"17" січня 2012 р.Справа № 32/17-4034-2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Мишкіної М.А.
суддів Бєляновського В.В.
Будішевська Л.О.
(Склад судової колегії змінений розпорядженнями голови суду №688 від 16.11.2011р., №720 від 12.12.2011р., №49 від 16.01.2012р.)
при секретарі судового засідання Громовій А.О.
за участю представників сторін:
від ПАТ „Марфін Банк” -не з'явився;
від боржника -не з'явився;
від ліквідатора - не з'явився
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Марфін Банк”
на постанову господарського суду Одеської області від 28 жовтня 2011 року
по справі № 32/17-4034-2011
за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю „ОРБІТА”
про банкрутство
Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.
У судовому засіданні 17.01.2012р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Встановив:
Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.10.2011р. порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „ОРБІТА” за заявою останнього (надалі -боржник, ТОВ) у порядку ст. 51 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Протягом дії мораторію заборонено: стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, не нараховувати неустойку (штраф, пеню) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)
Постановою господарського суду Одеської області від 28.10.2011р. ТОВ „ОРБІТА” визнано банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено Галицького Олександра Михайловича; припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном; зобов'язано ліквідатора подати в п'ятиденний строк оголошення про визнання ТОВ „ОРБІТА” банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури у офіційний друкований орган з метою виявлення всіх кредиторів, докази подачі оголошення надати суду; зобов'язано ліквідатора провести ліквідаційні заходи, передбачені ст.ст. 25-31, 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”; вважати строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута таким, що настав; скасовано арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника; накладання нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.
Постанова суду обґрунтована посиланням на положення ч.4 ст. 105, ч. ч. 1, 3 ст. 110, ч.1 ст. 111, ст. 112 ЦК України, ч.5 ст. 60, ст. 61, ч.4 ст. 205 ГК України, п. 1 ст. 5, п.3 ст.7, ч. ч.1, 2 ст.23, ст.51 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та вмотивована тим, що в матеріалах справи наявні документи, які свідчать про прийняття рішення власником майна боржника про звернення боржника до господарського суду із заявою про визнання банкрутом, оскільки останнє неспроможне сплатити заборгованість перед кредиторами та недостатньо майна для повного задоволення вимог кредитора; проведення аналізу активів боржника у вигляді проведення інвентаризації наявного майна; аналіз пасивів боржника шляхом публікації оголошення згідно з вимогами ст. 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості; погашення частини вимог кредиторів в межах добровільної ліквідації, на підставі чого складено проміжний ліквідаційний баланс, який додано до заяви боржника відповідно до п.3 ст. 7 Закону про банкрутство; повідомлення державного реєстратора та органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства; згідно довідок УДАЇ та КП „Одеське МБТІ та РОН” транспорту та майна за ТОВ „ОРБІТА” не зареєстровано. Суд зазначив, що боржником виконані усі необхідні дії, встановлені законодавством, що мають передувати зверненню до господарського суду з заявою в порядку ст. 51 Закону про банкрутство, зокрема, повідомлено ПАТ „Марфін Банк” про прийняття рішення про припинення юридичної особи боржника листом від 29.07.2011р.
