Справа № 2/2508/1094/2011 р.
Рішення
іменем України
12 січня 2012 р. смт. Козелець
Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого Іванюка Т.І.,
при секретарі Дідовець М.І.,
за участю: позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Козелець Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання шлюбу недійсним, усунення від права на спадкування та визнання права власності в порядку спадкування,
у суд із позовом про визнання шлюбу недійсним, усунення від права на спадкування та визнання права власності в порядку спадкування звернулася ОСОБА_1 до ОСОБА_3 у якому просить шлюб укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, зареєстрований 24.10.2008 року в Центральному відділі реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції в книзі реєстрації шлюбів за № 945 визнати недійсним, ОСОБА_3 ОСОБА_6 усунути від права на спадкування після смерті ОСОБА_5 та визнати за нею право власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1. Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що після смерті її сестри ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року відкрилась спадщина до складу якої входить квартира АДРЕСА_1. Дану квартиру успадкував син померлої ОСОБА_5. У жовтні 2008 року останній зареєстрував шлюб з ОСОБА_8, з якою потім шлюбно-сімейних відносин не підтримував жодного дня. Підставою для укладання шлюбу вважає те, що ОСОБА_8 попросила ОСОБА_5 зареєструвати її у своїй квартирі, на що останній погодився. Тому вважає, що даний шлюб був укладений фіктивно. Крім цього, через декілька днів після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 стало відомо, що відповідачка є ВІЛ-інфікованою і що ці обставини, щодо стану свого здоров'я, вона приховала.
Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги повністю підтримали та вважають, що є всі підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідачка позовні вимоги не визнала та давши свої покази у якості свідка показала, що після її знайомства з ОСОБА_5 у 2008 році між ними зав'язалися відносини. Вони кохали один одного, а тому з метою створення повноцінної сім'ї вони офіційно уклали шлюб. При цьому ініціатором шлюбу був ОСОБА_5 14.05.2009 року приїхали на постійне місце проживання у м. Остер у квартиру її чоловіка ОСОБА_5 У даній квартирі вони почали робити ремонт, за спільні кошти придбали мопед, телевізор та ДВД-програвач. Оскільки ОСОБА_5 зловживав спиртними напоями і на ґрунті цього влаштовував сварки, то їй інколи доводилося ночувати у знайомих та друзів. Коли ОСОБА_5 перебував на лікуванні у м. Києві, вона кожного дня його відвідувала. Останнім часом ОСОБА_5 знаходився вдома та вже майже не ходив. 14 квітня 2011 року ОСОБА_5 стало зовсім погано, тому вона викликала швидку. Медична сестра зробила йому обезболюючий укол. Після цього вона найняла таксі та відвезла ОСОБА_5 у лікарню м. Києва, за що заплатила водію 300 гривень. Залишивши ОСОБА_5 у лікарні, вже у нічний час, вона поїхала переночувати. Близько 7-ї години 30 хв. ІНФОРМАЦІЯ_2 року їй зателефонувала медична сестра і повідомила, що ОСОБА_5 помер. Під час дачі показів ОСОБА_3 заперечила проти того, що являється ВІЛ-інфікованою. Проживали вони із ОСОБА_5 як звичайна сім'я та любили один одного.
Представник відповідачки вважає, що позов є необґрунтований, обставини, що викладені у нього є надуманими, а тому задоволенню не підлягає.
Під час розгляду справи свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 показали, що їм невідомо, щоб ОСОБА_5 та ОСОБА_3 вели спільне господарство та проживали разом як чоловік та дружина. Похорони ОСОБА_5 проводили за рахунок його тітки ОСОБА_1
Свідки ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 під час судового засідання показали, що знають ОСОБА_3 та знали її чоловіка ОСОБА_5 та бували у них у гостях. Останні проживали як звичайна сім'я, дружно та любили один одного. Разом робили ремонт у квартирі. У магазині борги ОСОБА_5 сплачувала ОСОБА_3
Під час розгляду справи були встановлені такі факти і відповідні ним правові відносини:
відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 17 грудня 1993 року органом приватизації при Виконавчому комітеті Остерської міської ради народних депутатів, АДРЕСА_1 належить ОСОБА_7;
ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1;
відповідно до довідки Остерської міської ради № 5453 від 15.10.2009 року ОСОБА_7 постійно проживала в АДРЕСА_1 із сином ОСОБА_5;
24 жовтня 2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2, виданого 19 березня 2010 року;
15 жовтня 2009 року ОСОБА_5 звернувся до приватного нотаріуса Козелецького районного нотаріального округу Чернігівської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його матері ОСОБА_7;
ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 помер у віці 34 роки в м. Києві, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_3 виданого 18 квітня 2011 року виконкомом Остерської міської ради;
29 червня 2011 року ОСОБА_3 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_5;
23 вересня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті її племінника ОСОБА_5;
відповідно до довідки 3-ї міської лікарні м. Кременчук ОСОБА_3 до 2008 року та на протязі 2008-2010 рр. на обліку ВІЛ-інфікованих в кабінеті «Довіри» при 3-й міській лікарні м. Кременчука не перебувала.
