27 жовтня 2011 року справа № 5020-1457/2011
за позовом Українського культурно-інформаційного центру у м. Севастополі
(вул. Павла Корчагіна, 1, м. Севастополь, 99014)
до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю “ГРАС” (вул. Павла Корчагіна, 1, м. Севастополь, 99014)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (пл. Повсталих, 6, м. Севастополь, 99008)
про стягнення заборгованості у розмірі 12475,03 грн.
суддя Плієва Н.Г.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 10.10.2011,
ОСОБА_2, довіреність від 10.10.2011,
відповідача -не з'явився
третьої особи - ОСОБА_3, довіреність № 55 від 30.08.2011,
Суть спору:
Український культурно-інформаційний центр у м. Севастополі звернувся до господарського міста Севастополя з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “ГРАС” про стягнення заборгованості за договором оренди № 460 від 22.08.2006 у розмірі 12475,03 грн.
Позовні вимоги про стягнення заборгованості, з посиланням на статті 193 Господарського кодексу України, статті 526, 610, 611, 612, 623, 625 Цивільного кодексу України, обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору оренди, укладеного між відповідачем і третьою особою, в частині повного та своєчасного внесення орендних платежів за користування об'єктом оренди -вбудованим приміщенням, загальною площею 197,2 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Павла Корчагіна, буд. 1, на рахунок балансоутримувача (позивача у справі) та передбаченої законом відповідальністю у вигляді стягнення пені, з урахуванням індексації за весь період прострочення внесення орендної плати.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 19.09.2011 порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 11.10.2011. До участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, залучено Регіональне відділення Фонду держаного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі.
Одночасно з поданням позову позивачем заявлено клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, яке вирішено ухвалою господарського суду міста Севастополя від 19.09.2011 (а.с. 39-40).
Ухвалою суду від 11.10.2011 розгляд справи відкладався на 27.10.2011.
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позові, наполягали на їх задоволенні.
Представник Фонду держаного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечував, надав письмові пояснення по суті заявленого позову (а.с. 56). За позицією третьої особи, відповідно до пунктів 3.3, 5.4 договору оренди, 50 % від розміру орендної плати повинно було бути своєчасно вноситися відповідачем на рахунок Українського культурно-інформаційного центру у м. Севастополі, як балансоутримувача об'єкта оренди, зазначив, що вимоги позову узгоджуються з частиною 2 статтею 636 Цивільного кодексу України.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимоги ухвал суду від 19.09.2011 та від 11.10.2011 не виконав, про дату час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, з дотриманням вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Частина третя вказаної статті зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.
Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Розгляд справи вже відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
З врахуванням вищенаведених норм процесуального закону, на думку суду, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні, справа підлягає розгляду у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами у відповідності до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідив наявні у справі матеріали, заслухав пояснення учасників судового процесу, суд
22.08.2006 між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополю (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду Державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі) та товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАС»було укладено договір оренди № 460 (далі по тексту -договір) вбудованого приміщення, що належить до державної власності без права викупу (а.с 21-26).
Згідно з п.1.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме вбудоване приміщення площею 197,2 кв.м., розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. П. Корчагіна, на першому та другому поверсі будівлі № 1 Українського культурно-інформаційного центру у м. Севастополі, й знаходиться на балансі позивача у справі.
Згідно з пунктами 3.1. - 3.2. вказаного договору орендна плата за користування об'єктом оренди за базовий місяць розрахунку оренди - червень 2006 року - складає 2328,79 грн в місяць та корегується щомісячно з урахуванням індексу інфляції. Понад орендної плати Орендар щомісячно відшкодовує Балансоутримувачу фактичні витрати на утримання приміщень і комунальні послуги.
Згідно з пунктом 5.4. договору оренди зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до п.3.3. вказаного договору, орендна плата перераховується Орендарем до Державного бюджету України та Балансоутримувачу щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним у співвідношенні:
- 50% суми орендної плати Українському культурно-інформаційному центру у м. Севастополі;
- 50 % суми орендної плати до Державного бюджету України.
Пунктом 3.5 договору передбачено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету балансоутримувача у визначеному пунктом 3.3 договору співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені, в розмірі 120% облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з врахуванням індексу індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди стало підставою для звернення позивача з даним позовом про стягнення заборгованості у розмірі 12475,03 грн, з яких 114,07 грн складає пеня.
Керуючись статтями 4-3, 4-7, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, заслухав пояснення учасників судового процесу, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” (далі по тексту -Закон), орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Стаття 18 Закону до основних обов'язків орендаря відносить, серед іншого, обов'язок щодо внесення орендної плати своєчасно і у повному обсязі.
