донецький апеляційний господарський суд
20.01.2012
Постанова
Іменем України
18.01.2012 р. справа №29/229
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Чернота Л.Ф.
суддівБойченка К.І., Шевкової Т.А.
від позивача:ОСОБА_1. -за довіреністю б/н від 17.01.2012р.
від відповідача:ОСОБА_2 -за довіреністю №09-18/2349 від 27.12.2011р.
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь Донецької області
на рішення господарського суду Донецької області
від15.11.2011 року
у справі№29/229 ( суддя Риженко Т.М. )
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-виробниче підприємство «Інтертех», м. Дніпропетровськ
до відповідачаПублічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь Донецької області
простягнення 3% річних в розмірі 4 007,57грн., інфляційних в розмірі 10 060,63грн.
У 2011 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-виробниче підприємство «Інтертех», м. Дніпропетровськ звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь Донецької області про стягнення 3% річних в розмірі 4 007,57грн., інфляційних в розмірі 10 060,63грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 15.11.11р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-виробниче підприємство «Інтертех», м. Дніпропетровськ були задоволені частково. Сятгнуто з Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь Донецької області 3% річних в розмірі 3 862,50грн., інфляційні в розмірі 10 060,63грн. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.
Відповідач, Публічне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 15.11.11р. скасувати та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір 3% річних та інфляційних.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-виробниче підприємство «Інтертех», м. Дніпропетровськ надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду -без змін.
Відповідач, Публічне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь Донецької області в судовому засіданні наполягає на вимогах, викладених в апеляційній скарзі.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.08.2008р. між сторонами був укладений договір поставки №020-270д (далі по тексту -договір), відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов»язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, ЗИП до виключателя У-110, номенклатура, кількість та ціна якого вказані у специфікаціях, які є невід»ємною частиною даного договору.
Згідно п. 2.3 договору, оплата вартості продукції здійснюється протягом 30 банківських днів наступних за днем поставки та надання документів покупцю, визначених в п. 5.1 договору.
На виконання умов договору позивачем було здійснено поставку відповідачу продукції за видатковою накладною №13 від 11.11.2010р. на суму 220 627,92грн.
Дані факти були встановлені у рішеннях господарського суду Донецької області від 06.07.2009р. по справі №39/141пд та від 18.04.2011р. по справі №23/21, які залишені без змін постановами Донецького апеляційного господарського суду від 13.10.2009р. по справі №39/141пд та від 29.06.2011р. по справі №23/21, що не потребує доведенню на підставі ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
В зв»язку з порушенням відповідачем своїх зобов»язань щодо своєчасної оплати поставленої за договором продукції, позивачем нараховані інфляційні за період з січня 2011р. по липень 2011р. в розмірі 10 060,63грн., 3% річних за період 24.12.2010р. по 01.08.2011р. в розмірі 4007,57грн., за стягненням яких звернувся до господарського суду.
Згідно вимог ст. ст. 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтями 598-609 Цивільного кодексу України не встановлена в якості підстави припинення грошового зобов»язання прийняттясудом рішення про стягнення боргу.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Отже, оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про право позивача, відповідно до ст. ст. 15, 16, 625 Цивільного кодексу України вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 04.07.2011р. по справі №13/210/10 та від 14.11.2011р. по справі №12/207.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції зазначив, що вважає розрахунки господарським судом здійснені вірно.
Перевіривши розрахунок інфляційних та 3% річних, здійснений судом першої інстанції судова колегія вважає, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, а судом першої інстанції правомірно стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь Донецької області 3% річних за період з 25.12.2010р. по 25.07.2011р. в розмірі 3 862,50грн., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання та інфляційні в розмірі 10 060,63грн., як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов”язання в зв”язку з девальвацією грошовою одиниці України, оскільки перерахований розмір інфляційних значно більше, ніж визначено позивачем.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Посилання скаржника на необхідність зменешення розміру 3% річних та інфляційних відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України є безпідставним, оскільки відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов»язання.
За правилами ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Враховуючи, що питання зменшення розміру штрафних санкцій є правом суда, а інфляційні та проценти річних входять до складу грошового зобов»язання і не ототожнюються із штрафними санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов»язань, а їх стягнення є лише способом захисту майнового права і інтересу кредитора, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, судова колегія вважає, що судом першої інстанці правомірно відмовлено у задоволенні клопотання щодо зменшення розміру 3% річних та інфляційних.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 15.11.2011 року у справі №29/229 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 15.11.2011 року у справі №29/229 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 15.11.2011 року у справі №29/229 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Л.Ф. Чернота
Судді К.І. Бойченко
Т.А. Шевкова
Надр.5 прим:
1 -у справу;
2 -позивачу;
3 -відповідачу;
4 -ДАГС;
5-ГС Донец. обл.