08 листопада 2011 року справа № 5020-1583/2011
за позовом державного підприємства “Дельта-лоцман”
(вул. Лягіна, буд. 27, м. Миколаїв, 54001),
до відповідача малого приватного підприємства “Дон-Комп”
(вул. Часника, 96-А, м. Севастополь, 99008)
про стягнення 2 976,79 грн.,
Суддя В.Є. Кравченко
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1, довіреність № 6 від 31.12.2010;
представника відповідача -ОСОБА_2, довіреність б/н від 01.12.2008;
суть спору:
Позивач - державне підприємство „Дельта-лоцман” звернувся до господарського суду з позовом до малого приватного підприємства „ Дон-Комп ” про стягнення заборгованості за невиконання договірних зобов'язань в сумі 2976,79 грн., з якої: заборгованість за надані послуги служби регулювання руху суден за період квітень-червень 2010 складає суму 423,78 грн. та за період з 23.02.2011 по 14.06.2011 - суму 2128,94 грн.; 275,04 грн. пені та 149,03 грн. штрафу.
Позовні вимоги мотивовані існуванням з малим приватним підприємством „Дон-Комп ” господарських правовідносин з надання послуг служби регулювання руху суден, за які відповідач, в порушення статей 173, 174, 181, пункту 1 статті 193, пункту 2 статті 231 Господарського кодексу України, статей 207, 526, 530, 599, 538-642 Цивільного кодексу України, статей 3, 115 Кодексу торговельного мореплавства України, пунктів 1.2, 1.7 Правил плавання кораблів і суден у бухтах, на рейдах міста Севастополя і на підходах до нього, затверджених наказом Міністерства транспорту України №626 від 05.09.2002 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 18.10.2002 за №834/7122, Положення про лоцманський збір і збір за користування послугами служби регулювання руху суден, що справляються позивачем з суден у каботажному плаванні, затвердженого наказом Державного підприємства „Дельта-лоцман” №298 від 11.06.2007, згідно зі змінами, внесеними наказом №503 від 22.07.2008, не розраховується.
У відзиві на позов, відповідач посилається на відсутність договірних відносин з позивачем та невизначеність ступені зобов'язання відповідача перед державним підприємством „Дельта-лоцман” щодо надання послуг службою регулювання руху суден (далі -СРРС) та відсутність узгоджених сторонами тарифів на послуги СРРС, й доказів звернення відповідача з пропозицією стосовно надання цих послуг позивачем. Вказує, що зазначені позивачем законодавчі акти носять локальний характер та не містять норми, яка зобов'язувала б мале приватне підприємство “Дон-Комп” сплачувати на користь державного підприємства “Дельта-Лоцман” будь-які суми. Крім того, відповідач зазначає, що дія Положення про службу регулювання руху суден не розповсюджується на флот рибної промисловості. Також відповідач, з посиланням на статтю 58 Конституції України, звертає увагу на те, що позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, необґрунтовано посилається на Правила плавання кораблів і суден у бухтах, на рейдах міста Севастополя на підходах до нього, які затверджені наказом Міністерства транспорту України № 626 від 05.09.2002, проте у редакції Наказу Міністерства інфраструктури України від 18.04.2011 № 44 зареєстровані у Міністерстві юстиції України за № 807/19545 лише з 04.07.2011, однак на спірні періоди -17.04.2010-07.06.2010 та 24.02.2011-14.06.2011, вони не можуть бути застосовані в силу імперативних приписів Конституції України щодо дії Закону та інших нормативних актів у часі.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 05.10.2011 порушено провадження, справу призначено до розгляду на 18.10.2011.
Ухвалою суду від 18.10.2011, з дотриманням вимог статей 69,77 Господарського процесуального кодексу України, проголошувалась перерва до 08.11.2011.
