вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
01 липня 2011 р. Справа №2а-4529/11/0170/9
(09:55год.) м. Сімферополь
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Гаманка Є.О., при секретарі Павленко Н.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кримський содовий завод"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Представники сторін:
представник позивача, Вовк Віктор Іванович;
представник відповідача, Мельник Ігор Анатолійович
До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулося з адміністративним позовом Відкрите акціонерне товариство "Кримський содовий завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Позов мотивовано тим, що за результатами проведеної перевірки позивача відповідачем було зроблено безпідставний висновок про порушення "Кримський содовий завод" вимог Закону України «Про податок на додану вартість». Позивач вважає, що наявні у нього податкові накладні від контрагентів є достатніми документами, що дають йому право на податковий кредит, та, як наслідок, на бюджетне відшкодування. Позивач також зазначає про безпідставність висновків податкового органу про те, що його право на бюджетне відшкодування не залежить від виконання його контрагентами обов'язку по сплаті ПДВ до бюджету, такі вимоги щодо відшкодування платнику податку на додану вартість в Законі України «Про податок на додану вартість».
Як свідчать письмові заперечення відповідача, надані у судовому засіданні 24.05.2011 року, відповідач вважає, що під час проведення перевірки не підтверджено правомірність заявленого позивачем бюджетного відшкодування за грудень 2010 року, оскільки не підтверджено надходження до бюджету сум ПДВ від контрагентів позивача. У зв'язку з викладеним відповідач вважає, що позивач не має право на бюджетне відшкодування сум ПДВ у частині взаємовідносин з трьома контрагентами, що вказані в акті перевірки.
У судовому засіданні, що відбулося 01.07.11р., представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, представник відповідача заперечував проти позову.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд
Відповідно до статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Судом встановлено, що на момент певних обставин, що є предметом судового розгляду, діяли наступні Закони України: Закон України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 №1251-XII, Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-ІІІ (надалі -Закон №2181), Закон України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 №167/97-ВР (надалі -Закон про ПДВ). Вказані Закони втратили чинність з моменту набрання чинності Податковим кодексом України з 01.01.2011. У зв'язку з чим суд робить висновок, що вказані Закони України підлягають застосування до правовідносин, що є предметом судового розгляду.
Згідно зі статтею 1 Закону України “Про систему оподаткування” ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Податок як обов'язковий внесок сплачується до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду платником у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Відповідно до статті 11 Закону України “Про систему оподаткування” відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.
Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство “Кримський содовий завод” (код ЄДРПОУ 05444546) є юридичною особою, яка 03.08.1998 зареєстрована виконавчим комітетом Красноперекопської міської ради АРК, що підтверджується статутом позивача, свідоцтвом про держреєстрації, довідкою з ЄДРПОУ (а.с.8-26).
Суд зазначає, що Відкрите акціонерне товариство “Кримський содовий завод” є платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ від 24 січня 2010 року №100263543 (а.с.27).
Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (стаття 2 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні”).
Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 №2181-ІІІ податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.
Судом встановлено, що з 25.03.2011 по 28.03.2011 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі АР Крим була проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в банку за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась в листопаді 2010 року з врахуванням додаткових матеріалів, отриманих в ході проведення контрольно-перевірочних заходів по відшкодуванню сум ПДВ по ланцюгу постачання товарів (послуг), які увійшли до складу сум на відшкодування ПДВ з бюджету та отриманих в ході проведення співставлення Детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. За результатами перевірки 29.03.2011 був складений Акт №1729/10/07-10. У зазначеному акті зафіксовано, що на порушення п.1.8 ст.1, пп.7.7.10 п.7.7, пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ позивачем завищено суму податкового кредиту з ПДВ за листопад 2010 року на 4339945,27грн. та, відповідно, завищено бюджетне відшкодування ПДВ грудня 2010 р. на 3813401,61грн., донараховано ПДВ на суму 526543,66грн.
На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.04.2011 №0000780700/0, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 3813401,61грн., від 11.04.2011 №0000790700/0, згідно з яким позивачу нараховано ПДВ в сумі 526543,66грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 131635,92грн. (всього - 658179,58грн.).
Платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені Законом про ПДВ.