При цьому, за змістом статті 19 Закону орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Згідно зі статтею 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Вищевказані положення Закону узгоджуються з приписами частини першої статті ст. 283 Господарського кодексу України та частини першої ст. 759 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.
Згідно з частиною 2 статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати, як особа яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.
На підставі додаткової угоди № 4 від 30.11.2009 договір оренди № 460 від 22.08.2006 був дійсний до 20.08.2011 року.
Листом за № 110 від 06.05.2011 позивач, з посиланням на пункт 10.7 договору, повідомив орендаря про припинення дії договору оренди № 460 від 22.08.2006 у зв'язку з закінченням строку його дії (а.с.15).
На момент закінчення дії договору, станом на 20.08.2011, ТОВ „ГРАС” мало заборгованість по орендній платі перед Українським культурно-інформаційним центром у м. Севастополі у розмірі 12360,96 грн., яка підтверджена орендарем в акті звірення взаєморозрахунків (а.с. 13).
Об'єкт оренди був повернутий відповідачем балансоутримувачу за актом від 30.08.2011(а.с. 14).
30.08.2011 на адресу відповідача була спрямована претензія, з проханням у строк до 01.09.2011 сплатити заборгованість по орендній платі в сумі 12425,75 грн. (а.с. 12), в якій ТОВ „ГРАС” попереджено, що у разі відмови у добровільному порядку погасити заборгованість, Український культурно-інформаційний центр у м. Севастополі буде вимушений звернутися до суду для примусового задоволення вимог з врахуванням індексу інфляції, штрафних санкцій і відшкодуванням судових витрат.
Зазначена претензія одержана представником ТОВ „ГРАС” 30.08.2011.
В силу частини 4 статті 631 Цивільного кодексу України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Судом встановлено, що Український культурно інформаційний центр у м. Севастополі є балансоутримувачем об'єкта оренди та одержувачем 50 % орендної плати за договором оренди № 460 від 22.08.2006, отже, дана особа -є належним позивачем у справі і обґрунтовано вимагає стягнення недосплаченої орендної плати по закінченню строку дії договору оренди.
Розмір заборгованості за договором оренди № 460 від 22.08.2006 визнаний відповідачем без застережень у акті від 30.08.2011 (а.с.13), узгоджується з розрахунком, здійсненим позивачем та підтверджується копіями рахунків-фактури, доданими до матеріалів справ.
Обраний позивачем спосіб захисту відповідає статтям 16 Цивільного кодексу України і статті 20 Господарського кодексу України.
У порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення заборгованості по орендній платі після закінчення дії договору оренди та повернення об'єкта оренди відповідачем суду не надано.
Встановлені судом обставини і матеріали справи свідчать про наявність невиконаного договірного зобов'язання у відповідача перед Українським культурно-інформаційним центром у м. Севастополі, як балансоутримувачем об'єкта оренди - нерухомого вбудованого приміщення, площею 197,2 кв.м., розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Павла Корчагіна, 1.
Таким чином, вимоги позову про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 12360,96 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За положеннями статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Пунктом 3.5 договору передбачено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету балансоутримувача у визначеному пунктом 3.3 договору співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України , з урахуванням пені, в розмірі 120% облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з врахуванням індексу індексації, за кожний день прострочення , включаючи день оплати.
За наслідками перевірки розрахунку пені (а.с. 10), здійсненого позивачем, суд дійшов висновку про те, що він не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснений з врахуванням ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 № 543/96-ВР і частині 6 ст. 232 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим пеня, у сумі 114,07 грн., підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при повному задоволенні позову покладаються на відповідача.
Згідно з підпунктом „а” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” із заяв майнового характеру ставка державного мита встановлюється у розмірі 1 відсотка від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25 500,00 грн.).
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 №1258 „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів” зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2006 року №1596, від 13 квітня 2007 року № 627, від 14 квітня 2009 року №361, від 24 червня 2009 року №658, від 5 серпня 2009 року №825, встановлено розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у господарських справах, що дорівнює 236,00 грн.
Таким чином, державне мито у розмірі 124,76 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 22, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРС" (99014, м. Севастополь, вул. Павла Корчагіна, 1, ідентифікаційний код 23660845, р/р 26004317786001 в СФ "Приватбанк" м. Севастополя, МФО 324935, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Українського культурно-інформаційного центру у м. Севастополі (99014, м. Севастополь, вул. Павла Корчагіна, 1, ідентифікаційний код 24035687, р/р 31251274210009 в ГУДКУ м. Севастополя, МФО 824509) заборгованість у розмірі 12475,03 грн (дванадцять тисяч чотириста сімдесят п'ять гривень три копійки), а також судові витрати у розмірі 124,76 грн (сто двадцять чотири гривні 76 коп) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн (двісті тридцять шість гривень).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Н.Г. Плієва