26 жовтня 2011 року справа № 5020-1353/2011
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Аларіт-Пром”
(вул. Кіровоградська, 35/38, літ.В, місто Київ, 03069)
до відкритого акціонерного товариства “Ремпобуттехніка”
(вул.Коммуністична, 10-А, місто Севастополь, 99003)
товариства з обмеженою відповідальністю “Фортуна Плюс”
(вул. Маяковського, 7, місто Севастополь, 99011)
про визнання договору недійсним
за участю:
представника відповідача (Товариство з обмеженою відповідальністю “Фортуна Плюс”) -ОСОБА_1, довіреність б/н від 02.05.2011
представника позивача - не з'явився
представник відповідача (Відкрите акціонерне товариство “Ремпобуттехніка”)- не з'явився
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Аларіт-Пром” звернулось до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства “Ремпобуттехніка”, товариства з обмеженою відповідальністю “Фортуна Плюс” про визнання недійсним (нічтожним) з 02.01.2005 договору № 15 майнового найму від 04.01.1998 (в редакції, викладеній в додатковій угоді № 1 від 27.06.2001).
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що договір, якій є предметом спору, є недійсним в силу прямих вказівок закону (нічтожним), що є підставою для визнання такого договору недійсними.
Ухвалою суду від 31.08.2011 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до судового розгляду на 14.09.2011.
Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.
Представник відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Фортуна Плюс”, проти заявлених позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов, вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Представники позивача та відповідача Відкритого акціонерного товариства “Ремпобуттехніка”, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового розгляду повідомлені у встановленому законом порядку, вимоги ухвали суду від 03.10.2011 сторони також не виконали.
Згідно з положеннями Господарського процесуального кодексу України відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 № 2-7/10608-2008.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, суд вважає за можливим розглянути справу у відсутності не з'явившихся осіб на підставі наявних в ній доказів.
Заслухавши пояснення представника відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю “Фортуна Плюс”, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд
04.01.1998 між відкритим акціонерним товариством “Ремпобуттехніка” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Фортуна Плюс” укладений договір майнового найму № 15, відповідно до умов якого відкрите акціонерне товариство “Ремпобуттехніка” передало, а товариство з обмеженою відповідальністю “Фортуна Плюс” прийняло в тимчасове платне користування майно -виробничі приміщення, розташовані за адресою м. Севастополь, вул. Маяковського, 7, загальною площею 192,2 кв.м (а.с. 26)
Зазначений договір діє з моменту підписання (04.01.1998) та діє до 04.01.2044 (пункт 2.1 зазначеного договору).
27.06.2001 сторонами укладена додаткова угода № 1 до договору № 15 від 04.01.1998, якою передбачено, що товариством з обмеженою відповідальністю “Фортуна Плюс” прийнято у строкове окреме індивідуально встановлене майно - виробничі приміщення, які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Маяковського, 7/ вул. Торгова - 2,4,6, загальною площею 193 кв.м, яке знаходиться на балансі товариства з обмеженою відповідальністю "Ремпобуттехніка". (а.с. 28).
Рішенням господарського суду міста Севастополя у справі № 5020-5/032 за товариством з обмеженою відповідальністю „Аларіт-Пром” визнано право власності на об'єкт нерухомого майна, який складається із: вбудованих у торгово-виробничу будівлю літ. „А” з прибудовами літ. „а”, „а2”, загальною площею 1845,2 кв.м., службової будівлі літ. „В” загальною площею 81,9 кв.м., службової будівлі літ. „Б” загальною площею 17,2 кв.м., сараю-гаражу літ. „В1”, навісу літ. „Г”, розташованих за адресою: м. Севастополь, вул. Маяковського,7/вул. Торгова,2/вул. Торгова 6, (який перебуває у стадії реконструкції). Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради зобов'язано здійснити державну реєстрацію права власності за товариством з обмеженою відповідальністю „Аларіт-Пром” на вищевказаний об'єкт нерухомого майна. Зазначене рішення набрало законної сили 22.03.2010, про що зроблена відповідна відмітка на копії рішення, прикладеному до матеріалів справи (а.с.10-13).
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 04.07.2011 у справі № 5020-847/2011 за малим приватним підприємством “Алеко” було визнано переважне право на придбання у власність нежитлових приміщень: приміщення першого поверху та підвального приміщення, що знаходиться під ним, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Маяковського 7, площею 350 кв.м., орендованого за договором оренди від 18.12.1992, укладеного між відкритим акціонерним товариством “Ремпобуттехніка та малим приватним підприємством “Алеко”, переведені на мале приватне підприємство “Алеко” права та обов'язки покупця за договором купівлі-продажу, укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю “Альта” та товариством з обмеженою відповідальністю “Аларіт-Пром”, шляхом проведення біржових торгів на Українській універсальній біржі “Капітал”25.12.2009 та затвердженим Протоколом №1 проведення біржових торгів щодо приміщень, загальною площею 350 кв.м, що розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Маяковського, 7. Також за малим приватним підприємством “Алеко” визнано право власності на нерухоме майно: нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Маяковського 7, площею 350 кв.м, а саме приміщення першого поверху та підвального приміщення, що знаходиться під ним. Комунальне підприємство “Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради зобов'язано здійснити державну реєстрацію права власності малого приватного підприємства “Алеко” на вищевказане нерухоме майно. Перераховано з депозитного рахунку господарського суду міста Севастополя на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю “Аларіт-Пром” суму 255500,00 грн., зараховану малим приватним підприємством "Алеко" на підставі квитанції № К110/U/30 від 30.06.2011 року на депозитний рахунок господарського суду міста Севастополя для забезпечення його переважного права покупця нерухомого майна.
