вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
< Текст >
04 жовтня 2011 р. 11:46 Справа №2а-10789/11/0170/24
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Кащеєвої Г.Ю.,
при секретарі Іванової Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК < Список > < Позивач в особі >
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Сімферопольському районі АРК < Список > < Відповідач в особі > < Текст >
про стягнення
за участю представників сторін:
від позивача -ОСОБА_1, довіреність №8280/09-5 від 09.08.2011 року,
від відповідача -ОСОБА_2, довіреність №04-1316 від 03.10.2011 року.
Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України Сімферопольському районі АР Крим (далі - відповідач) про зобов'язання прийняти до відшкодування витрати УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя на виплату та доставку адресної допомоги до пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання у розмірі 618,85 грн. за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року ОСОБА_3
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи і оцінивши докази у справі в їх сукупності, судом встановлено наступне.
Позивач та відповідач підписали акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.07.2011 року до 31.07.2011 року.
При цьому відповідно до переліку осіб, яким призначені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання і пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, не прийнятих до заліку за ці періоди відповідачем, не були прийняті до відшкодування витрати позивача на виплату та доставку сум державної адресної допомоги, виплаченої ОСОБА_3 у розмірі 618,85 грн. за вказаний період.
Оцінюючи обґрунтованість доводів позивача, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 24 Закону України від 23.09.1999 року №1105-ХІV "Про обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі -Закон №1105), фонд зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року N 5-4/4, зареєстрованого Міністерством юстиції України 16 травня 2003 р. за N 376/7697, передбачено порядок відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій, що виплачується відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення” та визначено механізм відшкодування на централізованому рівні.
Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 Закону № 1105-XIV. Відповідно до цієї статті Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.
Суд зазначає, що відповідно до статті 25 Закону №1105 усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за рахунок коштів цього Фонду.
Проте, статтею 21 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” не передбачено можливість відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань витрат по оплаті державної адресної допомоги.
Суд зауважує, що дійсно, постановою від 26.03.2008 року № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" Кабінетом Міністрів України, встановлені додаткові державні гарантії певному колу осіб у вигляді щомісячної державної адресної допомоги у сумі, що не вистачає до прожиткового мінімуму.
Пунктом 2 цієї постанови встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
Пунктом 4 Постанови № 265 встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Суд дійшов висновку, що вирішуючи питання про те, чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду, необхідно враховувати, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
При цьому, відповідно до ч. 3 статті 30 Закону №1058 пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яка виплачується Пенсійним фондом України замість відповідача, призначається відповідно до Закону №1105.
Проте суд зауважує, що до страхових виплат, передбачених ст. 21 Закону№ 1105 адресна допомога, визначена постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 не включається.
Крім того, Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року за N5-4/4 затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 4 вказаного Порядку передбачено перелік виплат, які відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України, серед якого відсутня щомісячна державна адресна допомога та витрати по її доставці.
Отже, суд приходить до висновку, що дія постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" не поширюються на відповідача та на правовідносини між органами Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в частині відшкодування витрат з виплати адресної допомоги, оскільки такі додаткові державні гарантії громадянам передбачені лише Законом №1058, який визначає обов'язки саме органів Пенсійного фонду України.
При цьому, одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів. Відповідно до статті 46 Закону № 1105-XIV, кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.
Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку (виключно цільове використання цих коштів) та враховуючи те, що адресна допомога, як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18 січня 2011 року у справі № К-22756/10 та ухвалі Верховного Суду України від 20.06.2011 р.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя < підпис > Кащеєва Г.Ю.
< Текст >