79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
17.01.12 Справа № 5015/4779/11
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Краєвської М.В.
при секретарі судового засідання Петрик К.О.
розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Городоцького відділення №6324 акціонерного товариства "Ощадбанк" від 09.11.2011р. №979
на рішення господарського суду Львівської області
від 31.10.2011р. у справі № 5015/4779/11
за позовом публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Городоцького відділення №6324 акціонерного товариства "Ощадбанк", м. Городок
до відповідача-1 державного підприємства "Великолюбінський державний спиртзавод", смт. Великий Любінь
до відповідача-2 державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», м. Бровари
про стягнення 314 417,81 грн.
за участю представників:
від позивача Романова Н.В., Вергун В.М.
від відповідача не з?явились
Права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України, роз'яснено.
Рішенням господарського суду Львівської області від 31.10.2011р. у справі №5015/4779/11 (суддя Синчук М.М.) в позові публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ) "Державний ощадний банк України" в особі філії Городоцького відділення №6324 акціонерного товариства "Ощадбанк" до державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт»про стягнення 314 417,81 грн. заборгованості - відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що підставою позовних вимог визначено невиконання відповідачем-1 умов кредитного договору в частині повернення у встановлений договором строк суми кредиту, а заявою про зміну і збільшення розміру позовних вимог позивач просить стягнути заборгованість по кредитному договору з відповідача-2, однак, за відсутності доказів припинення діяльності суб'єкта господарювання -державного підприємства "Великолюбінський державний спиртзавод" шляхом приєднання до державного підприємства "Укрспирт", внесення до державного реєстру запису про припинення діяльності, вимоги позивача про стягнення 314'417,81 грн. заборгованості за невиконання відповідачем-1 умов договору з державного підприємства спиртової та лікеро -горілчаної промисловості «Укрспирт»визнані судом необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Дане рішення оскаржено позивачем у справі, оскільки, на думку скаржника, прийнято за невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду матеріалам та обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права; просить рішення скасувати і прийняти нове, яким позов задоволити. Зокрема, зазначає, що судом не взято до уваги, що з часу створення ДП «Укрспирт»та прийняття ним на баланс активів та пасивів ДП «Великолюбінський державний спиртзавод», відповідальність по зобов?язаннях останнього несе ДП «Укрспирт», як правонаступник. Дані обставини, на думку скаржника, підтверджуються постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2010р. №672, якою створено державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», наказом Міністерства аграрної політики України від 27.09.2010р. №593, за яким реорганізовано ДП «Великолюбінський державний спиртовий завод»шляхом приєднання до державного підприємства «Укрспирт»та визначено ДП «Укрспирт»правонаступником майнових прав та обов'язків реорганізованих підприємств, актом передачі товарно-матеріальних цінностей, коштів, інших активів, власного капіталу, зобов'язань, інших пасивів від 28.02.2011р. з балансу ДП «Великолюбінський державний спиртзавод»на баланс ДП «Укрспирт», а також статутом ДП «Укрспирт», який затверджений наказом Міністерства аграрної політики України №481 від 10.08.2010р. Відтак, зазначає, що позивач правомірно змінив та уточнив свої позовні вимоги та просив стягнути суму кредитної заборгованості з ДП «Укрспирт». Також скаржник зазначив про те, що судом не мотивовано причини відмови в задоволенні усного клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача-1 Міністерства аграрної політики України, яким створено комісії з реорганізації державних підприємств, в тому числі і щодо відповідача-1. З метою з'ясування фактичних обставин справи щодо реорганізації відповідача-1, позивач у поданій апеляційній скарзі просить залучити до участі у справі Міністерство аграрної політики України в якості третьої особі, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача-1.
Представники позивача, які брали участь в судових засіданнях, підтримали доводи апеляційної скарги та клопотання про залучення до участі у справі третьої особи.
