15 листопада 2011 року справа № 5020-1529/2011
за позовом Прокурора Балаклавського району міста Севастополя
(99042, м. Севастополь, вул. 7 Листопада, 3)
в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради
(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)
до Приватного підприємства «Ламос»
(99042, м. Севастополь, вул. Каліча, 27 кв. 3)
про стягнення штрафних санкцій з орендної плати
за зустрічним позовом приватного підприємства «Ламос»
до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради
про визнання в частині недійсним договору оренди
Суддя Плієва Н.Г.
за участю:
прокурор - не з'явився
представника позивача (за первісним позовом) -ОСОБА_2.,
довіреність б/н від 05.01.2011
представника відповідача (за первісним позовом) - ОСОБА_1, довіреність б/н від 17.11.2011
Суть спору:
Прокурор Балаклавського району міста Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради з позовною заявою до приватного підприємства „Ламос” про стягнення штрафних санкцій з орендної плати у розмірі 50582,07 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушені вимоги частини 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного майна» та істотні умови договору в частині своєчасного внесення орендної плати за надане в оренду переміщення.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 28.09.2011 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 17.10.2011.
Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.
03.11.2011 представник відповідача звернувся до господарського суду міста Севастополя із зустрічною позовною заявою, просить визнати в частині недійсним договір оренди №144-07 від 01.11.2007, а саме п. 8.7 договору, яким передбачено обов'язок орендаря сплатити понад збитків штраф у сумі, що дорівнює трикратному розміру орендної плати за договором у разі прострочення внесення орендної плати понад 60 календарних днів.
На думку ПП "Ламос" пункт 8.7 договору оренди від 01.11.2007 суперечить вимогам статей 203, 215, 217, 549 Цивільного кодексу України та статті 180 Господарського кодексу України.
Ухвалою від 30.11.2011 зустрічний позов прийнято до провадження спільно зі справою № 5020-1529/2011 та призначено розгляд справи на 15.11.2011.
Представник позивача (за первісним позовом) у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав, викладених у позові, наполягав на їх задоволенні, проти зустрічних позовних вимог заперечував.
Представник відповідача на зустрічних позовних вимогах наполягала, просила їх задовольнити, первісні позовні вимоги визнала в частині вимог щодо стягнення пені у сумі 297,93 грн. і 30 % річних у розмірі 571,02 грн. Більш того, вважає що предмет позову в частині стягнення пені і 30 % річних відсутній, оскільки ПП "Ламос" вказані суми на час розгляду справи сплачені, що підтверджується квитанціями банку.
Представник Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради заперечував проти твердження представника відповідача стосовно відсутності предмету спору, оскільки вказані суми зараховані в рахунок сплати орендної плати відповідно до призначення платежу, зазначеного ПП "Ламос" в квитанціях.
Прокурор у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності прокурора.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд -
01.11.2007 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та Приватним підприємством «Ламос»(Орендар) укладено договір № 144-07 оренди нерухомого майна (надалі - Договір), відповідно до умов якого, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності, Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду майно - вбудовані нежитлові приміщення розташовані в цокольному поверсі двоповерхової житлової будівлі, загальною площею 38, 54 кв.м. розташовані за адресою місто Севастополь, Балаклава, вулиця Кирова, 16 кв. 2. Строк дії Договору встановлений до 10.10.2012 (а.с.8-9).
Відповідно до пунктів 3.1 -3.3 цього Договору розмір орендної плати визначений на підставі рішення конкурсної комісії з оренди комунального майна. Оренда складає 1 380,92 грн за перший місяць оренди і перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця. Сторони також встановили, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції відповідний попередньому.
Пунктом 4.4.3-4.4.4 Договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату, а також здійснювати інші платежі, пов'язані з користуванням об'єктом оренди, в тому числі оплату комунальних та експлуатаційних послуг.
Як встановлено у судовому процесі в період з березня по липень 2011 ПП "Ламос" мало заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 11125,88 грн, яка була погашена 29.07.2011, що вбачається з платіжних доручень, долучених до матеріалів справи (а.с.16-17).