У судовому засіданні 08.11.2011 представник позивача підтримав підстави і предмет заявленого позову, наполягав на його задоволенні. Вважає доводи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, а доведення позивачем факту надання послуг СРРС конкретно позивачеві в силу закону не є необхідним, оскільки статтею 110 Кодексу торгівельного мореплавства України вже передбачено створення служб регулювання руху суден, що здійснюють радіолокаційне обслуговування суден, зона дії і порядок руху яких встановлюється Правилами плавання у цій зоні, що затверджуються Міністерством транспорту України. Відповідно до пункту 2.6.1 Резолюції Міжнародної морської організації (ІМО) А.857 (20) при плаванні в районі, де є служба руху суден, судна повинні використовувати її послуги. Згідно з пунктом 1.7 Правил плавання кораблів і суден у бухтах, на рейдах міста Севастополя на підходах до нього, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 626 від 05.09.2002 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.10.2002, Севастопольська регіональна служба регулювання руху суден державного підприємства “Дельта-лоцман” виконує закріплені за нею функції у районі, встановленому цими Правилами. Взаємодія всіх суден і кораблів довжиною більше 30 метрів, а також суден, що буксирують об'єкти, із регіональною службою регулювання руху суден є обов'язковою. З цих суден та кораблів стягується збір на підставі квитанцій і рахунків, завірених філією державного підприємства “Дельта-лоцман” у місті Севастополь, без встановлення виключень для суден рибної промисловості.
Представник відповідача в судовому засіданні 08.11.2011 заперечував проти позову, позовні вимоги не визнав, з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України, вступна та резолютивна частина рішення була проголошена судом 08.11.2011.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідив наявні у справі докази в їх сукупності суд,
встановив:
За твердженням позивача, між державним підприємством “Дельта-лоцман” (далі -ДП “Дельта-лоцман”) та малим приватним підприємством “Дон-Комп” (далі -МПП “Дон-Комп”) був укладений в усній формі, шляхом прийняття замовлення договір про надання послуг служби регулювання руху суден риболовному судну „КВАНТ МРРТ”. ДП „Дельта-лоцман” також стверджує, що ним у період квітень-червень 2010 та в період з 23.02.2011 по 14.06.2011 були надані відповідачу послуги СРРС на загальну суму 2552,72 грн.
Позивач вважає, що доказом звернення відповідача за наданням послуг СРРС є фактичне надання ним відповідачу послуг, що підтверджується квитанціями СРРС, (в яких зазначено судновласника, назву судна, розміри судна, дату і час надання послуги), випискою з запису радіозв'язку розмови капітану судна „КВАНТ МРРТ” з ЦРРС, записами вахтового журналу ЦРРС ДП „Дельта-лоцман”, (в яких зазначено назву судна, розміри, час його прибуття-вибуття із зони дії ЦРРС) .
Для сплати зазначених послуг ДП „Дельта-лоцман” були виставлені та направлені поштою відповідачу відповідні рахунки, отримання яких підтверджується копією реєстру поштових відправлень та поштовими повідомленнями про їх отримання. Проте ці рахунки відповідачем оплачені не були.
Несплата відповідачем вищевказаної суми заборгованості стала підставою для звернення позивача до господарського суду з вказаним позовом.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Згідно зі статтею 3 Кодексу торговельного мореплавства України держава здійснює регулювання торговельного мореплавства через Міністерство транспорту України та відповідні центральні органи державної виконавчої влади.
Відповідно до цього Кодексу, інших актів чинного законодавства та міжнародних договорів України Міністерство транспорту України в межах своєї компетенції затверджує правила, інструкції та інші нормативні документи з питань торговельного мореплавства, що є обов'язковими для всіх юридичних та фізичних осіб.
Спеціальні правила експлуатації риболовних суден затверджуються Міністерством рибного господарства України.
Статтею 110 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено, що у районах інтенсивного судноплавства (портові та узбережні води, вузькості, перетин морських шляхів) рішенням Міністерства транспорту України створюються служби регулювання руху суден, що здійснюють радіолокаційне обслуговування суден.
Зона дії і порядок руху суден у зоні встановлюються Правилами плавання у цій зоні, що затверджуються Міністерством транспорту України.
Під радіолокаційним обслуговуванням маються на увазі контроль за безпекою судноплавства, регулювання руху суден, радіолокаційне проведення, подання допомоги суднам під час аварійно-рятувальних операцій, інформування про рух суден, стан засобів навігаційного облаштування, гідрометеорологічні умови та інші фактори, що впливають на безпеку плавання.