Не погоджуючись з постановою від 28.10.2011.р, Публічне акціонерне товариство „Марфін Банк” подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржувану постанову та припинити провадження у справі №32/17-4034-2011, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 51 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.ст. 104, 105, 110, 111 ЦК України ,ст.ст. 60 ,209, 213 ГК України, а також зазначив наступне: за приписами ч.1 ст. 105, ч.1 ст. 111 ЦК України та ч.ч. 2, 3 ст. 60 ГК України необхідна передумова для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку ст. 51 Закону про банкрутство є, у тому числі, персональне повідомлення явних кредиторів про припинення юридичної особи у письмовій формі у встановлені законом строки, листом від 29.07.2011р. голова ліквідаційної комісії боржника повідомив кредитора ПАТ „Марфін Банк” про прийняття рішення про припинення боржника, але фактично зазначений лист був вручений ПАТ „Марфін Банк” вже після звернення до суду з заявою про порушення справи за один день до винесення оскаржуваної постанови, що є грубим порушенням прав кредитора ПАТ „Марфін Банк” та приписів ч.4 ст. 105 ЦК України, ч.ч. 2, 3 ст. 60 ГК України; в оскаржуваній постанові зазначено, що при проведенні інвентаризації майна боржника ліквідатором було виявлено майно, за рахунок якого було частково оплачено заборгованість перед кредитором, що оформлено протоколом про залік взаємних вимог, що є порушення приписів ч.1 ст. 51 закону про банкрутство, ч.3 ст. 110 ЦК України, оскільки за умови недостатності майна боржника для задоволення вимог всіх кредиторів боржником був проведений розрахунок по боргах з одним з них поза рамками процедури банкрутства; оскаржувана постанова була прийнята судом без належного з'ясування наявності майна, за рахунок якого можуть бути задоволені вимоги кредиторів, оскільки суд першої інстанції не надав належної оцінки тій обставини, що згідно укладених засновником боржника та кредитором ПАТ „Марфін Банк” іпотечним договором від 18.02.2008р. та договором поруки зобов'язання боржника перед кредитором ПАТ „Марфін Банк” забезпечені іпотекою двох земельних ділянок та усім іншим належним засновнику майном; зі змісту укладеного ПАТ „Марфін Банк” з боржником кредитного договору №2641/OF від 18.02.2008р. вбачається, що строк повернення кредиту -30.11.2014р., отже строк зобов'язань ще не настав, у зв'язку з чим у боржника не було підстав для звернення до суду з заявою про порушення справи про банкрутство; дії ліквідатора щодо ініціювання банкрутства боржника мають ознаки умисного банкрутства.
Представники сторін не з'явились в засідання апеляційного господарського суду, про час, дату та місце розгляду скарги повідомлені належним чином.
16.01.2012р. від ПАТ „Марфін Банк” було заявлене клопотання про відкладення, яке відхилено судовою колегією у судовому засіданні 17.01.2012р. у зв'язку із спливом строку розгляду апеляційної скарги 24.01.2012р.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає підстави для задоволення вимог скаржника виходячи з наступного.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим Кодексом з врахуванням вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, норми якого, як спеціальні норми права, переважають у застосуванні над загальними нормами ГПК України.
Згідно ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Відповідно до п. 1 ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якою встановлені особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.
У разі виявлення обставин, зазначених у абзаці першому цієї частини, після прийняття рішення про ліквідацію до створення ліквідаційної комісії (призначення ліквідатора) заява про порушення справи про банкрутство подається власником майна боржника (уповноваженою ним особою).
Відповідно до вимог ч.4 ст.105 Цивільного кодексу України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації , в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.
Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.
Статтею 112 Цивільного кодексу України та ст. 61 Господарського кодексу України передбачений порядок розгляду претензій кредиторів, порядок розрахунків з кредиторами та черговість задоволення вимог кредиторів.
За приписами частини 1 статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.
Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
Відповідно до вимог ч.1 ст.110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.
Згідно з вимогами ч.3 ст.110 Цивільного кодексу України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
Із змісту частини 5 статті 60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, вбачається, що ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.
Таким чином, звернення з заявою про порушення справи про банкрутство та порушення судом провадження у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, передбаченою до ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", можливе лише після закінчення строку, який передбачений ч.4 ст.105 ЦК України, та вчинення юридичною особою дій згідно з законодавством.
Так, з матеріалів справи вбачається, що учасниками ТОВ „ОРБІТА” прийнято рішення, оформлене протоколом №2 від 01.07.2011,р., про ліквідацію товариства у зв'язку з припиненням господарської діяльності та погоджено кандидатуру голови ліквідаційної комісії - Галицького О.М.
Оголошення про припинення ТОВ „ОРБІТА” було опубліковано в Бюлетені державної реєстрації №186(21) від 05.08.2011р. До господарського суду боржник звернувся 04.10.2011р.