Заслухавши позивача, представника позивача, відповідача, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання шлюбу недійсним, усунення від права на спадкування та визнання права власності в порядку спадкування. До даного висновку суд прийшов із наступних підстав:
відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Відповідно до вимог ч. 2 ст.40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до ст. 27 СК України державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.
У відповідності до ст.30 СК України особи, які подали заява про реєстрації шлюбу, повинні повідомити один одного про стан свого здоров'я. Держава забезпечує створення умов для медичного обстеження сторін, що подали заяву про реєстрації шлюбу. Статтею 41 СК України передбачено, що шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків.
При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення. У відповідності з роз'ясненнями, викладеними у п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при розгляді судом справ про визнання шлюбу недійсним слід мати на увазі, що за наявності одних підстав суд зобов'язаний, а за наявності інших суд може визнати шлюб недійсним.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 10, ч.1, 4 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі свої вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Положення ст.ст. 58, 59 ЦПК України передбачують, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Аналізуючи надані докази суд вважає встановленим, що волевиявлення ОСОБА_5 та ОСОБА_3 при реєстрації шлюбу було вільним, що не заперечується та не спростовується сторонами у справі. Фіктивність шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 жодним належним доказом позивачем не доведено. Реєстрація шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_3 відбулася 24 жовтня 2008 року з дотриманням встановлених законом вимог в присутності відповідальних працівників державної установи - Центрального відділу реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області. При цьому у вказаних осіб не виникло сумніву щодо адекватності ОСОБА_5 та наявності у нього дійсного волевиявлення на укладення шлюбу. У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за життя, проживали однією сім'єю та надавали друг другу можливу допомогу, що свідчить про наявність шлюбних відносин між ними. Вищевикладене підтверджує і той факт, що саме відповідачка ОСОБА_3 на автомобілі таксі за власні кошти доставила тяжкохворого ОСОБА_5 у м. Київ до лікарні. Дану обставину не заперечила у судовому засіданні позивач. У матеріалах справи є фото, зроблені в РАЦСі та в інших місцях в день реєстрації шлюбу, на яких ОСОБА_5 зображений з ОСОБА_3 На фото чітко видно, що особи, які одружуються перебувають у хорошому настрої, ОСОБА_5 посміхається. На інших фото ОСОБА_5 цілує ОСОБА_3, обмінюється кільцями. Ознаки пригніченості, поганого самопочуття або поганого настрою у ОСОБА_5 відсутні. За зовнішнім виглядом ОСОБА_5 видно, що він одружувався добровільно з бажанням цього.
Не надано доказів позивачем на підтвердження тих доводів, що ОСОБА_3 під час подання заяви про реєстрацію шлюбу приховала той факт, що хворіє на тяжку хворобу і є ВІЛ-інфікованою. За клопотанням позивача було направлено запити до медичних установ, відповіді з яких спростовують доводи позивача.
Суд також приймає до уваги наявність родинних та інших близьких відносин між позивачем та свідками, а тому критично відноситься до їх показів і приймає їх до уваги в тій частині, що не суперечить письмовим доказам у справі.
Крім цього, сумнівною є позиція позивача про фіктивність шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, з тих підстав, що позивач постійно мешкає в іншому населеному пункті, а тому не міг достовірно знати про стосунки між ними.
Враховуючи вищевикладене, суд розцінює доводи позивача, про фіктивність шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 та тяжке захворювання під час подання заяви про реєстрацію шлюбу відповідача, як такі, що ґрунтуються на суб'єктивному ставленні до відповідача та не підтверджується доказами, а тому оцінює їх критично, як суб'єктивні та за висновками - надумані. Позовні вимоги в частині усунення ОСОБА_3 від права на спадкування після смерті ОСОБА_5 та визнання за позивачем права власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1 задоволенню також не підлягають, оскільки є похідними від вищевказаних вимог, у яких позивачу відмовлено.
Крім цього частиною 1 ст. 1297 ЦК України встановлено обов'язок спадкоємця звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
За змістом п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.
З урахуванням наведених положень закону право на спадщину мають особи, які її прийняли. Разом із тим, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Отже, за наявності умов у спадкоємця для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, позовні вимоги про визнання права на спадщину задоволенню не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів, зокрема в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.
Як убачається з матеріалів справи, в нотаріальній конторі заведена спадкова справа щодо майна померлого ОСОБА_5 проте відмова нотаріуса в оформленні позивачу права на спадщину в матеріалах справи відсутня, що також дає підставу для відмови у визнанні в судовому порядку на даний час за позивачем права власності на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_5
На підставі викладено, керуючись ст.ст. 51 та 64 Конституції України, ст.ст. 27, 30, 40, 41 СК України, ст. 1297 ЦК України, ст.ст. 60, 88, 209, 212, 215, 218, 223, 294, 295 і 296 ЦПК України, суд,
у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання шлюбу недійсним, усунення від права на спадкування та визнання права власності в порядку спадкування в і д м о в и т и.
Ухвалу Козелецького районного суду від 14 жовтня 2011 року про забезпечення позову скасувати.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Чернігівського апеляційного суду через Козелецький районний суд.
Суддя: