14 листопада 2011 року справа № 5020-1428/2011
за позовом комунального підприємства Севастопольської міської Ради «Севелектроавтотранс»ім. О.С. Круподьорова (вул. Л. Толстого, 51, м. Севастополь, 99003)
до відповідача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
(АДРЕСА_1)
про стягнення заборгованості в сумі 76 072,68 грн
Суддя Плієва Н.Г.
за участю:
представник позивача -не з'явився
представника відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 07.11.2011
Суть спору:
Комунальне підприємство Севастопольської міської Ради “Севелектроавтотранс” звернулось до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з орендної плати за приміщення у розмірі 65342,23 грн та стягнення заборгованості за використання електромереж у розмірі 1278,67 грн.
Позивач зазначає, що перевіркою контрольно-ревізійного управління виявлено, що відповідача займає більшу площу приміщення, ніж зазначено договором оренди та в якості правових підстав позовних вимог посилається на ст. 1214 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
Ухвалою суду від 16.09.2011 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, призначено справу до розгляду на 10.10.2011.
Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.
В порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивачем були збільшені позовні вимоги, просить стягнути з відповідача на його користь 76072,68 грн, з яких 74794,01 грн - загальна сума боргу за договором оренди № 41 від 31.12.2008 з урахуванням штрафних санкцій (пені) і 1278,67 грн -перерахована плата за користування електричними мережами.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Враховуючи, що 14.11.2011 спливає двохмісячний строк розгляду справи, передбачений статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, а також ту обставину, що явка представника позивача у судове засідання обов'язковою не визнавалась, матеріали справи містять достатньо доказів, які характеризуються спірні правовідносини сторін суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, надав заперечення на позов, пояснив, що відповідачем здійснювались орендні платежі та платежі за використання електричних мереж на підставі договірних відносин між сторонами, заборгованість за вказаними платежами у відповідача відсутня. Вважає, що акт контрольно-ревізійної перевірки не може бути підставою для стягнення з відповідача заборгованості, оскільки контрольно-ревізійне управління проводило перевірку дотримання норм законодавства позивачем.
31.12.2008 між комунальним підприємством Севастопольської міської Ради «Севелектротранс»ім. О.С. Круподьорова (далі -КП «Севелектротранс») і фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 41 предметом якого є вбудовані нежитлові приміщення одноповерхової будівлі, розташованої на території тролейбусного ДЕПО-1 загальною площею 75,00 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2. Вартість об'єкту оренди згідно з незалежною оцінкою складає 60 000,00 грн.
Згідно з розділом 3 договору розмір орендної плати встановлено у розмірі 6200 грн на рік. Орендна плата складає 539,20 грн за перший місяць і перераховується орендатором орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця. Розмір орендної плати за кожен наступний місяць встановлюється шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.
Зазначене у договорі майно було передано позивачем відповідачу на підставі акту-приймання-передачі орендованого майна від 31.12.2008 (а.с. 12).
Крім того, 01.01.2009 між сторонами у справі було укладено договір № 20 про загальне використовування технологічних мереж власника мереж (а.с. 14).
Згідно з умовами договору власник мереж зобов'язується забезпечити передачу електричної енергії користувачу, а користувач зобов'язується своєчасно сплачувати за користування електричною мережею. Згідно з п. 7.2. договору розрахунок плати за користування електричними мережами власника мереж здійснюється згідно з додатком № 2 до договору.
Ревізійною перевіркою контрольно-ревізійного відділу в Солонянському районі контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства Севастопольської міської Ради «Севелектротранс»ім. О.С. Круподьорова та встановлені порушення дотримання вимог законодавства з питань оренди. Зокрема, зазначено, що за результатами контрольних обмірів встановлено, що орендарем - фізичною-особою-підприємцем ОСОБА_3 - фактично використовується нежитлове приміщення площею 540,00 кв.м. Розбіжності між площею яка фактично використовується та площею, передбаченою умовами договору оренди складають 465,00 кв.м. (а.с.21).
10.08.2011 за вих. № 28/753 КРУ в Дніпропетровській області на адресу позивача надіслало вимоги про усунення виявлених порушень законодавства, в яких, зокрема, зазначило - провести претензійно-правову роботу з орендарями для отримання несплачених коштів, у тому числі з ПП ОСОБА_3 орендної плати в сумі 54451,86 грн в тому числі до місцевого бюджету - 9542,72 грн. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у заниженні орендних ставок, шкоду в порядку і розмірі, встановленому ст. 133-136 Кодексу законів про працю України.
Зазначена вимога КРУ стала підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Згідно з положеннями статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 2, ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" .
Статтею 10 зазначеного Закону одними з суттєвих умов оренди є об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації), орендна плата з урахуванням її індексації.
Статтею 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди.
Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін.
В роз'ясненнях Вищого арбітражного суду України N 02-5/237 від 25 травня 2000 року "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна" із змінами, внесеними згідно з роз'ясненнями Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31 травня 2002 року, висловлена правова позиція, згідно якої зміна умов договору щодо ставок орендної плати може мати місце лише за погодженням сторін у разі зміни цін і тарифів та у інших випадках, передбачених законодавчими актами України. У разі недосягнення згоди з цього питання за заявою заінтересованої сторони спір вирішується господарським судом.
Відповідно до пункту 2.3 договору оренди N 1 зміна розміру орендної плати за ініціативою сторін можлива лише при взаємному погодженні.
Судом встановлено, що при укладенні договору оренди № 41 нерухомого майна від 31.12.2008 між сторонами у справі було досягнуто згоди щодо усіх суттєвих умов договору оренди. Договір оренди є діючим на даний час, ніяких доказів щодо зміни у встановленому законом порядку розміру орендної плати та площі приміщень, що передані в оренду, визначених у договорі оренди, позивачем не надано.
Статтею 204 ЦК України закріплено принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем належним чином виконувались взяті зобов'язання щодо сплати орендних платежів за договором оренди № 41 від 31.12.2008 та сплати витрат за використання електричних мереж позивача.
Посилання представника позивача, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 був підписаний акт контрольного обміру орендованої площі, а тому вона повинна сплатити недоплачену орендну плату з часу укладання договору оренди судом до уваги не беруться, оскільки, по-перше, вказаний акт було підписано лише 04.07.2011, а по-друге, позивачем не надано доказів, що на підставі вказаного акту до договору оренди були внесені зміни щодо площі орендованого приміщення та розміру орендної плати.
Акт ревізії фінансово-господарської діяльності складений в результаті перевірки фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства Севастопольської міської Ради «Севелектротранс»ім. О.С. Круподьорова не породжує будь-яких прав чи обов'язків для відповідача, а відтак не може бути підставою для стягнення із відповідача спірної суми. Зазначений акт є предметом для розгляду та підставою для погодження сторонами та переоформлення договору оренди.
Оскільки позивачем не доведено порушення з боку відповідача умов договору оренди щодо строків сплати орендної плати суд вважає також безпідставними вимоги щодо стягнення пені за порушення строків сплати орендної плати.
Вимоги позивача щодо стягнення перерахунку за використання електричних мереж також не підлягають задоволенню, оскільки підстави для здійснення цього перерахунку відсутні.
Крім того суд вважає, що у даному випадку не підлягає застосуванню і ст.1214 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, а також застосовуються до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Вказаною нормою визначені загальні умови існування цивільно-правових зобов'язань, що виникають у зв'язку з так званим безпідставним збагаченням, тобто набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави.
Зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:
- є набуття або збереження майна, що означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;
- мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;
- відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Поряд з тим, за умови набуття майна у виконання умов договору, який недійсним визнано не було, відсутня обов'язкова умова, що є необхідною для застосування положення ст. 1212 і 1214 ЦК України, як зазначена позивачем правова підстава задоволення позову.
Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За умовами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Всупереч наведеній нормі позивачем не доведено правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 74 794,01 грн.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Рішення оформлено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 21.11.2011.
Керуючись ст. 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя Н.Г. Плієва