Проте, згідно ч.ч. 1, 3 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до ст. 253 цього кодексу перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно до ч.3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.
Виходячи з наведених положень встановлений ч.4 ст. 105 ЦК України строк сплив в даному випадку 06.10.2011р. та боржник набув права звернення до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство тільки 07.10.2011р., отже його звернення з заявою 04.10.2011р. було передчасним.
При зверненні до суду з заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 51 Закону про банкрутство боржником не були надані докази дотримання положень ст. 105 ЦК України в частині обов'язку повідомлення явних кредиторів про припинення юридичної особи ТОВ „ОРБІТА”. ПАТ „МАРФІН БАНК” є кредитором, наявність кредитної заборгованості перед яким висувалась підставою заяви про порушення справи про банкрутство, тобто є явним (відомим) кредитором, персональне повідомлення якого про припинення юридичної особи є передумовою ініціювання процедури банкрутства за ст. 51 Закону про банкрутство виходячи з приписів ст. 105 ЦК України.
Суд першої інстанції зазначив, що ТОВ „ОРБІТА” листом від 29.07.2011р. повідомило кредитора ПАТ „МАРФІН БАНК” про прийняття рішення про припинення боржника шляхом ліквідації у порядку ч.3 ст.60 ГПК України. Але боржником не було надано суду першої інстанції належних доказів відправлення чи вручення кредитору зазначеного листа. При цьому в матеріалах справи міститься копія цього листа з відміткою ПАТ „МАРФІН БАНК” про його отримання 27.10.2011р. за вхід. №938. Зазначене свідчить, що кредитор отримав повідомлення про прийняття рішення про припинення боржника вже після порушення справи про банкрутство, перед ухваленням судом постанови про визнання банкрутом, що є порушенням прав кредитора та приписів ч.4 ст. 105 ЦК України, ч.ч. 2, 3 ст. 60 ГК України.
Таким чином, у даному випадку ліквідаційною комісією боржника був порушений порядок добровільної ліквідації товариства. Проте, місцевий господарський суд обставини недотримання боржником положень ст.60 ГК України, ст. 105 ЦК України не з'ясував та не дав їм належної оцінки, що призвело до неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи. Відповідно до п.1 ч.1 ст.104 ГПК України зазначене є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Відповідно до п.34 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. „Про судову практику в справах про банкрутство” справа про банкрутство порушується господарським судом за заявою боржника за наявності хоча б однієї з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 7 та статтями 51, 53 Закону.
Згідно ч.2 ст. 51 Закону про банкрутство за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора, здійснює офіційне оприлюднення ухвали про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності в нього ліцензії.
Відповідно до пункту 36 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. „Про судову практику в справах про банкрутство” Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).
Виходячи з викладеного, господарський суд першої інстанції не мав достатніх підстав, визначених ст. 51 Закону про банкрутство, для порушення справи про банкрутство ТОВ „ОРБІТА” за заявою голови ліквідаційної комісії останнього, в судовому засіданні 28.10.2011р. за результатами розгляду заяви ТОВ „ОРБІТА” про порушення справи про банкрутство не встановив недодержання порядку ліквідації юридичної особи за ініціативою власників та помилково визнав ТОВ „ОРБІТА” банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру.
На підставі наведеного, суд апеляційної інстанції скасовує оскаржену постанову господарського суду Одеської області від 28.10.2011р. про визнання ТОВ „ОРБІТА” банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у зв'язку з порушенням норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи та приймає нове рішення про припинення провадження у справі на підставі п.11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Керуючись п.1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 99, 101-105 ГПК України,
колегія суддів -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Постанову господарського суду Одеської області від 28.10.2011р. по справі № 32/17-4034-2011 скасувати.
Провадження у справі № 32/17-4034-2011припинити.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя М.А. Мишкіна
Суддя В.В. Бєляновський
Суддя Л.О. Будішевська