На час розгляду цієї справі, рішення господарського суду міста Севастополя від 04.07.2011 не набрало законної сили.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, товариство з обмеженою відповідальністю “Аларіт-Пром” наполягає, що договір майнового найму № 15 від 04.01.1998 укладений між відкритим акціонерним товариством “Ремпобуттехніка”та товариством з обмеженою відповідальністю “Фортуна Плюс” укладений з порушенням прямих вказівок закону щодо нотаріального посвідчення договору найму, встановлених у статті 793 Цивільного кодексу України, оскільки дотримання нотаріальної форми договору найму є обов'язковим з моменту набуття чинності новим Цивільним кодексом України. У зв'язку з тим, що сторони з 01 січня 2005 року не оформили договір оренди у відповідності до вимог закону шляхом його нотаріального посвідчення, такий договір, в силу частини 1 статті 220 Цивільного кодексу України, є нікчемним.
В позовні заяві позивач зазначає, що визнання договору № 15 від 04.01.1998 недійсним також обґрунтовується необхідністю захисту його майнових прав на об'єкти нерухомості, розташовані по вул. Маяковського,7/вул. Торгова,2/вул. Торгова 6.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно пункту 1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” № 02-5/111 від 12.03.1999 угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом. Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі (стаття 47 Цивільного кодексу). У зв'язку з недодержанням нотаріальної форми визнаються недійсними лише такі угоди, які відповідно до закону підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню у порядку, встановленому Законом України "Про нотаріат" (пункт 7 роз'яснень).
За своєю правовою природою укладений між відкритим акціонерним товариством “Ремпобуттехніка” та товариством з обмеженою відповідальністю “Фортуна Плюс” договір є договором майнового найму, до якого мають застосовуватися норми законодавства, що діяли на момент укладення цього договору, зокрема, Цивільний кодекс Української РСР.
Згідно з положеннями статей 256, 257 Цивільного кодексу Української РСР за договором майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату; договір майнового найму між громадянами на строк більше одного року повинен бути укладений у письмовій формі; договір найму майна державних, кооперативних та інших громадських організацій повинен бути укладений у письмовій формі, за винятком випадків, передбачених окремими правилами.
З огляду на приписи наведених норм, а також статей 42, 44 Цивільного кодексу Української РСР (чинного на момент укладення спірного договору), для договору такого виду, який був укладений сторонами, передбачена проста письмова форма, оскільки чинне на час укладення сторонами договору законодавство не покладало на сторін додаткових обов'язків щодо нотаріального посвідчення чи державної реєстрації договорів.
Згідно з частиною 2 статті 57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.
Стаття 58 Конституції України встановлює, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Отже, до правовідносин сторін не підлягають застосуванню норми статей 220, 793 Цивільного кодексу України, який набув чинності з 01.01.2004, оскільки частиною першою статті 58 Конституції України встановлений принцип незворотності дії законів у часі.
За таких обставин, суд дійшов висновку про помилковість застосування позивачем до правовідносин положень статей 793, 794 Цивільного кодексу України, якими передбачається обов'язок нотаріального посвідчення договору найму будівлі або іншої капітальної споруди строком на один рік і більше (в редакції, чинної на 01.01.2005), оскільки обов'язковість вчинення зазначених дій була запроваджена Цивільним кодексом України, який не має зворотної дії до договору майнового найму № 15, укладеного до 04.01.1998.
Судом не приймаються до уваги посилання позивача на положення пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України враховуючи наступне.
Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набув чинності з 01.01.2004 передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності; щодо цивільних відносин, які виникли до набрання ним чинності, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності; до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.
За таких обставин, Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України не передбачають, що у такому порядку мають вирішуватися і питання, пов'язані з недійсністю договорів. Тобто за підставами, порядком та правовими наслідками визнання договорів недійсними мають застосовуватися правила Кодексу, який діяв на момент укладення такого договору.
На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Аларіт-Пром” про визнання договору № 15 від 04.01.1998, укладеного між відкритим акціонерним товариством “Ремпобуттехніка” та товариством з обмеженою відповідальністю “Фортуна Плюс” недійсним, такими, що задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя підпис Н.Г. Плієва
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України і підписано 31.10.2011