Умовами Договору (п. 8.5- 8.7) передбачена відповідальність орендаря за неналежне виконання договірних обов'язків у вигляді сплатити плати орендодавцю пені у розмірі 200 відсотків від облікової ставки НБУ, 30% річних від суми прострочення, а також штрафу у сумі, яка рівна трикратному розміру річної орендної плати якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватись більше 60 календарних днів.
На підставі викладеного позивачем відповідачу нарахована пеня у розмірі 297,93 грн, 30% річних у розмірі 571,02 грн, та штраф у розмірі 49713,12 грн.
Представник відповідача позовні вимоги визнає частково в частині стягнення пені та 30% річних. Що стосується стягнення штрафу на підставі пункту п.п 8.7 Договору, відповідач вважає що цей пункт суперечить діючому законодавству а саме вимогам статей 203, 215, 217, 549 Цивільного кодексу України та статті 180 Господарського кодексу України, а тому просить задовольнити зустрічний позов в частині визнання вказаного пункту договору недійсним, а у задоволенні первісного позову в частині стягнення штрафу відмовити.
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, дослідивши всі обставини справи у їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора, заявлені в інтересах Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод); з інших юридичних фактів, а також безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Спірні правовідносини виникли з приводу виконання сторонами договору оренди комунального майна, у зв'язку з чим регулюються нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Статтею 12 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" чітко визначено, що договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.
Як було встановлено судом, позивачем відповідно до умов Договору було передано відповідачу в оренду нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення розташовані на цокольному поверсі двоповерхової житлової будівлі, загальною площею 38,54 кв.м. розташовані за адресою місто Севастополь, Балаклава, вулиця Кирова,16 кв. 2. Договір укладений до 10.10.2012.
Отже, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, про що свідчать підписи сторін на спірному договорі.
Відповідно до частини першої статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Об'єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання (частина третя статті 283 Господарського кодексу України).
Частиною третьою статті 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлений обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктами 8.5. і 8.6. Договору визначено, що у разі порушення строку внесення орендної плати, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 200 процентів від облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення. У разі, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватися більш ніж 30 календарних днів, орендодавець вправі вимагати, а орендар зобов'язаний сплатити на користь орендодавця понад збитків 30 % річних від простроченої суми за весь період прострочення.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо сплати у встановлений Договором строк орендної плати за період з березня по липень 2011, позивачем до відповідача були застосовані санкції передбачені п.п 8.5-.8.6 Договору а саме: нараховане пеню у розмірі 297,93 грн і 30% річних у розмірі 571,02 грн.
Враховуючи те, що своєчасне внесення орендної плати за користування майном є одним з основних обов'язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 297,93 грн та 30% річних у розмірі 571,02 грн.
Представник ПП "Ламос" у судовому засіданні визнала позовні вимоги в частині пені та 30 % річних у зазначеному розмірі, пояснила, що заборгованість зі сплати пені та 30 % річних відсутня, оскільки вже сплачена ПП "Ламос".
Однак, дослідивши оригінали квитанцій, наданих представником відповідача (за первісним позовом) у підтвердження сплати пені та 30 % річних суд не погоджується з його доводами щодо відсутності предмету спору в частині з огляду на таке.
З наданих суду квитанцій від 03.11.2011 № 1065.89.3 і 1065.89.1 вбачається що відповідачем здійснена оплата "за оренду майнових комплексів та іншого майна, що у комунальній власності" на суму 561,84 грн і 293,10 грн. відповідно. Крім того, з квитанцій № 1065.87.3 і № 1065.87.6 вбачається, що відповідачем здійснено оплату у розмірі 04,83 грн і 09,18 грн "до цільових фондів, утворених Верховною Радою АРК, органами місцевого самоврядування".
Відповідно до п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 N 22, та п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 88 від 24.05.95, отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.