Перелік послуг, що надаються конкретною службою регулювання руху суден, ступінь обов'язковості окремих видів радіолокаційного обслуговування повідомляються в обов'язковій постанові начальника морського порту, лоціях і Повідомленнях мореплавцям.
За межами територіального моря України служба регулювання руху суден обслуговує судна тільки за заявкою капітана судна.
Судом встановлено, що в порушення вищезазначених норм постанови начальника Севастопольського морського торгівельного порту, лоції та Повідомлення мореплавцям, в яких був би визначений перелік обов'язкових послуг, які надаються службою регулювання руху суден ЦРДС ,,Севастополь” та ступінь обов'язковості окремих видів радіолокаційного обслуговування відсутні.
Згідно зі статтею 111 Кодексу торговельного мореплавства України Служба регулювання руху суден діє у відповідності з Типовим положенням про службу регулювання руху суден, затвердженим центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.
Типове положення про службу регулювання руху суден затверджене наказом Міністерства транспорту України № 340 від 28.05.2001 року та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.06.2001 року за №545/5736.
Цим же наказом керівникам морських торговельних портів та державного підприємства „Дельта-лоцман” наказано у тримісячний термін привести положення про СРРС (служба регулювання руху суден) у відповідність до цього Типового положення.
Відповідно до пункту 1.1 Типового положення про службу регулювання руху суден положення розроблено відповідно до Кодексу торговельного мореплавства України, „Международной конвенции по охране человеческой жизни на море” (Лондон, 1974), Резолюції Міжнародної морської організації (ІМО) А.857(20) „Керівництво для служб руху суден” від 27 листопада 1997 року та встановлює організаційно-правовий статус, функції, права та відповідальність служб регулювання руху суден, крім флоту рибної промисловості.
Згідно з пунктом 1.2 Типового положення, служби регулювання руху суден у своїй діяльності керується Конституцією України і законами України, актами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, нормативними актами Міністерства транспорту та зв'язку України, міжнародними договорами України, цим Положенням.
У пункті 4.1 Типового положення визначено, що служби регулювання руху суден створюються для надання послуг з регулювання руху суден, які перебувають у зоні дії служб регулювання руху суден, з метою забезпечення безпеки мореплавства, ефективності судноплавства, охорони людського життя на морі, запобігання забрудненню довкілля з суден.
Пунктом 3.4 Типового положення визначено, що зона дії служби регулювання руху суден та порядок руху суден у ній встановлюється правилами плавання у цій зоні, що затверджуються Міністерством транспорту України за погодженням з Держфлотінспекцією України.
Згідно з листом від 13.05.11 за № 1-5.4-17/2216 МРРТ „Квант” належить до суден флоту рибного господарства та зареєстрований у Реєстрі риболовних суден за № 21 від 24.12.1998 (а.с. 84, т.2).
Аналізуючи сукупність встановлених обставин по справі та вищезазначених норм, суд дійшов до висновку, що риболовне судно МРРТ „Квант” , як і інші судна рибної промисловості, підпадає під виняток із загального правила щодо поширення на нього дії Типового положення.
Правила плавання кораблів і суден у бухтах, на рейдах міста Севастополя на підходах до нього затверджені наказом Міністерства транспорту України № 626 від 05.09.2002 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 18.10.2002 за №834/7122.
Відповідно до пункту 1.7 цих Правил Севастопольська регіональна служба регулювання руху суден державного підприємства „Дельта-лоцман” виконує закріплені за нею функції у районі, встановленому цими Правилами.
Взаємодія всіх суден і кораблів довжиною більше 30 метрів, а також суден, що буксирують об'єкти, із регіональною службою регулювання руху суден є обов'язковою. З цих суден та кораблів стягується збір відповідно до Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України, затверджених наказом Мінтрансу України від 27.06.1996 №214 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.07.1996 за №374/1399 (у редакції наказу Мінтрансу України від 15.12.2000 №711, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.01.2001 за №5/5196). Збір стягується на підставі квитанцій і рахунків, завірених філією державного підприємства „Дельта-лоцман” у м. Севастополь.
