79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
16.01.12 Справа № 2/120
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Якімець Г.Г.,
суддів: Зварич О.В.,
Хабіб М.І.
при секретарі Олійник І.О.,
з участю представників:
від ПАТ «Державний ощадний банк України» -Баран Я.В.
від ВАТ «Дрогобицький долотний завод»- Шандарівський Т.Г., Підбірний М.Я.
від ДВС України -не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України, б/н від 05.12.2011 року
на ухвалу господарського суду Львівської області від 22.11.2011 року (суддя Мазовіта А.Б.), якою задоволено скаргу Відкритого акціонерного товариства «Дрогобицький долотний завод»
на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, м.Київ
по справі № 2/120
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк», м.Київ
до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Дрогобицький долотний завод», м.Дрогобич
про стягнення 27627898,19 грн.
ухвалою господарського суду Львівської області від 22.11.2011 року по справі № 2/120 задоволено скаргу ВАТ „Дрогобицький долотний завод”. Визнано незаконними дії (бездіяльність) Відділу примусового виконання рішень ДВС України у виконавчому провадженні №ВП 22434745 при виконанні наказу № 2/120, виданого 05.10.2010 р. господарським судом Львівської області, в частині накладення арешту на майно боржника та неналежного розгляду заяви про закінчення виконавчого провадження, передачу виконавчого документа ліквідатору банкрута та зняття арештів з майна боржника. Зобов'язано Відділ примусового виконання рішень ДВС України звільнити з під арешту майно ВАТ „Дрогобицький долотний завод”, накладеного постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Мін'юсту України від 28.09.2011 року у виконавчому провадженні № ВП 22434745 при виконанні наказу № 2/120, виданого 05.10.2010 р. господарським судом Львівської області. Зобов'язано Відділ примусового виконання рішень ДВС України вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру обтяжень рухомого майна записи про арешт, накладений Відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС Мін'юсту України у виконавчому провадженні № ВП 22434745 на майно боржника: ВАТ „Дрогобицький долотний завод”, а саме: запис № 11661726 від 28.09.2011 р. в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та запис № 11660803 від 28.09.2011 р. в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Суд в ухвалі посилаючись на положення ст.121-2, ст.ст.1, 6, 49, 52, 67, 60, 82 Закону України «Про виконавче провадження», ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», враховуючи, що постановою господарського суду Львівської області від 28.12.2010 року по справі №21/92 (10) ВАТ «Дрогобицький долотний завод»визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру та, що законом заборонено здійснення будь-яких заходів з примусового виконання рішень органами ДВС під час здійснення ліквідаційної процедури боржника-юридичної особи, прийшов до висновку про правомірність вимог скарги на дії Відділу ДВС.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Державна виконавча служба України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 22.11.2011 року по справі № 2/120, прийняти нову ухвалу, якою відмовити ВАТ «Дрогобицький долотний завод»у задоволенні вимог скарги на дії ДВС, вказуючи на неправильне застосування норм матеріального та процесуального норм права. Скаржник посилаючись на положення ст.ст.1,6 Закону України «Про виконавче провадження», зазначає, що державним виконавцем правомірно здійснені всі заходи примусового виконання рішення господарського суду Львівської області від 20.09.2011 року по справі №2/120.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.12.2011 року по справі №2/120 прийнято вказану апеляційну скаргу, справу призначено до розгляду на 16.01.2012 року, зобов'язано скаржника подати суду докази направлення апеляційної скарги сторонам, докази сплати судового збору у порядку та розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».
Представник скаржника (ДВС України) в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке долучене до матеріалів справи.
Як встановлено в судовому засіданні сторони отримали копії апеляційної скарги.
Поряд з цим, на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 29.12.2011 року скаржником не подано суду доказів сплати судового збору у порядку та розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір»за подання апеляційної скарги.
Представник ВАТ «Державний ощадний банк України»в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу. Зокрема, посилаючись на ст.ст.6,11 Закону України «Про виконавче провадження», ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зазначає, що накладений постановою ДВС від 28.09.2011 року у виконавчому провадженні №22434745 арешт підлягав скасуванню, з огляду на оголошення боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Поряд з цим, звертав увагу суду на те, що незняття державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС арешту, накладеного в межах виконавчого провадження №22434745, яке відкрито на підставі виконавчого документа, що втратив силу у зв'язку із скасуванням постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.2010 року рішення господарського суду Львівської області від 20.09.2010 року по справі №2/120, перешкоджає задоволенню у ліквідаційній процедурі вимог АТ «Ощадбанк»як кредитора ВАТ «Дрогобицький долотний завод», які включено до четвертої черги.