За таких обставин, оскільки відповідачем в призначенні платежу чітко не зазначено "погашення заборгованості з пені" або "погашення заборгованості з 30 % річних" та зазначено інше призначення платежу, у позивача відсутні підстави для зміни призначення платежу, отже, твердження представника ПП "Ламос"стосовно погашення заборгованості з пені та 30 % річних свого підтвердження у судовому засіданні не знайшло.
Щодо позовних вимог про стягнення штрафу та зустрічних позовних вимог суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
В пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” зазначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.
Надаючи оцінку укладеному між сторонами у справі договору оренди комунального майна на предмет його відповідності вимогам статті 203 Цивільного кодексу України суд виходить з наступного.
Позивачем (за зустрічним позовом) позов заявлено з підстав невідповідності пункту 8.7 договору оренди вимогам пункту 1 статті 203 Цивільного кодексу України, згідно з яким зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі статтею 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Зміст договору представляють умови, встановлені на розсуд сторін і узгоджені ними, і умови, які являються - обов'язковими згідно з актами цивільного законодавства.
В даному випадку пунктом 8.7 Договору сторони встановили, що у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватись більше ніж 60 календарних днів Орендар сплачує на користь Орендодавця поверх збитків штраф в сумі, що дорівнюється трикратному розміру річної орендної плати за договором.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Судом встановлено, що чинне законодавство України надає сторонам договору право на власний розсуд встановлювати розмір неустойки у вигляді штрафу, що сторони і зробили в пункті 8.7 договору оренди від 01.11.2007.
Доказів того, що волевиявлення сторін під час укладення договору оренди не було вільним суду не надано.
З урахуванням наведеного судом не вбачається підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ПП "Ламос" щодо визнання недійсним п. 8.7. договору оренди.
Разом з тим суд зазначає, що статтями 230, 233 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За приписами п.3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, а також виходити з інтересів сторін, що заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, наслідків порушення договору тощо.
Пунктом 8.7. договору передбачено обов'язок відповідача сплатити на користь позивача штраф у сумі, рівній трикратному розміру річної орендної плати за договором.
Однак суд дійшов висновку, що встановлений умовами договору № 144-07 від 01.11.2007 розмір штрафу є надмірно великим порівняно з реальними збитками, завданими позивачеві.
Також судом береться до уваги, що в період з березня 2011 по липень 2011 відповідачем заборгованість по орендній платі була погашена у повному обсязі.
З урахуванням приписів статті 83 Господарського процесуального кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, виходячи з принципів розумності, та приймаючи до уваги, що відповідно до умов пунктів 3.1. та 3.2. договору оренди від 01.11.2007 розрахунковою одиницею часу за ним є один місяць, на думку суду, доцільним є стягнення з відповідача суми штрафу в сумі 1380,92 грн, яка дорівнює розміру орендної плати за один місяць.
Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Рішення складено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 21.11.2011.
На підставі наведеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Ламос» (99042, м. Севастополь, вул. Каліча, 27 кв. 3; ідентифікаційний код 19191818, р/р 26004000093463 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023; р/р 2600501191676, ЦФ ПАТ «Кредобанк», МФО 325365 або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, місто Севастополь, вулиця Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044, р/р 33213870700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ЗКПО 23895637, код платежу 22080400, або на інший рахунок, зазначений стягувачем) 2249,87 грн (дві тисячі двісті сорок дев'ять грн 87 коп.), з яких: пеня у розмірі 297,93 грн, 30% річних у розмірі 571,02 грн та штраф у розмірі 1380,92 грн.
3. У задоволені решти позовних вимог відмовити.
4. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
5. Стягнути з Приватного підприємства «Ламос» (99007, місто Севастополь, вулиця Гоголя, 45; ідентифікаційний код 23895146, р/р 26000301335194 в ПІБ МФО 324515, ЗКПО 2389146, або з будь-якого іншого рахунку) у доход Державного бюджету міста Севастополя (р/р 31210206700001 у банку одержувача - Головному Управлінні Державного казначейства України у місті Севастополі ЗКПО 23895637, МФО 824509 державне мито у розмірі 102,00 грн (сто дві гривні) та 236,00 грн (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя Н.Г. Плієва