Згідно з пунктом 1.2 Правила є обов'язковими для фізичних і юридичних осіб, що здійснюють свою діяльність у бухтах, на рейдах міста Севастополя і на підходах до нього.
Пунктом 1.1 визначено, що Правила плавання кораблів і суден у бухтах, па рейдах Севастополя і на підходах до нього розроблені на підставі: Кодексу торговельного мореплавства України; постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 №933 „Про забезпечення безпеки мореплавства в районі міста Севастополя”; розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.07.1998 №551-р; постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.1996 №529 „Правила плавання і перебування в територіальному морі, у внутрішніх водах, на рейдах і в портах України іноземних військових кораблів” і з урахуванням Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус і умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28.05.1997.
Таким чином, Правила вимагають обов'язкової взаємодії всіх суден і кораблів довжиною більше 30 метрів, а також суден, що буксирують об'єкти, із регіональною службою регулювання руху суден.
Правила не містять положення, яким передбачалось би в обов'язковому порядку стягнення збору за послуги служби регулювання руху суден лише за взаємодію із регіональною службою регулювання руху суден.
Порядок взаємодії із суднами і кораблями визначений пунктом 4 вищевказаних Правил.
Відповідно до пункту 5 цих Правил, яким визначений перелік послуг, що надаються регіональною службою регулювання руху суден, ця служба надає такі послуги:
- інформаційне обслуговування: забезпечує інформаційне обслуговування суден у зоні своєї дії шляхом передачі на судна: гідрометеорологічної інформації; відомостей про зміни в роботі ЗНО, зсуви плавучих ЗНО із встановлених місць і іншої навігаційно-гідрографічної і гідрологічної інформації; інформації про стан руху в зоні своєї дії і фактори, що ускладнюють плавання; попереджень у разі небезпечного зближення з іншими суднами і рекомендацій для запобігання їм; попереджень у випадку відхилення від безпечного маршруту і рекомендацій щодо повернення до зазначеного маршруту. Інформація передається відповідно до чинного законодавства України.
- у зоні радіолокаційного спостереження регіональна служба регулювання руху суден здійснює контроль положення суден на якірних стоянках і передає попередження суднам у разі небезпечного дрейфу па якорі.
- регіональна служба регулювання руху суден контролює виконання суднами цих Правил і передає попередження у разі їхнього порушення.
- радіолокаційне проведення.
В особливих обставинах плавання, що перешкоджають безпечному плаванню судна, регіональна служба регулювання руху суден здійснює радіолокаційне проведення судна. Радіолокаційне проведення - послуга, що складається з передачі судну інформації, яка сприяє прийняттю капітаном судна рішень щодо безпечного плавання судна. Радіолокаційне проведення здійснюється на запит капітана судна, а при видимості дві милі і менше є обов'язковим. До початку радіолокаційного проведення між судном і ЦРРС має бути встановлено надійний зв'язок; капітан і лоцман-оператор повинні переконатися в тому, що судно правильно ідентифіковано, і погодити між собою порядок надання допомоги. Час початку і закінчення радіолокаційного проведення фіксується у вахтовому журналі ЦРРС і технічними засобами документування. При здійсненні радіолокаційного проведення ЦРРС передає на судно інформацію про позицію судна щодо навігаційного орієнтира, фарватеру, проміжних пунктів маршруту; про курс і швидкість судна відносно ґрунту; про ідентифікаційні дані, позиції інших суден і стан руху, а також дає рекомендації щодо зміни курсу і/або швидкості; передає попередження іншим суднам. У процесі радіолокаційного проведення судно зобов'язане дублювати отриману від ЦРРС інформацію і повідомляти про всі дії, що розпочинаються як па підставі отриманих інформації і рекомендацій. Капітан вживає необхідних заходів для забезпечення безпеки свого судна у випадку раптового виходу з ладу технічних засобів ЦРРС або втрати зв'язку з ЦРРС.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що законодавець розрізняє поняття „взаємодія суден і кораблів із регіональною службою регулювання руху суден” і „послуги, які надаються регіональною службою регулювання руху суден”, ці поняття не є тотожними.