ДП «Укрспирт»у відзиві на апеляційну скаргу заперечило доводи скаржника, просить залишити оскаржуване рішення без змін. Зокрема, зазначає, що на момент розгляду справи ДП «Великолюбінський державний спиртзавод»існує як окрема юридична особа, передавальний акт щодо прав та обов'язків Міністерством аграрної політики та продовольства України як органом управління ДП «Великолюбінський державний спиртзавод»не підписувався, не затверджувався і державному реєстратору не передавався (а.с.137-138). Окрім того, відповідачем-2 долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 02.12.2011р., з якого вбачається, що відповідач-1 знаходиться стані припинення підприємницької діяльності (а.с.140-141).
Відповідачі явку представників в судові засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 17.11.2011р. адресатам (а.с.120-121).
Оскільки явка представників сторін не визнавалась судом обов?язковою, за відсутності клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами.
З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:
27.05.2010 р. між позивачем (банк по договору, позивач у справі) та державним підприємством "Великолюбінський державний спиртзавод" (позичальник по договору, відповідач-1 у справі) було укладено договір кредитної лінії №2062-7, за умовами якого банк зобов'язався надати на умовах цього договору, а позичальник - отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором (а.с.9-15).
Згідно п. п.2.3., 2.7.1. договору, сума максимального ліміту кредитування становить 300000грн., під 25% річних за користування кредитом.
Відповідно до п. 2.2. договору, кредит надавався у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 27.05.2011 р.
27.05.2010 р. між банком та позичальником (ДП "Великолюбінський державний спиртзавод") укладено договір застави товарів в обороті, згідно якого позичальник надав банку в заставу товари в обороті, а саме, спирт етиловий ректифікований "Люкс" в кількості 14 429,62 дал., вартістю 919 888,00грн., що знаходиться за адресою Львівська область, Городоцький район, смт. В.Любінь (а.с.4-8).
На виконання умов договору банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 300000грн. окремими частинами (траншами), що підтверджується клопотанням позичальника №179а від 27.05.2010 р. (а.с.16), розпорядженням банку №227 від 27.05.2010р. на видачу кредитних коштів в сумі 300000грн. (а.с.17), випискою по банківському рахунку (а.с.20).
Однак, позичальник, в порушення умов договору, у встановлений договором строк, кредит не повернув.
23.06.2011р. позивач направив на адресу ДП "Великолюбінський державний спиртзавод" претензію з вимогою погашення 300 000грн. заборгованості по кредиту та 7'006,85 грн. пені за прострочені відсотки (а.с.18-19), яка залишена відповідачем-1 без відповіді та задоволення.
Дані обставини стали підставою для звернення з позовом про стягнення з ДП "Великолюбінський державний спиртзавод" 300'000грн. заборгованості по кредиту та 7006,85грн. пені за прострочені відсотки.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 20.09.2011 р. на підставі усного клопотання позивача, до участі в справі залучено відповідача-2 -державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт»(а.с.51-52).
В подальшому, заявою за вих. №882 від 05.10.2011р. позивач змінив та збільшив розмір позовних вимог, зокрема, просив стягнути з ДП «Укрспирт» 325 783,56 грн. заборгованості за кредитним договором, в тому числі 300 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 6 164,38 грн. заборгованості по відсоткам, 19 619,18 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту; судові витрати просив покласти на відповідача-2 (а.с.62-63).
Судова колегія, заслухавши пояснення представників позивача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:
Спір у даній справі виник з виконання кредитного договору, тому на спірні правовідносини між сторонами поширюються норми глав 48, 49, 71 Цивільного кодексу України та глав 20, 22 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як вбачається з матеріалів справи, банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 300000грн., що підтверджується клопотанням позичальника №179а від 27.05.2010 р. (а.с.16), розпорядженням банку №227 від 27.05.2010р. на видачу кредитних коштів в сумі 300000грн. (а.с.17), випискою по банківському рахунку (а.с.20), а відповідач-1, згідно умов кредитного договору, взяв на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту, сплати нарахованих процентів за користування кредитом, а також у разі порушення (невиконання) умов договору - сплати пені від простроченої суми за весь час прострочення.