Підпунктом 1.8 статті 1 Закону про ПДВ визначено поняття бюджетного відшкодування , яке є сумою, яка підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених у законі.
Згідно з пунктами 1.6 та 1.7 статті 1 Закону про ПДВ податкове зобов'язання це загальна сума податку , одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді , визначена згідно з Законом, а податковий період -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).
Порядок обчислення та сплати податку визначений у статті 7 вказаного Закону.
У підпункті 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону про ПДВ визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін , у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більш ніж на 20 % від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1. ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (утому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку .
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону про ПДВ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).
Згідно з підпунктом 7.7.4. статті 7 Закону про ПДВ платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування , яка відображається у податкової декларації.
Відповідно до пп.7.7.10 статті 7 Закону про ПДВ джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.
Відповідач у акті перевірки від 23.03.2011 та у своїх запереченнях вказує на те, що під час проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача встановлено:
- ТОВ «Смартнерудпром» (сума податкового кредиту листопада 2010 р. 1587762,61грн.) - направлений запит №4734/7/07-00 від 27.12.2010 р., підтверджуюча відповідь не отримана;
- ТехПД ДП «Прідніпровська залізниця» (сума податкового кредиту листопада 2010 р. 1669658,00грн) - направлений запит №4736/7/07-00 від 27.12.2010 р., підтверджуюча відповідь не отримана;
- Державне підприємство «Енергоринок» (сума податкового кредиту листопада 2010 р. 1587762,61грн) - направлений запит №4733/7/07-00 від 27.12.2010 р., отримана відповідь від 13.01.2011 року, відповідно до якої ДП «Енергоринок» здійснював постачання електроенергії, але не визначено податкові накладні, по яким було здійснено придбання вказаних товарів, здійснити відстеження ланцюга постачання неможливо.
Матеріали справи свідчать про те, що до складу податкового кредиту за листопад 2010 року позивачем були включені суми ПДВ по податковим накладним, отриманим, зокрема, від підприємств, що зазначені в акті перевірки (ТехПД ДП «Прідніпровська залізниця»; ДП «Енергоринок», ТОВ «Смарт-нерудпром»).
З пояснень сторін стає зрозумілим, що позивач, який мав права на бюджетне відшкодування по ПДВ, відніс сплачений ним під час здійснення розрахунків з зазначеними контрагентами ПДВ до складу податкового кредиту за листопад 2010 року.
Відповідно до пп.7.2.3статті 7 Закону про ПДВ податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Вимоги до податкової накладної встановлені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ, згідно з яким платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;
ж) ціну поставки без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону).
З акту перевірки не вбачається, що вказані податкові накладні були заповнені з порушенням зазначених вимог Закону про ПДВ, не наведено перелік реквізитів, які не відповідають вимогам Закону. Дослідивши вказані податкові накладні суд також не вбачає, що при їх складенні були порушені вимоги діючого законодавства.
З акту перевірки та заперечень відповідача слідує, що єдиною підставою для висновку про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування стало те, що податковий орган під час проведення перевірки не отримав відомостей про надходження до бюджету сум ПДВ від контрагентів позивача по операціям ВАТ «Кримський содовий завод». Однак, суд зазначає, що зазначене питання - чи надійшли суми ПДВ до бюджету чи ні - відповідачем фактично не перевірено. По двом контрагентам позивача у Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим не отримана відповідна інформація, при цьому відповідачем не надані суду докази несплати ТОВ «Смарт-нерудпром» та ТехПД ДП «Пріднепровська залізниця» сум податку на додану вартість до бюджету по операціям з позивачем. Стосовно відомостей про неможливість визначити відповідачем - чи сплачені відповідні суми ДП «Енергоринок» - суд зазначає, що акт перевірки містить відомості про поставку електроенергії позивачу (тобто підтверджено фактичне виконання угоди), однак у зв'язку зі специфікою поставки зазначеного товару (електроенергії) - не можливо визначити ланцюг постачання. Суд приходить до висновку, що ані специфіка поставки товару, ані неможливість відстеження ланцюга поставки не може бути підставою для відмови позивачу у відшкодуванні відповідних сум ПДВ з бюджету.
Таким чином суд робить висновок про безпідставність зменшення позивачу суми податкового кредиту за листопад 2010 року, та суми бюджетного відшкодування за грудень 2010 року.
