті ВМД, митому оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, з оформленням Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України (далі -Картка відмови) в порядку, установленому законодавством України.
Відповідно до Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 12.12.2005 року № 1227 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2005 року за № 1562/11842, у всіх випадках відмови невідкладно оформлюється Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України. У Картці повинні бути в стислому вигляді зазначені причини відмови з посиланням на норми законодавства України, а також вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Відповідно до вищезазначеного Порядку, посадовою особою Дніпропетровської митниці оформлено Картку відмови від 16.02.2011 року №500000006/1/60149, в якій зазначено про необхідність подання нової ВМД.
Таким чином, Картка відмови прийнята митницею відповідно до норм чинного законодавства.
Крім того, відповідно до норм статті 264 Митного кодексу України, у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митницею, декларант має право звернутись до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг, під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначених митним органом.
У разі, якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.
Механізм реалізації положень статті 264 Митного кодексу України встановлено Порядком випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженим наказом Держмитслужби України від 17.03.2008 року № 230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.03.2008 року за № 259/14950.
Відповідно до пунктів 8 та 10 вказаного Порядку у разі випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання у вигляді сплати до державного бюджету суми податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, у графі 47 вантажної митної декларації декларантом зазначається відповідний код способу розрахунку (код «52»згідно із Класифікатором способів розрахунку, затвердженого наказом Держмитслужби від 12.12.2007 № 1048), а посадова особа митного органу, що здійснює митне оформлення товарів, вчиняє у графі «для відміток митного органу»декларації митної вартості форми ДМВ-2 записи «контроль митної вартості після пропуску», а також «сплачено до бюджету».
Товар був випущений у вільний обіг за ВМД №500060701/2011/002817. Позивачем до закінчення 90-денного строку дії гарантійних зобов'язань подано позовну заяву до суду (17.03.2011 року).
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що рішення Південної митниці про визначення митної вартості товарів від 16.02.2011 року №500000006/2011/610272/1, Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 16.02.2011 року №500000006/1/60149 прийнято на підставі та у межах повноважень, що передбачені діючими нормативно-правовими актами, з урахуванням наданих декларантом документів, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають у повному обсязі.
Керуючись ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрХімТрейдингГруп» відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.
Постанова складена у повному обсязі 08.09.2011 р.
Головуючий суддя Л.Є. Букіна