Представники ВАТ «Дрогобицький долотний завод»в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечили, з мотивів наведених у відзиві на апеляційну скаргу. Зокрема, звертали увагу суду на те, що рішення господарського суду Львівської області від 20.09.2010 року по справі №2/120, на виконання якого 05.10.2010 року господарським судом видано наказ, скасоване постановою суду апеляційної інстанції від 09.11.2010 року, а ухвалою господарського суду Львівської області від 14.11.2011 року по справі №2/120 наказ господарського суду Львівської області від 05.10.2010 року визнано таким, що не підлягає виконанню з дати його видачі. Таким чином, на думку ВАТ «Дрогобицький долотний завод», оскільки наказ від 05.10.2010 року по справі №2/120 не підлягав виконанню у зв'язку із скасуванням рішення суду, то і вчинені державним виконавцем заходи примусового виконання, в тому числі накладення арештів чи звернення стягнення на майно боржника теж підлягають скасуванню. Крім того, представник посилається на п.7 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження»яким передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника -юридичної особи та зазначає, що постановою господарського суду Львівської області від 28.12.2010 року у справі №21/92(10) ВАТ «Дрогобицький долотний завод»визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора.
Оскільки явка представника ДВС України не визнавалась обов'язковою, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Львівської області від 20.09.2011 року по справі №2/120 стягнено з ВАТ „Дрогобицький долотний завод” на користь ВАТ „Державний ощадний банк України”: 25000000 грн. - основного боргу, 2618000 грн. - відсоткового доходу, 9 898,19 грн. - 3% річних, 25000 грн. - державного мита та 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На виконання вказаного рішення, 05.10.2010 року господарським судом Львівської області видано наказ по справі № 2/120.
За заявою ВАТ „Державний ощадний банк України”, постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 04.11.2010 року відкрито виконавче провадження ВП№22434745 з примусового виконання наказу №2/120, виданого 05.10.2010 року господарським судом Львівської області.
28.09.2011 року державним виконавцем прийнято постанову про накладення арешту на майно боржника -ВАТ „Дрогобицький долотний завод”.
Як встановлено судом, згідно Указу Президента України від 09.12.2010 року №1085/2010 „Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” утворено Державну виконавчу службу України, на яку покладено функції з реалізації державної політики у сфері організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) відповідно до законів. Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перейменовано у Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.
09.11.2011 року ВАТ «Дрогобицький долотний завод»звернулось до господарського суду Львівської області із скаргою на дії органу державної виконавчої служби (арк. справи 44 -47, т.ІІ), в якій скаржник зазначає, що дії державного виконавця щодо накладення арешту на майно ВАТ „Дрогобицький долотний завод” у виконавчому провадженні ВП №22434745 з примусового виконання наказу №2/120, виданого господарським судом Львівської області -05.10.2010 р. є незаконними та порушують права та охоронювані законом інтереси скаржника, як сторони виконавчого провадження, так як заявою від 13.10.2011 року ВАТ «Дрогобицький долотний завод»(боржник) повідомив державного виконавця про наявність передбачених законом підстав для закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з майна боржника та надав відповідні докази в обґрунтування своїх доводів, однак така органом ДВС не розглянута, арешт з майна боржника не знято.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) -це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження встановлено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
Згідно вимог ст. 6 Закону України „Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.
Статтею 52 Закону України „Про виконавче провадження” встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Згідно із п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України „Про виконавче провадження” виконавче провадження підлягає закінченню у разі передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи;
Положеннями частин 2 та 3 ст.67 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що у разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку. У разі надходження виконавчого документа до ліквідаційної комісії (ліквідатора) арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. У разі якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом.
Судом встановлено, що постановою господарського суду Львівської області від 28.12.2010 року по справі №21/92 (10) Відкрите акціонерне товариство „Дрогобицький долотний завод” визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором Босака Олега Євгеновича.
Відомості про банкрутство ВАТ „Дрогобицький долотний завод” та відкриття ліквідаційної процедури опубліковані в офіційному друкованому виданні -газеті „Урядовий кур'єр” № 247 (4398) від 31.12.2010 р. та внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.
Посилаючись на наведене вище, п.7 ч.1 ст.49, ст.50, ч.2 ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження», ліквідатор ВАТ „Дрогобицький долотний завод” Босак О.Є. 13.10.2011 року направив до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, заяву про закінчення виконавчого провадження та передачу виконавчого документа ліквідатору банкрута (арк. справи 49 -51 т.ІІ). В підтвердження наведеного у заяві, ліквідатором додано до матеріалів останньої: копію постанови господарського суду Львівської області від 28.12.2010 р. у справі №21/92 (10) про визнання ВАТ „Дрогобицький долотний завод” банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури; докази публікації оголошення про банкрутство ВАТ „Дрогобицький долотний завод”; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців; копію витягу №33137964 від 28.09.2011 р. про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна арешту, накладеного на майно ВАТ „Дрогобицький долотний завод”; копію ліцензії на право зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Згідно із ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ліквідація -це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна. Ліквідатором боржника є фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.
Частиною 1 ст. 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.
