Справа №1-583-11
1/2318/104/2012
18.01.2012 Уманський міськрайонний суд Черкаської області
в складі: головуючого-судді Кормана О.В.
при секретарі Приходченко Н.П.
з участю прокурора Пилипенко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умань кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Ладижинка Уманського району Черкаської області, українця, громадянина України, з освітою 5 класів, не працюючого, не одруженого, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше судимого: 1) 27 лютого 1996 року Уманським районним судом Черкаської області за ч.4 ст.81 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна; 2) 18 вересня 1996 року Уманським районним судом Черкаської області за ч.4 ст.81, 44, 42 ч.3 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією 1/3 частини майна; 3) 6 грудня 2006 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі. Звільнився з місць позбавлення волі 30 січня 2010 року по відбуттю строку покарання; судимості у встановленому законом порядку не зняті і не погашені,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України
ОСОБА_1 19 червня 2010 року близько 19 години в с.Ладижинка Уманського району Черкаської області, за попередньою змовою з ОСОБА_2, разом з ОСОБА_3, повторно, діючи умисно, протиправно та цілеспрямовано, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, знаходячись біля домоволодіння АДРЕСА_2 вказаного населеного пункту, яке належить ОСОБА_4, шляхом демонтажу викрав три секції металевого паркану, кожна секція довжиною 5 метрів, загальною довжиною 15 метрів, чим завдав потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 500 гривень.
Він же, 3 жовтня 2011 року близько 17 години в с.Ладижинка Уманського району Черкаської області, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу через частково відсутню огорожу у вигляді паркану, проник на територію нежитлового домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_3 вказаного населеного пункту, що належить на праві власності ОСОБА_5, звідки таємно, повторно викрав двоє чугунних дверцят від плити вартістю 100 грн. та 90 грн., та один металевий лист розмірами 34х27 см товщиною 3 мм вартістю 32 гривні 95 копійок, чим заподіяв ОСОБА_5 матеріальної шкоди на суму 222 гривні 95 копійок.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочинів визнав повністю, та показав, що вчиняв злочини, вказані у обвинуваченні, проте від дачі детальних показів по суті обвинувачення відмовляється. У судовому засіданні були оголошені покази підсудного, які він надав під час досудового слідства, і які повністю підтримав у судовому засіданні.
Враховуючи те, що учасники судового розгляду проти цього заперечували, суд, відповідно до ч.3 ст. 299 КПК України, визнав недоцільним дослідження фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, оскільки учасники судового розгляду не заперечували проти цього, правильно розуміли зміст цих обставин. У суду немає сумнівів в добровільності та істинності їх позицій. Суд роз'яснив учасникам судового розгляду, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи, які ніким не оспорюються, у апеляційному порядку.
Суд, заслухавши підсудного, оцінивши фактичні обставини справи, які ніким не оспорюються, вважає, що пред'явлене обвинувачення доказано.
Дії підсудного суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Дії підсудного суд кваліфікує саме таким чином, не дивлячись на те, що органом досудового слідства його дії були двічі кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України. Проте, вказана кваліфікація органом досудового слідства була здійснена по окремих кримінальних справах, які були об'єднані в одне провадження вже під час розгляду справи у суді. За таких обставин суд вважає за недоцільне кваліфікувати дії підсудного двічі за ч.2 ст.185 КК України, тобто окремо кожен епізод злочинної діяльності, так як дії підсудного охоплюються ч.2 ст.185 КК України.
Також суд вважає за необхідне оговорити зазначення при формулюванні обвинувачення, яке суд визнав доведеним, вчинення крадіжки 19.06.2010 року за попередньою змовою з ОСОБА_2, так як вина останнього у вчиненні злочину підтверджується вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 6 червня 2011 року. При цьому з формулювання обвинувачення судом виключено посилання на вчинення вказаної крадіжки за попередньою змовою з ОСОБА_3, так як останній під час вчинення крадіжки діяв у стані неосудності.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, посередню характеристику по місцю проживання.
Обставинами, що пом'якшують покарання являється визнання вини у вчинених злочинах, сприяння розкриттю злочинів.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Суд, враховуючи особу підсудного, який вчинив умисний корисливий злочин, маючи непогашені судимості за попередніми вироками, вважає, що ОСОБА_1 належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став. Тому суд вважає за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі.
При цьому суд враховує положення статті 69-1 КК України, у відповідності до якої, за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні підсудним своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Зважаючи на те, що вчинений ОСОБА_1 злочин відноситься до злочинів середньої тяжкості, з боку потерпілих відсутні претензії матеріального характеру, внаслідок злочину не настало істотних суспільно-небезпечних наслідків, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі на підставі статті 75 КК України, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього згідно статті 76 КК України обов'язки.
Цивільні позови по справі не заявлені, судові витрати по справі не понесені.
Речові докази -двоє чавунних дверцят до плити та один лист жерсті, які передані не зберігання потерпілій ОСОБА_5, слід залишити потерпілій за належністю.
Доля речових доказів - трьох секцій металевого паркану, які були передані на зберігання потерпілій ОСОБА_4, вже вирішена вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 6 червня 2011 року, постановленим відносно ОСОБА_2, тому суд не вбачається підстав для повторного вирішення долі вказаних речових доказів.
Підстав для зміни запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу відносно ОСОБА_1 суд не вбачає, тому запобіжний захід слід залишити у вигляді підписки про невиїзд з місця проживання.
На підставі викладеного, керуючись статтями 321, 323, 324, 327, 330-335, 338, 339, 341 КПК України, суд,
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком три роки чотири місяці.
На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку тривалістю два роки, не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього згідно статті 76 КК України обов'язки, а саме:
не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;
періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Речові докази -двоє чавунних дверцят до плити та один лист жерсті, які передані не зберігання потерпілій ОСОБА_5 - залишити потерпілій за належністю.
Запобіжний захід відносно засудженого ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити у вигляді підписки про невиїзд з місця проживання.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Черкаської області протягом 15 діб з моменту проголошення.
Суддя: О.В. Корман