Факт неналежного виконання відповідачем-1 зобов'язань за договором, зокрема, щодо погашення суми кредиту підтверджується матеріалами справи, фактично не заперечується відповідачем-1, відтак, судова колегія зазначає, що матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості по кредиту в розмірі 300 000,00грн. Доказів погашення даної суми кредиту відповідачем-1 до матеріалів не долучено.
Що стосується позовних вимог в частині нарахування відсотків, то судова колегія зазначає доведеним факт наявності заборгованості по відсотках в розмірі 6164,38грн., обчислених станом на 30.09.2011р. (а.с.66), виходячи з процентної ставки, встановленої договором у розмірі 25% річних (п.2.7.1. договору).
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Оскільки умовами кредитного договору (п.7.1.1., 7.1.4. договору) сторони визначили обов?язок позичальника у випадку порушення (невиконання) умов договору, сплатити на користь кредитора пеню, і таке порушення умов договору мало місце зі сторони відповідача-1, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість та підставність нарахування банком 19 619грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, обчисленої за період з 01.04.2011р. по 30.09.2011р. (а.с.66).
Таким чином, з'ясувавши зміст та природу взаємних зобов'язань сторін за кредитним договором, ступінь їх виконання та правові наслідки порушення зобов'язань, судова колегія прийшла до висновку про підставність позовних вимог до ДП «Великолюбінський державний спиртзавод», однак, зважаючи на ту обставину, що позивач заявою за вих. №882 від 05.10.2011р. змінив та збільшив розмір позовних вимог, зокрема, просив стягнути суму позову з ДП «Укрспирт», вважаючи, що ДП «Великолюбінський державний спиртзавод»ліквідоване як юридична особа шляхом приєднання до ДП «Укрспирт» (а.с.62-63), судова колегія зазначає, що місцевий господарський суд дав правильну оцінку факту наявності юридичної особи -ДП «Великолюбінський державний спиртзавод»та відмовив в позові до ДП «Укрспирт». При цьому, судова колегія зазначає, що згідно ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»злиття вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.
Оскільки ДП «Великолюбінський державний спиртзавод»існує як окрема юридична особа, передавальний акт щодо прав та обов'язків Міністерством аграрної політики та продовольства України як органом управління ДП «Великолюбінський державний спиртзавод»не затверджувався і державному реєстратору не передавався (докази протилежного в матеріалах справи відсутні), в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутній запис про припинення юридичної особи ДП «Великолюбінський державний спиртзавод», а є лише запис, що підприємство знаходиться в стадії ліквідації та припинення юридичної особи (а.с.140-141), тобто юридична особа ДП «Великолюбінський державний спиртзавод»існує як на момент розгляду справи в суді першої інстанції, так і станом на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
З огляду на викладене, судова колегія зазначає, що оскільки заявою за вих. №882 від 05.10.2011р. позивач заявив позовну вимогу лише до ДП «Укрспирт», то місцевий господарський суд підставно відмовив в позові до даної юридичної особи. З огляду на викладене, відсутні підстави для задоволення клопотання скаржника щодо залучення до участі у справі Міністерства аграрної політики України в якості третьої особі, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача-1.
Враховуючи, що згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами, відповідно до статті 34 ГПК України, судова колегія прийшла до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено факту ліквідації відповідача-1 та не спростовано висновків суду щодо безпідставності та необґрунтованості позовних вимог до відповідача-2, відтак, судова колегія не знаходить підстав для скасування оскаржуваного рішення господарського суду .
Судові витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
Рішення господарського суду Львівської області від 31.10.2011р. у справі №5015/4779/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Справу повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Орищин Г.В.
суддя Галушко Н.А.
суддя Краєвська М.В.