З урахуванням визначеного можна зробити висновок, що не відповідає нормам податкового законодавства висновок відповідача про порушенням позивачем порядку формування податкового кредиту з ПДВ, та відповідне формування суми бюджетного відшкодування.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що матеріали справи свідчать про наявність у позивача сум підтвердженого відповідачем бюджетного відшкодування по ПДВ, які були не менш сум його зобов'язань по ПДВ у зазначений звітний період, надання ним податкових накладних на товар, отриманий у вказаних постачальників , суд вважає, що позивач правомірно включив 4339945,27грн. до сум бюджетного відшкодування.
Щодо твердження відповідача про встановлення прямого взаємозв'язку між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку суд зазначає, що податковий орган посилається на те, що зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім -включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. З цього відповідач робить висновок, що позивач має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість лише у тій сумі, яку його постачальники фактично (грошовими коштами) сплатили в звітному періоді до бюджету. Тому, на його думку, у позивача відсутнє право на податковий кредит і, як слід, на бюджетне відшкодування у сумі, вказаної у податковій декларації. Такій висновок начебто витікає з аналізу норм пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Мотивація та докази, наведені відповідачем у запереченнях на позов, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію позивача.
На думку суду єдиною умовою бюджетного відшкодування визначеного від'ємного значення є фактична сплата ПДВ отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальником таких товарів (послуг). Стаття 7 Закону про ПДВ регламентує порядок визначення суми бюджетного відшкодування та не ставить таке визначення в залежність від фактичної сплати грошима у бюджет податку на додану вартість постачальниками. Також з аналізу норми підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону, яка наведена вище, слідує, що мова йде про оплату товарів (робіт, послуг) саме постачальникам таких товарів (робіт, послуг). У підпункті 7.7.10 пункту 7.7. статті 7 Закону про ПДВ встановлено, що джерелом сплати бюджетного відшкодування є загальні доходи Державного бюджету. Чинне законодавство не передбачає можливість обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України, воно не пов'язане зі сплатою ПДВ постачальником отримувача бюджетного відшкодування.
Відповідно правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.
У зв'язку з наведеним суд вважає, що у відповідача не було правових підстав для зменшення бюджетного відшкодування позивача за грудень 2010 року.
Крім того, суд вважає необхідним визначити, що акт від 29.03.2011, складений за результатами проведення документальної невиїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, був складений з порушенням норм чинного законодавства.
Так, відповідно до пункту 1 статті 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки, а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків.
Відповідно до пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 №327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за №925/11205 (надалі -Порядок), за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства -довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. У пункті 1.2 Порядку визначено проведення податковим органом планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків
Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковій орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем під час проведення перевірки фактично не встановлені та не відображені в акті перевірки обставини, які на його думку свідчать про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування. Як свідчить текст акту перевірки в ньому відсутні будь-які відомості про сплату контрагентами позивача ПДВ до бюджету, лише зазначено про відсутність підтверджуючих відповідей та неможливості відстеження ланцюгу постачання. При цьому порушень з боку позивача в частині сплати в бюджет сум ПДВ, а також в частині сплати податку на додану вартість в ціні товару податковим органом не встановлено та в акті перевірки не відображено. Вказані обставини не спростовані відповідачем і під час розгляду справи.
За таких обставин суд вважає, що під час проведення перевірки та складання акту відповідач діяв у спосіб, який непередбачений чинним законодавством України, а викладені в ньому висновки не відповідають діючому законодавству та дійсним обставинам справи.
Застосовуючи принципи адміністративної процедури, що вказані у частині 3 статті 2 КАС України суд зазначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (пункт 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 6 березня 2008 року N 2).
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.
В силу викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Під час судового засідання, яке відбулось 01.07.2011 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Відповідно до статті 163 КАСУ постанову складено 01.07.2011.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160-163, 167 КАС України
1.Адміністративний позов задовольнити.
2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим від 11.04.2011 року №0000780700/0 на суму 3813401,61грн. та від 11.04.2011року №0000790700/0 на суму 658179,58грн.
3.Стягнути на користь Відкритого акціонерного товариства "Кримський содовий завод" (ЄДРПОУ 05444546) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Гаманко Є.О.