Натомість, відповідно до Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України, на які посилаються Правилами, встановлено, що збори та плата (лоцманський збір, збір за користування послугами служби регулювання рухом суден, швартовний збір, плата за роботу буксирів при швартовних операціях, плата за користування плавзасобами, плата за агентські послуги, супервайзерська винагорода) справляються у морських портах із суден закордонного плавання зазначених груп і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України та іноземним прапором.
Ці Збори та плати поширюються на суб'єктів підприємницької діяльності всіх форм власності, які виконують роботи та надають послуги у морських портах та на причалах судноремонтних заводів України незалежно від підпорядкованості цих портів (причалів).
Збір за послуги служби регулювання руху суден справляється за фактично надану послугу. У випадках відсутності факту надання послуги збір за послуги СРРС не справляється.
Капітан судна, який звернувся до служби регулювання руху суден за послугами, а потім відмовився від них, зобов'язаний повністю сплатити належний за замовлені послуги збір.
Відповідно до листа Міністерства транспорту та зв'язку України від 06.03.2007 № 1484/27/10-07 щодо встановлення тарифів на послуги з лоцманського проведення для суден каботажного плавання ДП “Дельта-лоцман” рекомендовано керуватися Законом України “Про ціни і ціноутворення”, відповідно до якого “Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів” (т. 1, а.с. 24).
Наказом державного підприємства “Дельта-лоцман” від 22.07.2008 № 503 внесені зміни до “Положення про лоцманський збір і збір за користування послугами служби руху суден, що справляються ДП “Дельта-лоцман” з суден у каботажному плаванні, розробленого Науково-дослідним проектно-конструкторським інститутом морського флоту України та затвердженого наказом по підприємству від 11.06.2007 № 298.
Цим же Наказом затверджені ставки збору за послуги служби регулювання руху суден (т. 1, а.с. 25-28).
Перелік послуг, які надаються службою регулювання руху суден позивачем не визначений.
Ставки збору встановлені позивачем в односторонньому порядку. Проте у спорі, що розглядається, це питання не відноситься до предмету спору.
Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що на вимогу статті 110 Кодексу торговельного мореплавства України відсутні постанова начальника Севастопольського морського торгівельного порту, лоції та Повідомлення мореплавцям, в яких був би визначений перелік обов'язкових послуг, які надаються службою регулювання руху суден ЦРДС „Севастополь” та ступінь обов'язковості окремих видів радіолокаційного обслуговування.
Судом також встановлено, що договір про надання послуг служби регулювання руху суден у формі єдиного документа між сторонами не укладався.
Докази замовлення відповідачем у позивача послуг служби регулювання руху суден з визначенням переліку таких послуг (перелік послуг визначений пунктом 5 Правил) відсутні. Запит капітана судна про дозвіл зайти у бухту та вийти з бухти не є замовленням про надання послуг служби регулювання руху суден.
Докази надання позивачем відповідачу послуг служби регулювання руху суден (і яких видів, передбачених пунктом 5 Правил) також відсутні.
Вищезазначена правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 15.12.2010, Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.09.2010 та рішенні господарського суду міста Севастополя від 12.07.2010 по справі № 5020-2/091, а також у рішеннях господарського суду міста Севастополя за аналогічними справами № 5020-4/233, № 5020-496/2011.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Суд також приймає до уваги заперечення представника відповідача в частині необґрунтованого посилання позивача на Правила плавання кораблів і суден у бухтах, на рейдах міста Севастополя на підходах до нього, в редакції, затвердженої наказом Міністерства транспорту України № 44 від 18.04.2011, оскільки вони зареєстровані у Міністерстві юстиції України лише з 04.07.2011, та в силу імперативних приписів статті 58 Конституції України, не можуть бути розповсюджені на спірний період, за який позивач просить стягнути вартість наданих послуг.
Таким чином, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів в доведення своїх позовних вимог, внаслідок чого у задоволенні позову слід відмовити.
Згідно з частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати при відмові у задоволенні позову покладаються на позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 12, 22, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя В.Є. Кравченко
Повний текст рішення,
відповідно до ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України,
складений 14.11.2011.