Таким чином, законом заборонено здійснення будь-яких заходів з примусового виконання рішень органами державної виконавчої служби під час здійснення ліквідаційної процедури боржника-юридичної особи, а відтак з моменту постановлення господарським судом Львівської області постанови від 28.12.2010 р. у справі №21/92 (10) про визнання ВАТ „Дрогобицький долотний завод” банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, та публікації відповідного оголошення в офіційному друкованому засобі масової інформації, у органу ДВС були відсутні підстави для вжиття будь-яких заходів примусового виконання рішення, в тому числі і накладення арешту на майно боржника-юридичної особи, який ліквідується.
Проте, заява ліквідатора ВАТ «Дрогобицький долотний завод»органом ДВС не розглянута, арешт з майна боржника не знято, що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (запис № 11660803 від 28.09.2011 р., арк. справи 52 т.ІІ) та витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (запис № 11661726 від 28.09.2011 р., арк. справи 53 т.ІІ), з яких вбачається, що відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ВАТ „Дрогобицький долотний завод” в межах суми боргу 27653134,19 грн., згідно постанови від 28.09.2011 р. у виконавчому провадженні ВП №22434745.
Слід зазначити, що виконавче провадження ВП №22434745 з примусового виконання наказу №2/120, виданого 05.10.2010 року господарським судом Львівської області повернено стягувачу (АТ «Ощадбанк»), враховуючи заяву останнього про повернення виконавчого документу без виконання та положення ст.50, п.1 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження»(арк. справи 98 т.ІІ). Однак, арешт з майна боржника (ВАТ «Дрогобицький долотний завод») не знято.
Згідно із положеннями ч.2 ст.82 Закону України «Про виконавче провадження»боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.
У відповідності до ст. 60 Закону України „Про виконавче провадження” арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що наявність діючих арештів, накладених на активи божника-юридичної особи, що перебуває у ліквідаційній процедурі суперечить ст.23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та чинить перешкоди в реалізації ліквідатором його повноважень у ліквідаційній процедурі, що унеможливлює погашення вимог кредиторів в порядку та черговості, визначеній Законом, з огляду на що, є обґрунтованими вимоги скарги на дії органу ДВС від 09.11.2011 року вих.№09-11/2011 про визнання незаконними дій (бездіяльності) органу державної виконавчої служби в частині накладення арешту на майно боржника та неналежного розгляду заяви про закінчення виконавчого провадження, передачу виконавчого документа ліквідатору банкрута та зняття арештів з майна боржника.
Разом з тим, слід зазначити, що рішення господарського суду Львівської області від 20.09.2010 року по справі №2/120, на виконання якого - 05.10.2010 року господарським судом видано наказ, скасоване постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.2010 року, прийнято нове рішення яким позов ВАТ «»Державний ощадний банк»задоволено частково, стягнено з ВАТ «Дрогобицький долотний завод»на користь ВАТ «Державний ощадний банк України»- 25000000 грн. -основного боргу, 1304804,03 грн. - відсоткового доходу, 9898,19 грн. -3% річних, 25000 грн. -державного мита та 236 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині вимоги про стягнення відсоткового доходу в розмірі 1313195,97 грн. провадження у справі припинено.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 14.11.2011 року по справі №2/120 наказ господарського суду Львівської області від 05.10.2010 року визнано таким, що не підлягає виконанню з дати його видачі. 14.11.2011 року на виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.2010 року, господарським судом видано наказ.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України „Про виконавче провадження” виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Враховуючи вищенаведене, ухвала місцевого суду прийнята у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для її скасування апеляційний суд не вбачає.
Поряд з цим, згідно ст.94 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір»судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У ст.22 Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік" зазначено - встановити на 2011 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 941 грн.
Згідно п.п.8) п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір»ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду становить 0,5 розміру мінімальної заробітної плати.
Однак, Державною виконавчою службою України при поданні апеляційної скарги від 05.12.2011 року на ухвалу господарського суду Львівської області, доказів сплати судового збору не подано, не представлено такі також на виконання вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 29.12.2011 року.
Враховуючи наведене вище, з Державної виконавчої служби України слід стягнути -470,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду.
Керуючись ст.ст. 103, 105, 106 ГПК України, суд,
постановив:
Ухвалу господарського суду Львівської області від 22.11.2011 року по справі № 2/120 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України без задоволення.
Стягнути з Державної виконавчої служби України (м.Київ, вул.Артема,73, код ЄДРПОУ 37471975) в дохід Державного бюджету Личаківського району м.Львова (код отримувача (код за ЄДРПОУ) -22389406, банк отримувача - ГУДКУ у Львівській області, код банку 825014, рахунок №31210206700006, код класифікації доходів бюджету 22030001) -470,50 грн. судового збору.
На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду місцевому господарському суду видати наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.
Судді: Зварич О.В.
Хабіб М.І.